Постанова № 76852989, 27.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 440/30/15 Головуючий у 1 інстанції: Мельник С.Р.

Провадження № 22-ц/783/6124/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» на рішення Буського районного суду Львівської області від 13 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредиту, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2014 року позивач ПАТ «Банк Форум» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.05.2008 року та, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 1139040,59 грн. заборгованості. Позовні вимоги обгрунтував тим, що станом на 20.05.2015 року сума заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №0043/08/6.10-CL від 07 травня 2008 року перед ПАТ «Банк Форум» становить 856 966 грн. 39 коп., з яких: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 7 725,12 Євро; поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 16 664, 00 Євро; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 4 526, 22 Євро; поточна сума заборгованості за нарахованими процентами - 448, 15 Євро.

Загальна сума заборгованості без штрафних санкцій: 29 363,49 Євро еквівалент в гривні 697 687, 80 грн; сума пені з розрахунку 0, 2% в день за простроченим кредитом та процентами: 6 493, 10 Євро еквівалент в гривні 154278,59 грн.

Штраф за порушення умов п. 3.3.7. Кредитного договору 5 000,00 грн.

Загальний розмір заборгованості за Кредитним договором в гривнях згідно з офіційним курсом Національного банку України становить: 856 966, 39 грн.

Оскарженим рішенням Буського районного суду Львівської області від 13 листопада 2015 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредиту - відмовлено.

Рішення суду оскаржено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум».

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 08 квітня 2016 року - рішення Буського районного суду Львівської області від 13 листопада 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредиту задоволено.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в користь ПАТ «Банк Форум» (м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, ідентифікаційний код 21574573) заборгованість за кредитним договором №0043/08/6.10-CL, від 07.05.2008 року в сумі 29 363, 49 (двадцять дев'ять тисяч триста шістдесят три євро 49 євроцентів 0, що еквівалентно 860 966, 89 (вісімсот шістдесят тисяч дев'ятсот шістдесят шість грн. 89 коп.) і нараховану пеню та штрафні санкції в розмірі 159 278 грн. 59 коп. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят вісім грн. 59 коп. 0, а всього 1 017 245 грн. 48 коп. (один мільйон сімнадцять тисяч двісті сорок п'ять грн. сорок вісім коп.). Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 липня 2017 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 08 квітня 2016 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, на даний час розглядається апеляційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» на рішення Буського районного суду Львівської області від 13 листопада 2015 року.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам справи та ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права. Вважає помилковими висновки суду про те, що позивачем не надано доказів видачі кредитних коштів та доказів здійснення позичальником повернення кредитних коштів, оскільки Банком було подано клопотання про долучення додаткових доказів, а саме: детальний розрахунок заборгованості відповідача за кредитом; виписка документів по кредитному договору відповідача; копія довіреності представника Банку на підписання договорів; копія поштового повідомлення про вручення Вимоги банку; копії заяв на переказ готівки на 48 аркушах; копія акту знищення документів від 23.12.2014 року.

Крім того зазначає, що позивачем належним чином було доведено як сам факт існування кредитних відносин між сторонами, так і доведено ті обставини, що відповідачем було отримано кредитні кошти та періодично здійснювалися погашення тіла кредиту і відсотків, що підтверджується виписками документів по кредитному договору, детальним розрахунком заборгованості та заявами на переказ.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_3 в користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором №0043/08/6.10-CL, від 07.05.2008 року в сумі 29 363 євро 49 євроцентів та нараховану пеню і штрафні санкції в розмірі 159 278 грн. 59 коп.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, дана справа апеляційним судом розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення,ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства,визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач заперечив факт отримання коштів від позивача, а позивач не надав суду документів, що підтверджують отримання відповідачем коштів, а надав копію акта про знищення документів. Суд також вказав, що відповідачем не здійснено повернення коштів за кредитним договором № 0043/08/6.10-CL від 07 травня 2008 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ПАТ «Банк Форум» звернувся до ОСОБА_3 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 07 травня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0043/08/6.10-CL про надання кредиту у формі кредитної лінії з лімітом кредитування 50 000 євро на споживчі цілі з кінцевим терміном повернення 04 травня 2018 року.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором у позичальника утворилася заборгованість.

06 жовтня 2014 року на адресу ОСОБА_3 було направлено вимогу про дострокове виконання зобов'язань, однак позичальником не повернуто банку ні простроченої заборгованості за кредитним договором, ні повної сплати кредиту з процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3.2.2 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником (відповідачем 1) своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно з п. 3.2.6 кредитного договору, банк має право стягувати з позичальника неустойку, штраф, пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору.

За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 проценти за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості (п. 4.1. кредитного договору).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Кредитний договір, є неукладеним (не відбувся), коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (ст. ст. 536, 638, 1056 ЦК України).

За приписами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості свої вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 57 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 60 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначала, що вона не отримувала від позивача коштів на суму 50 000 Євро та не проводила повернення коштів за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було представлено копію кредитного договору № 0043/08/6.10-CL про надання кредиту у формі кредитної лінії з лімітом кредитування 50 000 євро, а також додаток до нього, на яких є підписи ОСОБА_3

У відповідності до ч. 2 ст. 64 ЦПК України, в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення, письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участі у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Позивач має довести письмовими доказами згідно виниклих правовідносин розмір позовних вимог та їх обґрунтованість.

Копії, справжність яких неможливо перевірити шляхом співставленням із оригіналом, не можна вважати належними та допустимими доказами у справі. А відтак, за відсутності оригіналів наданих доказів і неможливості їх співставлення, такі судом першої інстанції вірно не взяті до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог також були долучені до матеріалів справи й інші документи, а саме: детальний розрахунок заборгованості відповідача за кредитом, виписка документів за кредитним договором відповідача, копія довіреності представника банку на підписання договорів; копія поштового повідомлення про вручення вимоги банку; копії заяв на переказ готівки на 48 аркушах; копія акта знищення документів від 23 грудня 2014 року.

В суд апеляційної інстанції позивачем направлено також виписки по рахунку, копія акту про вилучення та знищення документів і копія довіреності представника банку.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач не надав належних, достовірних, допустимих, достатніх доказів на підтвердження вимог, викладених в позовній заяві. Не надано такі і суду апеляційної інстанції, оскільки надащді позивачем копії неможливо співставити з оригіналами через їх відсутність, а виписки по рахунку без надання доказів про отримання кредиту та погашення такого саме відповідачем, не можна вважати первинним бухгалтерським документом, який посвідчує отримання кредитних коштів і проведення розрахунків саме відповідачем.

Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування, а достатність - це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу по суті. А тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» не підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем надано всі необхідні докази видачі кредитних коштів ОСОБА_3 та докази здійснення позичальником повернення кредитних коштів є безпідставними ще й з огляду на наступне.

У відповідності до Наказу Міністерства фінансів України № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (в редакції чинній станом на 2008 рік), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (пункт 2.1. Положення).

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4. Положення). Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (п. 2.5. Положення).

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників (п. 2.15. Положення).

Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актами (п. 2.8. Положення).

Відповідно до Постанови правління НБУ «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» (яка була чинна станом на 2008 рік), форми документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу в готівковій формі, визначаються відповідною платіжною системою і мають містити обов'язкові реквізити: дата здійснення операції, зазначення платника та отримувача, дані паспорта особи-отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію (Розділ III. Касові операції банків з клієнтами Глава 1. Загальні вимоги до оформлення касових документів Інструкції).

Згідно п.2 Глави 3 Розділу III зазначеної Інструкції, з каси банку видача готівки іноземної валюти здійснюється за такими видатковими документами: за заявою на видачу готівки; за видатковим касовим ордером; за документами на отримання переказу в готівковій формі, установленими відповідною платіжною системою.

У видаткових касових документах (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек) працівник банку перевіряє: повноту заповнення реквізитів на документі; наявність підписів посадових осіб банку, яким надано право підпису касових документів, і тотожність їх зразкам; належність пред'явленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу, відповідність даних паспорта тим даним, що зазначені в касовому документі; у разі отримання готівки за довіреністю - правильність оформлення довіреності на отримання готівки; наявність підпису отримувача (п. 5 Глави 3 Розділу III зазначеної Інструкції).

У відповідності до ст. 57 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Статтею 59 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналогічні норми щодо доказування містяться і в новій, нині діючій, редакції ЦПК України.

Згідно із вищенаведеними нормами, факти здійснення господарських операцій доказуються виключно первинними бухгалтерськими документами. Відтак, факт надання грошових коштів в кредит доказується виключно первинними бухгалтерськими документами.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не було надано оригінали заяв на отримання готівки відповідачем, відтак, в силу норм закону, долучені копії не є первинними бухгалтерськими документами. Внаслідок чого, в силу ст.59 ЦПК України, вони не є засобами доказування факту надання кредитних коштів.

Без доведення факту передачі грошових коштів у кредит ОСОБА_3 у відповідача немає обов'язку повертати такі кошти, лише на тій підставі що банком відкрито відновлювальну кредитну лінію на отримання коштів згідно умов кредитного договору.

Інші докази та обставини, на які є посилання у апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин,суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права,повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін,вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 259 ч. 6, 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» - залишити без задоволення.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 13 листопада 2015 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 28 вересня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.