Рішення № 76853261, 26.09.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.09.2018 Справа №607/12593/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої Черніцької І.М.

-при секретарі судового засідання Бойко І.І.

-з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 міськрайонний центр зайнятості пред’явив до суду позов до відповідача ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 4555,30 гривень.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 08 липня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, у зв’язку із чим йому надано статус безробітного з 08 липня 2013 року.

Перебуваючи на обліку в ОСОБА_3 міськрайонному центрі зайнятості як безробітний з 08 липня 2013 року по 31 січня 2014 року відповідач отримував допомогу по безробіттю. Також, відповідач за рахунок коштів центру зайнятості проходив професійне навчання в комунальному підприємстві «Тернопільелектротранс» за професією «Водій тролейбуса». В результаті перевірки інформації наданої ПФУ, ОСОБА_3 міськрайонним центром зайнятості встановлено, що відповідач перебуваючи на обліку був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності. За результатами перевірки складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №10 від 19 січня 2018 року та видано наказ № 23 "Д" від 19 лютого 2018 року про повернення коштів.

Повідомлення про повернення коштів в сумі 4555,30 грн. разом з копією наказу від 19 лютого 2018 року № 23 «Д» та копією листа про розрахунок витрат на професійне навчання №04/410 від 13 лютого 2018 року направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 20 лютого 2018 року за № 07048/418. Однак, у добровільному порядку відповідач не повернув кошти. Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, з підстав викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, про що подав письмову заяву.

Судом установлено, що 08 липня 2013 року ОСОБА_2 звернувся із заявою у ОСОБА_3 міськрайонний центр зайнятості про надання йому статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

При цьому, відповідач у заяві повідомив, що не є суб’єктом підприємницької діяльності, не має заробітку та інших доходів.

Наказом за №НТ130711 від 11 липня 2013 року ОСОБА_3 міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_2 надано статус безробітного з 08 липня 2013 року.

З 15 липня 2013 року ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю, що підтверджується витягом із наказів про прийняті рішення по особі від 19 лютого 2018 року ПК №19011307080016.

21 серпня 2013 року ОСОБА_2 звернувся із заявою у ОСОБА_3 міськрайонний центр зайнятості про направлення його на професійне навчання за професією «Водій тролейбуса», що підтверджується заявою від 21 серпня 2018 року.

Згідно договору за №190113082100001 від 21 серпня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 міськрайонним центром зайнятості та ОСОБА_2, ОСОБА_3 міськрайонний центр зайнятості зобов’язався направити ОСОБА_2 на перепідготовку, під конкретне замовлення роботодавця в комунальне підприємство «Тернопільелектротранс» за професією, спеціальністю, навчальною програмою водій тролейбуса, зі строком навчання з 29 серпня 2013 року по 23 січня 2014 року, з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.

Як вбачається з додатку №5 до персональної картки №190113070800016, 21 серпня 2013 року, ОСОБА_2 направлено для проходження професійного навчання в комунальне підприємство «Тернопільелектротранс» за професією «Водій тролейбуса».

Відповідно до умов договору №1900/ПН/02-87/13 від 23 серпня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 міськрайонним центром зайнятості та комунальним підприємством «Тернопільелектротранс», сторони домовились про професійне навчання 12 осіб за професією «Водій тролейбуса», 3 клас зі строком навчання з 29 серпня 2013 року по 23 січня 2014 року.

Наказом №223 від 29 травня 2013 року, виданим комунальним підприємством «Тернопільелектротранс», ОСОБА_2 зараховано до навчання в групу для професійного навчання за професією «Водій тролейбуса».

ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію «Водій тролейбуса» третього класу, що стверджується наказом №24 від 23 січня 2014 року «Про закінчення навчання по професійній підготовці», виданого комунальним підприємством «Тернопільелектротранс».

Відповідно до розрахунку вартості професійного навчання безробітного ОСОБА_2 за професією «Водій тролейбуса», загальна вартість навчання становить 2607,45 гривень.

Наказом за №НТ140131 від 31 січня 2014 року, ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв’язку із працевлаштуванням.

З акту ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості за №10 про розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення від 19 січня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності у період з 02 листопада 1993 року по 12 грудня 2017 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19 січня 2018 року за №1003497640 встановлено, що 02 листопада 1993 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та 12 грудня 2017 року проведено припинення його підприємницької діяльності.

22 січня 2018 року ОСОБА_3 міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_2 направлено для ознайомлення копію акту розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення від 19 січня 2018 року, запропоновано надати пояснення з цього приводу в строк до 16 лютого 2018 року.

Встановлено, що у період з 08 липня 2013 року по 31 січня 2014 року відповідачу була виплачена допомога по безробіттю у сумі 1947,85 гривень, що підтверджується довідкою від 19 лютого 2018 року, виданою ОСОБА_3 міськрайонним центром зайнятості.

Таким чином, ОСОБА_2 була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 1947,85 гривень та витрачено кошти на його професійне навчання в розмірі 2607,45 гривень, що підтверджується службовою запискою ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості від 19 лютого 2018 року.

Наказом директора ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості за №НТ180219 від 19 лютого 2018 року, ОСОБА_2 зобов’язано протягом 15-ти календарних днів повернути кошти в сумі 1947,85 гривень, які виплачені йому як допомога по безробіттю за період перебування на обліку з 08 липня 2013 року по 31 січня 2014 року та 2607,45 гривень – витрати на професійне навчання.

20 лютого 2018 року ОСОБА_3 міськрайонним центром зайнятості скеровано копію зазначеного наказу на адресу відповідача, що підтверджується копією рекомендованого відправлення про вручення поштового відправлення.

Станом на день розгляду справи відповідач у добровільному порядку кошти в сумі 4555,30 гривень на розрахунковий рахунок позивача не повернув.

В судовому засіданні відповідач позов визнав повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв’язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є допомога по безробіттю.

Безробіттям відповідно до положення ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» є соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

В силу вимог ч. 3 ст. 3 цього Закону, зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Нормами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного припиняється у разі зайнятості особи.

Судом встановлено, що на період реєстрації як безробітний та виплати допомоги по безробіттю відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Про вказані обставини, останній не повідомив позивача.

Відповідно до вимог п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 № 7-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку, згідно з яким рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

В силу вимог абз. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Як слідує з вимог ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з вимогами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до вимог ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, допомоги та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тобто, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2, будучи суб’єктом підприємницької діяльності (фізичною особою-підприємцем) та відносячись до категорії зайнятого населення, 08 липня 2013 року під час звернення до ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного приховав той факт, що з 02 листопада 1993 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, внаслідок чого незаконно отримував допомогу по безробіттю та в подальшому проходив професійне навчання.

Таким чином, відповідно до вимог ст. ст. 34, 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідач зобов’язаний повернути незаконно отримані кошти з 08 липня 2013 року по 31 січня 2014 року, виплачені йому як безробітному, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання йому соціальних послуг (професійного навчання) в користь ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити, стягнувши із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості 1947,85 гривень – незаконно отриманої допомоги по безробіттю та 2607,45 гривень – витрат на професійне навчання, на загальну суму 4555,30 гривень.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762 гривень на користь позивача відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 89, 141, 264, 265, 268, 280 282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості (вул.Текстильна, 1б, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ - 14029303) до ОСОБА_2 (вул.Достоєвського, 21а м.Тернопіль, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 міськрайонного центру зайнятості заборгованість на загальну сум 4555 (чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 30 коп. та 1762 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 міськрайонний центр зайнятості - (вул.Текстильна, 1 б м.Тернопіль, код ЄДРПОУ - 14029303).

Відповідач: ОСОБА_2 (вул.Достоєвського, 21а м.Тернопіль, ідентифікаційний код - НОМЕР_1).

Повне рішення складено 01 жовтня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_4