Рішення № 76859140, 25.09.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2595/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м.Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Кирийчук Н.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Рашка В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві. Просить суд, стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 квітня 2017 року по 09 лютого 2018 року в розмірі 78772,85грн., а також судові вирати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 787,74 грн.

В судовому засіданні представник відповідача Рашко В.Г. позовні вимоги позивача не визнав, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, однак не заперечив правильності здійснення позивачем розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 квітня 2017 року по 09 лютого 2018 року.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Рашка В.Г., дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Як було встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «Рівнеазот».

Наказом №955 від 28 березня 2017 року позивач була звільнена з роботи з 05 квітня 2017 року за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю. При звільненні з роботи їй не була виплачена вчасно заробітна плата в розмірі 36740,75 грн., а відтак вона має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Судовим наказом Рівненського міського суду від 02 листопада 2017 року стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 36740,75 грн.

Заборгованість по заробітній платі виплачено позивачу 12 лютого 2018 року, що підтверджується копією виписки з рахунку ПАТ «Банк «Кліринговий дім» від 13 лютого 2018 року.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд погоджується з розрахунком середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні, здійсненим позивачем ОСОБА_3 за період з 06 квітня 2017 року по 09 лютого 2018 року, оскільки він відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N100, та становить 78772,85 грн.

За встановлених по справі обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та доведеними, тому позовні вимоги позивача підлягають до задоволення повністю.

Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов"язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачу при звільненні всіх належних йому сум мала місце не з вини відповідача.

Посилання представника відповідача на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, не заслуговують на увагу.

Вчинення дій у стані крайньої необхідності передбачає вчинення їх для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Обставини, які б свідчили про дії відповідача у стані крайньої необхідності представником відповідача не наведені і судом такі обставини не встановлені.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 787,74 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задоволити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (33017, м. Рівне-17, код ЗКПО 05607824) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 квітня 2017 року по 09 лютого 2018 року в сумі 78772,85 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 787,74 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду Бердій М.А.