Постанова № 76853000, 25.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 453/192/18 Головуючий у 1 інстанції: Курницька В.Я.

Провадження № 22-ц/783/2048/18 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 17 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и л а:

20 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (далі - Сколівське КП ВКГ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 61355 грн. 19 коп. та завдану йому моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 11.07.2017 року він був звільнений з посади директора названого підприємства у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору, однак, в порушення вимог ст.116 КЗпП України в день звільнення йому не було виплачено усіх належних до виплати сум, а фактично проведено повний розрахунок лише 10.10.2017 року.

Заподіяння моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що внаслідок не проведення з ним розрахунку в день звільнення він був позбавлений необхідних засобів для існування, що стало причиною сварок у його сім'ї і завдало йому душевних страждань.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 17 травня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто із Сколівського КП ВКГ в користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 61355 грн. 19 коп. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з відповідача в дохід держави 704 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржив відповідач Сколівське КП ВКГ, просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що позивачем пропущено встановлений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, який необхідно обраховувати з дня проведення з позивачем фактичного розрахунку 10.10.2017 року, і з клопотанням про його поновлення позивач до суду не звертався, а тому суд повинен був відмовити в позові за спливом позовної давності. Крім того, звертає увагу, що судом невірно визначено розмір середнього заробітку та безпідставно стягнуто з підприємства моральну шкоду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.07.2017 року позивача звільнено з посади директора Сколівського КП ВКГ на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору.

На момент звільнення позивачеві належало до виплати 37977 грн. 78 коп., які в день звільнення відповідачем виплачені не були.

Виплату належних позивачеві на момент звільнення коштів було здійснено частинами: 21.07.2017 року позивачеві виплачено 24380 грн., згідно зведеної відомості №43 від 21.07.2017 року на виплату заробітної плати за липень 2017 року та компенсації за невикористані дні відпустки; 16.08.2017 року - 1000 грн., згідно платіжного доручення №42 від 16.08.2017 року (перерахування матеріальної допомоги); 31.08.2017 року - 1000 грн., згідно платіжного доручення №124 від 31.08.2017 року (перерахування матеріальної допомоги); 04.09.2017 року - 1000 грн., згідно платіжного доручення №139 від 04.09.2017 року (перерахування матеріальної допомоги); 22.09.2017 року - 3000 грн., згідно зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки №65 (зарахування матеріальної допомоги згідно розпорядження); 27.09.2017 року - 3000 грн. згідно зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки №66 (зарахування ЗП за першу половину вересня 2017 року); 10.10.2017 року - 4598 грн. 07 коп., згідно зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки (зарахування коштів по виплаті матеріальної допомоги).

Отже, фактично остаточний розрахунок з позивачем при звільненні було проведено 10.10.2017 року, і ця обставина визнається позивачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму (ч.2 ст.116 КЗпП).

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи наведені вище норми закону й те, що спору про розмір сум, належних позивачеві при звільненні, немає, тому вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є законною.

Однак, при вирішенні даного спору по суті необхідно враховувати загальну норму ч.1 ст.233 КЗпП України, якою передбачено, що працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що встановлені статтею 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Суд першої інстанції цієї вимоги не виконав, чим порушив норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що фактичний розрахунок з позивачем проведено 10.10.2017 року, тому саме цього дня він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а отже, звернувшись до суду з позовом 20.02.2018 року, позивач пропустив встановлений законом тримісячний строк і причин, які можна було б визнати поважними, не вказав, тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити за спливом позовної давності.

Щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди, то таку вимогу колегія суддів вважає безпідставною, оскільки відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, однак, позивачем цих обставин, а відтак, і самого факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок несвоєчасного розрахунку при звільненні не доведено.

Таким чином, з наведених вище мотивів оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі та стягнення у зв'язку з цим з позивача на користь відповідача понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2114 грн. (а.с.58).

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства задовольнити.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 17 травня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (82600, м.Сколе, м-н Незалежності, 10, ЄДРПОУ 22390774) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2114 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 25 вересня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.