Постанова № 76870817, 27.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1094/18

Номер справи місцевого суду: 522/23342/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2018 року м. Одеса

Справа № 522/23342/16-ц

Провадження № 22ц/785/1094/18

Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Калараш А.А.,

суддів - Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.

з участю секретаря судового засідання – Драганової Ю.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача – ОСОБА_3,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», правонаступником якого є ТОВ «УЛФ-Фінанс»,

представник відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», правонаступником якого є ТОВ «УЛФ-Фінанс» на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням судді Загороднюка В.І. 30 березня 2017 року в м. Одеса,-

встановив:

У грудні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом про встановлення нікчемності договору фінансового лізингу, посилаючись на те, що укладений між нею та ТОВ «Український лізинговий фонд» договір фінансового лізингу № 1351/06/13-В від 07.06.2013 року не був нотаріально посвідчений, тому просила суд встановити нікчемність договору фінансового лізингу, укладеного між нею та ТОВ «Український лізинговий фонд» та застосувати наслідки нікчемності правочину у вигляді повернення сторонами переданого на виконання нікчемного договору.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача ТОВ «Український лізинговий фонд» в судовому засіданні позов не визнав.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Український лізинговий фонд» про встановлення нікчемності договору фінансового лізингу задоволено.

Встановлено нікчемність договору фінансового лізингу № 1351/06/13-В від 07.06.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Український лізинговий фонд».

Зобов'язано ОСОБА_2 передати ТОВ «Український лізинговий фонд» автомобіль LAND ROVER Range Rover Autobiography, 2013 року випуску, № шасі SALGA2EF7DA123677, № двигуна 13042211372508PS, № державної реєстрації АА 2222 ОР.

Стягнуто з ТОВ «Український лізинговий фонд», код ЄДРПОУ 37859096 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 3422883,39 (три мільйони чотириста двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят три грн. 39 коп.) гривень.

Стягнуто з ТОВ «Український лізинговий фонд», код ЄДРПОУ 37859096 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в розмірі 1102,40 гривень (том 1 а. с. 65-67).

В апеляційній скарзі ТОВ «Український лізинговий фонд», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, застосувати наслідки пропущення строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2; стягнути з ОСОБА_2 на користь апелянта витрати, пов’язані зі сплатою судового збору (том 1 а.с.73-76).

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що перебіг позовної давності розпочався 07.06.2013 року, з моменту укладання договору лізингу, за яким позивачка сплачувала платежі до жовтня 2015 року та суд не прийняв до уваги, що ні Законом України «Про фінансовий лізинг», ні ЦК України чітко не зазначено, що договір лізингу з фізичною особою підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, а вказана судом ст. 799 ЦК України застосовується лише до договору найму транспортного засобу. Додатково відповідач посилався на те,що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки в резолютивній частині рішення суд вказує що позивачка повинна повернути відповідачу предмет лізингу, а відповідач сплатити 3 422 883,39 грн., при тому що в позові позивач просила застосувати наслідки нікчемності правочину – двосторонню реституцію, не зазначивши, що повинні зробити сторони та не уточнюючи позов в установленому законом порядку при розгляді справи.

Відзив на апеляційну скаргу, мотивований тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, суд вірно врахував, що строк позовної давності не порушено, оскільки початок відрахування строку позовної давності починається з дня прийняттям правової позиції ВСУ у справі № 6-75цс15, 03.02.2016 року – про обов’язковість нотаріального посвідчення договору лізингу транспортного засобу, саме коли стало відомо про порушення права позивача.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Український лізинговий фонд», підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05.04.2018 року, що внесена до протоколу судового засідання, до участі у справі в якості правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», залучено ТОВ «УЛФ-Фінанс» (том 1 а.с. 236).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм /оренду/ з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про поставки, якщо інше не встановлено законом. Що договори лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди /найму/ та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України. За висновком суду при відсутності нотаріального посвідчення договору лізингу в порушення ст. 799 ЦК України він є нікчемним. Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачкою не було пропущено строк позовної давності, оскільки їй на час укладення правочину не було відомо про нікчемність укладеного нею договору фінансового лізингу.

Проте, повністю погодитися з висновками суду не можна.

Колегія суддів, частково погоджується з доводами апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.06.2013 року між ТОВ «Український лізинговий фонд» та ОСОБА_2 був укладений договір фінансового лізингу № 1351/06/13-В, відповідно до умов якого лізингодавець передав ОСОБА_2 у лізинг автомобіль LAND ROVER Range Rover Autobiography, 2013 року випуску, № шасі SALGA2EF7DA123677, № двигуна 13042211372508PS, № державної реєстрації АА 2222 ОР на строк у 60 місяців (том 1 а.с.4).

Невід’ємною частиною цього договору було підписано сторонами графік внесення лізингових платежів та загальні умови договору фінансового лізингу (том 1 а.с.5-18).

Відповідно до умов цього договору вартість предмета лізингу становить 1 721 987, 19 грн., загальна сума лізингових платежів 2 835 645,05 грн.

Відповідно до ст. 2 змісту договору позивач повинен сплачувати лізингові платежі, які складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та винагороду /комісію/ лізингодавця, в порядку, строки та у розміри згідно з графіком внесення лізингових платежів.

Актом прийому-передачі від 20.06.2013 року підтверджено передачу позивачці предмета договору лізингу.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Укладений 07.06.2013 року між ТОВ «Український лізинговий фонд» та ОСОБА_2 договір фінансового лізингу № 1351/06/13-В, відповідно до умов якого лізингодавець передав ОСОБА_2 у лізинг автомобіль LAND ROVER Range Rover Autobiography, 2013 року випуску, № шасі SALGA2EF7DA123677, № двигуна 13042211372508PS, № державної реєстрації АА 2222 ОР на строк у 60 місяців, нотаріально посвідчений не був.

При встановлених обставинах, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з висновками про нікчемність договору фінансового лізингу при відсутності нотаріального посвідченого спірного договору.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом першої інстанції вимог статті 799 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки застосування дії ст. 799 ЦК України до договорів лізингу підтверджується правовими висновками Верховного Суду України, які викладені в постанові від 16.12.2015 року у справі № 6-2766цс15 та постанові від 18.01.2017 року справа № 6-648цс16 .

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності ,слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Договір фінансового лізингу був укладений між сторонами 07 червня 2013 року, лізингові платежі сплачувалися позивачкою до жовтня 2015 року. З позовом до суду позивачка звернулася у грудні 2016 року.

З пояснень представника позивача ОСОБА_2-ОСОБА_3 ,наданих ним в судовому засіданні колегії суддів, про нікчемність договору фінансового лізингу в зв’язку з непосвідченням його нотаріально, позивачка дізналася у 2015 році, з позовом до суду позивач звернулася в межах трирічного строку , а тому доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того, що позивачем було пропущено строк позовної давності не заслуговують на увагу.

Матеріали справи не містять ,а відповідачем не надані докази того, що позивач про порушення свого права дізналася в момент укладення спірного правочину.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо безпідставного зобов'язання ОСОБА_2 передати ТОВ «Український лізинговий фонд» автомобіль LAND ROVER Range Rover Autobiography, 2013 року випуску, № шасі SALGA2EF7DA123677, № двигуна 13042211372508PS, № державної реєстрації АА 2222 ОР та стягнення з ТОВ «Український лізинговий фонд», на користь ОСОБА_2, грошових коштів в розмірі 3422883,39 грн. , слід зазначити наступне.

Колегія суддів, погоджується з вищенаведеними доводами апеляційної скарги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі № 6-308цс16.

Вирішуючи питання щодо застосування наслідків нікчемності правочину ,суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача суму коштів у розмірі 3422883,39 грн. , яку мала позивач сплатити за придбаний автомобіль до червня 2018 року ,відповідно до узгодженого сторонами графіку платежів.

Матеріали справи не містять , а позивачем не надані докази розміру сплачених нею лізингових платежів за придбаний автомобіль .

Таких доказів не було надано і в апеляційній інстанції.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу учасників справи на відсутність загальної суми ,що була сплачена позивачем ,за спірним договором ,проте учасниками справи таких доказів , всупереч до вимог ст.ст.81,83 ЦПК України , не було надано.

Суд першої інстанції , задовольняючи позов та зобов'язуючи ОСОБА_2 передати ТОВ «Український лізинговий фонд» автомобіль LAND ROVER Range Rover Autobiography, 2013 року випуску, № шасі SALGA2EF7DA123677, № двигуна 13042211372508PS, № державної реєстрації АА 2222 ОР , не звернув уваги на те, що 19.12.2015 року ,зазначений автомобіль був викрадений невстановленими особами та за заявою позивача порушено кримінальне провадження (т.2 а.с.32,33,35).

ТОВ «УЛФ-Фінанс», як власник автомобіля LAND ROVER Range Rover Autobiography, 2013 року випуску, № шасі SALGA2EF7DA123677, № двигуна 13042211372508PS, № державної реєстрації АА 2222 ОР , у кримінальному провадженні щодо викрадення зазначеного автомобіля визнано потерпілим, про що не заперечував в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4

Матеріали справи не містять докази того, що викрадений автомобіль був знайдений та повернутий позивачу.

Відповідно до ч.6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.7 статті 81 ЦПК України , суд не може збирати докази , що стосуються предмета спору з власної ініціативи .

З врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги позивача ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності правочину не підлягають задоволенню ,через відсутність в наявності спірного автомобіля та відсутність доказів розміру сплачених позивачем лізингових платежів.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково стягнув з ТОВ «Український лізинговий фонд», на користь ОСОБА_2, грошові кошти в розмірі 3422883,39 ,39 грн. та зобов’язав ОСОБА_2 передати ТОВ «Український лізинговий фонд» автомобіль LAND ROVER Range Rover Autobiography, 2013 року випуску, № шасі SALGA2EF7DA123677, № двигуна 13042211372508PS, № державної реєстрації АА 2222 ОР.

Відповідно до статті 141 ЦПК України , на користь ТОВ «УЛФ-Фінанс» з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір ,сплачений відповідачем при принесенні апеляційної скарги.

За таких обставин, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга ТОВ «Український лізинговий фонд», правонаступником якого є ТОВ «УЛФ-Фінанс», підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 376,381-384,390 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», правонаступником якого є ТОВ «УЛФ-Фінанс», задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року в частині зобов'язання ОСОБА_2 передати ТОВ «Український лізинговий фонд» автомобіль LAND ROVER Range Rover Autobiography, 2013 року випуску, № шасі SALGA2EF7DA123677, № двигуна 13042211372508PS, № державної реєстрації АА 2222 ОР, стягнення з ТОВ «Український лізинговий фонд», код ЄДРПОУ 37859096 на користь ОСОБА_2, грошових коштів в розмірі 3422883,39 грн. та в частині розподілу судових витрат - скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», правонаступником якого є ТОВ «УЛФ-Фінанс», про застосування наслідків нікчемності правочину.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «УЛФ-Фінанс» судові витрати у розмірі 8185 грн. 52 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення , а у разі оголошення вступної та резолютивної частини постанови , зазначений строк обчислюється з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28.09.2018 року.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7