Вирок № 76862448, 02.10.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/3420/18

Провадження № 1-кп/711/272/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Черкаси 02 жовтня 2018 року

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.

при секретарях Коваленко Я.М. і Бак М.А.,

за участі прокурорів Бунь Т.С. і Хоменко М.Д., обвинуваченого ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду судовий розгляд кримінального провадження № 12018251010000264 за звинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Коврай Золотоніського району Черкаської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, працюючого слюсарем в ПП «Андіс-Техно» (м.Черкаси), одруженого, який має 2-х малолітніх дітей, не судимого, мешканця АДРЕСА_1,

в скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена ч.1 ст. 125 КК України,

встановив:

Підсудний ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що близько 15 години 02 січня 2018 року він, перебуваючи неподалік ділянки № НОМЕР_1 ЧМОСТ (Черкаське міське об'єднання садівничих товариств) «Садівник», що розташоване по вул. Чайковського в м. Черкаси, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння на спричинення тілесних ушкоджень, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс не менше 5 ударів правою та лівою рукою в область голови та обличчя потерпілому ОСОБА_5, тим самим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця лівої виличної ділянки, проявів забою м'яких тканин лівої лобово-скронево-тім'яної та лобово-тім'яної ділянок, які відповідно до висновку експерта № 02-01/508 від 23.04.2018 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Ці дії ОСОБА_3 органом обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений ч.1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Підсудний ОСОБА_3 винуватим себе у пред'явленому обвинуваченні визнав частково і пояснив, що 02.01.2018 року на садовій ділянці разом із потерпілим ОСОБА_5, свідком ОСОБА_6 допомагав свідку ОСОБА_7 спиляти гілку на дереві і потерпілий, використовуючи нікчемний привід, затіяв конфлікт та намагався його вдарити, тому він випередив його і наніс біля п'яти ударів: один раз відштовхнув, двічі вдарив рукою в обличчя і біля двох разів наніс удари руками потерпілого по руках, якими він прикривався, після чого в конфлікт втрутився ОСОБА_6 і їх розборонив. Допускає, що від його дій у потерпілого могли виникнути деякі тілесні ушкодження, крім в області лобово-скронево-тім'яної та лобово-тім'яної ділянок голови, куди він удари не наносив.

Суду для підтвердження винуватості підсудного ОСОБА_3 надано наступні докази: показання свідків, висновки експертизи і документи.

Суд оцінив надані докази з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності і встановив наступне.

Сідок ОСОБА_7 показав, що сусіди по садівничій ділянці допомагали йому спиляти гілку на дереві, для чого він виліз на дерево і пиляв гілку, а ОСОБА_6, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 знаходились внизу і відтягували гілку мотузкою. Він перебував до них спиною і подробиць не бачив, але чув суперечку між обвинуваченим і потерпілим та звук, схожий на звук ляпасу.

Свідок ОСОБА_6 показав, що в той час, коли ОСОБА_7 на дереві спилював гілку, він з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 відтягували її вірьовкою, яку ОСОБА_7 надто сильно сіпнув, тому між ним і обвинуваченим відбулась суперечка, в ході якої вони один одного штовхали, хоча ударів не наносили, тому він їх розборонив. Після цієї події слідів тілесних ушкоджень на обличчі потерпілого ОСОБА_5 не помітив.

Суд визнав неможливим здійснити допит потерпілого ОСОБА_5, який неодноразово не прибував у судове засідання, про що 01 жовтня 2018 р. виніс ухвалу. Проведення судового розгляду за відсутності потерпілого узгоджується з практикою Верховного Суду, вираженою в постанові від 28 березня 2018 (справа № 591/3923/16-к, провадження № 51-424км18).

Під час досудового розслідування 01.03.2018 р. із потерпілим проводився слідчий експеримент, під час якого потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що особа під анкетними даними ОСОБА_8 кулаками обох рук наніс йому 10-12 ударів в область голови, при чому потерпілий намагався закрити голову руками, проте більшість ударів потрапили йому в обличчя та голову (а.с.60).

Статтею 105 КПК України передбачено, що до протоколу можуть долучатись додатки, які пояснюють зміст протоколу.

В протоколі слідчого експерименту зазначено, що під час цієї слідчої дії виготовлено графічні зображення, які додаються до протоколу. Проте суду ці додатки не надано, але в матеріалах кримінального провадження є інший документ, оголошений за ініціативою суду в порядку, передбаченому ч.1 ст. 358 КПК України, про те, що фотозображення, зроблені під час слідчої дії від 01.03.2018 року, були втрачені (а.с.61).

Виходячи з того, що фотозображення і графічні зображення не є тотожними поняттями, тому що графічним є зображення, яке складається з ліній, штрихів, точок і виконується олівцем або ручкою, а фотографічним - дійсне зображення, створене за допомогою оптичної системи на час експозиції та зафіксоване за допомогою світлочутливої системи у вигляді електронного файлу або на фотоплівці, суд приходить до висновку про те, що суду не надано додатка до протоколу слідчого експерименту, в якому б було зафіксовано, куди саме (в яку частину голови) були нанесені удари потерпілому, а сам зміст протоколу таких конкретних даних не містить.

Як зазначено вище, підсудний не заперечує того, що він наніс потерпілому біля двох ударів в обличчя, але при цьому зазначає, що удари наніс не кулаками, як в протоколі слідчого експерименту зафіксовано пояснення потерпілого, а тильною частиною відкритих долонь - наніс ляпаси.

Жоден зі свідків не бачив того, щоб обвинувачений наніс потерпілому удари руками в голову та/або обличчя. ОСОБА_3 висунуто обвинувачення в нанесенні не менше п'яти таких ударів; сам він визнає нанесення ним тільки двох ударів в обличчя, а не в голову; в протоколі слідчого експерименту кількість ударів, які були нанесені в голову і обличчя потерпілого, не вказана, а перед експертами питання про кількість ударів, від яких виникли у потерпілого тілесні ушкодження, не ставились.

Таким чином, суду не надано достатніх доказів того, що підсудний ОСОБА_3 наніс потерпілому ОСОБА_5 не менше п'яти ударів правою і лівою рукою в область голови та обличчя, як це сформульовано в обвинуваченні.

У частині першій ст. 125 КК України встановлюється кримінальна відповідальність за легке тілесне ушкодження, яке виявилося в порушенні анатомічної цілісності тканин або в порушенні нормального функціонування тканин чи органів тіла людини, але не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.

За правилами, встановленими у частині 2 ст. 242 КПК України, обов'язковим є залучення експерта для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

Висновки експертів з огляду на положення частини 2 ст. 84 цього Кодексу, є процесуальними джерелами доказів.

Частиною першою ст. 86 КПК України передбачено, що доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із застереженнями, які містяться в ч.3 ст. 214 вказаного Кодексу, здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) або без такого внесення не допускається. До такого внесення можливе проведення тільки однієї слідчої дії - огляду місця події.

З матеріалів кримінального провадження (даних, що зазначені в обвинувальному акті і реєстрі матеріалів досудового розслідування, виписки із ЄРДР) встановлено, що досудове розслідування розпочалось 13 січня 2018 року (а.с.5, 9, 57).

Висунуте підсудному ОСОБА_3 обвинувачення ґрунтується, зокрема, на ступені тяжкості тілесних ушкоджень, визначеному висновком експерта № 02-01/508 від 23.04.2018 р.

Ця експертиза проведена на підставі постанови слідчого від 16.04.2018 р., згідно з якою експерту для дослідження надано висновок експерта № 02-01/18 від 04.01.2018 р. та протокол слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_5 (а.с.62).

Дослідженням висновку експерта № 02-01/508 від 23.04.2018 р. встановлено, що саме вказані документи були надані експертному закладу і експерт, не оглядаючи потерпілого і не досліджуючи його медичних документів, надав висновок про наявність, локалізацію та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_5, посилаючись на опис тілесних ушкоджень, який міститься у висновку експерта № 02-01/18 (а.с.64-65), тобто висновок експерта № 02-01/508 від 23.04.2018 р. є похідним від висновку № 02-01-18 від 04.01.2018 р.

Суд встановив, що 04.01.2018 р. проведено судово-медичну експертизу № 02-01/18, за висновками якої у потерпілого ОСОБА_5 за наслідками його огляду виявлено певні тілесні ушкодження (а.с.56).

З тексту експертизи встановлено, що вона проведена на підставі постанови слідчого ОСОБА_10 В судовому засіданні експерт ОСОБА_9 надав суду екземпляр постанови вказаного слідчого від 04.01.2018 р., з якої судом виготовлено копію (а.с. 89).

З реєстру матеріалів досудового розслідування також встановлено, що ця експертиза призначена постановою слідчого ОСОБА_10 від 04.01.2018 р. (а.с.10).

В матеріалах кримінального провадження міститься постанова, винесена 04.01.2018 року від імені вказаного слідчого, яка ніким не підписана (а.с.53) і текст якої відмінний від тексту постанови, наданої експерту.

Наведене приводить суд до висновку про те, що вказана судово-медична експертиза проведена до початку досудового розслідування, тобто до внесення відомостей до ЄРДР, тому зазначений доказ отриманий без дотримання передбаченого КПК України порядку, тобто є недопустимим.

У вирішенні питання про допустимість такого доказу, як висновок експерта № 02-01/508 від 23.04.2018 р., суд застосовує концепцію «плодів отруєного дерева», тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Оскільки висновки цієї експертизи про наявність у потерпілого ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, їх локалізацію, давність утворення і ступінь тяжкості ґрунтуються виключно на висновках експертизи № 02-01/18 від 04.01.2018 р., визнаної судом недопустимим доказом, тому суд визнає недопустимим доказом також і висновок судово-медичної експертизи 02-01/508 від 23 квітня 2018 року.

Також суд враховує наступні положення законодавства.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

В цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення не надала належного доказу щодо наявності у потерпілого ОСОБА_5 тілесних ушкоджень і ступеню їх тяжкості.

Проаналізувавши надані суду докази, суд вважає, що винуватість підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується, не доведена, тому що суду не надано безспірних доказів того, що ОСОБА_3 вчинив передбачений ч.1 ст. 125 КК України злочин, тобто умисне легке тілесне ушкодження, навіть за умови, що підсудний частково визнав свою винуватість, тому що його показання необхідно оцінювати в сукупності з іншими доказами. У зв'язку з цим суд виносить виправдувальний вирок.

Крім того, суд враховує і наступну судову практику.

Верховний Суд в своїй постанові від 20 березня 2018 року (справа № 753/11828/13-к, провадження № 51-39км18) визначив, що згідно з положеннями частин 1 і 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Однак, як вбачається зі змісту зазначеної норми, це є правом, а не обов'язком суду.

Крім того, прокурор не позбавлений можливості змінити обвинувачення під час розгляду провадження судом першої інстанції у встановленому законом порядку.

З цього випливає, що суд має право, а не обов'язок, змінити правову кваліфікацію злочину, якщо це покращує становище обвинуваченого.

В даному випадку суд проводить судовий розгляд кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, у якому, незважаючи на участь прокурора, тільки потерпілий ОСОБА_5 користується правом підтримувати висунуте обвинувачення або висловити свою позицію у випадку зміни прокурором обвинувачення в суді в порядку, передбаченому ст. 338 КПК України. Потерпілий в судове засідання для судового розгляду не з'явився жодного разу і суд своєю ухвалою визнав неможливим його допит. Прокурор не скористався своїм правом на зміну обвинувачення, а суд позбавлений можливості вислухати думку потерпілого з приводу можливої перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 Таке право притаманне тільки потерпілому і не може бути в даному випадку делеговане його представнику, який під час судового розгляду підтримував висунуте підсудному обвинувачення.

З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для розгляду питань щодо можливої кваліфікації дій підсудного ОСОБА_3 за ч.1 ст. 126 КК України навіть при одержанні показань підсудного про те, що він наніс потерпілому кілька ударів.

У зв'язку з прийняттям рішення про виправдання обвинуваченого цивільний позов потерпілого на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України необхідно залишити без розгляду. Речові докази і процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_3 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення ним злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 залишити без розгляду.

Копію вироку вручити прокурору і підсудному негайно після проголошення. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку.

Головуючий: В. В. Угорчук