Ухвала суду № 76870984, 19.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/712/18 Справа № 711/5203/18 Категорія: ст.82 КК України Головуючий по 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого - судді суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5за участю прокурораОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27.07.2018, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну йому невідбутої частини покарання більш м’яким,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27.07.2018 відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну йому невідбутої частини покарання більш м’яким з підстав того, що засуджений ОСОБА_7 не має усіх належних умов, передбачених ст.82 КК України, для заміни йому невідбутої частини покарання більш м’яким. Поведінка засудженого не є стабільною і не свідчить про те, що він став на шлях виправлення.

Не погоджуючись з прийнятим місцевим судом рішенням засуджений ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій він просив скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27.07.2018 та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього положення ст.82 КК України та замінити йому невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі, більш м’яким у виді обмеження волі. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт вказував, що, на його думку, при розгляді справи судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Так, апелянт зазначав, що він весь час працював, бере участь у супільно-корисній праці, має заохочення, а також постійно залучається до благоустрою установи, що, на його думку, свідчить про його виправлення. Також місцевим судом не взято до уваги, що з 2016 року у засудженого ОСОБА_7 немає стягнень, а раніше накладені стягнення зняті і погашені у відповідності до ст.134 КВК України. Також засуджений вважає невірною щодо нього характеристику.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляції засудженого ОСОБА_7, думку засудженого ОСОБА_7, який просив задовольнити його апеляційну скаргу із вказаних у ній мотивів, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м’яким покаранням.

А відповідно до ч.3 ст.82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м’яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Відповідно до п.2 Постанови ПВС України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м’яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким - того, що засуджений став на шлях виправлення (ч.3 ст.82 КК України).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належним чином, врахувавши особу засудженого, його поведінку в установі виконання покарань, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви засудженого ОСОБА_7 про заміну йому невідбутої частини покарання більш м’яким.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, характеризується засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання у ДУ «Черкаська виправна колонія (№62), посередньо. Допускав порушення встановленого порядку відбування покарання, за що має 25 стягнень, 05 разів оселявся до ДІЗО установи, які на даний час погашені у встановленому законом порядку. Неодноразово допускав порушення встановленого порядку відбування покарання стосовно яких проводилися бесіди виховного характеру. З 2011 року виконував роботи з благоустрою банно-прального комбінату та харчо-блоку установи, до праці ставився добре, за що мав 03 заохочення.

Працевлаштований з березня 2013 року на швейній ділянці установи, оператором швацького устаткування. До праці ставиться не завжди відповідально, норму виробітку виконує лише під контролем персоналу установи. Допускає порушення трудової дисципліни, іноді використовував виробниче обладнання та матеріали виробництва не за призначенням За підсумками роботи був 01 раз заохочений правами начальника установи. Працює з корисливих для себе мотивів.

До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Проводилась робота щодо участі в програмах диференційованого виховного впливу, але бажання приймати участь засуджений не виявив.

За характером цинічний, нерівноважений. У відношенні до представників адміністрації установи брехливий та нахабний.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що така поведінка засудженого ОСОБА_7 свідчить лише про те, що засуджений в цілому дотримується режиму відбування покарання лише під контролем адміністрації, що є його обов’язком, проте це ще не свідчить, що він виправився раніше закінчення визначеного йому вироком строку покарання.

Суд апеляційної інстанції вважає, як і суд першої інстанції, що своєю поведінкою і ставленням до праці засуджений ОСОБА_7 не довів своє виправлення, на шлях виправлення не став, тому апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

З урахуванням зазначеного, посилання в апеляційній скарзі засудженого на те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються зібраними по справі доказами, яким дана належна юридична оцінка, і які в своїй сукупності та своєму взаємозв’язку повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Твердження апелянта щодо того, що він весь час працює, бере участь у супільно-корисній праці, має заохочення, постійно залучається до благоустрою установи, що, на його думку, свідчить про його виправлення, те що у нього з 2016 року немає стягнень, а раніше накладені стягнення зняті і погашені у відповідності до ст.134 КВК України, щодо неправдивої, на його думку, характеристики, в цілому не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про те, що встановлені судом факти позбавляють суд можливості дійти безумовного висновку, що засуджений ОСОБА_7 своєю поведінкою довів своє виправлення, зокрема, що цілі покарання були досягнуті та виправлення засудженого настало раніше строку, визначеного вироком суду, у зв’язку з чим відсутні обґрунтовані підстави для задоволення заяви засудженого ОСОБА_7 про заміну йому невідбутої частини покарання більш м’яким та скасування ухвали суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, ст.82 КК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 – залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27.07.2018, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженому ОСОБА_7 про заміну йому невідбутої частини покарання більш м’яким – залишити без зміни.

Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :