Рішення № 76874023, 02.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 р. Справа№805/4285/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку письмового провадженння адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової Адміністрації України в Донецькій області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової Адміністрації України в Донецькій області з вимогами: поновити позивачеві строк звернення до суду; стягнути з Територіального управління державної судової Адміністрації України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01.09.2014 по 28.02. 2015 у сумі 9312,24 грн. (з відрахуванням податків, зборів та обов’язкових платежів).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 14.07.2011 року працював на посаді помічника судді Торезького міського суду Донецької області та мав статус державного службовця. Наказом від 02.03.2015 року позивача було звільнено за переведенням до Галицького районного суду м. Львова та прийнято на посаду помічника судді (03.03.2015 року). Втім заробітна плата за період з 01.09.2014 року по 02.03.2015 року в розмірі 9312, 24 грн. отримана не була. Посилаючись на положення КЗпП України, положення Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про оплату праці», позивач просив задовольнити позовні вимоги. Також позивач зазначив, що про порушення своїх прав дізнався з листа ТУ ДСА України в Донецькій області від 30.05.2018 року № 05-795/18.

Ухвалою суду від 25.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової Адміністрації України в Донецькій області про стягнення заборгованості, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.07.2018.

18.07.2018 року відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, згідно зі змістом якого зазначив, що на підставі положень Рішення ОСОБА_2 суддів України від 23.12.2014 № 76, питання щодо виплати заробітної плати позивачу повинно вирішуватись Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Донецькій області.

24.07.2018 року позивач через канцелярію суду надав заяву про проведення підготовчого засідання без своєї участі в порядку письмового провадження.

25.07.2018 року у судовому засіданні була оголошена перерва до 16.08.2018 року.

16.08.2018 року представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без своєї участі.

20.08.2018 року відповідач через канцелярію суду надав письмові пояснення по справі, згідно змісту яких зазначив щодо існування певної судової практики із спірного питання, яке розглядається в контексті даної справи.

Також 22.08.2018 року відповідач надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.08.2018 року відкладено розгляд справи за позовом до 03.09.2018 року, продовжено строк підготовчого засідання по справі на 30 днів.

03.09.2018 року представник відповідача через канцелярію надав заяву про проведення судового засідання в порядку письмового провадження без своєї участі.

Ухвалою суду від 03.09.2018 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової Адміністрації України в Донецькій області про стягнення заборгованості до судового розгляду на 02.10.2018 року.

02.10.2018 року представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надавав.

Відповідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вкладене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.

З трудової книжки АД № 677708 вбачається, що ОСОБА_1 14.07.2011 року прийняв посаду державного службовця та з 14.07.2011 року працював на посаді помічника судді Торезького міського суду Донецької області.

Відповідно довідки від 10.03.2015 року № НОМЕР_1, позивач має статус внутрішньо переміщеної особи.

Наказом Торезького міського суду Донецької області від 02.03.2015 року позивача було звільнено із займаної посади в порядку переведення до Галицького районного суду міста Львова.

Згідно довідки ТУ ДСА України в Донецькій області від 30.04.2015 року № 80, заробітна плата станом на 30.08.2015 року становить 1552, 04грн.

Відповідно довідки № 08-403-1-15 від 30.04.2015 року, ОСОБА_1 з 01.09.2014 року по 02.03.2015 року не отримував заробітну плату.

Згідно змісту листа ТУ ДСА України в Донецькій області від 30.05.2018 року № 05-795/18, у відповідь на звернення від 04.04.2018 року позивача повідомлено, що, згідно змісту Рішення ОСОБА_2 суддів України від 23.12.2014 № 76, зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити виплату суддівської винагороди, обрахованої з дня останнього нарахування до дня тимчасового прикріплення, та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу (у разі перебування у відпустці) та суддівської винагороди до моменту переведення в установленому законом порядку в судах, до яких вони тимчасово прикріплені; заробітної плати працівникам апаратів судів, які зараховані до апаратів судів, розміщених на території, підконтрольній українській владі, за період, протягом якого такі працівники апаратів обіймали посади в судах, що розміщувалися на тимчасово неконтрольованій території, з дня останнього нарахування до дня зарахування до штату суду, до якого працівника апарату суду зараховано на підставі довідок, виданих територіальними управліннями Державної судової адміністрації України в Донецькій та Луганській областях, але не більше ніж за чотири місяці. Таким чином, питання виплати заробітної плати на підставі вказаного Рішення має вирішуватися територіальним управлінням Державної судової адміністрації України, що здійснює нарахування та виплату заробітної плати працівникам суду, до якого був зарахований відповідний працівник.

З приводи позиції ОСОБА_1 щодо пропуску строку звернення, суд зауважує, що, згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оплату праці”, джерела коштів на оплату праці для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”, відповідно до якого на території Луганської та Донецької областей розпочата антитерористична операція.

Абзацом 23 статті 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” від 20.03.2003 № 638-ІV (далі – Закон № 638-ІV) встановлено, що режим у районі проведення антитерористичної операції - це особливий порядок, який може вводитися в районі проведення антитерористичної операції на час її проведення і передбачати надання суб'єктам боротьби з тероризмом визначених цим Законом спеціальних повноважень, необхідних для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ст. 3 Закону № 638-ІV боротьба з тероризмом ґрунтується на принципах, зокрема: законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина; комплексного використання з цією метою правових, політичних, соціально-економічних, інформаційно-пропагандистських та інших можливостей; пріоритетності попереджувальних заходів; пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності.

Згідно зі статтею 4 Закону № 638-ІV організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України в межах його компетенції.

Частиною 2 статті 14 Закону № 638-ІV встановлено, що у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 “Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей” затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Згідно з пунктом 3 Тимчасового порядку заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.

Відповідно до пункту 4 Тимчасового порядку заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов'язки.

Переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня (у разі переміщення органу місцевого самоврядування - за рішенням відповідної місцевої ради).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м.Торез.

Дію цього розпорядження було зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Торез, на території якого розміщено Торезький міський суд Донецької області.

Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України від 02.09.2014 № 27/0/38-14 “Про визначення територіальної підсудності справ” було змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним судам. Зокрема, цивільні справи, справи про адміністративні правопорушення і кримінальні провадження, підсудні Торезькому міському суду Донецької області, було передано для забезпечення розгляду Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

ОСОБА_2 суддів України від 23.12.2014 № 76 здійснено заходи щодо забезпечення гарантій незалежності суддів, у тому числі щодо їх переведення та виплати суддівської винагороди, а саме прикріплення суддів Торезького міського суду Донецької області до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (розміщене на сайті “Судова влада” та є загальнодоступним ).

На виконання Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції”, рішення ОСОБА_2 суддів України № 76 та розпорядження Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 Державною судовою адміністрацією України видано наказ “Про визначення кількості суддів у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим” від 15.10.2014 № 133, яким визначено (збільшено) кількісний склад суддів місцевих загальних судів.

Враховуючи вищевикладене та ситуацію, що склалася на території АР Крим, Донецької і Луганської областей, з метою збереження робочих місць, Державною судовою адміністрацією України було збільшено кількість штату апарату судів на всій території, підконтрольній українській владі.

Сторонами по справі не заперечується що у період з 01.09.2014 року Торезький міський суд Донецької області знаходився у стані простою.

Поняття “простій” законодавчо врегульовано в ст. 34 Кодексу законів про працю України і визначено як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Статтею 113 Кодексу законів про працю України встановлено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Час простою з вини працівника не оплачується.

З аналізу наведених норм вбачається, що як простій можуть бути кваліфіковані лише ті випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює з причин відсутності матеріально-технічного забезпечення виробництва, незабезпечення технологічною документацією, несправності устаткування, простою з інших причин, не пов’язаних з виною працівника. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не має права вимагати оплати відповідного часу простою з підстав, передбачених ст. 113 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, за відсутності доказів, що позивач виходив на роботу в період з 01.09.2014 року по 28.02.2015 року, як то табелі обліку робочого часу, та виконував звої посадові обов’язки, в нього відсутнє право на отримання заробітної плати. Оскільки питання виплати заробітної плати безпосередньо пов'язане з фактичним виконанням працівником своїх обов'язків

Таким чином, через невиконання позивачем своїх посадових обов’язків у період з 01.09.2014 року по 28.02.2015 року у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області не виникло обов’язку з нарахування та виплати заробітної плати позивачу.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової Адміністрації України в Донецькій області про стягнення заборгованості, – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.