Ухвала суду № 76857112, 26.09.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/391/18 Слідчий суддя Загреба А.В.

Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2018 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Бондарчука Р.А.,

суддів: Ремеза П.М., Онуфрієв В.М.,

з участю: секретаря Волошиної Н.С.,

прокурора Постернака І.В.,

захисника ОСОБА_2,

слідчого Федоришина В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 вересня 2018 року, в кримінальному провадженні, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12018120020006237 від 19.07.2018 року,якою стосовно

ОСОБА_3 Давіду Георгійовичу, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин ОСОБА_4, зареєстрованому та проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто з 20.20 год. 11.09.2018 року до 20.20 год. 09.11.2018 року, із визначенням застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 88 100 гривень,

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 звернувся до слідчого суддіЛенінського районного суду м. Кіровограда із клопотанням, у кримінальному провадженні № 12018120020006237, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_3 підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначив, що в провадженні СУ ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120020006237,за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

Органом досудового розслідуванням ОСОБА_3 повідомлено про підозру в тому, що 18.07.2018 близько 10 годин 15 хвилин, ОСОБА_6, з ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, перебували за адресою: м. Кропивницький, вул. Чміленка, 19, де у них, за попередньою змовою між собою виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6, діючи умисно та цілеспрямовано, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, з використанням «відмички», яку вони заздалегідь заготували, намагалися відчинили замок вхідних дверей та проникнути до квартири АДРЕСА_1, з метою таємного викрадення майна належного потерпілій ОСОБА_9 Проте, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8, не вчинили усіх дій, які вважали за необхідними для доведення злочину до кінця, з причин що не залежали від їх волі, так як потерпіла ОСОБА_9, знаходилася вдома та показала, що в квартирі є господарі. Вказане стало перешкодою для ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 для доведення злочину до кінця. Після чого, з місця кримінального правопорушення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 зникли.

Крім того, 18.07.2018 в період часу з 11.20 годин по 11.55 годин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6, разом із ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_7, перебував за адресою: м. Кропивницький, вул. Пацаєва, 14, к. 2, де у них, за попередньою змовою між собою виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3, діючи умисно та цілеспрямовано, за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, з використанням відмички, яку вони заздалегідь заготували, відчинили замок вхідних дверей та проникли до квартири №17 будинку №14 корп. 2 по вул. Пацаєва, в м. Кропивницькому, звідки таємно викрали належні потерпілій ОСОБА_10, речі, а саме: ноутбук марки «ASUS» моделі «K55VM – SX460», серійний номер С7N0AS334420297, золоті вироби, а саме: золотий браслет, 585 проби, довжиною 20см. вагою 4,5 грама, золоту каблучку 585 проби, вагою 3,5 грама, розмір 17,5, у вигляді накладок з гілочок з білого золота, золоту каблучку 585 проби, вагою 3,2 грама, розмір 17, у вигляді трикутників по бокам із вмістом дорогоцінного каміння «цирконій, та по середині маючий один дорогоцінний камінь, золоту каблучку 585 проби, вагою 4,8 грама, розмір 18, у вигляді ромба із розміщеними пелюстками квітів, срібну каблучку, 925 проби, вагою 4 грами, розмір 18,5, з каменем (бурштин) жовтого кольору, та банківську карту «ПриватБанк» з надписом на ній «ОСОБА_11 – Героям слава 5168755611554979», загальною вартістю зі слів потерпілої ОСОБА_10 22500 гривень. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6, разом із ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_7, з викраденим зникли, майном розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_10, майнової шкоди.

Крім того, 18.07.2018 приблизно о 13год. ОСОБА_3, разом із ОСОБА_6, ОСОБА_8, та ОСОБА_7, перебував за адресою: м. Кропивницький, вул. Соборна, 12, де у них, за попередньою змовою між собою виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3, діючи умисно та цілеспрямовано, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, з використанням відмички, яку вони заздалегідь заготували, відчинили замок вхідних дверей та проникли до квартири АДРЕСА_2, звідки таємно викрали належні потерпілому ОСОБА_12, речі, а саме: мобільний телефон марки «Lenovo A536» білого кольору, золоті вироби, а саме: золотий хрестик 585 проби, вагою 1,5 грама, золотий ланцюжок 585 проби, вагою 3 грама, золоті сережки 585 проби, вагою 2 грама, срібний ланцюжок 925 проби, вагою 3 грама, срібна каблучка з синім камінцем 925 проби, вагою 3 грама, пара срібних сережок з синім камінцем 925 проби, загальною вагою 4 грама, срібний кулончик з синім камінцем 925 проби, загальною вагою 1грам, 3 наручні годинники, 1000 доларів США, що у перерахуванні до національної валюти складає 26 220 грн., 350 Євро, що у перерахуванні до національної валюти складає 10 745 грн., та 8 000 грн. Після чого, з місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6, разом із ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, з викраденим зникли, майном розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_12 майнової шкоди.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 вересня 2018 року задоволено вищевказане клопотання слідчого та щодо підозрюваного ОСОБА_3застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що заявлені ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились, завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою наразі неможливе у зв’язку з необхідністю проведення ряду слідчих (розшукових) дій.

А саме необхідно: провести судово-товарознавчі експертизи згідно наданих показань потерпілих; провести судово-трасологічні експертизи по вилученим з місця події речам; зібрати в повному обсязі характеризуючі дані на підозрюваних ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6; вилучити в операторів мобільного зв’язку інформацію про зв'язок абонентів мобільних терміналів належних підозрюваним; повідомити про остаточну підозру всім підозрюваним у кримінальному провадженню, з урахуванням отриманих доказів, за участю перекладача; детально допитати підозрюваних з приводу інкримінованих їм кримінальних правопорушень, на підставі остаточної підозри, за участю перекладача; ознайомити сторони із матеріалами кримінального провадження; виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 просить скасувати вищезазначену ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження дії запобіжного заходу. Під час апеляційного розгляду допитати підозрюваного, вивчити дані, які характеризують підозрюваного.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що клопотання не відповідає вимогам ст.184 КПК України, а підозра є необґрунтована. Так ОСОБА_3 фактично затримано 19.07.2018 о 20:20. Повідомлення про підозру вручено 20.07.2018, перекладача запрошено 21.07.2018, однак запрошено його для того, щоб переклав не повідомлення про підозру, а матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таким чином, ОСОБА_3 затримано незаконно, оскільки всупереч ст.208 КПК України та ст.29 Конституції України йому не роз'яснено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та процесуальні права, які він має, чим грубо порушено його право на захист, право на свободу та особисту недоторканість.

Так, ОСОБА_3 не розуміє ні українську, ні російську мову. Повідомлення про підозру надруковано українською мовою. Повідомлення про підозру вручено, однак не роз'яснено її зміст, перекладача при врученні повідомлення про підозру не запрошено.

Таким чином, ОСОБА_3 не має статусу підозрюваного, оскільки затримано його незаконно, а повідомлення про підозру без роз'яснення змісту зрозумілою для нього мовою вручено більш ніж через 24 години.

Вказані істотні порушення вимог КПК України, Конституції України, а також міжнародного законодавства залишено поза увагою слідчого судді.

Враховуючи практику ЄСПЛ, затримання ОСОБА_3 є явно свавільним, оскільки на момент затримання, як і на момент оголошення повідомлення про підозру, йому взагалі нічого не було зрозуміло.

Слідчий суддя зазначає, що причетність ОСОБА_3 до злочинів підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення. З вказаним неможливо погодитись з огляду на наступне.

По-перше, з доказів, які надані стороною обвинувачення, більшість не являються взагалі доказами в розумінні КПК України (доручення, повідомлення тощо).

По-друге, слідчий суддя зазначає в ухвалі про існування доказів, які підтверджують обґрунтованість висунутої підозри. Вважаю, що цих доказів недостатньо для того, щоб будь-яку особу притягувати до кримінальної відповідальності.

1. Показання потерпілих. Потерпілі не вказують на ОСОБА_3, вони не були очевидцями, а тому протоколи їх допиту жодним чином не підтверджують його причетність до крадіжок. Потерпіла ОСОБА_10 бачила 3 осіб, які вийшли з її під'їзду (не заходили, а вийшли) ще до того, як вона пішла до магазину, тому причетність цих осіб до крадіжки в її квартирі виключається.

2. Показання свідків. Свідок ОСОБА_13 повідомив, що чоловік грузинської національності проживав в ІНФОРМАЦІЯ_4. Однак, свідок не повідомив, хто ще проживав в тій квартирі, чи навідувалась господарка до квартири, хто ще мав ключі від квартири тощо. Тому, причетність ОСОБА_3 до крадіжки не встановлено, оскільки не виключено доступ інших осіб до вказаної квартири. Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 не були очевидцями, вони лише бачили переважно на вулиці осіб не української національності.

3. Протоколи огляду місця події. Протоколи ОМП в квартирах потерпілих (вул. Пацаєва, вул. Соборна) та вилучені предмети під час цього ОМП жодним чином не вказують на причетність будь-якої-особи до вчинення крадіжки.

4. Протокол обшуку. До протоколу обшуку в квартирі по вул. Шульгіних стороною обвинувачення не надано ухвалу слідчого судді, на підставі якого слідчий мав право (дозвіл) проводити обшук, а тому без надання підтверджень того, що обшук проведено на законних підставах, такий протокол не є доказом. Всупереч вимог ст.ст.233, 234, 237 КПК України, ч.З ст.3О, ч.3 ст.62 Конституції України у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що слідчий, прокурор після проведення зазначеного огляду зверталися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

5. До того ж, стороною обвинувачення не доведено, що підозрювані проживали в ІНФОРМАЦІЯ_4 та не з'ясовано, хто ще міг там проживати. В ухвалі зазначено, що ОСОБА_3 міг там проживати, тобто слідчий суддя сам не впевнений в цьому. Також, стороною обвинувачення не встановлено, чи дійсно виявлені під час обшуку речі належать потерпілим. Відповідні слідчі дії з потерпілими не проведені.

6. Протокол впізнання потерпілою ОСОБА_10

7. Дані товарно-транспортної накладної «Нової пошти».

Вказані докази навіть в сукупності не є доказами причетності ОСОБА_3 до вчинення крадіжок. Крім того, стороною обвинувачення не встановлена вартість викраденого майна, що взагалі виключає ст.185 КК України.

Поза увагою слідчого судді залишені численні процесуальні порушення сторони обвинувачення. Так, стороною обвинувачення проведено огляд місця події по вул.Вокзальна, 1 в м. Кропивницький. Однак, фактично проведено обшук, а не огляд. Залишено поза увагою висновки Верховного Суду щодо певних умов визнання допустимим доказом протоколу огляду або обшуку автомобіля. Згідно з Постановою Верховного Суду від 23.05.2018 №51-1173зпв18 надано правовий висновок щодо визнання недопустимим доказом протоколу огляду або обшуку автомобіля без отримання відповідної ухвали слідчого судді. Всупереч вимог ст.ст.233, 234, 237 КПК України, ч.3 ст. 30, ч.3 ст.62 Конституції України у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що слідчий, прокурор після проведення зазначеного огляду зверталися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Тримання під вартою ОСОБА_3 взагалі є невиправданим заходом.

Крім того, захисник зазначає, що відсутні обставини, які свідчать про те, що ризики продовжують існувати.

Стороною обвинувачення ні в клопотанні, ні в судовому засіданні не наведено фактів невиконання ним своїх обов'язків, як підозрюваного (прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді). Орган досудового розслідування, затримавши ОСОБА_3 на підставі ст.208 КПК України, не надав йому можливості продемонструвати свою вихованість, законослухняність, належне виконання своїх процесуальних обов'язків.

ОСОБА_3 жодним чином не матиме змоги впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, в разі обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи домашнього арешту з покладенням певних обов'язків щодо утримання від спілкування з ними. До того ж, він не розуміє, ні українську, ні російську мови.

Також Сторона обвинувачення затягує досудове розслідування

По-перше, слідчі та прокурори в рамках кримінального провадження мали достатньо часу для того, щоб зібрати характеризуючі дані на усіх підозрюваних та провести усі експертизи.

По-друге, слідчий суддя перерахував слідчі (розшукові) дії, через не проведення яких він вважає неможливо завершити досудове розслідування. Однак, серед вище перерахованих дій слідчими (розшуковими) є лише проведення експертиз та допити підозрюваних. Згідно ж з Главою 20 Розділу III КПК України зібрання характеризуючих даних, вилучення інформації, повідомлення про підозру, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, виконання вимог ст.290 КПК України, складання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування — не є слідчими (розшуковими) діями. Це процесуальні дії. Вказані процесуальні дії, як і проведення допитів та експертиз, сторона обвинувачення мала б виконати ще в перші 2 місяці досудового розслідування.

Разом з тим, прокурором та слідчим не доведено неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів

Так, в ухвалі слідчого судці не зазначено - чому неможливо застосовувати такі запобіжні заходи як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт. Це лише означає, що слідчий суддя, маючи обвинувальний ухил, навіть не розцінював застосування інших, більш м'яких, запобіжний заходів.

Також захисника ОСОБА_3 не повідомлено належним чином про місце, дату, час проведення судового засідання.

ОСОБА_3 на підставі відповідного доручення призначено безоплатного захисника - адвоката ОСОБА_2. Однак, про місце, дату, час судового засідання щодо розгляду клопотання про продовження строку дії тримання під вартою не повідомлено захисника, що є грубим порушенням вимог КПК України та посягає на право підозрюваного на захист.

Слідчим суддею проігноровано принцип верховенства права та практику ЄСПЛ.

Так ухвала слідчого судді не містить додаткового обґрунтування подальшого тримання під вартою.

Вислухавши доповідача, думку захисника, якій апеляційну скаргу підтримав та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Враховуючи те, що розгляд матеріалів клопотання у суді першої інстанції відбувався за участі перекладача, який пояснив суть клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, а також те, що в апеляційній скарзі захисником не порушується питання стосовно розгляду апеляційної скарги з участю підозрюваного, колегії судді приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі підозрюваного.

Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п’ять років.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

При розгляді клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів.

Підозра ОСОБА_3, ґрунтується на наявних зібраних в ході досудового розслідування доказах, як зокрема: заявами про вчинення кримінального правопорушення, протоколами огляду місця події, протоколами допиту потерпілих, протоколом додаткового допиту потерпілого, протоколами пред’явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом огляду предметів, протоколом обшуку, протоколами допиту свідків, протоколами додаткового допиту свідків, протоколами пред’явлення речей для впізнання.

А тому, підозра, як те правильно зазначено також слідчим суддею, ґрунтується на наявних зібраних в ході досудового розслідування доказах, долучених до клопотання стороною обвинувачення та які досліджені слідчим суддею першої інстанції.

Під час апеляційного розгляду сторона захисту вказувала на те, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, а підозра є необґрунтованою, відсутність обставин, які свідчать про те, що ризики не зменшились, сторона обвинувачення затягує досудове розслідування, прокурором та слідчим не доведено неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів, захисника не повідомлено про час і місце розгляду судового засідання, слідчим суддею проігноровано принцип верховенства права зазначений в ряді рішень ЄСЛП.

Колегія суддів не приймає до уваги дані твердження, оскільки на етапі розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу слідчий суддя не повинен перевіряти належність та допустимість доказів, оскільки ці обставини повинні бути перевірені в ході розгляду кримінального провадження по суті.

Також під час розгляду матеріалів кримінального провадженні по суті може бути встановлена вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушення та його роль у вчиненому злочині.

Доводи сторони захисту, що більшість документів зазначених слідчим суддею суду першої інстанції на підтвердження обґрунтованості висунутої підозри не являються доказами в розумінні КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Також колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Разом з тим, стосовно того, що підозра ОСОБА_3 була складена українською мовою, необхідно зазначити наступне.

Так відповідно до вимог ст. 12 КПК України кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою.

Згідно ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 КПК України особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий та прокурор повідомили те, що відносно ОСОБА_3 під час обрання запобіжного заходу складено повідомлено про підозру на українській мові, згодом повідомлення про підозру було переведено на рідну мову ОСОБА_3

Таким чином враховуючи обмеженість розгляду клопотання слідчим суддею про застосування запобіжного заходу та тривалістю здійснення дій органами досудового розслідування стосовно встановлення громадянства і національності підозрюваного, обмеженість у часі для пошуку перекладача, колегія суддів залишає без задоволення вимоги захисту, як підставу звільнення ОСОБА_3 з під-варти – невчасне вручення йому повідомлення про підозру на рідній мові.

Разом з тим, необхідно зазначити про те, що якщо захисник встановив раніше ніж органи досудового розслідування, що його підзахисний не володіє державною мою але повідомлення про підозру складено на державній мові, він в праві в порядку ст. 303 КПК України порушити питання перед слідчим суддею про переклад повідомлення про підозру на рідну мову.

Також не можуть бути враховані доводи захисту стосовно обов’язкового перекладу матеріалів кримінального провадження, оскільки відповідно до вимог ст. 29 КПК України переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб.

Крім того, не можуть бути враховані твердження захисту стосовно того, що підзахисний не розуміє ні українську мову, ні російську мову, оскільки вимоги КПК України передбачають право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, на мові якій володіє підозрюваний.

Що стосується доводів захисту стосовно того, що сторона обвинувачення затягує досудове розслідування то необхідно зазначити учасники мають право в порядку встановленому процесуальним законом звернутися до слідчого судді та порушити питання у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

На переконання колегії суддів, завершення досудового розслідування без обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_3неможливе, оскільки на даний час органу досудового розслідування необхідно:

- провести судово-товарознавчі експертизи згідно наданих показань потерпілих;

- провести судово-трасологічні експертизи по вилученим з місця події речам;

- зібрати в повному обсязі характеризуючи дані на підозрюваних ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6;

- вилучити в операторів мобільного зв'язку інформацію про зв'язок абонентів мобільних терміналів належних підозрюваним;

- повідомити про остаточну підозру всім підозрюваним у кримінальному провадженню, з урахуванням отриманих доказів, за участю перекладача;

- детально допитати підозрюваних з приводу інкримінованих їм кримінальних правопорушень, на підставі остаточної підозри, за участю перекладача;

- ознайомити сторони із матеріалами кримінального провадження;

- виконати вимоги ст. 290 КПК України;

- скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Підозрюваний ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, є громадянином іноземної держави, не одружений, офіційного постійного місця проживання у м. Кропивницькому немає, відомості про наявність утриманців відсутні, тобто міцність соціальних зв’язків не підтверджена.

Враховуючи наведене і тяжкість покарання, що може загрожувати ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється, підозрюваний може вчинити спробу переховуватись від досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також, у межах даного кримінального провадження проведено не всі необхідні слідчі дії, тож можливо вважати наявним з боку підозрюваного ризику вчинити незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Вказане свідчить про асоціальність особи підозрюваного, небажання стати на шлях виправлення, схильність до вчинення кримінальних правопорушень, тому є підстави вважати, що, у разі перебування на свободі, підозрюваний матиме змогу вчинити нове кримінальне правопорушення.

Враховуючи наведене і тяжкість покарання, що може загрожувати ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється, підозрюваний може вчинити спробу переховуватись від досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також, у межах даного кримінального провадження, проведено не всі необхідні слідчі дії, а тому можливо вважати наявним з боку підозрюваного ризику вчинити незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

На даний час наявні достатні підстави вважати, що за матеріалами даного кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 існують ризики, передбачені п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 , а інші, більш м'які запобіжні заходи у тому числі (домашній арешт), на думку колегії суддів не забезпечать запобігання встановленим ризикам, дасть змогу підозрюваному ухилитися від кримінальної відповідальності, та впливати на потерпілих, які в судовому засіданні ще не відпали.

З огляду на означене, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчий суддя місцевого суду обґрунтовано задовольнив клопотання органу досудового розслідування та правильно обрав стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м’які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов’язків, також запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а у такому випадку не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Отже, обраний відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене колегія суддів залишає без задоволення апеляційній вимоги захисту стосовно застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Також, доводи апеляційної скарги про те, що у судовому засіданні суду першої інстанції не було доведено наявність ризиків для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також й інші доводи, є необґрунтованими та спростовуються наведеним вище.

У конкретному випадку, продовження підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою обумовлено процесуальною необхідністю та є доцільним у межах даного кримінального провадження.

З урахуванням вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчим суддею обґрунтовано визначено підозрюваному заставу. Визначений розмір відповідає вимогам п.2 ч.5 ст.182 КПК України, який є необхідним та достатнім, з урахуванням встановлених ризиків.

Відтак, беручи до уваги зазначене, виходячи з положень ст. 177-178 КПК України, ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість постановленого слідчим суддею судового рішення, тому доводи апеляційної скарги є безпідставними і її необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому апеляційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 376, 177, 178, 182,183, 199, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 вересня 2018 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3 Давіду Георгійовичуна на 60 днів, а саме: з 20.20 год. 11.09.2018 року до 20.20 год. 09.11.2018 року, із визначенням застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 88 100 гривень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_16 ОСОБА_17