Рішення № 76862751, 02.10.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

02.10.2018 Справа №489/3915/18

Провадження №2/489/2001/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі: головуючого – судді Рум’янцевої Н.О., із секретарем судових засідань – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Універсальна товарна біржа "Миколаївська Нерухомість 2000" про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу №4-194 квартири АДРЕСА_1 (Богоявленському) в м. Миколаєві, яка складається з двох житлових кімнат житловою площею 28,30 кв.м., загальною площею 45,20 кв.м., зареєстрований на Універсальній товарній біржі «Миколаївська Нерухомість 2000» 22 березня 2002 року, зареєстрований в ММБТІ 23.04.2002 р. за №18059, укладений між, ОСОБА_8, з одного боку, та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з іншого боку.

На теперішній час він не має можливості належним чим оформити свої спадкові права, оскільки даний договір не був посвідчений нотаріально.

Відповідачами у встановлений судом строк без поважних причин відзив не надавався, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК).

Сторони у судове засідання не з’явились, що не перешкоджає розгляду справи по суті у відповідності до приписів статей 223, 279 ЦПК України.

Судом ухвалено провести заочний розгляд справи.

З’ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

22 березня 2002 року між, ОСОБА_8, з одного боку, та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з іншого боку був укладений договір купівлі-продажу №4-194 квартири АДРЕСА_2 (Богоявленському) у місті ОСОБА_1.

Вказана квартира, яку ОСОБА_8, придбав у відповідачів по даній справі, згідно договору купівлі-продажу, складається з двох житлових кімнат житловою площею 28,30 кв.м., загальною площею 45,20 кв.м.

Раніше квартира АДРЕСА_2 (Богоявленському) у місті ОСОБА_1 належала відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 15.01.2002 року, виданого на підставі розпорядження №3888-р від 15.01.2002 року, зареєстрованого в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 28.01.2002 року за р.№18059.

Договір купівлі-продажу №4-194 квартири був зареєстрований на Універсальній товарній біржі "Миколаївська Нерухомість 2000", 22 березня 2002 року .

Договір купівлі-продажу вказаної квартири підписаний сторонами власноручно. До теперішнього часу ніхто із сторін ніяких вимог, щодо порушення їх прав, не заявили, ніякого спору, з цих питань, у сторін не виникло.

На час укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна сторони цього договору ухилились від його нотаріального посвідчення, а на даний час визнання такого договору дійсним можливе лише в судовому порядку.

Позивач вказує, що після укладання договору сторонами були виконані умови договору.

Позивач ОСОБА_3 являється рідною донькою ОСОБА_8, що підтверджено копією свідоцтва про народження позивача серії VII-УР №0949904, який згідно вищезазначеного договору купівлі-продажу купив зазначену квартиру.

Дівоче прізвище позивача «Охримчук», змінила прізвище на «Альохіна» у зв’язку з реєстрацією шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від ІІ-ФП №270699 від 22.08.1987 року.

Батько позивача, який є власником квартири ОСОБА_8, згідно свідоцтва про смерть серії І-ФП №268674 помер 14 грудня 2017 року, про що Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції 21 грудня 2017 року складено відповідний актовий запис №4205.

Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_3 (Богоявленському) у м. Миколаєві.

Позивач, як спадкоємець першої черги, звернулась до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_9 з заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого нотаріусом було зареєстровано у Спадковому реєстрі спадкову справу №62376329.

В межах спадкової справи приватним нотаріусом Позивачу було надано роз'яснення №984/01-16 від 21.05.2018р., згідно з яким угоди, зареєстровані на біржі не прирівнюються до нотаріально посвідчених, які визначені ст. 40 Закону України «Про нотаріат», а відтак, дійсність цього договору має бути встановлена відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відразу після укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами позивачем було зареєстровано право власності в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, який на час виникнення спірних правовідносин мав повноваження реєстраційного органу.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у березня 2002 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов’язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.

При цьому, вказана норма може застосовуватись лише за наявності таких необхідних умов: одна зі сторін має повністю або частково виконати угоду; інша сторона має ухилятись від нотаріального оформлення угоди; має існувати вимога сторони, яка виконала свої обов’язки. Відсутність хоча б однієї з цих умов унеможливлює визнання договору купівлі-продажу житла з недотриманням нотаріальної форми дійсним.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Позивач на теперішній час не має можливості оформити свої спадкові права після смерті батька, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна не був нотаріально посвідчений.

У відповідності до приписів статті 55 Конституції України як Основного Закону держави, статей 4, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як роз’яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З огляду на те що нотаріусом було роз’яснено, що в подальшому для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, необхідно звернутись до суду для визнання вищезазначеного договору дійсним, суд вважає, що задоволення вимоги про визнання угоди дійсною є достатньою підставою для отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса, тому вимога про визнання договору дійсним підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем не заявлялось вимоги щодо стягнення судового збору з відповідача, витрати пов’язані зі сплатою судового збору несе позивач.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Універсальна товарна біржа "Миколаївська Нерухомість 2000" про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна – задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу №4-194 квартири АДРЕСА_1 (Богоявленському) в м. Миколаєві, яка складається з двох житлових кімнат житловою площею 28,30 кв.м., загальною площею 45,20 кв.м., зареєстрований на Універсальній товарній біржі «Миколаївська Нерухомість 2000» 22 березня 2002 року, зареєстрований в ММБТІ 23.04.2002 р. за №18059, укладений між, ОСОБА_8, з одного боку, та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з іншого боку.

Судові витрати пов’язані з розглядом цивільної справи покладаються на позивача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНКОПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_4, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНКОПП НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_5, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНКОПП НОМЕР_3.

Відповідач: ОСОБА_6, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: ОСОБА_7, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_4, РНКОПП НОМЕР_4.

Третя особа: Універсальна товарна біржа «Миколаївська Нерухомість 2000», АДРЕСА_5

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева

Повний текст судового рішення складено «02» жовтня 2018 року.