Постанова № 76871001, 02.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1354/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 34 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя – доповідач )

Суддів Фетісової Т.Л., Василенко Л.І.

за участю секретаря Винник І.М.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3;

відповідач – ОСОБА_4;

особа, яка подає апеляційну скаргу – відповідач ОСОБА_4 розглянувши у м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Пироженко В.Д. в залі Соснівського районного суду м. Черкаси 06 червня 2018 року о 15 год. 06 хв., повний текст рішення виготовлений 11.06. 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, - :

в с т а н о в и в :

21 липня 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позивач ОСОБА_3 вказує, що 04.11.2016 року ОСОБА_4 о 18 год. 10 хв. на а/д Канів-Чигирин-Кременчук 15 км. 200 м. керував транспортним засобом MAN19.422 д.н. НОМЕР_1 та буксирував н/причіп SCHMITZ S01д.н.з. СА 5000 ХО. Під час руху відповідач не дотримався безпечного інтервалу при зустрічному роз`їзді та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_3 в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19.12.2016 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєній дорожньо – транспортній пригоді.

Внаслідок зіткнення автомобіль позивача ОСОБА_3 отримав ряд механічних ушкоджень. Згідно із звітом про визначення вартості матеріального збитку № 13551 від 08.11.2016 року розмір матеріального збитку завданого позивачу в результаті пошкодження його автомобіля внаслідок дорожньо – транспортної пригоди становить 45944,71 грн.

08.12.2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ОСОБА_5 ГРУП», однак страхова компанія своїм листом № 272 від 17.01.2017 року відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування. Тому позивач ОСОБА_3 просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду в сумі 45944,71 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 5000 грн. та судовий збір в сумі 640 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: м. Черкаси, Пилипенка, 8, кв. 241 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріальну шкоду в розмірі 45336,86 грн. та судові витрати в сумі 640 грн., а всього 45976,86 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує, що рішення суду він вважає незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_4 посилається, що суд першої інстанції не врахував, що звіт експерта є неналежним доказом, в силу того, що при проведенні дослідження експерт не викликав представника страхової компанії, та відповідача ОСОБА_4 Також посилається, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що через деякий час після ремонту пошкодженого автомобіля, автомобіль позивачем було продано. Тому ОСОБА_4 вважає, що він та страхова компанія були позбавлені можливості провести повторну незалежну оцінку пошкоджень автомобіля, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню. ОСОБА_4 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 45 336, 86 грн. в повному обсязі.

17 вересня 2018 року на адресу апеляційного суду Черкаської області надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 У відзиві ОСОБА_3 зазначає, що Соснівський районний суд м. Черкаси при винесенні рішення від 06 червня 2018 року, взяв за основу висновок автотоварознавчої експертизи від 01.11.2017 року, яку було призначено судом. Сума, яка підлягає до матеріального відшкодування, а саме: 45336,86 грн. стягується згідно даного висновку експерта, а не звіту від 08.11.2016 року, на який посилається відповідач. Вказує, що посилання ОСОБА_4 є безпідставними щодо відремонтування автомобіля після дорожньо – транспортної пригоди та на подальшу відмови у виплаті страхового відшкодування страховою компанією «УСК «Княжа ОСОБА_6 ОСОБА_7», оскільки судом призначена та проведена експертиза, а позивач має право вирішувати з кого саме стягувати заподіяну йому шкоду внаслідок дорожньо – транспортної пригоди. Враховуючи те, що вказана шкода позивачу була заподіяна внаслідок дорожньо – транспортної пригоди саме відповідачем, за що ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності, то суд дійшов до обгрунтованого висновку, що позов в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 45336,86 грн., як визначено експертом підлягає до задоволення. ОСОБА_3 вважає, що відповідач ОСОБА_4 не довів фактів порушення судом прав та інтересів відповідача, а тому відсутні підстави для скасування законного та обґрунтованого рішення суду. На підставі зазначеного, вважає, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/9149/17 від 06 червня 2018 року є законним, яке слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення .

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційним судом Черкаської області з повідомленням, але без виклику сторін.

Згідно до вимог ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши суддю – доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 45976,86 грн., заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, суд першої інстанції виходив обґрунтованості та доведеності позовних вимог, посилаючись, що внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, винуватцем якої є відповідач, що підтверджено постановою суду про притягнення його до адміністративної відповідальності, а позивачу завдано матеріальної шкоди, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, то суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог, та стягнув кошти згідно даних висновку експертизи, яка була призначена ухвалою суду для визначення вартості матеріального збитку власнику пошкодженого автомобіля та склала 45336, 86 грн.

Суд відмовив позивачу у стягнення коштів в розмірі 5000 гривень за надання правової допомоги у зв’язку із ненаданням розрахунку та належних доказів щодо вказаної суми. Однак, позивачем ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає висновки суду такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів апеляційного суду не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 04.11.2016 року ОСОБА_4 о 18 год. 10 хв. на а/д Канів-Чигирин-Кременчук 15 км. 200 м. керував транспортним засобом MAN19.422 д. н. СА 3000 ВХ та буксирував н/причіп SCHMITZ S01д.н.з. СА 5000 ХО . Відповідач ОСОБА_4 під час руху не дотримався безпечного інтервалу при зустрічному роз`їзді та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_8 , в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19.12.2016 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєній дорожньо – транспортній пригоді (а. с. 4).

Внаслідок зіткнення автомобіль ОСОБА_3 отримав ряд механічних ушкоджень. Згідно із даними звіту про визначення вартості матеріального збитку № 13551 від 08.11.2016 року, наданого позивачем, розмір матеріального збитку завданого позивачу ОСОБА_3 в результаті пошкодження його автомобіля внаслідок дорожньо – транспортної пригоди становить 45944,71 грн. (а. с.6-11).

08.12.2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ОСОБА_5 ГРУП», однак страхова компанія своїм листом № 272 від 17.01.2017 року відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування в зв`язку з тим, що автомобіль був відремонтований позивачем, а згодом і проданий. (а. с.5).

Як вбачається із матеріалів справи цивільно-правова відповідальність ОСОБА_9 застрахована ПрАТ «УСК «Княжа ОСОБА_6 ОСОБА_7» згідно даних полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК-4847724.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування.

У відповідності до ст. 33.3 Закону, водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Згідно до вимог ст. 37.1.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Під час розгляду справи судом першої інстанції з метою визначення вартості пошкодженого автомобіля НОМЕР_3 на момент дорожньо - транспортної пригоди, та визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику вказаного автомобіля, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.11.2017 року по справі було призначено автотоварознавчу експертизу.

Згідно даних висновку експерта № 4/2267 від 29.01.2018 року, ринкова вартість автомобіля НОМЕР_4, на момент дорожньо – транспортної пригоди, тобто станом на 04.11.2016 року, могла складати 287831,23 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля НОМЕР_5, в результаті дорожньо – транспортної пригоди може складати 45336,86 грн. (а.с.55-58).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже у судовому порядку встановлено вину відповідача ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо – транспортної пригоди, в якій позивачу завдано збитків, що ніким під сумнів не ставиться.

Згідно до норм ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, оскільки шкоду позивачу ОСОБА_3 завдано в результаті використання джерела підвищеної небезпеки - автомобіля, до застосування підлягає також ст. 1187 ЦК України, відповідно до ч.2 якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог позивача, оскільки своїми діями ОСОБА_4 спричинив позивачу ОСОБА_3 матеріальні збитки, які підлягають відшкодуванню з винної особи. Таким чином, аналізуючи в сукупності вищенаведені норми права, та встановлені у справі фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що у разі завдання особі матеріальних збитків, вона має право на їх відшкодування особою, яка їх завдала.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 матеріальної шкоди в розмірі 45336,86 грн. згідно висновку автотоварознавчої експертизи, яка була призначена ухвалою суду.

Доводи апеляційної скарги, наведені ОСОБА_4 не є суттєвими, спростовуються наявними в матеріалах справи допустимими, належними доказами, та не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції .

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4, оскільки доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка судом, а особою, яка подає апеляційну скаргу висновки суду не спростовуються .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи з вищевикладеного, не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права та залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким дана належна оцінка, не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб’єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення .

Керуючись ст.ст. 258, 367, 368, 374,375 , 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки – залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка подавала скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови в порядку та за умов, визначених цивільно – процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Фетісова Т.Л.

ОСОБА_10