Ухвала суду № 76872375, 21.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 639/992/17 Головуючий суддя І інстанції Васильєва Н. М.

Провадження № 11-кп/790/1563/18 Суддя доповідач Гришин П.В.

Категорія: Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

УХВАЛА

21 березня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області ОСОБА_1, перевіривши апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 12016220500002666 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року у відношенні ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

Цим вироком ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та йому призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання за даним вироком, повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Харківського райсуду Харківської області від 21.10.2016 року, у вигляді штрафу у сумі 850 грн., остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі та штрафу у сумі 850 грн., який відповідно до положень ст.72 КК України присуджено виконувати самостійно..

15 березня 2018 року прокурором подана апеляційна скарга, в якій знаходиться посилання на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та вказує, що додаткові доводи до апеляційної скарги будуть надані суду після ознайомлення з протоколом судового засідання.

За формою та змістом зазначена апеляція не відповідає вимогам ст. 396 КПК України та не містить вимоги, яке саме необхідно постановити рішення суду апеляційної інстанції.

Вимоги п. 4, ч. 2 ст. 396 КПК України, зазначають про необхідність вказувати вимоги та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, а в апеляції є лише посилання на незгоду з вироком суду першої інстанції, однак фактичні порушення не наведені, про що апелянт і сам вказує в своїй скарзі.

Згідно до положень ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції, ухвалює свій вирок у разі;

-необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

-необхідності застосування більш суворого покарання;

-скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

-неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

В апеляції прокурора відсутні будь-які вимоги щодо вироку суду першої інстанції та їх обґрунтування неконкретне.

В апеляції прокурор вказує на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину у зв’язку з чим, вимоги апеляційної скарги є неконкретними.

Згідно ч. 1 ст. 407 КПК України при апеляційному розгляді за скаргою на вирок, суд апеляційної інстанції має право;

- залишити вирок без змін;

- змінити вирок;

- скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

- скасувати вирок і закрити кримінальне провадження;

- скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Таким чином, апеляція прокурора подана без додержання вимог ст. 396 КПК України, є неконкретною, а тому апеляційний суд вважає необхідним залишити її без руху надавши прокурору можливість усунути вказані недоліки.

Керуючись ст.ст. 396, 399 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 12016220500002666 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року у відношенні ОСОБА_2, залишити без руху і встановити їй 10-денний строк, з дня отримання даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя –