Постанова № 76861719, 01.10.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/10237/18

Провадження № 22-ц/772/1735/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 рокуСправа № 127/10237/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О.С. (суддя – доповідач), суддів: Ковальчука О.В., Голоти Л.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_3 товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

відповідач ОСОБА_4,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене 15 червня 2018 року у складі судді Ан О.В. у м. Вінниці, –

встановив:

03 травня 2018 року ОСОБА_3 товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 21 липня 2010 року ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 2800 грн 00 к. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку боргу. ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим станом на 18 квітня 2018 року утворилась заборгованість в розмірі 11799 грн 79 к., з яких: тіло кредиту – 787 грн 50 к., заборгованості за процентами – 1509 грн 30 к., пеня – 846 грн 90 к., штраф – 500,00 грн. фіксована частина та 538 грн 90 к. процентна складова.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 2296 грн 80 к. боргу за кредитним договором, з яких 787 грн 50 к. – тіло кредиту та 1509 грн 80 к. проценти за користування кредитом. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати у справі.

Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідач неналежним чином виконував умови договору кредиту, то з нього підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту та процентах за користування ним, а оскільки надані банком умови та правила надання банківських послуг не містять підпису ОСОБА_4, доказів про те, що саме ці правила є складовою укладеного між сторонами договору у справі немає, а тому не можна вважати доведеним, що при підписанні анкети-заяви позичальник взяв на себе зобов’язання щодо сплати винагороди та неустойки за порушення умов договору, а також чи в межах позовної давності банк звернувся з позовом.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просило скасувати це рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення пені та штрафів та ухвалити у цій частині нове – про задоволення позову. В іншій частині (щодо задоволених позовних вимог про стягнення тіла кредиту та процентів за користування ним) рішення не оскаржується.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково вважав недоведеними факт ознайомлення, а відтак і згоди відповідача з наданими банком умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами з обслуговування кредитних карт «Універсальна», а відтак безпідставно відмовив у стягненні передбачених ними пені і штрафів.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Частиною першою статті 351 ЦПК України, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Отже, справа підлягає апеляційному розгляду Апеляційним судом Вінницької області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Вінницький міський суд Вінницької області.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частини перша та друга статті 367 ЦПК України передбачають, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта цієї статті).

Судом встановлено, що 21 липня 2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України) (анкета-заява на а. с. 8), за яким останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 28000,00 грн. на платіжну картку зі сплатою 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном погашення, що відповідає строку дії картки (а. с. 9). З розрахунку заборгованості видно, що станом на 18 квітня 2018 року утворилась заборгованість в розмірі 11799 грн 79 к., з яких: тіло кредиту – 787 грн 50 к., заборгованості за процентами – 1509 грн 30 к., пеня – 846 грн 90 к., штраф – 500,00 грн. фіксована частина та 538 грн 90 к. процентна складова (а. с. 5 – 7).

Згідно з ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Отже, підписавши анкету-заяву ОСОБА_4 погодився на отримання кредиту відповідно до умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, у суду першої інстанції не було підстав для висновку про недоведеність факту згоди відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами з обслуговування кредитних карт «Універсальна», які визначають умови договору кредиту.

Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов’язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Проте, відповідач до суду не з`являвся, відзиву на позовну заяву не подавав, що й зумовило заочний розгляд справи.

Відтак, підстав для висновку, що ОСОБА_4 не визнає обставини, викладені у позовній заяві, у суду першої інстанції не було, що відповідно до приписів частини першої статті 82 ЦПК України взагалі звільняло позивача від обов’язку їх доказування.

Не можна погодитись із висновком суду щодо неможливості через відсутність підпису ОСОБА_4 в умовах та правила надання банківських послуг установити чи не спливла на момент пред’явлення позову позовна давність, тому що згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Заяви про застосування строку позовної давності у справі немає, а тому суд першої інстанції не мав законних підстав зазначати про неї у мотивувальній частині рішення.

Разом з тим, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя цієї статті).

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме – пунктом 2.1.1.12.6.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору на суму від 100 грн, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення, яка нараховуєтьсвя разом з нарахування процентів.

У той самий час згідно з пунктом 2.1.1.7.6. умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків платежів по будь-якому зобов’язанню за договором більше ніж на 30 днів.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, однак ця постанова не містить висновку про те, який же вид неустойки (штраф чи пеня) підлягає стягненню та який критерій має бути застосовано до його вибору. Тлумачення статтей 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того, який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, необхідно враховувати вимоги справедливості і розумності (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є розумним і справедливим, з урахуванням їх розміру.

Так, сума основного боргу по кредиту складає 2296 грн 80 к., з яких 787 грн 50 к. – тіло кредиту та 1509 грн 80 к. – проценти за користування кредитом, а сума пені, нарахована позивачем до стягнення, становить 8464 грн 90 к., що в понад три з половиною рази перевищує суму основного бору, а тому такий її розмір не узгоджується з вимогами розумності і справедливості.

Щодо визначеного у п. 2.1.1.7.6. умов та правил надання банківських послуг штрафу у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову, який позивач просив стягнути з відповідача, то апеляційний суд виходить із такого.

Частина друга статті 549 ЦК України визначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов’язання.

Заявлений до стягнення штраф (процентна складова) в сумі 538 грн 09 к. дійсно дорівнює 5% від суми заборгованості, але фіксована частина штрафу, визначена в сумі 500 грн 00 к., не відповідає положенню закону, яке визначає поняття штрафу, а тому не може таким вважатись, в зв’язку з чим позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 – 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2018 року в частині вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_4 пені та штрафів за неналежне виконання зобов’язань за договором кредиту від 21 липня 2010 року скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення.

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 в частині вимог про стягнення пені та штрафу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, 21000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», 01001, м. Київ вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, штраф в розмірі 538 (п’ятсот тридцять вісім) грн 09 к. за порушення зобов’язань за договором кредиту від 21 липня 2010 року.

У решті вимог в цій частині позову (про стягнення з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» пені в розмірі 8464 (вісім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 90 к. та 500 (п’ятсот) грн 00 к. – фіксована частина штрафу) відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О.С. Панасюк

Судді: Л.О. Голота

ОСОБА_5