Ухвала суду № 76861990, 25.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/1624/18 Головуючий 1 інстанції: Курило В.О.

Справа суду 1-ї інстанції № 639/6525/17

Категорія: ч.ч.2,3 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Плетньова В.В., Гришина П.В.,

за участю секретаря Чернової І.С.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження №№ 12017220500002049, 12017220500002581 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 січня 2018 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останні рази: 23.12.2013 року Харківським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185, 69 КК України до 2 років позбавлення волі; 24.12.2013 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.301 КК України до 6 місяців арешту з конфіскацією порнографічних предметів; згідно ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 17.02.2014 року на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, з конфіскацією порнографічних предметів, 27.11.2015 року звільнений з Темнівської виправної колонії №100 за відбуттям строку покарання; 21.12.2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, та призначено покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 років позбавлення волі;

- за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.12.2017 року у виді 9 місяців позбавлення волі, та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 років 3 місяців.

До набрання вироком законної сили обрано стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківська установа виконання покарань №27».

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 визначено відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 21.11.2017 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №2046-VIII від 18.05.2017) з 21.11.2017 року обвинуваченому ОСОБА_1 зарахувано в строк покарання строк попереднього ув’язнення, із розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за 1 день позбавлення волі.

Цивільні позови КП «Харківводоканал» та уточнений цивільний позов ТОВ «ВЕСТА» від 24.11.2017 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» спричинену матеріальну шкоду в розмірі 11 260,48 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА» спричинену матеріальну шкоду в розмірі 1 011,00 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведені по кримінальному провадженню судові експертизи на суму 792,00 грн. , перерахувавши їх на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішив на підставі ст.100 КПК України.

Згідно вироку, ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних, корисливих злочинів, останній раз 23.12.2013 року Харківським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України, після звільнення з місць позбавлення волі 27.11.2015 року на шлях виправлення та перевиховання не став, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, повторно вчинив злочини проти власності, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 в один із днів середини червня 2017 року, але не пізніше 20.06.2017, більш точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи поблизу багатоповерхового будинку, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 177-А, помітив змонтовану в асфальт кришку металевого каналізаційного люка.

Саме у той час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на таємне викрадення зазначеного чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе завадити доведенню злочинного умислу до кінця, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно заволодів, шляхом ручного демонтажу, кришкою металевого люку важкого типу з каналізаційного колодязя, котрий належить та перебуває на балансі КП «Харківводоканал».

Після цього, ОСОБА_1, звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 завдав матеріальної шкоди потерпілому, юридичній особі КП «Харківводоканал», на суму 1800 гривень, що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи №26254 від 26.12.2017 року.

Крім цього, ОСОБА_1, в один із днів на початку липня 2017 року, але не пізніше 10.07.2017, більш точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи поблизу багатоповерхового житлового будинку, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 177-А, помітив вмонтовану в асфальт кришку металевого каналізаційного люка.

Саме у той час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на таємне викрадення зазначеного чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе завадити доведенню злочинного умислу до кінця, відчуваючи безкарність за раніше вчинену крадіжку чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно заволодів, шляхом ручного демонтажу, кришкою металевого люку важкого типу з каналізаційного колодязя, котрий належить та перебуває на балансі КП «Харківводоканал».

Після цього, ОСОБА_1, звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 завдав матеріальної шкоди потерпілому, юридичній особі КП «Харківводоканал», на суму 1800 гривень, що підтверджується висновком судово-товарознавчої експертизи №26254 від 26.12.2017 року.

Крім цього, через декілька днів ОСОБА_1 в один із днів наприкінці липня 2017 року, але не пізніше 31.07.2017, більш точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи поблизу багатоповерхового житлового будинку, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Григорівське шосе, 73, помітив вмонтовану в асфальт кришку металевого каналізаційного люка.

Саме у той час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на таємне викрадення зазначеного чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе завадити доведенню злочинного умислу до кінця, відчуваючи безкарність за раніше вчинені крадіжки чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно заволодів, шляхом ручного демонтажу, кришкою металевого люку важкого типу з каналізаційного колодязя, котрий належить та перебуває на балансі КП «Харківводоканал».

Після цього, ОСОБА_1, звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 завдав матеріальної шкоди потерпілому, юридичній особі КП «Харківводоканал», на суму 1800 гривень, що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи №26254 від 26.12.2017 року.

Крім цього, ОСОБА_1, в один із днів на початку серпня 2017 року, але не пізніше 10.08.2017, більш точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи поблизу багатоповерхового будинку, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Менделєєва, 35, помітив змонтовану в асфальт кришку металевого каналізаційного люка.

Саме у той час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на таємне викрадення зазначеного чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе завадити доведенню злочинного умислу до кінця, відчуваючи безкарність за раніше вчинені крадіжки чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно заволодів, шляхом ручного демонтажу, кришкою металевого люку важкого типу з каналізаційного колодязя, котрий належить та перебуває на балансі КП «Харківводоканал».

Після цього, ОСОБА_1, звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 завдав матеріальної шкоди потерпілому, юридичній особі КП «Харківводоканал», на суму 1800 гривень, що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи №26254 від 26.12.2017 року.

Крім цього, ОСОБА_1 13.10.2017 року приблизно о 09 годині цілеспрямовано прийшов по огородженої парканом території ТОВ «ВЕСТА», яке розташоване та адресою: м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, з метою вчинення таємного викрадення чужого майна, а саме: металевих труб, які, як йому було достовірно відомо, лежали на підлозі у приміщенні двоповерхової будівлі, де велись на той час будівельні роботи.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 спочатку безперешкодно проник на територію вказаного підприємства, а потім, підійшовши до двоповерхової будівлі, де велись будівельні роботи, та, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись тим, що двері в приміщення підприємства не зачинені на замок, і там нікого не було, шляхом вільного доступу проник на перший поверх, де на підлозі лежали металеві труби діаметром 76 мм, довжиною 2,5 м у кількості 8 штук.

Продовжуючи свої злочинні дії, та, бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_1, діючи повторно, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, таємно заволодів зазначеним майном, яке перебувало на балансі ТОВ «ВЕСТА», а саме: металевими трубами, діаметром 76 мм зі стінкою 3 мм, довжиною 2,5 м у кількості 8 штук.

Після цього, ОСОБА_1, звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 завдав підприємству ТОВ «ВЕСТА» матеріальної шкоди на суму 2696 грн., що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 20853 від 30.10.2017 року.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюється, надав суду показання щодо місця, часу, способу вчинення злочинів так, як вони встановлені судом.

В апеляційній скарзі, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини кримінального провадження, що встановлені вироком, обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок районного суду в частині призначеного покарання змінити у зв’язку з його суворістю, пом’якшити призначене йому покарання, застосувавши норми ст. 69 КК України. Свою апеляційну вимогу апелянт обґрунтовує тим, що він повністю визнав вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся, у зв’язку з чим призначити йому покарання більш м’яке покарання.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, а також заперечення прокурора, що вважав оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочину, що зазначені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України у апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують покарання.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_1 призначено покарання, на підставі ч.1 ст.70 КК України, за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, а також за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням у приміщення, в межах санкцій ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 3 років 6 місяців, і на підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.12.2017 року у виді 9 місяців позбавлення волі, та остаточно призначено покарання у позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.

При цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчинених злочинів, але визнав та об’єктивно врахував обставини, що пом’якшують покарання, – щире каяття і активне, обставин що обтяжують покарання – суд не встановив, а також об’єктивно врахував дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, тяжких (хронічних) захворювань чи інвалідності не має, раніше неодноразово судимий. Вказані обставини чітко, логічно та мотивовано вказані у мотивувальній частині вироку при обґрунтуванні судом певного виду та міри покарання, а також застосування положень ч.4 ст. 70 КК України, що належить призначити обвинуваченому, і об’єктивно вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення (арк. 81-82 т.2).

Апеляційні доводи обвинуваченого, про зайву суворість призначеного, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України – за сукупністю злочинів, остаточного покарання - у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяців, за вчинення умисних злочинів проти власності громадян, та пов’язане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом призначення більш м’якого покарання , на думку колегії суддів - є безпідставними. Згідно даних кримінального провадження та поданої апеляційної скарги об’єктивно відсутні інші обставини ніж ті, що встановлені судом першої інстанції, які пом’якшують та обтяжують покарання, а твердження обвинуваченого щодо неналежного їх врахування повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовані вид та міра покарання ( арк. 81-82 т.2), як за злочини, передбачені ч. 2 ст. 185, ч.3 ст.185 КК України, так і стосовно остаточного покарання за сукупністю злочинів, призначеного на підставі ч.4 ст.70 КК України.

На думку колегії суддів, апеляційні доводи обвинуваченого з приводу того, що він зробив висновки для себе і не збирається вчиняти злочини в майбутньому – не можуть вважатися додатковими обставинами, що пом’якшують покарання чи істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, а також належними підставами для призначення більш м’якого покарання, а так само і сукупність даних про особу винного та обставин, що пом’якшують покарання, які були досліджені та встановлені судом першої інстанції.

Отже, апеляційне прохання обвинуваченого про пом’якшення призначеного покарання та зміни вироку в цій частині, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставним, оскільки воно має суто суб’єктивний характер, тобто наведені ним доводи не можуть вважатися достатніми підставами для будь-якого пом’якшення покарання за злочини, вчиненні ОСОБА_1

Колегія суддів дійшла висновку про те, що при призначені такого покарання ОСОБА_1, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 65, 66, 70 ч.4 КК України, призначивши покарання в межах санкцій ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3 КК України, а також за сукупністю вироків – у виді позбавлення волі, дотримуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також дослідивши дані про особу обвинуваченого та об’єктивно встановивши, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, тяжких (хронічних) захворювань чи інвалідності не має, раніше неодноразово судимий, при цьому було враховано наявність обставин, що пом’якшують покарання.

Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст.ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченого – про зайву суворість покарання, колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для застосування норм ст.ст.75, 69, 69-1 КК України.

Разом з цим, на підставі ч.5 ст.72 КК України, (в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року), ОСОБА_1 належить зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення, тобто тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань (№ 27), з 21.11.2017 року по 25.09.2018 року включно, із співвідношення один день тримання під вартою відповідає двом дням позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404; 405; 407 ч. 1 п. 2; 418; 419; 421 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 січня 2018 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1 – залишити без змін.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зарахувати у строк відбуття покарання термін попереднього ув’язнення з 21.11.2017 року по 25.09.2018 року включно, із співвідношення одному дню тримання під вартою відповідають два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_1 - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

______ ____ _____

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5