Рішення № 76868511, 02.10.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9196/18

Провадження № 2/750/2325/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Карацюба М.М.,

за участю позивача, його представника – ОСОБА_1,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

третя особа - Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради,

в с т а н о в и в:

03.07.2018 позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: провул. Лермонтова, 6-а, м. Чернігів.

Позивач та її представник позов підтримали та наполягали на задоволенні.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи сповіщалися завчасно і належним чином. Повістка відповідачам надсилалася за зареєстрованим у встановленому законом порядку. Відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси вважається, що днем вручення судової повістки.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником житлового приміщення за адресою: провул. Лермонтова, 6-а, м. Чернігів, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на частину жилого будинку (а.с.7).

Згідно акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 06.08.2018 ОСОБА_3 не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Згідно акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 06.08.2018 ОСОБА_4 не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Втім у вказаних актах не вказано період часу, з якого відсутні відповідачі, а тому суд оцінює їх критично.

Свідок ОСОБА_5 показала суду, що є сусідкою позивача. Вказала, що відповідачі переїхали до США та не проживають в будинку близько 12 років.

Свідок ОСОБА_6 показла, що регулярно спілкується з позивачем. Пояснила, що відповідачі виїхали до США та відсутні в будинку більше 12 років.

Відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла.

Оскільки інше не встановлено чинним законом, договором, на підставі якого встановлено сервітут, відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що призводить до втрати членом сім'ї права користування помешканням.

Відповідно до п.1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Втручання у це право здійснюється виключно з підстав, передбачених п. 2 ст. 8 Конвенції.

Зазначене покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі «Пауел і Райнер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1990 р.). Такий захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі «Джілоу проти Сполученого Королівства» від 24.11.1986 р.), так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі «Ларкос проти Кіпру» від 18.02.1999 р.).

У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що є достатні правові підстави для виправданого, тобто законного втручання у гарантоване ст. 8 Конвенції право кожного на повагу до свого житла для визнання відповідача ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою: провул. Лермонтова, 6-а, м. Чернігів.

Однак, за поясненнями позивача, ОСОБА_7 будучи неповнолітньою дитиною переїхала до США, отримала громадянство США, проте залишилась зареєстрованою за домовою книгою.

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області ОСОБА_7 зареєстрованою/знятою з реєстрації не значиться. (а.с.20).

Посилання на положення ст. 405 ЦК України є безпідставними, оскільки такі норми регулюють правовідносини між власником житла та членами його сім’ї, які проживають разом з ним, і не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору, так як норми ст. 405 ЦК України на дані правовідносини не розповсюджуються.

За таких підстав, у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 280, 281, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою: провул. Лермонтова, 6-а в м. Чернігові.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Повний текст складено 02.10.2018.

Суддя Л.В. Карапута