Рішення № 76851534, 02.10.2018, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1929/18

2/323/621/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

02.10.2018 м. Оріхів

02 жовтня 2018 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Тахтаул А.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.04.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір без номеру, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобов’язання щодо сплати кредиту та відсотків. У зв’язку з цим, станом на 31.05.2018 р. виникла заборгованість відповідача за кредитним договором у розмірі 34490,96 грн., в тому числі 2640,33грн. основної суми кредиту, 29232,01грн. процентів за користування кредитом, 500,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, 2118,62 грн. штрафу. Тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Виходячи з положень ч. 2, ч. 4, ч. 6 ст. 19, ст. 176, ст. 274 ЦПК України у новій редакції, ухвалою суду від 23.07.2018 року було вирішено питання про розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання сторони двічі не з’явились. Від позивача в матеріалах справи мається заяви про розгляду справи без участі його представника. Від відповідача, яка повідомлялась про час і місце розгляду справи в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, жодних письмових заяв по суті справи чи з процесуальних питань не надійшло.

У зв’язку з неявкою всіх учасників справи фіксування розгляду справи по суті технічними засобами аудіозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і виплати проценти.

Позивач, здійснюючи банківську діяльність, затвердив Умови та Правила надання банківських послуг, на підставі яких пропонував клієнтам платіжні карти та інші банківські послуги, зазначені у Заяві та у Пам’ятці Клієнта. У преамбулі зазначених Умов та Правил надання банківських послуг зазначено, що вони разом з із заявою, Пам’яткою клієнта та Тарифами складають Договір про надання банківських послуг (далі - Умови та Правила та/або Договір).

Затвердженням Умов та Правил позивач в порядку ст. 641 ЦК України зробив публічну оферту на укладення договору банківських послуг для необмеженого кола осіб.

Відповідно до п. п. 2.1, 3.1-3.3 Умов та Правил, дані Умови регулюють відносини між Банком та Клієнтом з випуску та обслуговування ОСОБА_2. Банк випускає Клієнту Картку на підставі Заяви, належним чином заповненої та підписаної Клієнтом. ОСОБА_2 та відкриття ОСОБА_3 здійснюється в разі прийняття Банком позитивного рішення про можливість випуску Клієнту Картки. Датою укладення Договору є дата відкриття рахунку, вказана у розділі заяви «Відмітки банку».

Судом встановлено, що 03.04.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір без номеру, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Факт виникнення між позивачем та відповідачам кредитних відносин підтверджується матеріалами справи та відповідачем не оспорюється.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Як випливає з розрахунку позовних вимог, починаючи з моменту видачі кредитної картки відповідач активно використовував кредитні кошти, періодично поповнюючи кредитний рахунок. Остаточна заборгованість по основній сумі кредиту, яка заявлена до стягнення, сформувалась станом на 31.07.2014 року у розмірі 2640,33 грн., та підлягає стягненню повністю.

Стосовно заборгованості по процентах за користування кредитом суд вважає, що заявлена позивачем сума у розмірі 29232,01 грн. є частково необґрунтованою з огляду на таке.

Виходячи з даних розрахунку заборгованості, станом на день сформування остаточною суми заборгованості по основній сумі кредиту (31.07.2014 року) позивачем були нараховані проценти у розмірі 284,01 грн.

Виходячи з процентної ставки, яка була узгоджена сторонами станом на час виникнення заборгованості, - 30,00% річних (або 2,5 % на місяць), за період з 31.07.2014 року по 31.05.2018 року (дату, станом яку заявлені позовні вимоги) сума процентів за користування кредитом накопичувальним підсумком становить 3036,00 грн. ((2640,33 грн. х 2,5% х 46 місяців)).

В подальшому, з 01.09.2014 року та з 10.04.2015 року, позивач підвищив процентну ставку за кредитами такого типу до 34,8% річних та 43,2%річних відповідно. Однак нарахування заборгованості зі сплати процентів за цими ставками щодо тіла кредиту, отриманого відповідачем до їх підвищення, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

З огляду на це, вимоги про стягнення процентів можуть бути задоволені лише частково – на суму 3320,01 грн. (284,01 грн. + 3036,00 грн.).

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені та комісії в розмірі 500,00 грн., суд виходить з такого.

Згідно довідки про умови кредитування, сторони узгодили, що пеня складається з двох частин: перша 0,233% від суми заборгованості за кожен день прострочення, друга – у твердій грошовій сумі 50,00 грн. за перший місяць прострочення, а за кожний подальший – 100,00 грн. на місяць. В позовній заяві не зазначено, яким пунктом Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифів, передбачено нарахування та стягнення комісії у розмірі 100,00 грн. щомісяця

Водночас до позовної заяви додана Довідка про умови кредитування, яка не містить такої комісії. Умови та Правила надання банківських послуг, актуальні на час отримання відповідачем кредитної картки, а так само на час виникнення остаточної заборгованості, які розміщені на офіційній сторінці позивача в Інтернеті, також немає відомостей про щомісячну комісію в розмірі 100,00 грн.

Крім того, в тексті позовної заяви зазначено про заборгованість за пенею та комісією у розмірі 500,40 грн., а у розрахунку – що це сума власне комісії. Усунути цю розбіжність під час судового розгляду не виявилось можливим. Таким чином, щомісячні нарахування у розмірі 100,00 грн. у різних документах позивача зазначаються як різні за своєю правовою природою грошові зобов’язання.

Позивачем не доведено, що ця комісія була передбачена умовами договору між сторонами, а також те, за яку саме послугу нараховувалась ця комісія. Також суд звертає увагу, що комісія за певну послугу банку зазвичай нараховується незалежно від наявності заборгованості і не є формою цивільно-правової відповідальності. В даному ж випадку, як свідчить розрахунок позовних вимог, позивач почав нараховувати так звану комісію лише з періоду, коли почала формуватися заборгованість відповідача, тобто явно має характер цивільно-правової санкції за порушення договірних зобов’язань, що не передбачено чинним законодавством України.

Пред’являючи вимоги про стягнення з відповідача суми в розмірі 500,40 грн., позивач не надав обґрунтованого розрахунку, яка частина з цієї суми є пенею, а яка – комісію та за що, тоді як ці види грошових зобов’язань є зовсім різними за підставами виникнення та правовою природою.

Крім того, за правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові № 6-2003цс15, який в подальшому підтримується судовою практикою, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З огляду на це, суд вважає нарахування позивачем пені в твердій грошовій сумі таким, що суперечить поняттю та правовій природі пені, оскільки за ст. 549 ЦК України пеня може обчислюватись виключно у відсотках від суми заборгованості. Інакше вона нічим не відрізнятиметься від штрафу.

За таких обставин суд вважає недоведеним позов у частині цих вимог.

Крім того, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 2118,62 грн. підлягають задоволенню частко, виходячи з такого.

Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено, що у разі порушення строків платежу по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів, боржник сплачує штраф, що складається з твердої суми у розмірі 500,00 грн., та суми, що розраховується як 5% від заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

Позивач нарахував процентну складову штрафу у розмірі 1618,62 грн. як 5% від суми, що складається з заборгованості по основній сумі кредиту та нарахованим ним процентам у сумі 29232,01 грн. Однак, оскільки стягненню з відповідача підлягають проценти лише у розмірі 3320,01 грн., вказана процентна складова штрафу має складати 298,02 грн. ((2640,33 грн. + 3320,01 грн.) х 5%), а всього штраф має складати 798,02 грн.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 6, 626-629, 610, 611, 612, 617, 625, 634, 638-642, 1048, 1049, 1050, 1054 - 1056-1 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 19, 141, 176, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (70536, Запорізька область, Оріхівський район, с.Новояковлівка, вул.Кібенка, буд.38, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (р/рахунок № 29092829003111 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 03.04.2012 року станом на 31.05.2018 року у розмірі 6758,36 грн. (шість тисяч сімсот п’ятдесят вісім грн. 36 коп.), в тому числі 2640,33 грн. основної суми кредиту, 3320,01 грн. процентів за користування кредитом та штраф 798,02 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (70536, Запорізька область, Оріхівський район, с.Новояковлівка, вул.Кібенка, буд.38, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (р/рахунок № 29092829003111 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 345,17 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_4