Рішення № 76863684, 02.10.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3262/18

Провадження № 2/496/1558/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Дигуляр А.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2; третя особа: Василівська сільська рада Біляївського району Одеської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 11 лютого 2004 року померла мати позивачки ОСОБА_3 Після смерті матері залишилась спадщина, а саме квартира АДРЕСА_1, яка належала їй на підставі договору № 97.04-360 купівлі - продажу нерухомого майна, зареєстрованого Одеською спеціалізованою біржею нерухомості 18 квітня 1997 року. Одеської спеціалізованої біржі нерухомості, яка знаходилась у місті Одесі по вул. Корольова, 26 на теперішній час не існує. Позивач звернулась до Державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після померлої матері, нотаріус у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу відмовив, так як право установчий документ на квартиру не посвідчений нотаріально, тому позивач змушена звернутись до суду з відповідною заявою.

Позивач у судове засідання не з'явилась, але надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, на позовних вимогах наполягає (а.с. 46).

Відповідач у судове засідання не з'явився, але надав посвідчену заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги повністю визнав, на спадщину не претендує (а.с. 45).

Представник третьої особи у судове засідання не з'явились, але надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, проти позову не заперечує (а.с. 47).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 приходиться матір'ю ОСОБА_1 (дівоче ОСОБА_3) ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ІІ-ЖД № 278995, актовий запис № 551 (а.с. 8).

ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_3), вийшла заміж, тому на сьогоднішній день має прізвище ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ЖД № 195956, актовий запис № 8 (а.с. 13).

11 лютого 2004 року померла мати позивача - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ЖД № 374560, актовий запис № 07 (а.с. 12).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, яке належало померлій, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_2, згідно спадкової справи № 338/2017 (а.с. 33).

Позивач звернулась до Державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після померлої матері, нотаріус у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу відмовив, так як право- установчий документ на квартиру не посвідчений нотаріально, відповідно до листа № 2435/02-14 від 25.06.2018 року (а.с. 14).

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.04.1997 року № 97.04-360, квартира за адресою: АДРЕСА_2, належить ОСОБА_3 (а.с. 21).

На час укладання зазначеного договору, діюче законодавство передбачало укладання біржового договору купівлі - продажу майна, як підставу для набуття права власності. Таким чином спадкове майно було придбано законно відповідно до діючого на той час законодавства.

Згідно довідки Василівської сільської ради № 87 від 02.06.2017 року ОСОБА_1 проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, також за вищевказаною адресою проживає рідний брат позивача - ОСОБА_2 та проживала мати ОСОБА_3, яка померла 11.02.2004 року (а.с. 15).

Згідно довідки Василівської сільської ради № 83 від 02.06.2017 року ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, було власником вищезазначеної квартири (а.с. 16,17).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 п. в ст. 81 ЗК України, право власності громадяни України набувають шляхом приватизації земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи яка придбала житловий будинок (частину житлового будинку) переходить право власності на земельну ділянку на якій вони розміщені.

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положеннями Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У Рішенні Європейського Суду від 29 листопада 1991 року у справі «ОСОБА_5 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Протокол № 1 стаття 1 «Захист власності» говорить «Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Тим самим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко встановлено: право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважатися.

При таких обставинах позов є обґрунтованим, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1218, ЦК України, ст.ст. 81, 263, 265, 315 ЦПК України ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання – 67613, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (місце проживання: 67613, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2); третя особа: Василівська сільська рада ( місце знаходження: 67613, Одеська область Біляївський район, с. Василівка, вул. Леніна, 64), про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру № 5 у житловому будинку № 25 в с. Василівка по вул. Леніна, Біляївського району Одеської області.

Р ішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя Буран В.М.

02 жовтня 2018 року