Рішення № 76856945, 07.08.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/9013/16-ц

Провадження №2/405/1930/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року. Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого - судді Іванової Л.А.

при секретарі - Шумейко Ю.В., Береді Я.І.,

за участю учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

та представника відповідача ПАТ «Мегабанк» - Черкасова І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 405/9013/16-ц за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Мегабанк», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до відповідачів ПАТ «Мегабанк», ОСОБА_4, в якому (позові) просить визнати договір поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року, укладений між нею (позивачем ОСОБА_1.) та ВАТ «Мегабанк» недійсним з моменту його укладення, зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що в червні 2016 року, ознайомившись із заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.06.2012 року по справі № 1111/2219/12, яке було отримано її (позивача) представником 13.06.2016 року, їй (позивачу) стало відомо, що вона є стороною договору поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року. Зазначає, що вказаний договір нею (позивачем) не підписувався, а її підпис у цьому договорі, підроблений, в зв'язку з чим нею подано заяву про вчинення злочину до Кіровоградського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, яка була внесена 15.06.2016 року до ЄРДР за № 12016120020007447, що підтверджується листом Кропивницького відділу поліції Головного управління національної поліції Кіровоградської області № 17899/01/117/13-2016 від 19.12.2016 року, який вона (позивач) отримала 25.12.2016 року. Також зазначила, що відповідно до висновку експерта № 1958 від 28.11.2016 року судово-почеркознавчої експертизи Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України, проведеної в межах досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, - підпис в графі «поручитель» «гр. ОСОБА_1.» другої сторінки договору поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року, виконаний не самою ОСОБА_1, а невідомою особою. Щодо перебігу строку позовної давності позивач зазначила, що достовірно про підроблення її (позивача) підпису у договорі поруки їй стало відомо з листа відділку поліції в грудні 2016 року. Враховуючи викладене та посилаючись на ст. ст. 203, 207, 215, 547 ЦК України позивач просила визнати договір поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року, укладений між ВАТ «Мегабанк» та нею (позивачем ОСОБА_1.) недійсним з моменту його укладення.

Ухвалою від 04.01.2017 року вищевказану позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків в зв'язку з тим, що позивачем пред'явлено позов до двох відповідачів: ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_4, а предметом пред'явленого позову є визнання недійсним з моменту укладення, договору поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем ПАТ «Мегабанк», при цьому, позовні вимоги до відповідача ОСОБА_4 позивачем пред'явлено не було.

На виконання ухвали від 04.01.2017 року позивачем подана уточнена позовна заява, зареєстрована в суді 25.01.2017 року за вх. № 1507, в якій остання додатково зазначила, що договір поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року є засобом забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 84-04ПВ/2008 від 21.08.2008 року, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ «Мегабанк», а оскільки такий договір не буде забезпечено порукою, так як в зв'язку з тим, що вона (позивач) не підписувала договір поруки, то він є недійсним, а тому боржник ОСОБА_4 буде зобов'язаний самостійно виконати зобов'язання за кредитним договором, на підставі чого просить зобов'язати ОСОБА_4 виконати обов'язок боржника за кредитним договором № 84-04ПВ/2008 від 21.08.2008 року, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ «Мегабанк». Додатково уточнила, що дізналася про порушення своїх прав у червні 2016 року, та офіційне підтвердження даного факту отримано нею (позивачем) у грудні 2016 року, в зв'язку з чим вважає, що строк позовної давності нею не порушено.

Після усунення позивачем виявлених судом недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 04.01.2017 року, ухвалою від 02.02.2017 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено судовий розгляд справи.

Від представника відповідача ПАТ «Мегабанк» за довіреністю ОСОБА_5 надійшло заперечення на позовну заяву від 22.03.2017 року вих. № 186, зареєстроване в суді 22.03.2017 року за вх. № 6460, в якому останній в обґрунтування позиції відповідача зазначив, що 29.02.2012 року ПАТ «Мегабанк» в інтересах якого діє Кіровоградське центральне регіональне відділення ПАТ «Мегабанк» звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, звернення стягнення на заставне майно та стягнення заборгованості, із зазначенням в прохальній частині позову про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ «Мегабанк», з ОСОБА_4 та ОСОБА_1, оскільки вона виступила поручителем позичальника, згідно з договором поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року. Зазначив, що копію ухвали від 03.03.2012 року про відкриття провадження у вказаній справі (№ 111/2219/12) з копією позовної заяви з додатками ОСОБА_1 отримала 16.03.2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Крім того, зазначив, що в межах розгляду вищевказаної справи ОСОБА_1 04.05.2012 року та 22.05.2012 року отримувалися судові повістки, що також підтверджується рекомендованими повідомленнями, та ОСОБА_1 17.05.2012 року подавалась заява до суду про перенесення розгляду справи, Представник відповідача також зазначив, що ОСОБА_1 11.06.2012 року особисто було отримано копію заочного рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.06.2012 року (справа № 111/2219/12), про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, про перегляд якого (заочного рішення суду від 06.06.2012 року) ОСОБА_1 було подано відповідну заяву, яка ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.07.2016 року залишена без задоволення. Посилаючись на вищевказане зазначив, що ОСОБА_1 стало відомо про наявність договору поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року та вона довідалась про порушення її прав та інтересів 16.03.2012 року, а отже перебіг позовної давності почався з 16.03.2012 року і закінчився 15.03.2015 року, однак ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом лише 27.12.2016 року, тому, посилаючись на ст. 256, 257, 261 ЦК України, ст. 61 ЦПК України, він (представник відповідача) просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

В подальшому, від представника відповідача ПАТ «Мегабанк» за довіреністю Черкасова І.Р. надійшло додаткове заперечення на позовну заяву від 12.07.2017 року вих. № 13-5460, зареєстроване в суді 20.07.2017 року за вх. № 16519, в якому останній в обґрунтування позиції відповідача додатково зазначив, що позивачем в якості доказу, який обґрунтовує позовні вимоги, надано належним чином не засвідчену копію висновку експерта № 1958 від 28.11.2016 року судово-почеркознавчої експертизи Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України, яка (копія висновку експерта) не може вважатися належним і допустимим доказом, а тому не може бути взята до уваги судом. Крім того, зазначив, що посилання позивача на досудове розслідування кримінальної справи, порушеної за заявою ОСОБА_1 є недоречним та не має преюдиційного значення у даній цивільній справі.

Ухвалою від 11.09.2017 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ПАТ «Мегабанк» ОСОБА_6, зареєстрованого в суді 20.07.2017 року вх. № 16520, про передачу за підсудністю до іншого суду даної цивільної справи.

Ухвалою від 11.09.2017 року по даній цивільній справі за клопотанням позивача призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, та провадження по справі на час проведення експертизи було зупинено.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, суд продовжив розгляд даної справи за правилами Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Ухвалою від 17.04.2018 року в зв'язку із надходженням 13.04.2018 року на адресу суду висновку експерта № 178/179/18-27 від 23.03.2018 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи відновлено провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про день, час та місце судового розгляду, що підтверджується розпискою останньої, яка міститься в матеріалах справи, - в судове засідання 07.08.2018 року не з'явилась. при цьому, будучи присутньою в судовому засіданні 10.07.2018 року позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя щодо заявлених позовних вимог та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ «Мегабанк» за довіреністю Черкасов І.Р. в судовому засіданні в режимі відеоконференції заявив про невизнання відповідачем позову та просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі в зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування позиції відповідача посилався на обставини, викладені у запереченні на позовну заяву від 22.03.2017 року вих. № 186 та додатковому запереченні на позовну заяву від 12.07.2017 року вих. № 13-5460.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України, за зареєстрованою в установленому законом порядку адресою місця проживання, про причини своєї неявки суд не повідомляв, заяви від відповідача про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи чи заяви про зміну місця проживання (перебування, знаходження) до суду не надходили, причини не явки суду не відомі. Судові повістки, які надсилались відповідачу ОСОБА_4 поверталися до суду установою поштового зв'язку з поміткою «за закінченням терміну зберігання», «за не запитом», при цьому, ОСОБА_4 із заявою про зміну свого місця проживання або місцезнаходження до суду в порядку, передбаченому ст. 131 ЦПК України, не звертався, на підставі чого та з урахуванням положень ч. 3 ст. 131 ЦПК України судові повістки про виклик в судові засідання, що надсилалась відповідачу, - вважаються доставленими.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який підтримав пред'явлений позивачем ОСОБА_1 позов, обґрунтовуючи позовні вимоги аналогічно викладеним у позовній заяві, пояснення представника відповідача ПАТ «Мегабанк» Черкасова І.Р. який позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що позов слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_4 21.08.2008 року було укладено кредитний договір № 84-04ПВ/2008.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання та захисту майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов'язання боржником закон передбачає спеціальні заходи - визначає окремі види забезпечення виконання зобов'язання: неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток або інші види, встановлені договором або законом (ст. 546 ЦК).

Відповідачем ПАТ «Мегабанк» стверджується, що з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 84-04ПВ/2008 від 21.08.2008 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 того ж дня - 21.08.2008 року було укладено договір поруки № 84-04ПВ/2008-п.

Відносини, пов'язані з порукою, врегульовано нормами § 3 глави 49 розділу I книги 5 ЦК України.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої, порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Зі змісту ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.07.2016 року (справа № 1111/2219/12, провадження № 2-п/405/21/16), постановленої за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, судом встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.06.2012 року позовні вимоги ПАТ «Мегабанк» в інтересах якого діє Кіровоградське Центральне регіональне відділення ВАТ «Мегабанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, звернення стягнення на заставне майно та стягнення заборгованості задоволено частково: розірвано кредитний договір № 84-04ПВ/2008 від 21.08.2008 року, укладений між ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_4; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Мегабанк» штраф відповідно до п. 2.1.3 Договору застави майна № 6157 від 21.08.2008 року в сумі 26 086, 30 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість по кредитному договору № 84-04ПВ/2008 від 21.08.2008 року в сумі 27 055,46 доларів США; стягнуто солідарно із ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість по штрафу відповідно до кредитного договору № 84-04ПВ/2008 від 21.08.2008 року в сумі 6 092,36 грн.; стягнуто із ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» судові витрати по справі в сумі 1 244,32 грн. з кожного. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Підставою пред'явленого позивачем позову, який є предметом даного судового розгляду, є твердження позивача ОСОБА_1 про те, що підпис у договорі поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року, виконаний не нею (ОСОБА_1.), а іншою невідомою їй (позивачу) особою.

Предметом пред'явленого позивачем позову є вимога про визнання договору поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року, який, відповідно до його (договору) змісту, був укладений між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1, - недійсним з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК передбачено, що коли недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У частині першій цієї ж статті зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК.

У разі непідписання договору особою, зазначеною в ньому як сторона, за умови підтвердження цього факту належними доказами, при встановленні, що нею не вчинялись дії, спрямовані на виникнення відповідних правовідносин, такий договір за позовом цієї особи (або іншої заінтересованої особи) може бути визнаний недійсним у зв'язку з його невідповідністю до вимог частин 3 і 5 ст. 203 ЦК, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до висновків експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 23.03.2018 року № 178/179/18/27 підпис в графі «поручитель» у договорі поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року, укладений між ПАТ «Мегабанк» в особі заступника директора Кіровоградського Центрального регіонального відділення ВАТ «Мегабанк» ОСОБА_7 та ОСОБА_1, виконаний рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів (п. 1 висновку); підпис в графі «поручитель» у договорі поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року, укладений між ПАТ «Мегабанк» в особі заступника директора Кіровоградського Центрального регіонального відділення ВАТ «Мегабанк» ОСОБА_7 та ОСОБА_1, виконаний не самою ОСОБА_1, а іншою особою (п. 2 висновку).

Беручи до уваги вищевикладені встановлені судом обставини по суті спору, який виник між сторонами по справі та є предметом даного судового розгляду судом відзначається, що відповідачем ПАТ «Мегабанк» заявлено клопотання, викладене у запереченні на позовну заяву від 22.03.2017 року вих. № 186, про застосування наслідків спливу позовної давності, в зв'язку з чим судом відзначається наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідачем ПАТ «Мегабанк» наголошується на тому, що перебіг трирічного строку позовної давності в межах якого позивач могла звернутися до суду в даному конкретному випадку починається 16.03.2012 року, тобто з моменту коли ОСОБА_1 стало відомо про наявність договору поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року та вона довідалась про порушення її прав та інтересів отримавши 16.03.2012 року копію ухвали від 03.03.2012 року про відкриття провадження у справі № 111/2219/12 з копією позовної заяви та додатками до неї, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, суд з такою позицією відповідача не погоджується беручи до уваги наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, на підставі доказів, поданих учасниками справи. Однак, в межах необхідності належного обґрунтування обставин, на які посилається відповідач у запереченні на позов, останнім не надано доказів того, що ОСОБА_1 стало відомо про наявність договору поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року саме 16.03.2012 року з моменту отримання останньою копії ухвали від 03.03.2012 року про відкриття провадження у справі № 111/2219/12 з копією позовної заяви та додатками до неї, як і відсутнє звернення від відповідача до суду в порядку ст. 84 ЦПК України про витребування доказів, необхідних для доведення відповідачем такої позиції, при тому, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, передбачених ЦПК України, зокрема, шляхом витребування доказів за клопотанням учасника справи.

Разом з тим, судом відзначається, що відповідно до змісту ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.07.2018 року (справа № 1111/2219/12, провадження № 2-п/405/21/16), постановленої за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 06.06.2012 року, яким позовні вимоги ПАТ «Мегабанк» в інтересах якого діє Кіровоградське Центральне регіональне відділення ВАТ «Мегабанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, звернення стягнення на заставне майно та стягнення заборгованості задоволено частково, - копію вказаного рішення відповідач ОСОБА_1 отримала 11.06.2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 11.06.2012 року.

При цьому, судом відзначається, що відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, на підставі вказаної процесуальної норми, обставини встановлені вказаним вище судовим рішенням, яке набрало законної сили, суд вважає такими, які не потребують доказування при розгляді даної справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 копію заочного рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.06.2012 року отримано 11.06.2012 року, то саме з цього моменту суд вважає ОСОБА_1 такою, що достеменно обізнана про наявність договору поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року, а отже остання довідалась про порушення свого права, тому саме з 11.06.2012 року починається перебіг трирічного строку позовної давності в межах якого позивач могла звернутися до суду, який (строк позовної давності) закінчився 12.06.2015 року, при цьому, обставин, які свідчили б про зупинення або переривання перебігу позовної давності, передбачених ст. ст. 263, 264 ЦК України, - судом не встановлено, як і не встановлено поважних причини пропущення позовної давності (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, у випадку встановлення судом факту спливу строків позовної давності суд зобов'язаний відмовити у задоволенні позовних вимог.

Поряд з цим, суд також враховує положення абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» відповідно до яких, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до відповідачів ПАТ «Мегабанк», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки та зобов'язання вчинити певні дії 30.12.2016 року, тобто поза строком позовної давності, а також беручи до уваги відсутність об'єктивних підстав вважати заявлений до відповідача ПАТ «Мегабанк» позов недоведеним, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Мегабанк», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки № 84-04ПВ/2008-п від 21.08.2008 року та зобов'язання вчинити певні дії, - слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем ОСОБА_1 строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі ПАТ «Мегабанк».

Щодо позовної вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідачаОСОБА_4 про зобов'язання ОСОБА_4 виконати обов'язок боржника за кредитним договором № 84-04ПВ/2008 від 21.08.2008 року, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ «Мегабанк», суд констатує, що така вимога позивача не ґрунтується на необхідності захисту її (позивача) порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у визначений законом або договором спосіб, на підставі чого суд приходить до висновку про залишення такої вимоги позивача до відповідача ОСОБА_4 без задоволення.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якими передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого позивачем ОСОБА_1 судового збору у розмірі 551,20 грн. (квитанція № 0.0.678918742.1 від 28.12.2016 року) слід залишити по фактично понесеним останньою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Мегабанк», ОСОБА_4 про визнання недійсним з моменту укладення договору поруки № 84- 04ПВ/2008-П від 21.08.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Мегабанк», та про зобов'язання ОСОБА_4 виконати обов'язок боржника за кредитним договором №84-04ПВ/2008 від 21.08.2008 року, укладений між ОСОБА_4 та відкритим акціонерним товариством «Мегабанк», - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його оголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м.Кіровограда.

Суддя

Ленінського районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова