Рішення № 76866289, 08.08.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10244/17

пр. № 2/759/1617/18

08 серпня 2018 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Миколаєць І.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 120 1 поверх, група нежитл. приміщень 2) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_2.), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про виділення частки у спільній сумісній власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2017 року ТОВ Факторинг Фінанс» звернулося до Святошинського районного суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогами визначити за ОСОБА_1 частку квартири за адресою : АДРЕСА_1, на праві спільної часткової власності.

У своїй вимозі позивач посилається на те, що згідно рішення Подільського районного суду м. Києва по справі № 758/7407/13 було видано виконавчий документ про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Фінанс» в розмірі 1509824,83 грн, та 02.06.2015 р. було відкрито виконавче провадження № 47707708. В ході виконавчого провадження не було виявлено майна боржника, на яке можна було б звернути стягнення, проте було встановлено, що боржник проживає не за місцем реєстрації, а за адресою: АДРЕСА_1. Власником даної квартири є дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 Оскільки майно подружжя є спільною сумісною власністю, позивач просить виділити частку ОСОБА_1 у даній власності та задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 04.09.2017 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 23.04.2018 р. визначено подальний розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.04.2018 р. ОСОБА_3 надала суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що нерухоме майно - квартира у АДРЕСА_1 належить їй на праві приватної власності на підставі договору дарування цієї квартири від 12.03.1996 року. А тому твердження позивача, що квартира, яка є предметом розгляду у цій справі належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя є необґрунтованими та спростовуються письмовим доказом - договором дарування квартири. Також зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2., що вказано позивачем у його позові, але при цьому, капіталовкладень та поліпшень у цю квартиру ОСОБА_1 не здійснював.

Відповіді на відзив до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26.11.2013 р. вимоги ТОВ «Факторинг Фінанс» по справі № 758/7407/13 були задоволені та ухвалено солідарно стягнути з ТОВ «Флоріда Флекс», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 кошти в сумі 1513265,83 грн. (а.с. 21-24). Рішеннями Апеляційного суду м. Києва від 11.02.2014 р. та рішенням від 28.05.2014 р. заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 26.11.2013 р. було змінено (а.с. 25-30, 31-34). З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2015 р. було відкрито виконавче провадження № 47707708.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16.12.2016 р. подання держаного виконавця було задоволено, ОСОБА_1 обмежено у праві виїзду за межі України (а.с. 16-19.) Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.02.2017 р. вищезазначену ухвалу залишено без змін (а.с. 9-15).

В ході виконавчого провадження та згідно актів держаного виконавця від 03.11.2016 р., 08.11.2016 р,, 31.10.2016 р., 29.01.2016 р., не було виявлено майна боржника, на яке можна було б звернути стягнення (а.с. 4, 5, 6, 7).

Відповідно до ст. 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

У відповідь на запит, Центральний відділ державної реєстрації шлюбів ГТУЮ у м. Києві надав 02.08.2016 р. листа № 3161/03.2-15, з якого вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 07.10.1994 р. був зареєстрований шлюб, актовий запис № 2218 (а.с. 8). Даний факт підтверджується також відміткою в паспорті ОСОБА_1 (а.с. 39).

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Відповідно до ст. 73 СК України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. При відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України набуте одним із подружжя майно на підставі договору дарування є його особистою приватною власністю.

Судом встановлено, що нерухоме майно - квартира у АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору дарування цієї квартири від 12.03.1996 року, зареєстрованому в реєстрі за №13-836 та зареєстрованому у Київському міському БТІ 13.06.2007 року при видачі дубліката договору дарування із інформацією про право приватної власності на цю квартиру .

Відповідно до ст.325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Тобто, фізична особа є власником майна, яке належить їй на праві власності.

Таким чином, твердження позивача, що квартира, яка є предметом розгляду у цій справі належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя (спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності - ст.368 ЦК України) є необґрунтованими та спростовуються договором дарування квартири.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже позивачем не доведено обґрунтованості його вимог щодо виділення частки ОСОБА_1 з даної квартири, а отже позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 57, 70, 73 СК України, ст.ст.6, ч. 13 ст. 7, 8-13, 18, 19,77-79, 89, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 120 1 поверх, група нежитл. приміщень 2) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_2.), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про виділення частки у спільній сумісній власності подружжя , відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду міста Києва.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Суддя І.Ю. Миколаєць