Рішення № 76873870, 26.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 р. Справа№805/3198/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення: 16 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Широбоковій М.О, розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

за участю представників сторін:

від позивача - не з’явився

від відповідача – не з’явився

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області, в якому просить суд:

- визнати дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області щодо відмови в призначенні пенсії незаконними;

- скасувати рішення № 64 ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області;

- зобов’язати Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області призначити пенсію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням № 64 відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії та не зараховано до пільгового стажу період роботи позивача з 02.09.1986 року по 13.11.2003 рік, підтвердженого довідкою Маріупольського автотранспортного підприємства № 11433 від 06.10.2006 року.

Позивач вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки з вищезазначеної довідки вбачається, що останній працював за період часу з 02.09.1986 року по 13.11.2003 року на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до п. «з» статті 13 Закона України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року відкрито провадження у справі № 805/3198/18-а та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений судом через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем було надано відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що за період з 02.09.1986 року по 13.11.2003 року ОСОБА_1 працював водієм автобуса в АТП 11433. ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.11.2015 року № 21308447 підприємотво визнано банкрутом та знаходиться в стані припинення. Якщо підприємство знаходиться в стадії ліквідації, довідку, яка уточнює особливий характер роботи для підтвердження пільгового стажу роботи повинен надавати ліквідатор. Вищезазначена довідка Маріупольського АТП №11433 від 06.10.2006 року № 87 має певні неточності в порівнянні з архівною довідкою, а саме не відповідає первинним документам: картці Т-2, наказам про переведення тощо. Інша (осучаснена) уточнююча довідка позивачем до управління не надана. Загальний стаж ОСОБА_1 на дату звернення складає 35 років 6 місяців 16 днів, стаж, що дає право для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до пункту «з» статті 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» у позивача відсутній.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено підготовче засідання на 11 липня 2018 року.

У підготовчому засіданні 11 липня 2018 року розгляд справи № 805/3198/18-а відкладено до 04 вересня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року здійснено заміну відповідача ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області (код ЄДРПОУ 41250905) на його правонаступника - Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м.Маріуполь, вулиця Зелінського, будинок, 27 А; ЄДРПОУ 42171861).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26 вересня 2018 року о 16:30 год.

У судове засідання, призначене на 26 вересня 2018 року позивач та повноважний представник відповідача не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_3 частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1) є громадянином України, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області - орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач звернувся до відповідача з заявою від 11 серпня 2017 року про призначення/перерахунок пенсії за віком за п.3 ст.13. До заяви було додано: трудову книжку БТ-І № 1938569 від 19.07.1979р.; пільгову довідку від 06.10.2006 року № 87 надану ВАТ «Маріупольським АТП №11433»; архівні довідки ТОВ «Бізнес Архів» по підприємству АТП № 31433 від 09.11.2015 року № 433, № 436/1 від 09.11.2015 року, копію картки фТ-2, копії наказів по підприємству № 56 від 24.02.1998 року, № 116 від 21.03.1997 року; витяг з Єдиного державного реєстру по АТП №11433 від 12.10.2015 року; паспорт, ідентифікаційний код.

Рішенням ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області від 11.12.2017 року № 26750/03, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв’язку з необхідністю пільгового стажа. В обґрунтування свого рішення зазначив наступне.

За період з 02.09.1986 року (нак.№2-к від 02.09.1986 року) по 13.11.2003 року (нак.№67-к від 12.11.2003 року) позивач працював водієм автобуса в АТП 11433. ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.11.2015 року № 21308447 підприємство визнано банкрутом та знаходиться в стані припинення. Якщо підприємство знаходиться в стадії ліквідації, довідку, яка уточнює особливий характер роботи для підтвердження пільгового стажу роботи повинен надавати ліквідатор. Довідка Маріупольського автотранспортного підприємства №11433 від 06.10.2006 року № 87 не відповідає первинним документам, а саме картці форми Т-2, наказам про переведення, тощо. Зазначає, що загальний стаж позивача на дату звернення складає 35 років 6 місяців 16 днів.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).

ОСОБА_3 приписів ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі- Закон № 1058).

Відповідно до статті 26 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Пунктом 1 абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються положення Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Оцінюючи спірні відносини, суд виходить з того, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі відсутності відповідних записів у ній, для визначення права на пенсію на пільгових умовах органи Пенсійного фонду України приймають уточнюючі довідки підприємств і організацій, оформлені відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ № 637 від 12.08.1993р. У зазначених довідках має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи: розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано довідку. Крім цього має бути зазначено, чи виконувалась робота протягом повного робочого дня та результату атестації робочих місць. Під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками.

Відповідно до п.1 Наказу Міністерства праці і соціальної політики України «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 18.11.2005 № 383 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення, про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення, відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Отже, зазначеним нормативно-правовим актом не встановлено вимоги щодо запису до трудової книжки особливого характеру роботи працівника.

ОСОБА_3 з постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1993 року № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно якого у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. ОСОБА_3 правової позиції Вищого адміністративного суду України, вказаної в листі від 14 серпня 2008 р., для підтвердження стажу роботи, яка дає право на пільгове пенсійне забезпечення, приймаються показання свідків, які працювали з позивачами на даному підприємстві та уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Як вбачається з трудової книжки позивача серії БТ-І № 1938569 у період з 02.09.1986 року по 13.11.2003 року, позивач працював:

- 02.09.1986 року прийнято по переводу водієм автобуса 3 кл. до Жданівського АТП 31433 (наказ № 2/4 від 02.09.1986 року);

- 06.07.1987 року присвоєно кваліфікацію водія 2 класу (наказ №252 від 06.07.1987 року);

- 25.09.1992 року присвоєно кваліфікацію водія 1 класу (наказ № 337 від 25.09.1992 року);

- 15.02.1996 року переведено водієм 1 класу (наказ № 33/к від 15.02.1996 року);

- 09.09.1996 року переведено водієм 1 класу на міські маршрути (наказ №173-л від 09.09.1996 рік);

- 29.09.1997 року Маріупольське АТП 11433 перейменовано у ВАТ Маріупольське автотранспортне підприємство №11433;

- 02.09.1986 року працював водієм автобуса на міських маршрутах (наказ № 56 від 24.02.1998 року);

- 13.11.2003 року звільнений за згодою сторін ст.. 36 п.1 КЗпП України (наказ №67-к від 12.11.2003 року).

Записи про спірні періоди роботи з 02.09.1986 року по 13.11.2003 року засвідчені відповідною печаткою підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Окрім того, в архівній довідці від 09 листопада 2015 року № 433 міститься детальний опис того, впродовж яких періодів та за якими маршрутами був закріплений ОСОБА_1 згідно з наказами «Про комплектування бригад, закріпленні водіїв і автобусів за маршрутами» за спірний період з 02 вересня 1986 року по 13 листопада 2003 року, а саме: з 02 вересня 1986 року по 18 лютого 1998 року ОСОБА_1 працював водієм на постійних міських пасажирських маршрутах 10 років 10 місяців (наказ № 56 від 24 лютого 1998 року). Також, у період з 01 квітня по 30 червня 1987 року, з 01 липня 1987 року по 30 вересня 1987 року, з 01 жовтня по 31 грудня 1987 року, з 01 січня по 31 березня 1988 року, з 01 квітня по 30 червня 1988 року, з 01 липня по 30 вересня 1988 року, з 01 жовтня по 31 грудня 1988 року, з 01 січня по 31 березня 1989 року, з 01 жовтня по 31 грудня 1989 року, з 01 січня по 31 березня 1993 року, з 01 жовтня по 31 грудня 1995 року, з 01 січня по 14 лютого 1996 року, він працював водієм на маршрутах у автоколонах 1,3,4. Також, з 15 лютого 1996 року ОСОБА_1 переведений водієм 1 класу, з 10 вересня 1996 року переведений водієм автобуса 1 класу для роботи на міських маршрутах, з 01 жовтня по 31 грудня 1996 року, з 01 січня по 31 березня 1997 року, з 01 квітня по 30 червня 1997 року, з 01 липня по 30 вересня 1997 року, з 01 жовтня по 31 грудня 1997 року, з 01 січня по 31 березня 1998 року, з 01квітня по 30 червня 1998 року, з 01 липня по 30 вересня 1998 року, з 01 жовтня по 31 грудня 1998 року, з 01 січня по 31 березня 1999 року, з 01 квітня по 30 червня 1999 року, з 01 липня по 30 вересня 1999 року, з 01 жовтня по 31 грудня 1999 року, з 01 січня по 31 березня 2000 року, з 01 квітня по 30 червня 2000 року, з 01 липня по 30 вересня 2000 року, з 01 жовтня по 31 грудня 2000 року, з 01 січня по 31 грудня 2001 року, з 01 квітня по 30 червня 2001 року, з 01 липня по 30 вересня 2001 року, з 01 жовтня по 31 грудня 2001 року, з 01 січня по 31 березня 2002 року, з 01 квітня по 30 червня 2002 року, з 01 липня по 30 вересня 2002 року, з 01 жовтня по 31 грудня 2002 року, з 01 січня по 31 березня 2003 року, з 01 квітня по 30 червня 2003 року, з 01 липня по 30 вересня 2003 року, з 01 жовтня по 13 листопада 2003 року працював на міських маршрутах №112,119,100.

У вказаній довідці зазначено, що довідка видана на підставі архівних документів: особової картки (ф.Т-2), наказів відділу кадрів за 1986р.,1996р., 2003р., наказів по АТП за 1987р., наказів «Про комплектування бригад, закріпленні водіїв і автобусів за маршрутами» за 1987-1989, 1993, 1995-1998 роки.

Як вбачається з довідки від 09 листопада 2015 року № 436/1, виданої ТОВ «Бізнес Архів» на підставі наказу Донецького обласного управління пасажирського автотранспортного підприємства № 192 від 28.08.1986 року на базі 5 автоколони Жданівського автотранспортного підприємства №31431 було створено Жданівське автотранспортне підприємство № 31433, особовий склад був прийнятий по переведенню з Жданівського автотранспортного підприємства № 31431 для роботи в Жданівське автотранспортне підприємство № 31433. ОСОБА_3 наказу Мінавтотрансу УРСР № 286 від 29.12.1987 року Жданівське автотранспортне підприємство № 31433 перейменовано в Жданівське автотранспортне підприємство № 11433. ОСОБА_3 розпорядження міського Голови № 266 від 29.09.1997 року Маріупольське автотранспортне підприємство № 11433 було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Маріупольське автотранспортне підприємство № 11433». Господарським судом Донецької області прийнято постанову № 42/125Б від 28.12.2005 року про визнання Відкритого акціонерного товариства «Маріупольського автотранспортного підприємства № 11433» банкрутом.

Довідкою від 06.10.2006 року № 87 підтверджено особливий характер роботи або умови праці необхідні для призначення пільгової пенсії ОСОБА_1, в якій окрім іншого зазначено, що позивач працював повний робочий день водієм автобуса на постійних міських маршрутах з 02.09.1986 року, наказ №2-к від 02.09.1986 року для роботи на постійних міських маршрутах по 13.11.2003 року, наказ №67-к від 12.11.2003 року.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Щодо посилання відповідача на те, що довідка Маріупольського АТП №11433 від 06.10.2006 року № 87 має певні неточності в порівнянні з архівною довідкою, а саме не відповідає первинним документам: картці Т-2, наказам про переведення тощо, суд зазначає, що неточність у заповненні документів не може ставитися у провину позивачу та бути підставою для не зарахуванням цього періоду роботи до пільгового стажу.

Як вже було встановлено судом, записи про спірні періоди роботи з 02.09.1986 року по 13 листопада 2003року у трудовій книжці засвідчені відповідною печаткою підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

В контексті викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1, який дає йому право на призначеня пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи в АТП №11433 з 02.09.1986 року по 13.11.2003 року.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення.

Разом з цим, суд зазначає, що статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

В контексті викладеного, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем за подання до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. згідно платіжного доручення від 27.04.2018 року № 7.

ОСОБА_3 з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначенні пенсії незаконними.

Скасувати рішення № 64 ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області.

Зобов'язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 серпня 2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті 26 вересня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 жовтня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кочанова П.В.