Ухвала суду № 76870971, 26.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/365/18 Справа № 692/562/17 Категорія: ч. 3 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

потерпілого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_8 на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, останній раз судимого 18.07.2013 вироком Драбівського районного суду Черкаської області за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до остаточного покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільненого 13.04.2016 від відбування невідбутої частини покарання по амністії,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України на п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та покладено обов’язки, передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Прийнято рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь:

- потерпілого ОСОБА_9 542, 21 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 593,22 грн.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, будучи раніше судимим, в ніч на 03.04.2017 близько 01 год. 30 хв. по вул. Б. Хмельницького, 64 «а» в с. Білоусівка Драбівського району Черкаської області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті вчинити крадіжку, шляхом пошкодження вхідних дверей магазину, що орендує ОСОБА_8, проник у середину приміщення, звідки вчинив крадіжку двох пар демісезонних поліуретанових чобіт загальною вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи № 4/796 від 28.04.2017 372 грн. 21 коп. та електричного ліхтаря вартістю 170 грн., а всього на суму 542 грн. 21 коп., чим спричинив потерпілому матеріальних збитків на вищевказану суму.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на його користь матеріальної шкоди, ухвалити новий вирок, яким заявлені ним позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 17 785 грн. задовольнити повністю.

Апелянт, не оспорюючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини провадження, кваліфікацію дій обвинуваченого та призначене покарання, зазначає, що судове рішення в частині вирішення заявленого ним цивільного позову в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди ухвалене з порушенням норм КПК України.

Зокрема, посилаючись на положення ст.ст. 128, 129 КПК України та ст. 206 ЦПК вказує, що оскільки обвинувачений ОСОБА_7 визнав заявлений ним цивільний позов в повному обсязі, а розгляд провадження відбувався в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд першої інстанції не мав права в нарадчій кімнати вдаватися до дослідження доказів, якими обгрунтовується заявлена ним майнова шкода і задовольняти її частково, лише в межах пред’явленого обвинувачення. З цих же підстав, на думку апелянта, суд першої інстанції не мав процесуальної можливості відмовити йому у задоволенні цивільного позову в частині відшкодування понесених витрат пов’язаних з явкою до суду, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність.

Зазначає, що заявлена ним матеріальна шкода в сумі 17 785 грн. складається з 542,21 грн. вартості викраденого майна, 15 457, 79 грн. вартості пошкодженого майна та витрат по його відновленню, та 1 785 грн. витрат, пов’язаних з явкою до суду, оскільки судовий розгляд провадження відбувався в іншому районі, з яким транспортне сполучення відсутнє, він був вимушений використовувати власний транспорт і поніс витрати на паливо.

Заслухавши суддю-доповідача, думку потерпілого ОСОБА_8, в режимі відеоконференції з Драбівським районним судом Черкаської області, про задоволення його апеляційних вимог в повному обсязі, міркування обвинуваченого ОСОБА_7, який апеляційні вимоги потерпілого визнав в повному обсязі, прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог потерпілого, останнє слово обвинуваченого ОСОБА_7, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_8 підлягає до часткового задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України та ніким з учасників судового провадження не оспорюється.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України – як крадіжка поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

При призначенні ОСОБА_7 покарання судом першої інстанції, на виконання вимог ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винуватого, обставини, що пом’якшують його покарання, зокрема визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину, в якості обставини, що його обтяжує – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, і обгрунтовано призначено ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, з подальшим звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Вид та розмір призначеного судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання, в тому числі із подальшим звільненням від його відбування, в апеляційній скарзі потерпілим не оскаржується.

Щодо безпосередньо заявлених потерпілим ОСОБА_8 апеляційних вимог в частині вирішення судом першої інстанції заявленого ним в кримінальному провадженні цивільного позову, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 129 КПК України ухвалюючи вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться в межах пред’явленого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно обвинувального акта, незаконними діями обвинуваченого ОСОБА_7 спричинено матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 542 грн. 21 коп.

Судом першої інстанції визнано доведеним пред’явлене органом досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_7 обвинувачення, в тому в частині спричинення потерпілому ОСОБА_8 матеріальних збитків на загальну суму 542 грн. 21 коп.

Відповідно до заявленого потерпілим ОСОБА_8, в порядку ст. 128 КПК України, цивільного позову, останній порушує питання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7, зокрема матеріальної шкоди завданої злочином в сумі 16 000 грн., що складається зі збитків, пов’язаних з: викраденого та зіпсованого взуття на суму 1 000 грн.; зіпсованого одягу на суму 8 000 грн.; пошкоджених дверей на суму 7 000 грн.

Оскільки сума фактично заподіяних обвинуваченим ОСОБА_7 збитків становить 542,21 грн., що встановлена вироком суду першої інстанції, то цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди, обґрунтовано задоволено лише в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 фактично заподіяних матеріальних збитків.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції про недоведеність вимог потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування витрат пов’язаних з його явкою до суду.

Так, за змістом ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема із витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження.

Частиною 1 ст. 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати

З огляду на те, що потерпілим ОСОБА_8 документально підтверджені понесені ним процесуальні витрати, пов’язані із прибуттям до місця судового провадження на суму 1 785 грн. – витрати на пальне відповідно до фіскальних чеків від 02.11.2017, 13.12.2017, 16.01.2018, 05.02.2018, вини підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_7 на виконання вимог ч. 1 ст. 124 КПК України.

Розмір задоволеного судом першої інстанції цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 моральної шкоди в сумі 10 000 грн., відповідає положенням ст.ст. 23, 1167 ЦК України та роз’ясненням, що місяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і, з урахуванням його визнання обвинуваченим ОСОБА_7, визнається колегією суддів таким, що відповідає принципам виваженості та справедливості.

Оскільки в ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення встановлена необхідність додаткового стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 документально підтверджених та понесених ним процесуальних витрат, то вирок місцевого суду підлягає зміні в межах повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України.

В решті - вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05.02.2018 щодо ОСОБА_7 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п.2 ч.1 ст. 407, ст.ст. 409, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2018 року в частині розв’язання цивільного позову змінити, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 процесуальні витрати, пов’язані з прибуттям потерпілого до суду, в сумі 1 785 (одна тисяча сімсот вісімдесят п’ять) грн.

В решті вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки, передбачені ст. 426 КПК України.

Головуючий :

Судді :