Ухвала суду № 76869650, 03.09.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 4-с/760/99/18

Справа № 760/14792/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2018 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді - Лазаренко В.В.

з участю секретаря - Каліщук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на дії державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Євдокімової Валентини Олександрівни, заінтересовані особи: Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2017 ТОВ «АНСУ» звернулося до суду із зазначеною скаргою в якій просить визнати дії державного виконавця Солом'янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Євдокімової В.О. при винесені постанов за виконавчим провадженням ВП № 52454011 про повернення виконавчого документа стягувачу такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень та скасувати постанову державного виконавця Солом'янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Євдокімової В.О. від 29.06.2017 року за виконавчим провадженням ВП № 52454011 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Дана скарга обґрунтована тим, що 29.06.2017 державним виконавцем Солом'янського РВ ДВС у м. Київ Євдокімовою В.О. була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу з мотивів того, що відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням не перевищує двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку на якій розташоване це житло не здійснюється. Скаржник ТОВ «АНСУ» категорично не погоджується з винесеною державним виконавцем постановою в зв'язку з тим, що сума боргу за виконавчим документом №2-2257/14 значно перевищує розмір 20-ти мінімальних заробітних плат, а саме 64 000,00 грн., а саме відповідно до виконавчого листа сума заборгованості за кредитним договором №5387959 від 21.05.2007 року складає 10 033,49 доларів США, пеню в розмірі 745,30 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову 6432,67 грн. сума сплаченого судового збору в розмірі 919,98 грн. та відповідно до інформаційної довідки №72824245 боржнику належить земельна ділянка кадастровий №3222486600:05:001:0313, площею 0.13 га, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, а отже державний виконавець має право звернути стягнення на вказане майно боржника. Вважає дану постанову такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, а тому має бути скасована, оскільки державним виконавцем не були виконані усі необхідні дії для виконання рішення суду, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», чим порушено права та законні інтереси стягувача.

З наведених підстав заявник просить скаргу задовольнити в повному обсязі та відновити його порушені права.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином. Від представника заявника надійшла заява про розгляд скарги у його вдсутності.

Інші учасники справи про причини своєї неявки суд не повідомили. Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд приходить до висновку про можливість розгляду скарги у відсутності сторін.

03.09.2018 фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши подану скаргу інші матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні державного виконавця Солом'яського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Євдокімової В.О. перебувало виконавче провадження №52454011 за виконавчим листом №2-2257/14, виданим 12.06.2015 Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «АНСУ» заборгованості за кредитним договором №5387959 від 21.05.2007 року складає 10 033,49 доларів США, пеню в розмірі 745,30 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову 6432,67 грн. сума сплаченого судового збору в розмірі 919,98 грн.

Постановою державного виконавця Солом'янського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Євдвкімової В.О. від 29.06.2017 вищевказаний виконавчий документ повернуту стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Як зазначено в даній постанові, відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням не перевищує двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку на якій розташоване це житло не здійснюється, під час виконання рішення суду встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про ВП» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Вбачається, що зазначена постанова винесена державним виконавцем необґрунтовано з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Стаття 124 Конституції України, ст. 18 ЦПК України гарантують обов'язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

В силу ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає заходи примусового виконання рішень, якими є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Разом з цим, стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить також перелік дій державного виконавця, які він зобов'язаний, або має право вчиняти в під час виконавчого провадження.

Частинами 1,7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Як свідчать досліджені в ході судового розгляду даної справи письмові докази, державним виконавцем, зазначені вимоги закону дотримані не були, оскільки ним не було здійснено усіх, передбачених законодавством дій для ефективно, своєчасно і в повному обсязі виконання рішення суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що сума, яка підлягає стягненню за виконавчим провадженням, значно перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, крім того, матеріали справи не містять даних про те, що на земельній ділянці, на яку стягувач просив державного виконавця звернути стягнення розташоване житло боржника і на неї неможливо звернути стягнення.

Більш того, Законом України «Про виконавче провадження» державні виконавці наділені рядом повноважень, які вони зобов'язані або мають право здійснювати в ході здійснення виконавчих дій, зокрема такі повноваження передбачені статтею 18 даного Закону, проте державним виконавцем не надану суду доказів того, що ним в ході здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 52454011 було вжито всіх можливих заходів для належного та в повному обсязі виконання рішення суду, наприклад, що він звертався до суду з поданням про розшук боржника чи його майна, про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, тощо, а також проведено звернення стягнення на земельну ділянку, що належить боржнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти у порядок, межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною 1 статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.3 ст. 13 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, враховуючи, що державний виконавець не надав копії матеріалів виконавчого провадження, не скориставшись таким чином своїми правами, передбаченими нормами цивільно-процесуального законодавства, не спростував доводи заявника, суд вважає що оскаржувана постанова від 29.06.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу винесена державним виконавцем передчасно без достатніх для того підстав, чим порушено права стягувача.

Враховуючи вищевикладене, вимоги скарги належить задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 18, 247, 260-261, 352-355, 450-451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на дії державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного управління юстиції у місті Києві Євдокімової Валентини Олександрівни, заінтересована особа: ОСОБА_5, - задовольнити.

Визнати незаконними дії державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального правління юстиції у м. Києві Євдокімової Валентини Олександрівни по виконавчому провадженню № 52454011 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року.

Скасувати постанову державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального правління юстиції у м. Києві Євдокімової Валентини Олександрівни по виконавчому провадженню № 52454011 від 29.06.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Зобов`язати державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального правління юстиції у м. Києві відновити виконавче провадження № 52454011.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Апеляційного суду м.Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: В.В.Лазаренко