Ухвала суду № 76873236, 25.09.2018, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1951/18 провадження 1-кс/136/462/18

УХВАЛА

25 вересня 2018 року м. Липовець

Слідчий суддя Липовецького районного суду Вінницької області Кривенко Д.Т., за участі секретаря судового засідання Марчук Н. А., прокурора Шимонюк М.М. підозрюваного ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець клопотання, за матеріалами кримінального провадження № 12018020200000284 від 23.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Липовецького ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, яке було погоджено прокурором Немирівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2, мотивуючи тим, що 23.09.2018 біля 04:25 год., точного часу органом досудового слідства не встановлено, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи із корисливих мотивів, прийшов до запасного входу будови, яка розташована у м. Липовець, по вул. В. Липківського, 73, Липовецького району, Вінницької області. В подальшому, за допомогою металевої фомки, яку останній взяв із собою заздалегідь, зірвав навісний металевий замок та проник всередину даної будови, після чого сходами піднявся на другий поверх, де знаходиться приміщення розважального закладу «Серце Міста» та належить на правах оренди ОСОБА_5. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 через незамкнені двері зайшов до службового кабінету, де пересвідчившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно таємно викрав грошові кошти в сумі 2 500 грн., які знаходилися в коробці на столі вказаного кабінету. В подальшому ОСОБА_2, покинувши службовий кабінет, за допомогою металевої фомки пошкодив вхідні двері до складського приміщення розважального закладу «Серце Міста», після чого проник всередину, де із полиці стелажу умисно таємно викрав грошові кошти в сумі 40 000 грн. Після того, ОСОБА_2 через незамкнені двері увійшов до зали розважального закладу «Серце Міста», де із каси, яка знаходиться в барній стійці умисно таємно викрав грошові кошти в сумі 12 000 грн., після чого з місця події зник. Своїми умисними діями ОСОБА_2 завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 54 500 (п’ятдесят чотири тисячі п’ятсот) гривень та викраденим розпорядився на власний розсуд.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за кваліфікуючою ознакою - крадіжка, поєднана з проникненням у приміщення.

25.09.2018 ОСОБА_2 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за кваліфікуючою ознакою – крадіжка, поєднана з проникненням у приміщення.

Таким чином, є підстави вважати, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до шести років.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України доведена зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця події; протоколом затримання особи, протоколами огляду речей та добровільної їх видачі, протоколами допиту свідків.

Ураховуючи те, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 покладається необхідність запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, тому з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганню вище вказаним спробам, суб’єкт звернення просить вирішити питання щодо обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м’який запобіжний захід не буде достатнім для запобіганню цим ризикам.

Прокурор Шимонюк М.М. в судовому засіданні клопотання підтримала, просила задовольнити з підстав викладених у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_2 не заперечуючи обставин висунутої йому підозри висловив нерозуміння з приводу такого суворого запобіжного заходу, що просить слідчий та вказав, що не має намірів вчиняти в подальшому злочини чи десь переховуватись.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши та дослідивши матеріали кримінального провадження, в рамках якого подане клопотання, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а отже, за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

ОСОБА_2 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, тобто крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення.

Згідно, санкції статті за вчинене кримінальне правопорушення передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

З матеріалів кримінального провадження вбачаються наявність доказів, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні саме ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3. ст.185 КК України, а саме: протокол огляду місця події; протокол затримання особи, протокол огляду речей та добровільної їх видачі, протоколи допиту свідків.

Слід зазначити, що у рішенні ЄСПЛ від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

Крім того, враховуючи практику ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою.

Як особа ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується виключно позитивно, сприяє у розкритті злочину, добровільно видав викрадене.

Доказів наявності підстав вважати, що ОСОБА_6 може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення прокурором не надано, а матеріали долучені до клопотання їх також не містять.

В клопотанні відсутнє обґрунтування про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Доказів наявності цієї обставини не надано.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

За таких обставин, враховуючи недоведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст.194 КПК, в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 132, 183, 184,193, 194, 196 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання -відмовити.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Д.Т. Кривенко