Рішення № 76873027, 28.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2018 р. Справа№805/4077/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення: 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Широбоковій М.О, розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

за участю представників сторін:

від позивача - не з’явився

від відповідача – не з’явився

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, в якому просить суд:

- витребувати у ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації, справу ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 про поновлення виплати допомоги при народженні дитини.

- визнати протиправною відмову ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації нарахувати та виплати ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

- визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації про відмову ОСОБА_1 в поновленні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

- зобов'язати ОСОБА_2 соціального захисту Слов'янської районної державної адміністрації поновити та здійснити виплату, ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, державної допомоги при народженні дитини, ОСОБА_3, 26.08.2015 р. н., за її заявою від 24.11.2015р.

- встановити судовий контроль за виконанням ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації рішення суду шляхом зобов'язання подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіту про виконання рішення суду.

- розглянути справу у порядку спрощеного провадження за відсутністю позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є внутрішньо переміщеною особою та з листопада 2015 року ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації їй призначено допомогу при народженні дитини в розмірі 10320 грн. одноразово та щомісячну допомогу при народженні дитини у розмірі 860 грн. У квітні 2016 року позивач дізналася про припинення виплати їй допомоги при народженні дитини. Листом відповідача від 16.05.2018 року за № 05-70/2 позивача повідомлено, що управлінням проводилась перевірка достовірності зазначеної позивачем в заяві інформації про фактичне місце проживання за якою остання була відсутня та протягом 3 діб після проведення перевірки не пройшла фізичну ідентифікацію, у зв’язку з чим було припинено державну допомогу при народженні дитини. Також, зазначає, що розпорядження про припинення виплати допомоги при народженні дитини не отримувала,

Зазначене рішення про припинення державної допомоги при народженні дитини позивач вважає незаконним, у зв’язку з чим виникли підставі для звернення до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4077/18-а позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року відкрито провадження у справі № 805/4077/18-а та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судовий розгляд справи на 05 липня 2018 року.

У строк встановлений судом, відповідачем надані до суду заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування яких останній зазначив, що заяву про призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 надала 24.11.2015 року. Згідно наданої заяви управлінням була призначена допомога на період з 01.08.2015 по 31.08.2018 року у сумі 10320,00 грн. одноразово та з 01.09.2015 по 31.08.2018 року у сумі 860,00 грн. щомісяця. Зазначені суми допомоги, а саме 15480,00 грн., з урахуванням боргу, були виплачені у березні 2016 року. Зазначає, що відповідно довідок, наданих до управління, ОСОБА_1 (08.10.1988 р.н.) та ОСОБА_4 - донька, (26.08.2015 р.н.) з 24.09.2015 року зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, які фактично мешкають за адресою: вул. Степова б.2 а, с. Богородичне, Слов’янського району Донецької області. Відповідно довідки Долинської сільської ради від 24.05.2016 року № 01-31/188 про перевірку фактичного місця проживання ОСОБА_1, та розпорядження від 27.05.2016 року № 07-19, управлінням соціального захисту населення було припинено всі виплати державної допомоги, як такій, що фактично не мешкає за адресою, вказаною в довідці внутрішньо переміщеної особи.

На підставі вищезазначеного, проси відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у зв’язку з безпідставністю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено підготовче засідання на 11 липня 2018 року.

У підготовчому засіданні 11 липня 2018 року розгляд справи №805/4077/18-а за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації про поновлення виплати допомоги при народженні дитини відкладено до 05 вересня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28 вересня 2018 року.

У судове засідання, призначене на 28 вересня 2018 року позивач та повноважний представник відповідача не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Разом з цим, в матеріалах справи наявне клопотання відповідача від 10 липня 2018 року (вх.№20587/18 від 10.07.2018 року), в якому останній просив розглянути справу без його участі.

Згідно частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, (РНОКПП НОМЕР_1) є громадянкою України (НОМЕР_2, виданий 28.10.2011 року Єнакієвським МВ ГУ МВС України в Донецькій області), відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 25928803) є суб'єктом владних повноважень, згідно ст.ст. 46, 47 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що 26 серпня 2015 року у позивача ОСОБА_1 народилася донька – ОСОБА_3, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження серії I-HO № 695163, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов’янську реєстраційної служби Слов’янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області 02 вересня 2015 року.

Судом також встановлено, що відповідно до довідки від 24.09.2015 року № НОМЕР_3 ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи за фактичним місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, місце реєстрації (попереднє місце проживання): вул.Матросова, б.58, м.Вуглегірськ, Донецька область.

Крім того, як зазначає позивач та не заперечує відповідач ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації за заявою позивача від 24.11.2015 року була призначена допомога на період з 01.08.2015 по 31.08.2018 року у сумі 10320,00 грн. одноразово та з 01.09.2015 року по 31.08.2018 року у сумі 860,00 грн. щомісяця. Зазначені суми допомоги, а саме 15480,00 грн., з урахуванням боргу, були виплачені у березні 2016 року.

Розпорядженням начальника управління соціального захисту населення Слов’янської райдержадміністрації від 27.05.2016 року № 07-19 «Про скасування дії довідки та призупинення виплати адресної допомоги ВПО» відповідно до статті 12 Закону України від 24.12.2015 року № 921-VIII на підставі п.5 та абз.8 частини першої статті 12 скасовано дію довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб відповідно наданих переліків, призупинено виплату адресної допомоги та державної соціальної допомоги у разі її отрмання та надано повідомлення внутрішньо переміщеним особам про скасування довідки про взяття на облік та призупинення соціальних виплат.

11 квітня 2018 року позивач звернулась з інформаційним запитом згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації» до відповідача про надання пояснень щодо підстав відмови в призначенні допомоги при народженні дитини, з посиланням на діючи законодавчі акти, що регулюють порядок призначення допомоги та надіслання на адресу позивача копії розпорядження про відмову в призначенні допомоги.

Листом від 20 квітня 2018 року за № 05-70/2 ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації повідомлено позивача про підстави припинення всіх видів державної допомоги як внутрішньо переміщеній особі з посиланням на п.5 постанови КМУ від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Зазначеним листом крім того, доведено до відома позивача, що згідно п.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа зобов’язана повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання.

Інших доказів в обґрунтування законності підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини позивачеві з зазначеної дати відповідачем до суду не надано.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Суть спірних правовідносин у правомірності прийняття відповідачем спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону № 2811-ХІІ, Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно ст. 1 Закону № 2811-ХІІ, який є базовим у даних спірних правовідносинах і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом.

Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено Порядком № 1751. Частиною першою статті 10, частинами першою та сьомою статті 11 Закону № 2811-ХІІ визначено, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну) на підставі свідоцтва про її народження, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Так, відповідно п.13 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 8 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, із заявою про призначення одноразової державної допомоги при народженні дитини позивач звернулася до відповідача з додержанням встановленого законом строку, надавши до неї повний перелік необхідних документів. Відомостей про отримання позивачем допомоги в іншому органі соціального захисту населення на території України відповідачем на час розгляду справи не надано.

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За приписами частини 1 статті 1 Закону № 2811-ХІІ громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 Закону № 2811-ХІІ передбачено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Частинами сьомою та дев'ятою статті 11 цього ж Закону визначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Таким чином, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, позивач має право на звернення до органу праці та соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги.

Отже, враховуючи зазначене, позивач та її дитина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, який передбачає комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства.

Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, держава зобов'язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Позивач, в сім'ї якої виховуються та проживає неповнолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення. Згідно ч.2 ст. 7 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VІІ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VІІ) Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", в якій суд встановив обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Крім того, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

З огляду на це суд вважає, що припинення виплати позивачу допомоги при народженні дитини на підставі підзаконного акту, а саме, постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», який порушує право на соціальний захист, є протиправним.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід'ємне право кожної людини закріплено також Загальною Декларацією прав людини 1948 року. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним, непорушним та не може зазнавати жодних обмежень, зокрема не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця мешкання. Отже, відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно ст. 12 Закону № 1706-VІІ підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до ст. 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 24.09.2015 року № НОМЕР_3 органом, який її видав - ОСОБА_2 соціального захисту населення Словянської районної державної адміністрації.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною відмову ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації нарахувати та виплати ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації про відмову ОСОБА_1 в поновленні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд зазначає наступне.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про відмову ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та відсутне рішення ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації про відмову ОСОБА_1 в поновленні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи, що наявність розпорядження начальника управління соціального захисту населення Слов’янської райдержадміністрації від 27.05.2016 року № 07-19 про зупинення виплати є перешкодою для виплати допомоги, суд вважає за можливе з метою повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог шляхом скасування цього розпорядження.

Окрім того, суд вказує на те, що позивачем у адміністративному позові не зазначено дати, з якої необхідно поновити виплату державної допомоги при народженні дитини, у зв’язку з чим, суд вважає за можливе поновити виплату державної допомоги при народженні дитини з дати її припинення.

Відповідно до вимог частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

В контексті викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, та з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне скасувати розпорядження ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації від 27.05.2016 року №07-19 в частині припинення виплати допомоги при народжені дитини ОСОБА_1 та зобов'язати ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 виплату допомоги при народжені дитини, ОСОБА_3, 26.08.2015 р. н., за заявою від 24.11.2015р. з дати її припинення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Фактично позовні вимоги задоволені, тобто скасовано розпорядження про зупинення виплати допомоги при народжені дитини від 27.05.2016 року та зобов’язано відповідача поновити та здійснити виплату, ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, державної допомоги при народженні дитини, ОСОБА_3, 26.08.2015 р. н., за її заявою від 24.11.2015р. з дати припинення, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. квитанцією ПриватБанк № 0.0.1057620287.1 від 12.06.2018 року за подання до суду адміністративного позову про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати розпорядження ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації від 27.05.2016 року №07-19 в частині припинення виплати допомоги при народжені дитини ОСОБА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 виплату допомоги при народжені дитини, ОСОБА_3, 26.08.2015 р. н., за заявою від 24.11.2015р., з дати її припинення.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704(сімсот чотири) грн.80 коп.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті 28 вересня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 жовтня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кочанова П.В.