Постанова № 76851208, 26.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/875/18 Номер провадження 22-ц/786/2174/18Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю. І. Доповідач ап. інст. Бондаревська С.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Кривчун Т.О., Обідіної О.І.

при секретарі: Григоришиній М.В.

за участі заінтересованої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 21 липня 2018 року по справі за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Великобагачанське ВП Миргородського ВП ГУ НП в Полтавській області, Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області, Великобагачанська районна державна адміністрація, як орган опіки і піклування, про видачу обмежувального припису відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначала, що ОСОБА_2 (невістка заявника), за період часу з жовтня 2017 року по липень 2018 року, по місцю свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 систематично вчиняє домашнє насильство відносно заявника - матері чоловіка ОСОБА_3, що виражається в скоєнні сварок, висловлюється образливими словами, погрозами, зловживає спиртними напоями, застосовує стусани, штовхання, побої, принижує честь і гідність, що тяжким чином впливає на психічний та фізичний стан заявника, на зауваження про припинення протиправних дій з боку сусідів та працівників правоохоронних органів не реагує, умисно позбавляє заявника житла, можливості користуватися майном.

Також зазначала, що ОСОБА_2 неодноразово заподіювала заявнику тілесні ушкодження у вигляді синців, гематом, забою різних частин тіла, у зв'язку з чим заявниця неодноразово зверталася до Великобагачанської центральної районної лікарні за медичною допомогою та до Великобагачанського відділення поліції про вчинення домашнього насильства та неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Відносно кривдника порушене кримінальне провадження, яке внесене до ЄРДР №12018170120000062 від 07 березня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 систематично вчиняє економічне, фізичне, психологічне насильство відносно заявниці, що може привести до особливо тяжких наслідків - смерті потерпілої особи, заявник просила: заборонити перебування в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1 заборонити наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_3; заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_3, або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто або через третіх осіб. Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 21 липня 2018 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, незаконність та необгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просила скасувати рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 21 липня 2018 року та ухвалите нове рішення про видачу обмежувального припису стосовно кривдника ОСОБА_2, яким визначити заходи тимчасового обмеження її прав та покласти на неї обов'язки, а саме: заборонити перебування в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1; заборонити наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_3; заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_3, або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто або через третіх осіб.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 та заінтересована особа - ОСОБА_2, проживають разом в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 яке належить на праві приватної власності заявнику /а.с. 32-38/.

Також встановлено, що ОСОБА_3 є матір'ю чоловіка заінтересованої особи - ОСОБА_2, по відношенню до якої подано заяву про видачу обмежувального припису. Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу обмеженого припису, суд першої інстанції посилався на недоведеність заявником обставин, викладених у змісті поданої ним заяви та недоведеності того, що ОСОБА_2, підпадає під ознаку кривдника відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Частинами 2, 3 статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 цього ж Закону, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника. Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Частиною 3 статті 26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Згідно п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Відповідно до роз'яснень, наведених в п. п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів. Разом з тим докази, надані заявником в обгрунування заявлених вимог, а саме: висновок експерта №82 судово-медичної експертизи від 17 березня 2018 року /а.с. 5/; листування щодо відповідних звернень заявника до органів поліції та прокуратури з приводу вчинення відносно заявника домашнього насильства /а.с. 7-15/ не вказує на вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства.

Наявний в матеріалах справи витяг з ЄРДР №12018170120000062 від 07 березня 2018 року про внесення до реєстру відповідного запису про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 /а.с.6/ по відношенню до заявника не є належним доказом в розумінні ст. 77 ЦПК України, з огляду на те, що кримінальне провадження на даний час не завершено, підозру не оголошено, а тому даний письмовий доказ не доводить вчинення будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_3. Окрім того, вбачається, що звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису ОСОБА_3 посилалась на вчинення стосовно неї домашнього насильства з жовтня 2017 року. В свою чергу, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», положеннями якого заявник обґрунтовує свої вимоги, та норми статей 350-1, 350-2 Цивільного процесуального кодексу України, на які вона посилається як на підставу для видачі обмежувального припису, - набрали чинність 07 січня 2018 року. Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, вищезазначені нормативно-правові акти, які набрали чинність 07 січня 2018 року, не можуть поширюватись на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, у жовтні 2017 року.

Суд першої інстанції оцінивши усі докази у сукупності вірно встановив, що сам факт постійного звернення заявника до різних органів, з підстав відношення до неї домашнього насильства свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та ОСОБА_2, але не підтверджує факт того, що остання вчинила по відношенню до заявника домашнє насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Доводи апеляційної скарги не містить нових фактів чи засобів доказування, та не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування - не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 21 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: /підпис/ Бондаревська С.М. Судді: /підписи/ Кривчун Т.О. Обідіна О.І.

З оригіналом згідно:

Суддя: Бондаревська С.М.