Рішення № 76871082, 18.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2018Справа № 910/7042/18

За позовомПриватного акціонерного товариства "Прометей"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз"простягнення 329958,51 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників процесу:

від позивачане з'явились;від відповідачаМельник А.В., довіреність від 12.03.2018;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Прометей" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" 329958,51 грн, з яких: 233121,97 грн основного боргу, 3% річних на суму 17033,87 грн та 79802,67 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №30-10/2015 від 30.10.2015 в частині здійснення розрахунків за виконані роботи, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2018, після усунення позивачем обставин, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху, судом відкрито провадження у справі №910/7042/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 01.08.2018, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

25.07.2018 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та, зокрема, зазначив, що у нього відсутні відомості про підписання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" ОСОБА_2 акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року №1 від 13.11.2015, а крім того, у відповідача відсутній оригінал вказаного акту.

За твердженнями відповідача, акт виконаних робіт, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з огляду на що не може бути належним доказом на підтвердження здійснення господарських операцій за договором.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про недоведеність позивачем наявності заборгованості за договором №30-10/2015 від 30.10.2015.

Також, відповідачем було вказано про необґрунтованість розрахунку інфляційних втрат, наданого позивачем, та наведено контррозрахунок цих вимог.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просить суд витребувати у позивача оригінал акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року №1 від 13.11.2015. Вказане клопотання про витребування доказів обґрунтоване тим, що у відповідача відсутні відомості щодо підписання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" ОСОБА_2, якого було звільнено у червні 2017 року, вказаного акту, а надана позивачем копія є неякісною.

01.08.2018 до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній, зокрема, зазначив про те, що відсутність у відповідача оригіналу акту виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року №1 від 13.11.2015 та відомостей щодо його підписання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" ОСОБА_2 не звільняє відповідача від обов'язку оплати за виконані позивачем роботи. Як зазначив позивач, акт виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року №1 від 13.11.2015 був підписаний між сторонами та скріплений печатками господарюючих суб'єктів без зауважень та заперечень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань та наявність у відповідача обов'язку оплатити за виконані позивачем роботи.

У підготовчому засіданні 01.08.2018 судом було оглянуто оригінал акту виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року №1 від 13.11.2015, відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про витребування доказів та клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.08.2018 та встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив - 5 днів з моменту отримання відповіді на відзив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2018.

В судове засідання 18.09.2018 представник позивача не з'явився. 05.09.2018 від позивача до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про розгляд справи без участі його представника у судовому засіданні 18.09.2018. Також, у вказаній заяві, позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.09.2018 проти позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 18.09.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" (замовник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Прометей" (субпідрядник, виконавець, позивач) було укладено договір №30-10/2015 (договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами, а також необхідними матеріалами виконати роботи за завданням замовника відповідно до проектно-кошторисної документації, умов договору та передати у встановлений строк роботу, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчену роботу (п.1.1), вид робіт - будівельно- монтажні роботи (п.1.2), найменування та місцезнаходження об'єкту: облаштування Кегичівського ГКР, підключення свердловини №517, облаштування поля анодного заземлення (1.3), початок виконання робіт - протягом 5-ти днів після передачі будівельного майданчику (п.2.1), закінчення виконання робіт - до 30.11.2015 (п.2.2), замовник зобов'язаний (п.4.4), прийняти виконані роботи та оплатити їх у разі відсутності зауважень (п.4.4.4), приймання - передача робіт оформляється актом, підписаним обома сторонами (п.5.1), ціна договору сформована на підставі проектно-кошторисної документації і складає 483121,97 грн з ПДВ (п.6.1), платежі замовник здійснює за фактично виконані роботи на підставі підписаних актів приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт та витрат (ф.КБ-3) протягом 30 календарних днів з дати підписання (п.7.1), даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, а частині розрахунків до повного виконання (п.12.5).

Відповідно до акту виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року №1 від 13.11.2015 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2015 року від 13.11.2015 субпідрядник передав, а замовник прийняв роботи на суму 483121,97 грн без зауважень та заперечень. Крім цього, субпідрядником, в установленому законом порядку, було складено та зареєстровано податкову накладну на виконані роботи в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з виписок банківської установи по особовим рахункам позивача, за договором №30-10/2015 від 30.10.2015 відповідачем було сплачено 24.11.2015 - 150000,00 грн, 18.12.2015 - 100000,00 грн, а всього на загальну суму 250000,00 грн.

04.01.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості за виконані згідно умов договору №30-10/2015 від 30.10.2015 роботи.

Як зазначив позивач у позові, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість у розмірі 233121,97 грн не оплатив, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство "Прометей" звернулося до суду з відповідним позовом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором №30-10/2015 від 30.10.2015, виконав роботи на загальну суму 483121,97 грн, що підтверджується актом виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року №1 від 13.11.2015 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2015 року від 13.11.2015.

Вказаний акт та довідка підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплені печатками юридичних осіб, в них міститься інформація, що роботи, вартість яких вказана в акті та довідці, виконані за укладеним між сторонами договором.

Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України та приписів п.7.1 договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт станом на момент вирішення спору настав.

Однак, як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" своїх зобов'язань по оплаті виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами договором, не виконало, сплативши 250000,00 грн, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість на суму 233121,97 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача у відзиві на позов про відсутність у нього відомостей щодо підписання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" ОСОБА_2 акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року №1 від 13.11.2015, про відсутність у нього оригіналу вказаного акту, а також про невідповідність даного акту вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки, на думку суду, відсутність у відповідача як оригіналу акту, так і відомостей щодо його підписання директором відповідача не спростовують факт виконання позивачем робіт за вказаним актом, оскільки належними та допустимими доказами у справі (а саме актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року №1 від 13.11.2015, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб позивача і відповідача, копію якого долучено позивачем до позовної заяви, а оригінал оглянуто судом у судовому засіданні) підтверджується факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за договором №30-10/2015 від 30.10.2015 на загальну суму 483121,97 грн. При цьому, у суду не виникає сумніву щодо достовірності вказаного акту, а відповідачем не висловлено будь-яких заперечень щодо справжності підпису директора відповідача ОСОБА_2 та відбитку печатки відповідача на акті.

Що стосується заперечень відповідача, викладених ним у відзиві на позов про те, що в акті виконаних робіт відсутня посада осіб, які підписали вказаний акт, суд зазначає, що сам факт не зазначення сторонами будь-яких реквізитів в акті виконаних робіт в порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не спростовує факт виконання підрядником робіт та їх прийняття замовником. При цьому, сам відповідач у відзиві на позов зазначає, що ОСОБА_2, яким підписано даний акт, був директором підприємства - відповідача.

Наразі, при розгляді господарської справи суд встановлює саме обставини щодо виникнення між сторонами господарського зобов'язання та належного/неналежного його виконання сторонами.

Предметом договору №30-10/2015 від 30.10.2015 є будівельно- монтажні роботи по об'єкту: облаштування Кегичівського ГКР, підключення свердловини №517, облаштування поля анодного заземлення.

Як встановлено судом, саме вказаний вид робіт зазначений сторонами у складеному акті виконаних робіт.

Крім того, договором №30-10/2015 від 30.10.2015 між сторонами погоджено ціну договору на суму 483121,97 грн (п.6.1).

В акті приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року №1 від 13.11.2015, який підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками як позивача, так і відповідача без зауважень та заперечень саме на вказану суму (483121,97 грн) позивачем були виконані, а відповідачем прийняті будівельні роботи.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості тверджень відповідача, викладених ним у відзиві на позов. Перелік робіт, про які йдеться в договорі №30-10/2015 від 30.10.2015, відповідає виду робіт, вказаному в акті виконаних робіт, а загальна вартість робіт, вказана у договорі, відповідає загальній вартості робіт за актом виконаних робіт.

Отже, враховуючи, що наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" за договором №30-10/2015 від 30.10.2015 на суму 233121,97 грн підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, і відповідачем спростовано не було, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Прометей" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" суми основного боргу у розмірі 233121,97 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За прострочення виконання зобов'язання по оплаті за виконані роботи, позивач просить стягнути з відповідача 17033,87 грн - 3% річних за період з 14.12.2015 по 17.12.2015 та 79802,67 грн інфляційних втрат за період з грудня 2015 року по квітень 2018 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений п.7.1 договору строк свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем робіт не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних за період, який визначений судом з 15.12.2015 (з урахуванням дати підписання акту виконаних робіт та умов договору щодо оплати робіт) по 25.05.2018 (день, який самостійно визначений позивачем у розрахунку до позовної заяви), суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 17033,87 грн, як просить стягнути позивач у позовній заяві, оскільки за розрахунком суду, сума 3% річних є більшою.

Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який наданий позивачем, за період, з яким суд погоджується, дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за загальний період прострочки з грудня 2015 року по квітень 2018 року на суму 79802,67 грн.

Отже, оскільки розмір нарахованих 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірними, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 17033,87 грн та 79802,67 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Прометей" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" про стягнення 329958,51 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 4949,38 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" (01023, м.Київ, вул.Еспланадна, буд.20, ідентифікаційний код 34047002) на користь Приватного акціонерного товариства "Прометей" (64250, Харківська обл., Балаклійський район, смт.Донець, вул.Кулікова, буд.10, ідентифікаційний код 30560445) суму основного боргу у розмірі 233121 (двісті тридцять три тисячі сто двадцять одна) грн 97 коп., 3% річних у розмірі 17033 (сімнадцять тисяч тридцять три) грн 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 79802 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот дві) грн 67 коп. та судовий збір у розмірі 4949 (чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн 38 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 01.10.2018

Суддя Ю.М. Смирнова