Постанова № 76870890, 01.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5661/18

Номер справи місцевого суду: 520/11940/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.

суддів: Калараша А.А., Заїкіна А.П.

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ПАТ СК "Скайд" про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача ПАТ СК "Скайд" про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 20 966,82 грн. та витрат за проведення експертного дослідження у розмірі 800 гривень.

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що 08.12.2014 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем Тойота, н/з НОМЕР_1 по вул.Малиновського в м.Одесі, не врахував дорожню обстановку, не витримав безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який зупинився попереду, внаслідок чого утворилася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м.Одеси від 24.12.2014 року визнано винним ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

Відповідно висновку експерта від 02.03.2017 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП без урахування коефіцієнта фізичного зносу складає: 20 966, 82 грн.

Викладені обставини стали підставою звернення до суду.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 26.04.2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у якості матеріальної шкоди 21 776,82 грн (суму матеріальної шкоди у розмірі 20 966,82 грн. та витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 800 гривень).

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Київського районного суду м.Одеси від 26.04.2018 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процессуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що потерпілому належить право вимоги як до страховика так і до особи, що спричинила шкоду. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб захисту свого права.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з підстав,наведених в даній постанові.

Як вбачається з постанови Київського районного суду м.Одеси від 24.12.2014 року та позовної заяви ОСОБА_2, 08.12.2014 року о 12 годині 05 хвилин ОСОБА_3 керуючи автомобілем Тойота, н/з НОМЕР_1 по вул.Малиновського в м.Одесі, не врахував дорожню обстановку, не витримав безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який зупинився попереду, внаслідок чого утворилася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля НОМЕР_3, 2007 року випуску є ОСОБА_2, та згідно даного свідоцтва користуватися даним автомобілем має право ОСОБА_4, який має посвідчення водія (а.с.15).

Постановою Київського районного суду м.Одеси від 24.12.2014 року визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та на підставі санкції цієї статті призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень (а.с.04-05).

28 лютого 2017 року між ТОВ МП "Універсал ЛТД" та ОСОБА_4 був укладений договір № 270/02/2017 "Про надання послуг" та на підставі ст.34.4 ЗУ "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" був проведений огляд КТЗ і на його підставі 02.03.2017 року був складений аварійний сертифікат, відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП без урахування коефіцієнта фізичного зносу складає: 20 966, 82 грн. (а.с.08-28), у зв”язку з чим ОСОБА_2 звернувся безпосередньо до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків.

Відповідно до ст.22 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Відповідно до ст.28 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана:

- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст. 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний:

- дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди;

- вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;

- поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;

- невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

У разі оформлення працівниками відповідного підрозділу Національної поліціївідповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду вони також встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків (МТСБУ) у проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і транспортних засобів, причетних до неї.

Відповідно до ст.34 Закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно ст.35 вказаного Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно ст.36 Закону Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Якщо водії транспортних засобів скористалися правом, передбаченим пунктом 33.2 статті 33 цього Закону, страховик відшкодовує виключно шкоду, визначену статтями 29 та 30 цього Закону.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ).

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Відповідно до п.37.1.4 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_5 Верховного Суду відступила від правової позиції ВСУ, згідно з якою страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно вибирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, має право вимоги до винної особи про стягнення коштів в розмірі виплаченого ним відшкодування (постанова у справі № 6-2587цс15).

ВС дійшов висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги шляхом звернення з позовом до страховика, у якого спричинила шкоду застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Так, в постанові від 4 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц, викладені наступні висновки про правильне застосування норм права.

Стаття 1191 ЦК і стаття 38 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК, стаття 27 Закону «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

Якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником в деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик заподіювача шкоди.

Страховик зобов'язаний виплатити потерпілому страхове відшкодування замість заподіювача шкоди в передбаченому Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком заподіювача шкоди замість останнього. Сраховщік набуває право зворотної вимоги (регрес) до заподіювача шкоди на суму виплаченого відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ГК і 27 Закону «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди в деліктних зобов'язаннях в рамках виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, яке належить цьому потерпілому в деліктному зобов'язанні, в межах виплаченого йому страхового відшкодування (суброгация).

Відповідно до статті +1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливо за умови, що згідно з цим договором або Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок по виплаті страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених в статті 37), або розмір збитку перевищує ліміт відповідальності і страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страховика обмежений різницею між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування та сплатити страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик в разі виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, яка завдала шкоди. Тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування реалізує право вимоги, передбачений статтями 993 ГК і 27 Закону «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, у якого заподіювача шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З відповіді МТСБУ від 21.09.2018 року вбачається, що автомобіль НОМЕР_4, VIN-КОД тз JT1LOAE9207039813 на час ДТП 08.12.2014 року був застрахований ОСОБА_6 в страховій компанії ПАТ „СК „Скайд”.

Так, відповідно Інформаційної довідки з єдиної централізованої бази даних МТСБУ ОСОБА_3 09.08.2013 року уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності автомобіля зі ПАТ „СК „Скайд”, номер полісу 0490059 серія АЕ, який діє на період з 10.08.2013 року по 09.08.2014 року.

Вподальшому, ОСОБА_3 повторно уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності автомобіля зі ПАТ „СК „Скайд”, на період з 10.08.2014 року по 09.08.2015 рік, номер полісу 3457775, серія АІ.

Вподальшому, 18.08.2015 року ОСОБА_3 уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності свого автомобіля зі ПрАТ СК „Галицька”. Номер полісу 4838627, серія АЕ, початок дії його з 19.08.2015 року по 18.08.2016 року.

Таким чином, на момент ДТП, 08.12.2014 року, цивільно-правова відповідальність автомобіля ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ „СК „Скайд”, дія полісу якого відповідно договору починається з 10.08.2014 року та закінчується 09.08.2015 року.

Відповідно цієї ж довідки ПАТ „СК „Скайд” позбавлений членства в МТСБУ з 31.05.2016 року.

Відповідно п.52.5. ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

На момент ДТП, страховик не був позбавлений членства в МТСБУ.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, потерпілий, під час ДТП, повинен був звернутися протягом встановленого Законом строку до страхової компанії заподіювача шкоди - ПАТ „СК „Скайд” про стягнення матеріальних збитків, а не до ОСОБА_3, тим більше, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ „СК „Скайд” не перебуває в процесі припинення.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд

П О С ТА Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2018 року – скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ПАТ „СК „Скайд” про відшкодування матеріальної шкоди – залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено: 01.10.2018 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.А. Калараш

ОСОБА_7