Ухвала суду № 76862694, 02.10.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 696/969/18

1-кс/703/1062/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу

02 жовтня 2018 року слідчий суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Борєйко О.М., при секретарі судового засідання Кочетковій І.В., за участі слідчого Сердюк В.В., прокурора Остапенко А.П., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області клопотання старшого слідчого Кам’янського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, поданого до суду під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018250170000187 від 11 квітня 2018 року, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий Кам’янського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 за погодженням з начальником Кам’янського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018250170000187 від 24 квітня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у невстановлений слідством час 10 квітня 2018 року, за попередньою змовою та разом з ОСОБА_5, маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи умисно, таємно, з особистих корисливих спонукань, шляхом зламу замка, проник до гаражного приміщення №1 блоку №13, яке розташоване по вул. Ватутіна в м. Кам’янка Черкаської області, де незаконно заволодів мопедом «Honda Dio», державний номерний знак НОМЕР_1, 1999 року випуску, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 5000 гривень. Після цього на вказаному транспортному засобі із місця події зник та розпорядився ним на власний розсуд.

За вказаним фактом 24 квітня 2018 року СВ Кам’янського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №120181250170000187 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище.

11 вересня 2018 року о 19 годині 55 хвилин ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.208 КПК України.

12 вересня 2018 року, постановою начальника Кам’янського відділу Смілянської місцевої прокуратури, ОСОБА_1, затриманого в порядку ст.208 КПК України, звільнено.

12 вересня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

В обґрунтування вищевказаної підозри, повідомленої ОСОБА_1, слідчий надає наступні докази, які зібрані у кримінальному провадженні: протокол затримання ОСОБА_1 від 11 вересня 2018 року, протокол огляду місця події від 12 квітня 2018 року, протокол огляду місця події від 11 вересня 2018 року, покази потерпілої ОСОБА_6 від 12 квітня 2018 року та від 12 вересня 2018 року, покази свідка ОСОБА_7 від 11 квітня 2018 року, протокол огляду предметів від 12 вересня 2018 року.

Слідчий вважає, що оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, відтак, під тягарем відповідальності за скоєний злочин, та достовірно знаючи про можливість бути засудженим до покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, не маючи легальних засобів для існування, оскільки не працює, може залишити місце свого проживання та виїхати до інших міст України, де тривалий час працював, і таким чином зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, достатніх матеріальних цінностей для проживання та проживає за рахунок батьків, відтак може продовжити свою злочинну діяльність та скоїти нові кримінальні правопорушення та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Також, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, 27 лютого 2018 року Кам’янським відділом Смілянської місцевої прокуратури затверджено обвинувальний акт, який скеровано до суду, однак останній продовжує вчиняти умисні корисливі злочини.

Враховуючи фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутої підозри, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, в їх взаємозв’язку з можливими ризиками по справі, зокрема, що підозрюваний переховується від слідства, а в подальшому може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, відтак, слідчий не вбачає можливості застосування інших запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, як таких, що недостатні запобігти ризикам, забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов’язків та його належну поведінку під час проведення досудового розслідування, в зв’язку з чим і в звернувся з вказаним клопотанням до слідчого судді.

Слідчий Кам’янського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 та начальник Кам’янського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 не підтримали та просили застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час з 21-00 години до 6-00 години, при цьому зазначили, що на даному етапі слідства зібрано достатньо доказів для обґрунтованої підозри останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Окрім того, з огляду на існування ризику передбаченого ст.177 КПК України, а саме вчинення інших кримінальних правопорушень, вважають, що будь-який інший запобіжний захід є недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_2, якого повністю підтримав підозрюваний ОСОБА_1, в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечив та просив закрити провадження за клопотанням слідчого в зв’язку з фактичною зміною такого прокурором усно під час судового розгляду. Зазначив, що ні з клопотанням про зміну клопотання, ні з іншим клопотанням про обрання іншого запобіжного заходу підозрюваний та його захисник у встановленому порядку не ознайомлені. При цьому, зауважив, що підозра, повідомлена ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України є необґрунтованою та не підтверджується доданими до клопотання письмовими доказами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи слідчого, прокурора, захисника та пояснення підозрюваного, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

У відповідності до витягу з ЄРДР кримінальне провадження №12018250170000187 від 11 квітня 2018 року відкрите за фабулою, зазначеною старшим слідчим Кам’янського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 у клопотанні.

Відповідно до ч.2 ст.185 КК України, якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов’язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.

Згідно ч.1 ст.184 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, і повинно містити перелік відповідних відомостей.

Враховуючи, вищевказану норму КПК України, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку, що клопотання слідчого подається до суду в письмовій формі, а відтак, його доповнення або зміна, або заміна його новим клопотанням повинна відбуватися у письмовій формі з дотримання вимог чинного КПК України, яке передбачає вручення такого підозрюваному та його захиснику.

На підставі вищевикладеного та приймаючи до уваги, що клопотання прокурора про зміну клопотання слідчого про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м’який запобіжний захід, подане в усній формі заявлене без дотримання вимог чинного КПК України.

11 вересня 2018 року о 19 годині 55 хвилин ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України.

12 вересня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених пунктом 1 частини першої статті 194 КПК України, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, слідчим в обґрунтовання підозри, повідомленої ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, зазначає наступні докази: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 11 квітня 2018 року, протокол допиту потерпілої ОСОБА_6 від 12 квітня 2018 року, протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 11 вересня 2018 року, протокол огляду місця події від 11 вересня 2018 року, протокол огляду предметів від 12 вересня 2018 року, протокол додаткового допиту потерпілої ОСОБА_6

Разом з тим, жодний із вищевказаних слідчим доказів, як окремо один від одного, так і всі разом у сукупності на вказують на наявність в діях ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, оскільки жодний з них не вказує на те, що саме він незаконно заволодів мопедом «Honda Dio», державний номерний знак НОМЕР_1, 1999 року випуску, який належить потерпілій ОСОБА_6

При цьому, сам по собі факт перебування у ОСОБА_1 вищевказаного мопеда, без доказів незаконного ним заволодіння, не може беззаперечно свідчити про вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Єдиним доказом, який вказує на наявність в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, є пояснення ОСОБА_5 від 11 вересня 2018 року.

Відповідно до ч.8 ст.95 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб, за їх згодою, пояснення, які не є джерелом доказів.

Таким чином, оскільки пояснення ОСОБА_5 від 11 вересня 2018 року, відповідно до чинного законодавства України не є джерелом доказів, а тому не можуть бути прийняті слідчим суддю як доказ наявності в діях ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку, що слідчим та прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_1, який, як вбачається з матеріалів клопотання, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання, згідно ч.2 ст.289 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років, відтак, відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Під час судового розгляду не встановлено наявність передбачених законом обставин, які пов'язують необхідність застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув"язнення.

В той же час суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Таким чином, обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може ґрунтуватися лише на тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а має бути обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Як вбачається з клопотання, слідчим зазначено три ризики, передбачені ст.177 КПК України, які на його та прокурора думку наявні для обрання вищевказаного запобіжного заходу, а саме: 1) запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) вчинення інших кримінальних правопорушень; 3) незаконний вплив на свідків.

Слідчий, обґрунтовує наявність вказаних ризиків тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, відтак під тягарем відповідальності за скоєний злочин, та достовірно знаючи про можливість бути засудженим до покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, не маючи легальних засобів для існування, так як не працює, може залишити місце свого проживання та виїхати до інших міст України, де тривалий час працював, не має постійного місця роботи, достатніх матеріальних цінностей для проживання та проживає за рахунок батьків.

Крім того, слідчий вказує про направлення Кам’янським відділом Смілянської місцевої прокуратури до суду обвинувального акту відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України.

Разом з тим, як вбачається з клопотання слідчого та доданих до нього документів, потерпіла ОСОБА_6 звернулася до Кам’янського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення 11 квітня 2018 року, при цьому причетність підозрюваного ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення викладеного у вищевказаній заяві потерпілої органом досудового розслідування була встановлена лише 11 вересня 2018 року.

При цьому, будь-яких доказів, які б свідчили про переховування ОСОБА_1 з 11 квітня 2018 року до 11 вересня 2018 року, в зв’язку з чим орган досудового розслідування був позбавлений можливості встановити його місце перебування, а відтак і причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, матеріали клопотання не містять.

Крім того, враховуючи, що органу досудового розслідування про причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення стало відомо 11 вересня 2018 року, а останнього було затримано в порядку ст.208 КПК України 11 вересня 2018 року в м. Кам’янка за місцем його реєстрації та постійного проживання, відтак, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 з моменту вчинення кримінального правопорушення, яке викладене в заяві потерпілої ОСОБА_6, і до його затримання, від органів досудового розслідування не переховувався.

Також, 12 вересня 2018 року начальником Кам’янського відділу Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_4 винесено постанову про звільнення затриманої особи, відповідно до якої, в зв’язку з відсутністю підстав, передбачених ст.208 КПК України, для затримання ОСОБА_1, останнього було звільнено з-під варти.

Таким чином, станом на 12 вересня 2018 року начальником Кам’янського відділу Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_4 встановлена відсутність підстав для затримання ОСОБА_1 в порядку ст.208 КПК України, в зв’язку з чим слідчий суддя вважає, що вказаною постановою прокурором встановлена відсутність підстав для звернення слідчого до слідчого судді з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Як встановлено слідчим суддею, докази причетності ОСОБА_1 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, органом досудового розслідування отримані 11 вересня 2018 року.

Як вбачається з матеріалів клопотання, після вказаної дати, органом досудового розслідування проведено лише одну слідчу дію, направлену на отримання доказів у кримінальному провадженні, а саме: проведено 12 вересня 2018 року огляд предмету, що жодним чином не може вважатись достатньою підставою для обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що з моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти 12 вересня 2018 року на підставі постанови начальника Кам’янського відділу Смілянської місцевої прокуратури, в зв’язку з відсутністю підстав для його затримання на підставі ст.208 КПК України, до моменту складення та погодження з прокурором 13 вересня 2018 року клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, органом досудового розслідування не було отримано жодного доказу, який вказує на наявність підстави для обрання вказаного запобіжного заходу, який не врахований прокурором про винесенні вищевказаної постанови.

Враховуючи, що ОСОБА_1, на підставі постанови прокурора був звільнений з-під варти 12 вересня 2018 року, а клопотання слідчого про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було вручено ОСОБА_1 особисто під розписку 13 вересня 2018 року, слідчий суддя приходить до беззаперечного висновку, що останній від органу досудового розслідування не переховується.

Крім того, ОСОБА_1 після отримання вищевказаного клопотання слідчого 13 вересня 2018 року, в якому викладені обставини кримінального провадження, вид покарання, яке передбачене за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, самостійно прибув з місця свого постійного проживання, яким є м. Кам’янка Черкаської області, до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, що розташований в м. Сміла Черкаської області, для розгляду клопотання щодо нього, що також свідчить про відсутність намірів підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим та прокурором під час розгляду клопотання не доведено наявність підстав вважати, що ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Як вбачається з матеріалів клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, при цьому слідчий зазначає, що Кам’янським відділом Смілянської місцевої прокурати до суду направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1, відповідно до якого, останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України.

Разом з тим, будь-яких доказів існування вищевказаного обвинувального акту, направлення такого до суду, та постановлення за ним вироку суду, матеріали клопотання не містять.

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, навіть за умови направлення Кам’янським відділом Смілянської місцевої прокурати до суду обвинувального акту відносно ОСОБА_1, відповідно до якого, останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, останній вважається невинуватим у вчиненні вказаного злочину до постановлення обвинувального вироку суду, та набрання ним законної сили.

Як вбачається з клопотання, слідчим зазначено ризик, передбачений ст.177 КПК України, що ОСОБА_1, перебуваючи на волі, зможе незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Разом з тим, вищевказаний ризик жодним чином як у клопотанні, так і під час судового розгляду слідчим та прокурором не обґрунтований, при цьому будь-яких доказів, що підозрюваний ОСОБА_1, перебуваючи на волі, зможе незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, - не надано.

Відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, дають слідчому суду підстави вважати, що слідчим та прокурором не доведено наявність будь-якого із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які мають бути враховані при обранні виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Разом з тим, під час судового розгляду клопотання, слідчим та прокурором не доведено наявності жодної обставини передбаченої ч.1 ст.194 КПК України.

Згідно ч.2 ст.194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 177, 178, 183, 194, 195, 331, 372 КПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого Кам’янського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження - після розгляду справи апеляційним судом.

Слідчий суддя: О.М.Борєйко