Ухвала суду № 76872042, 27.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 157/3327/17 Провадження №11-кп/773/257/18 Головуючий у 1 інстанції:Гамула Б. С. Категорія: ч.2 ст.121 КК УкраїниДоповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Денісова В.П.,

суддів – Філюка П.Т., Лівандовської-Кочури Т.В.,

за участю секретаря – Гладкого В.В.,

прокурора – Супрунюк Т.А.,

захисника – адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

потерпілого – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12017030090000418 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Камінь-Каширського районного Волинської області від 02.02.2018 щодо ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець с.Фаринки, вул. Гагаріна, 13, Камінь-Каширського району, Волинської області, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючий, одружений, на утриманні четверо неповнолітніх дітей, раніше не судимий, -

засуджений: за ч.2 ст.121 КК України на 9 (дев’ять) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній – тримання під вартою.

Строк відбуття покарання обвинуваченому визначено обчислювати з 02.02.2018.

Зараховано в строк відбування покарання термін його попереднього ув’язнення з 11.11.2017 по 01.02.2018 включно відповідно до ч.5 ст.72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Вироком вирішено питання судових витрат та речових доказів.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 10 листопада 2017 року біля 23 год. 30 хв., знаходячись на території домогосподарства за місцем свого постійного проживання, що по вул. Гагаріна, 13 в с. Фаринки Камінь-Каширського району Волинської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті ревнощів, усвідомлюючи значення своїх дій, умисно завдав своїй дружині ОСОБА_4 не менше двадцяти ударів кулаками рук, ногами та фрагментом дерев’яного паркану (штахетником) по голові та тулубу, внаслідок чого заподіяв їй тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.

У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_2, просить вирок суду змінити, призначивши обвинуваченому більш м’яке покарання за ч.2 ст.121 КК України, оскільки призначене йому покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Посилається на те, що ОСОБА_2 злочин вчинив вперше, має на утриманні четверо неповнолітніх дітей, надав потерпілій допомогу безпосередньо після вчинення злочину, що не враховано судом як пом’якшуючі покарання обставини.

В поданому запереченні потерпілий ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_2 не заслуговує на пом’якшення покарання. Догляд та піклування за дітьми здійснює матір покійної ОСОБА_4. Вказує, що ОСОБА_4 було завдано не менше 20 ударів за такої жорстокої поведінки обвинуваченого просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили зменшити строк покарання, міркування прокурора та потерпілого, які заперечували доводи апеляційної скарги і просили вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 КК України, підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні доказами і ніким не оскаржуються.

Діям ОСОБА_2 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.

Доводи захисника про неврахування судом пом’якшуючих покарання обставин, які не зазначені у ст.66 КК України, зокрема того, що ОСОБА_2 – потерпілий від Чорнобильської катастрофи, вчинення злочину вперше, є безпідставними, оскільки відповідно до приписів ч.2 ст.66 КК України це право суду, а не обов’язок.

Крім того, відповідно до обвинувального акту щодо ОСОБА_2, будь-які обставини, які пом’якшують його покарання – відсутні.

Отже, ні органом досудового розслідування, ні місцевим судом не встановлено обставин, які пом’якшують покарання ОСОБА_2.

Апеляційний суд також не вбачає підстав для визнання обставинами, які пом’якшують покарання обвинуваченого, обставин, зазначених в апеляційній скарзі.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, особи обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується негативно.

Місцевий суд не врахував щирого каяття, як пом’якшуючої покарання обставини, мотивуючи своє рішення тим, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненому визнав частково.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Разом з тим, враховано судом й інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності, у тому числі і ті, на які посилається у своїй апеляційній скарзі захисник.

Зокрема, суд врахував наявність на утриманні в обвинуваченого чотирьох неповнолітніх дітей.

До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, місцевий суд відніс вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

При цьому, судом хоча і не наведено у своєму вироку, проте фактично враховано наслідки вчиненого злочину – смерть людини, обставини вчинення злочину, кількість нанесених ударів та їх локалізацію, позицію потерпілого, який наполягав на найсуворішому покаранню для обвинуваченого ОСОБА_2.

Тому суд першої інстанції обрав ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі не в максимальному розмірі, яке слід відбувати реально.

Покарання, призначене судом ОСОБА_2, відповідає вимогам закону, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів і не є надто суворим.

Таким чином, підстав для зміни вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 02.02.2018 щодо ОСОБА_2 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом, а засудженим ОСОБА_2 – в той же строк з моменту отримання ним копії даної ухвали.

Головуючий:

Судді: