Рішення № 76874093, 18.09.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 вересня 2018 року о/об 15 год. 35 хв.Справа № 0840/2934/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Биховської А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

за участі представників сторін:

від позивача – не прибув

від відповідача - ОСОБА_2

(діє на підставі довіреності № 220/414/Д від 26.06.2018 року)

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1В.) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить:

-визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття рішення щодо можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, внаслідок травми та захворювання, отриманих під час виконання обов’язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов’язати відповідача (код ЄДРПОУ: 00034022) у місячний термін прийняти протокольно оформлене рішення щодо можливості призначення позивачу (ІН: НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв’язку із настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 має статус інваліда війни ІІІ групи внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. Позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. 24 березня 2017 року відповідачем прийнято рішення про відмову у призначені одноразової грошової допомоги. 17 травня 2018 року позивач повторно надав відповідачу документи та у липні 2018 року отримав лист відповідача, яким документи ОСОБА_1 повернуто без реалізації. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки відповідач всупереч вимог чинного законодавства документи не розглянув та не прийняв рішення щодо можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням групи інвалідності, передбаченої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В судове засідання ОСОБА_1 або його представник не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв або клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Представник Міністерства оборони України проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№28357 від 11 вересня 2018 року), відповідно до якого зазначає, що позивач не виконав вимоги Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, та не надав документа, що свідчить про причини та обставини поранення. Отже комісія не мала підстав та права приймати рішення про призначення одноразової грошової допомоги.

В судовому засіданні представник Міністерства оборони України просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі з підстав викладених у письмовому відзиві.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Відповідно до копії посвідчення ОСОБА_2 Є №011340, виданого 11 липня 2016 року ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

Відповідно до витягу з протоколу №26 від 24 березня 2017 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку з ненаданням документа, що свідчить про обставини поранення.

Також судом встановлено, що у супровідному листі №248/3/6/1542 від 12 червня 2018 року зазначено, що у Департамент фінансів Міністерства оборони України повторно надійшли документи ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. Також зазначено, що 24 березня 2017 року документи ОСОБА_1 розглядались, та було прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не надано документ, що свідчить про обставини поранення. Вказано, що оскільки зазначений документ не надано, документи повертаються без реалізації.

ОСОБА_1 не погоджуючись із такими діями Міністерства оборони України звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою суду від 23 липня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03 серпня 2018 року.

Ухвалою суду від 03 серпня 2018 року розгляд справи відкладено до 18 вересня 2018 року.

Відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 18 вересня 2018 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

1.Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, станом травень 2018 року, далі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За приписами підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно частини 6 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Частиною 9 статті 16-3 встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (в редакції, станом на травень 2018 року, далі – Порядок №975).

Відповідно до пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов’язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

За правилами пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, суд звертає увагу, що чинним законодавством чітко визначено, що у разі надходження до Міністерства оборони України заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, Міноборони має прийняти рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 17 травня 2018 року звертався до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Проте рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за результатами розгляду заяви, поданої позивачем у травні 2018 року, Міністерством оборони України не приймалось, заява із доданими до неї документами повернута супровідним листом №248/3/6/1542 від 12 червня 2018 року, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Наведеним Порядком № 975 не передбачено вчинення дій відповідача стосовно повернення документів без реалізації.

Враховуючи все вищевикладене суд дійшов висновку, що Міністерством оборони України порушено вимоги Порядку №975 щодо процедури розгляду питання призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, отже позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо неприйняття рішення щодо можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, внаслідок травми та захворювання, отриманих під час виконання обов’язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

2. Щодо зобов’язання відповідача у місячний термін прийняти протокольно оформлене рішення щодо можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 - суд зазначає, що оскільки заява з документами, подані ОСОБА_1 17 травня 2018 року не розглянуті відповідачем належним чином відповідно до приписів Порядку №975, про що було зазначено вище, отже така позовна вимога є передчасною.

Тому суд дійшов висновку про можливість задоволення другої позовної вимоги частково, а саме зобов’язати Міністерство оборони України розглянути документи ОСОБА_1, подані 17 травня 2018 року, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

За приписами частини 2статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з'ясованих на час розгляду справи обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій в судовому засіданні, отже позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення документів ОСОБА_1 від 17 травня 2018 року для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, внаслідок травми та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, відповідно Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, без реалізації.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути документи ОСОБА_1 подані 17 травня 2018 року відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі 24 вересня 2018 року.

Суддя Д.В. Татаринов