Рішення № 76872955, 26.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 р. Справа№805/4471/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення: 15 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Широбокової М.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

за участю представників сторін:

від позивача - не з’явився

від відповідача - не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області, в якому просить суд:

- скасувати рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області № 1103 від 19.04.2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах;

- зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 16.02.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.02.2018 року звернувся до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку згідно ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки мав більше 25 років трудового стажу за вказаними професіями. Рішенням № 1103 від 19.04.2018 року відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідної кількості років пільгової роботи для призначення вказаної пенсії. При винесенні рішення про відмову пенсії відповідач зазначив, що останній має стаж роботи на підземних роботах 23 роки 8 місяців 13 днів, що є недостатньо для призначення цього виду пенсії.

При цьому, відповідачем не було враховано мій стаж роботи на ВАТ «Укрвуглебуд» з 11.10.2003 року по 09.04.2006 року в якості гірника очисного забою, а також стаж роботи на ТОВ «Краснолиманське» з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, з 01.05.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року, з 01.09.2014 року по дату звільнення 02.11.2014 року через відсутність даних про це в Індивідуальних відомостях про застраховану особу щодо позивача.

З вказаним рішенням позивач не погоджується, та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року відкрито провадження у справі № 805/4471/18-а та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судовий розгляд справи на 05 липня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 липня 2018 року.

У встановлений судом строк, відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву, управління зазначає, що 14.06.2016 року позивач вже звертався до Димитровського міського суду Донецької області з позовом до управління в м.Димитрові Донецької області про зарахування до пільгового стажу за професією «гірничий очисного вибою підземний» стаж роботи на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» за період з 07.12.2009 року по 20.11.2014 року. 07.10.2016 року 07.10.2016 року Димитровським міським судом Донецької області по справі № 226/1032/16-а була винесена постанова про задоволення позову Позивача в повному обсязі. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2016 по справі № 226/1032/16-а постанова Димитровського міського суду Донецької області від 07.10.2016 року у адміністративній справі № 226/1032/16-а - скасована. Зобов’язано УПФУ в м.Димитрові Донецької області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 07.12.2009 року по 31.12.2009 року; з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року; з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року; з 01.07.2013 року по 31.08.2014 року в якості гірничого робітника очисного вибою підземного з повним робочим днем в шахті в ТОВ «Краснолиманське». В іншій частині позову відмовлено. Зазначає, що позивач просить суд зобов’язати відповідача включити до пільгового стажу періоди роботи, в яких Донецький апеляційний адміністративний суд відмовив. Крім того, щодо періоду роботи позивача з 11.10.2003 року по 31.12.2003 року, то за цей час не нараховано страхових внесків за Позивача в «Індивідуальні відомості про страхову особу» і цей час не було зараховано до страхового стажу.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити позивачу у повному обсязі.

У підготовчому засіданні 11 липня 2018 року розгляд справи № 805/4471/18-а відкладено до 04 вересня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26 вересня 2018 року о 15:15 год.

25 вересня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду позивачем надана відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що дійсно ним було оскаржено в судовому порядку рішенням № 299 ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області яким було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки на той час були відсутні відомості про дату звільнення позивача з ТОВ «Краснолиманське», а також було відсутнє підтвердження пільгового стажу на підприємстві у період з 2010 по 2014 роки. Зазначає, що в мотивувальній частині рішення Донецького апеляційного адміністративного суду зазначено, що інші періоди роботи позивача на пільгових умов в ТОВ «Краснолиманське» не можуть бути зараховані за відсутності підтвердження уточнюючих довідках підприємства (додаток № 5 до Порядку № 637), погоджуючись у цій частині з рішенням ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Димитрові.

Зазначає, що оскільки з січня 2018 року ТОВ «Краснолиманське» поновило свою роботу у позивача з’явилась можливість отримати трудову книжку на підприємстві, а також довідки, які підтверджують його стаж роботи на зазначеному підприємстві на пільгових умовах.

Окрім того, зазначає, що відмовляючи в призначенні позивачу пенсії, відповідач зазначив як підставу відмови не відсутність уточнюючих довідок підприємства, а відсутність відомостей про роботу позивача на зазначеному підприємстві в Індивідуальних відомостях про застраховану особу за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, з 01.05.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року, з 01.09.2014 року по дату звільнення 02.11.2014 року.

Тобто, правові підстави для прийняття рішення № 1103 від 19.04.2018 року ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про відмову в призначенні мені пенсії на пільгових умовах, були інші ніж, підстави у рішенні № 299 ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області, як і підстави для призначення пенсії позивачу.

На підставі вищезазначеного, позивач вважає, що має право оскаржити рішення № 1103 від 19.04.2018 року ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області, оскільки правомірність цих дій та викладених в ньому підстав відмови ще не була предметом судового розгляду, у зв’язку з чим, наполягає на задоволенні його позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м.Мирноград, вулиця Центральна, будинок, 13, код ЄДРПОУ 42169323).

У судове засідання, призначене на 26 вересня 2018 року позивач та повноважний представник відповідача не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Разом з цим, 21 вересня 2018 року через відділ документообігу та архівої роботи суду відповідачем надано клопотання про розгляд справи без участі представника управління у зв’язку з неможливістю прибути на судовий розгляд.

Згідно частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, паспорт серії ВА 121979 виданий 12.09.1995 року, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач звернувся 15 лютого 2018 року до управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області з заявою про призначення/перерахунок пенсії.

Рішенням управління від 19.04.2013 року № 1103, ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах незалежно від віку згідно п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за відсутністю підстав.

Також, в обґрунтування відмови, управлінням зазначено, що заявником було надано довідку про роботу на ПАТ «Укрвуглебуд» з 11.10.2003 по 09.04.2006 роки в якості гірника очисного забою. Індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 11.10.2003 по 31.12.2003 рік відсутні, тому немає можливості зарахувати його до пільгового стажу роботи. Також гр. ОСОБА_1 надав довідку про роботу в ТОВ «Краснолиманське» з 07.12.2009 року по 02.11.2014 року в якості гірника очисного забою. Індивідуальні відомості про застраховану особу заявника з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, з 01.05.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року, з 01.09.2014 року по дату звільнення 02.11.2014 року відсутні, тому немає можливості зарахувати ці періоди до пільгового стажу роботи.

Між іншим, зазначено, що з пільгового стажу роботи заявника виключено періоди знаходження в безкоштовних відпустках, а саме: за період з 21.02.1996 по 12.04.1996 - 12 днів, з 14.02.1998 по 15.10.1998 -15 днів, з 08.12.2000 по 03.04.2003 - 1 день, з 01.05.2004 по 14.01.2005 - 14 днів, з 23.04.2006 по 01.10.2009 - 23 дні, з 01.04.2012 по 30.04.2012 - 2 дні, з 01.10.2013 по 31.03.2013 - 1 день, з 01.07.2013 по 31.08.2014 - 13 днів, з 29.11.2014 по 31.01.2018 - 12 днів.

Враховуючи вищевикладене відповідач зазначає, що позивач фактично має 23 роки 8 місяців 13 днів роботи на таких роботах, що недостатньо для призначення цього виду пенсії.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом № 1058-IV.

Згідно із пунктом 1 частини 1статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені устатті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються в тому числі пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим ЗаконЗакон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Пунктом 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років (пункт 16 Розділу XV Закону №1058-IV).

Щодо посилання позивача у своєму відзиві, що відповідачем не було враховано страховий стаж за період роботи з 11.10.2003 року по 09.04.2006 року на підприємстві ВАТ «Укрвуглебуд», суд зазначає наступне.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-I № 4784139 позивач 11.10.2003 року був прийнятий на посаду машиніста підземних установок 3 розряду підземним з повним робочим днем у шахті на ділянці № 1 ВАТ «Укрвуглебуд», з 01.05.2004 року переведений гірником очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті на дільниці № 1 та 09.04.2006 року звільнений з роботи за власним бажанням.

Довідкою від 29.10.2015 року вих. № 312-к ПАТ «Укрвуглебуд» підтверджено наявний трудовий стаж для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 за період з 11.10.2003 року по 09.04.2006 року.

Довідкою від 29.10.2015 року № 313-к підтверджено ОСОБА_1 підземні виходи на дільниці № 1 ПАТ «Укрвуглебуд» за період з 11.10.2003 року по 09.04.2006 року.

Наказом від 27.05.2004 року № 34 професія ОСОБА_1 віднесена до категорії робіт, професій, посад і показників виробництва з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що дають право на пільги і компенсації, в тому числі вихід на пенсію на пільгових умовах.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.

Так, зокрема, статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV).

Як вбачається з наявого в матеріалах справи витягу, наданого відповідачем до відзиву з Підсистеми Призначення та Виплати Пенсії, відповідачем включено до пільгового стажу періоди роботи на ВАТ «Укрвуглебуд», а саме: з 01.01.2014 року по 30.04.2004 року, з 01.05.2004 року по 30.12.2004 року, з 15.01.2005 року по 09.04.2006 року, періоди роботи позивача з 11.10.2003 року по 31.12.2003 року не включено до пільгового стажу, оскільки відсутня інформація в Індивідуальних відомостях про застраховану особу, період роботи з 31.12.2004 року по 14.01.2005 року виключено з пільгового стажу, оскільки позивач знаходився у безкоштовній відпустці.

Отже, як встановлено судом відповідачем не зараховано до пільгового стажу лише період роботи позивача на ВАТ «Укрвуглебуд» з 11.10.2003 року по 31.12.2003 року, а не як зазначає позивач, що у своїй позовній заяві, що відповідачем не враховано період роботи на ВАТ «Укрвуглебуд» з 11.10.2003 року по 09.04.2006 року.

Разом з цим, суд зазначає, що положення пенсійного законодавства, що діяло до 01.01.2004 року не містить застережень щодо наявності або відсутності сплати страхових внесків у періодах, за які розраховується страховий стаж. На підставі частини 4 статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності до 01.01.2004 року зараховуються до страхового стажу відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим законом. Матеріалами справи підтверджується, що у вказаний період позивач перебував у трудових відносинах із ВАТ «Укрвуглебуд», працював на посадах, які надають право на пенсію на пільгових умовах. За таких обставин, відповідачем безпідставно не включено до пільгового стажу період роботи з 11.10.2003 року по 31.12.2003 року на підприємстві ВАТ «Укрвуглебуд», що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Щодо виключення періоду з 31.12.2004 року по 14.01.2005 року з пільгового стажу, оскільки позивач знаходився у безкоштовній відпустці, суд зазначає наступне.

Умови обрахунку пільгового стажу встановлені статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої право на пенсію на пільгових умовах виникає при наявності стажу роботи працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Таким чином, відпустка без збереження заробітної плати виключає безпосередню зайнятість повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, а тому відповідні періоди, хоча й зараховуються до загального та безперервного трудового стажу, але не можуть бути зараховані до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах.

В контексті викладеного, суд знаходить обґрунтованими доводи позивача щодо безпідставного не зарахування до пільгового стажу період роботи позивача на ВАТ «Укрвуглебуд» лише в частині періоду з 11.10.2003 року по 31.12.2003 року.

Суд спростовує доводи відповідача щодо відмови у відкритті провадження у справі, якщо у спорі між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такими, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, з огляду на наступне.

Як зазначає відповідач та не заперечує позивач, постановою Димитровського міського суду Донецької області від 07.10.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області № 299 без зазначення дати про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, період його роботи у товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» в якості гірничого робітника очисного вибою підземного четвертого і п'ятого розряду з повним робочим днем в шахті з 7 грудня 2009 року по 20 листопада 2014 року відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області призначити ОСОБА_3, 7 червня 1977 року, пенсію на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11 лютого 2016 року.

Постановою Донецького апеляційного суду від 16 грудня 2016 року за апеляційною скаргою ТОВ «Краснолиманське», постанову Димитровського міського суду Донецької області від 07 жовтня 2016 року у адміністративній справі № 226/1032/16-а скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Скасовано рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Димитрові № 299 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1. Зобов'язано ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 07.12.2009 року по 31.12.2009 року; з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року; з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року; з 01.07.2013 року по 31.08.2014 року в якості гірничого робітника очисного вибою підземного з повним робочим днем в шахті в ТОВ «Краснолиманське», що дає право для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В іншій частині позову відмовлено.

Разом з цим, суд зазначає, що предметом розгляду справи № 226/1032/16-а було скасування рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Димитрові № 299, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі того, що в трудовій книжці відсутня дата про звільнення позивача та ненадання останнім уточнюючих довідок за період роботи в ТОВ «Краснолиманська», оскільки відсутні в індивідуальних відомостях відомості щодо перерахування роботодавцем страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Предметом розгляду ж даної справи є скасування рішення відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області № 1103 від 19.04.2018 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки окрім іншого, відсутні дані в Індивідуальних відомостях про застраховану особу про внесення страхових внесків ТОВ «Краснолиманське» за ОСОБА_1 з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, з 01.05.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року, з 01.09.2014 року по дату звільнення 02.11.2014 року.

До матеріалів справи у якості доказів, позивачем було надано: копію трудової книжки із зазначеною датою звільнення 02.11.2014 року, копію Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у неї від 14.02.2018 року № 14, яка підтверджує виконання позивачем гірських робіт за професією, посадою гірник очисного забою, що передбачена списком 1 за період з 07.12.2009 року по 02.11.2014 року; копію довідку про спуски в шахту від 12.02.2018 року № 15арх.; копію довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у неї від 12.02.2018 року № 16 яка підтверджує виконання позивачем гірських робіт за професією, посадою гірник очисного забою, що передбачена списком 1 за період з 10.04.2006 року по 01.10.2009 року; копію довідку про спуски в шахту від 12.02.2018 року № 17 арх.; засвідчені табуляграми за період з грудня 2009 року по серпень 2014 року на ОСОБА_1; Довідку від 31.05.2018 року № 54/2 надану позивачу ТОВ «Краснолиманська» щодо сплати страхових внесків за ОСОБА_1

Отже, як вбачається з вищезазначеного спірним питанням у даній справі є незарахування до пільгового стажу періоду роботи на ТОВ «Краснолиманська» ОСОБА_1 з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, з 01.05.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року, з 01.09.2014 року по дату звільнення 02.11.2014 року у зв’язку з відсутністю даних в Індивідуальних відомостях про застраховану особу, на що суд зазначає наступне.

З копії трудової книжки серії № 4784139 вбачається, що позивач працював з 07 грудня 2009 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» гірничим робітником очисного вибою 4 розряду з повним підземним робочим днем в шахті, 01.02.2010 року позивача переведено гірничим робітником очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті. 02 листопада 2014 року звільнений за згодою сторін (наказ від 23.01.2018 року № 55к).

Довідкою від 12 лютого 2018 року № 14 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтверджено ОСОБА_1 що за період з 07.12.2009 року по 02.11.2014 року (дату звільнення) він працював на ТОВ «Краснолиманська» за професією гірник очисного забою, що передбачена списком № 1. У довідці від 12.02.2018 рік, № 15арх. зазначено про кількість спусків до шахти позивачем.

Окрім того, за наявною в матеріалах справи довідкою ТОВ «Краснолиманське» від 31.05.2018 року № 54/2 вбачається, що позивачу підприємством нараховувались заробітна плата та утримувався податок до Пенсійного фонду України. Даний факт також підтверджується табуляграмами за період з грудня 2009 року по серпень 2009 року.

Відповідно до п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

У роз'ясненні Міністерства соціального забезпечення «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 20 січня 1992 року № 8 ( наразі п.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") встановлено, що працівникам зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до статті 14 Закону № 1788-ХІІ, але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону № 1788-ХІІ, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та роботи у металургії із зарахуванням до нього: кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Крім того, відповідно до п.20 цього Порядку, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників; у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.17 указаного Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці, при цьому за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями підтвердження трудового стажу може здійснюватися органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Як встановлено в ході розгляду справи, трудова книжка позивача містить в собі записи - відомості щодо характеру роботи позивача.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність в Індивідуальних відомостях про застраховану особу заявника періодів з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, з 01.05.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року, з 01.09.2014 року по дату звільнення 02.11.2014 року відсутні, тому немає можливості зарахувати ці періоди до пільгового стажу роботи, оскільки записи про спірні періоди роботи позивача в трудовій книжці засвідчені відповідною печаткою підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Разом з цим, суд зазначає, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами. Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних справ.Так, зокрема статтею 113 Закону № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону № 1058, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).

За таких обставин, посилання відповідача на те, що підприємством ТОВ «Краснолиманська» із заробітної плати не сплачувалися страхові внески, є безпідставними, оскільки згідно довідки № 54/2 від 31.05.2018 року із заробітної плати позивача щомісячно утримувалися суми страхових внесків, зокрема і за період роботи на вищевказаному підприємстві за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, з 01.05.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року, з 01.09.2014 року по дату звільнення 02.11.2014 року.

Слід також наголосити, що робітник не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством на якому він працював.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі. Latvia(п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантованіКонституцієюУкраїнита Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача – суб’єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення.

В контексті викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1, який дає йому право на призначеня пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, періоди роботи на ВАТ «Укрвуглебуд», а саме: з 11.10.2003 року по 31.12.2003 року та періоди роботи на ТОВ «Краснолиманська» з 01.01.2010 по 31.03.2012, з 01.05.2012 по 30.09.2012, з 01.04.2013 по 30.06.2013, з 01.09.2014 по дату звільнення 02.11.2014 року.

Разом з цим, суд зазначає, що статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

В контексті викладеного, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, у відповідності до чого підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 528,60 грн. (75%).

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області № 1103 від 19.04.2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.

Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.02.2018 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 528,60 (п’ятсот двадцять вісім) грн. 60 коп.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті 26 вересня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 жовтня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кочанова П.В.