Ухвала суду № 76866169, 28.09.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/12639/18

Провадження № 1-кп/592/609/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі:

головуючого судді Чернобая О.І.,

за участю секретаря судового засідання Трофименко В.О.,

прокурора Бауліної Н.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018200440001759 від 31.05.2018 року по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, гр-на України, цигана, одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

1)23.12.2005 року, Лозівським районним судом Харківської області за ч.1 ст.199, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки;

2)12.08.2010 року, Ковпаківським районним суом м.Суми за ч.3 ст.187 КК України до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;

3)23.05.2018 року Сумським районним судом Сумської області за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік;

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він 30.05.2018 року, близько 16:00 год., поблизу кафе “Мамина кулінарія” за адресою: м.Суми, вул.Ярослава Мудрого, 61 помітив, що у потерпілого ОСОБА_3 у гаманці лежала значна сума коштів, підійшов до нього ззаду, наніс удар невстановленим предметом по голові, від чого потерпілий впав та втратив свідомість, після чого витягнув з кишені потерпілого гаманець в якому знаходилось 7900 грн., 900 злотих, 200 доларів США, внаслідок чого потерпілому була завдана майнова шкода на загальну суму 19 417 грн.

У якості ризиків, прокурором зазначене те, що обвинувачений перебуваючи на свободі зможе вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки має незняті і не погашені судимості та вчинив даний тяжкий злочин через тиждень після чергового вироку суду, яким він був засуджений також за корисливий умисний злочин. Також прокурор зазначає, що він може ухилятись від суду, т.я. обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Крім того, на думку прокурора зможе незаконно впливати на потерпілого з метою зміни тим своїх показань на його користь.

У клопотанні також зазначено, що за вищенаведених ризиків, обрати інший більш м’який запобіжний захід неможливо.

У підготовчому судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримала у повному обсязі, обґрунтувала його тими ж підставами, що зазначені у клопотанні і додала, що під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню відносно обвинуваченого слідчим суддею обирався запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту але незважаючи на це, він став ухилятись від слідства, у зв’язку з чим слідчим суддею надавався дозвіл на його затримання та в подальшому був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строк дії якого спливає 30.09.2018 року.

Обвинувачений проти задоволення клопотання прокурора заперечив і по суті пояснив, що він не ухилявся від слідчого, а виїжджав один раз до свого брата у сусіднє село з дозволу дільничного інспектора поліції, а так весь час знаходився за місцем свого мешкання. Просив задоволені клопотання відмовити пояснивши, що не збирається ухилятись від суду.

Захисник підтримала думку свого підзахисного і теж просила відмовити у задоволенні даного клопотання пославшись на те, що прокурором не доведено існування перелічених у клопотанні ризиків.

Суд, заслухавши думку прокурора та захисника, а також пояснення обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження наявні у суду що стосуються застосування до обвцнуваченого раніше запобіжного заходу у виді тримання під вартою доходить наступних висновків.

Так, ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 01.06.2018 року було відмовлено у задоволенні клопотання органів досудового розслідування щодо застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою і до нього був застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту і в якості обов’язків було покладено прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду .

29.06.2018 року слідчим Сумського відділу поліції була винесена постанова про оголошення розшуку ОСОБА_2

Дана постанова про розшук була вмотивована тим, що оперативний співробітник виявив, що за місцем мешкання ОСОБА_2 був відсутній і що за викликами не з’являється та на телефонний зв’язок не виходить.

02.07.2018 року до суду надійшло нове клопотання про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою та одночасно було подане ще одне клопотання про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_2 з метою приводу до суду для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Ухвалою слідчого судді від 02.07.2018 року був наданий дозвіл на затримання обвинуваченого і 31.08.2018 року він був затриманий на підставі ст.208 КПК України.

Після затримання, на підставі ухвали слідчого судді від 31.08.2018 року відносно ОСОБА_2 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 30.09.2018 року.

Строк дії ухвали був визначений іншою ухвалою про виправлення описки від 03.09.2018 року.

У даному клопотанні прокурора, яке є предметом розгляду в цьому судовому засіданні зазначено, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин.

Тобто, прокурором ще до початку судового провадження зроблений висновок про вчинення обвинуваченим злочину, що на даній стадії є неприпустимим.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) встановив, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді дотримувались принципу презумпції невинуватості і не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; а обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.

Крім того, суд, на виконання вимог ст.22 КПК України, забезпечив сторонам змагальність процесу та свободу в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, створив їм відповідні умови для реалізації своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків. Проте, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 10 КПК передбачено, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками.

Тому, при розгляді даного клопотання не можна обмежувати права обвинуваченого ОСОБА_2 перед законом виходячи із того, що він є циганом.

Розглядаючи заявлені прокурором ризики суд зазначає наступне:

Так, заявлений прокурором ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК щодо переховування від суду не був доведений прокурором під час розгляду клопотання, тому не знайшов свого підтвердження, оскільки прокурором не надано жодних відомостей тому, що обвинувачений перебуваючи під домашнім арештом викликався до слідчого і не з’являвся і не надано доказів тому, що він був відсутній за місцем свого мешкання.

Як на доказ цього ризика прокурор послалась на рапорт о/у ВКП Сумського відділу поліції /прізвище не розбірливе/ від 27.06.2018 року у якому той зазначив, що ним був здійснений виїзд за місцем мешкання ОСОБА_2 але той був відсутній і як зазначив оперативний співробітник зі слів сусідів останній раз обвинуваченого бачили 24.06.2018 року і що він уїхав у невідомому напрямку.

При цьому оперативний співробітник навіть не зазначив у рапорті прізвищ свідків з якими проводив бесіду і на підтвердження справжності відомостей викладених у рапорті не відібрав від них пояснень.

Це викликає сумнів у достовірності відомостей викладених у рапорті, оскільки оперативний співробітник по роду своєї діяльності є зацікавленою особою в ізоляції обвинуваченого ОСОБА_2 від суспільства.

Інших будь-яких доказів щодо ухилення обвинуваченого від явок до слідчого або його відсутності за місцем мешкання прокурором надано не було, тому ризик переховування від суду доведений не був.

При застосуванні раніше до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою у розпорядженні слідчого судді також не було жодних відомостей про переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування.

Жодним чином не піддаючи законність ухвали слідчого судді під сумнів суд у даному випадку тільки констатує встановлені в цьому судовому засіданні наявні докази переховування і також зазначає, що в апеляційному порядку та ухвала слідчого не переглядалась.

Що стосується ризику незаконного впливу на потерпілого, то слід зазначити, що обвинувачений не знайомий з потерпілим, читати він не вміє, тому йому невідомо навіть місце проживання потерпілого, у зв’язку з чим даний ризик теж викликає великі сумніви у його існуванні.

Про те, що обвинувачений не знайомий з потерпілим суд робить висновок виходячи з тексту обвинувачення та наявних у суду матеріалів провадження і протилежного прокурором доведено не було.

Однак, прокурором було доведено у судовому засіданні наявність одного ризику у виді можливості обвинуваченим у подальшому вчиняти інші кримінальні правопорушення і такий висновок суд робить виходячи із трьох непогашений судимостей обвинуваченого за корисливі злочини та те, що він обвинувачується у вчиненні злочину, який був скоєний через тиждень після засудження вироком суду теж за корисливий злочин до реальної міри покарання у виді позбавлення волі.

Сама тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_2 не може слугувати безперечним доказом тому, що відносно нього повинен бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки винуватість у цьому злочині повинна ще бути доведена стороною обвинувачення і тяжкість злочину не передбачена у якості ризика в статті 177 КПК України.

Так, у відповідності з вимогами частини 1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання … обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 названої ст.177 КПК передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Тобто, вказана норма закону передбачає, що тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано виключно у разі, коли прокурор у судовому засіданні доведе що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, … суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи, що прокурором у судовому засіданні було доведено наявність обґрунтованої на даний підозри, оскільки докази судом на стадії підготовчого судового засідання не можуть бути досліджені, сам обвинувачений на цій стадії вину свою визнає, та прокурор довів наявність одного ризику щодо можливого вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, але прокурор жодним чином не довела неможливості застосування більш м’якого запобіжного заходу такого, як домашній арешт, тому на даний час є всі законні підстави для застосування до обвинуваченого більш м’якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання, де зареєстрований та мешкає із своєю законною дружиною та має на утриманні неповнолітнього сина.

Згідно ч.6 ст.181 КПК строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Також відповідно до ч.5 ст.194 КПК України суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого наступні обов’язки:

1) прибувати до суду за першим викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту та будинку, в якому він проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_3 та свідками зазначеними у обвинувальному акті як додатку осіб, які підлягають виклику до суду;

5) носити електронний засіб контролю.

Згідно ч.6 ст.194 КПК обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого, … на строк не більше двох місяців.

Та частиною 6 ст.181 КПК передбачено, що строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Згідно частин 4 та 5 ст.181 КПК України орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це … суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту … підозрюваний, який був затриманий:

1)негайно доставляється до місця проживання і звільняється

з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Як убачається із долученої до матеріалів кримінального провадження копії ухвали слідчого судді від 31.08.2018 року та ухвали про виправлення описки від 03.09.2018 року на даний час обвинувачений перебуває під вартою та утримується у Сумському СІЗО.

Керуючись ст.ст.181, 194, 202, 314 КПК України суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання прокурора щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – відмовити за необґрунтованістю.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м’який – домашній арешт строком на два місяці із забороною йому залишати цілодобово житло за адресою: Сумська область, Сумський район, с.Кровне, вул.Шкільна, буд.28 із носінням електронного засобу контролю та покласти на нього обов’язки відповідно до ч.5 ст.194 КПК України строком на два місяці у виді:

1) прибувати до суду за першим викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту та будинку, в якому він проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_3 та свідками зазначеними у обвинувальному акті як додатку осіб, які підлягають виклику до суду.

5) носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали визначити в два місяці по 27.11.2018 року включно.

Покласти на Державну установу Сумський слідчий ізолятор та Сумський відділ поліції ГУНП в Сумській області обов'язок доставити обвинуваченого ОСОБА_2 до місця його проживання за адресоюю: Сумська область, Сумський район, с.Кровне, вул.Шкільна, буд.28 де звільнити його з-під варти,

Ухвалу передати на виконання Сумському відділу поліції ГУНП в Сумській області для негайної постановки на облік та здійснення контролю про що повідомити суду.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2 що працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі Сумського слідчого ізолятору.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення по суті справи.

Суддя О.І. Чернобай