Вирок № 76860932, 02.10.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2383/18

Номер провадження 1-кп/629/331/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220380000670 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Телковичі, Володимирецького району, Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, розлученого, мешкаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 20.05.2014 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнено на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;

- 29.07.2015 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області замінено відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки тримання під вартою. Звільненого 04.08.2017 року Олексіївською ВК (№25) по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Науменка В.В., - - захисту - обвинуваченого ОСОБА_1, -

в с т а н о в и в:

08 квітня 2018 року в вечірній час, точного часу в судовому засіданні встановити не виявилося можливим, ОСОБА_1 знаходився вдома в гостях у ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, з яким розпивав спиртні напої, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, скориставшись тим, що ОСОБА_3 заснув та за його діями не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, з корисливого мотиву, з метою наживи, таємно викрав з кімнати мобільний телефон «Samsung GT-E 1080W», вартістю 180 гривень, що знаходився на кріслі та грошові кошти у розмірі 760 гривень, що лежали в гаманці в серванті, які належать ОСОБА_3

Після цього, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 940 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 08.04.2018 року, перебуваючи в гостях у ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 викрав у останнього мобільний телефон «Samsung GT-E 1080W», вартістю 180 гривень, що знаходився на кріслі та грошові кошти у розмірі 760 гривень, що лежали в гаманці в серванті. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше з 2005 року перебував на обліку у лікаря нарколога з приводу синдрому залежності від алкоголю, знятий з обліку в 2006 році з засудженням, має середню освіту, розлучений, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується негативно.

Обвинувачений ОСОБА_1 не з'явився для участі у підготовці досудової доповіді, оцінка ризику вчинення повторного правопорушення проводилася лише по статистичним факторам.

Оцінка виявила дуже високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека характеризується низькою ймовірністю спричинити певні негативні наслідки або збитки для суспільства або окремих осіб.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшує суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як дуже високий, ризик шкоди життю і здоров'ю низький. Орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. У разі призначення обвинуваченому покарання не пов'язаного з позбавленням волі, доцільно застосувати наступні заходи: контроль за поведінкою та місцем проживання особи; застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на досудовому слідстві та під час судового розгляду не обирався, тому суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту негайно у залі суду.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня проголошення вироку.

Цивільний позов не заявлений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України та піддати його покаранню у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_1 обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту негайно у залі суду.

Початок відбування покарання рахувати з 02 жовтня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1947 від 26.04.2018 року в розмірі 429 гривень (код доходів 24060300, р/р 31116115020005, код банку 37999680, МФО 899998, УДКС України в Слобідському районі м. Харкова, банк отримувача Казначейство України (ЕАП)).

Речові докази по справі:

- грошові кошти в сумі 400 гривень купюрами номіналом по 100 гривень та мобільний телефон «Samsung GT-E 1080W», які належать ОСОБА_3 та передані йому на відповідальне зберігання під розпису - залишити потерпілому.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова