Рішення № 76848559, 14.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 вересня 2018 року № 826/5741/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октава Фінанс" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 36-В)

до

Головного управління Державної фіскальної служби у Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

про

визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0056751409 від 02.11.2017 р.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октава Фінанс" (надалі – Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовною до Головного управління ДФС у місті Києві (надалі – Відповідач), у якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0056751409 (форми «С») від 02.11.2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та запропоновано Відповідачу в двадцяти денний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що під час перевірки Контролюючому органу було надано всі запитувані ним документи, що підтверджується відсутністю складеного акту про відмову у наданні запитуваних документів. Крім того, ТОВ "Фінансова компанія "Октава Фінанс" зазначає, що Відповідач здійснював перевірку відокремленого підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октава Фінанс", яке не є юридичною особою, а тому, Контролюючий орган мав сформувати письмовий запит та скерувати останній безпосередньо юридичній особі - ТОВ "Фінансова компанія "Октава Фінанс", оскільки у відділенні можуть знаходитися лише ті документи, які підтверджують факти здійснення останнім господарських операцій протягом одного кварталу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та надав суду письмовий відзив на позовну заяву.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Фінансова компанія "Октава Фінанс" зареєстроване як фінансова установа та здійснює діяльність з обміну валют і переказ коштів на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 20.11.2015 р. №165, виданої Національним банком України.

Співробітниками Головного управління ДФС у Сумській області 19.10.2017 року проведено фактичну перевірку пункту обміну валюти ТОВ "Фінансова компанія "Октава Фінанс", який знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Охтирка, пров. Харківський, 6.

За результатами фактичної перевірки складено акт від 19.10.2017 року №0437/26/2655/РРО/39628794 (надалі – Акт перевірки).

В Акті перевірки зафіксовано наступні порушення: проведення операції з купівлі-продажу іноземної валюти без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій та без роздрукуванням у двох примірниках розрахункового документа, що підтверджує виконання цієї операції, чим порушено п.1, п.2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Також перевіркою встановлено, що до закінчення перевірки посадовим особам ГУ ДФС у Сумській області не було надано оригінали документів чи/або їх копії пов'язані з питаннями проведення перевірки.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.11.2017 р.: №0056741409, згідно з яким застосовані до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОКТАВА ФІНАНС»» штрафні (фінансові) санкції у сумі 1700,00 грн. за непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій; №0056751409, згідно з яким застосовані до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОКТАВА ФІНАНС»» штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн. за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

Не погоджуючись із спірним податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ "Фінансова компанія "Октава Фінанс" подано скаргу до Державної фіскальної служби України (надалі – ДФС України), за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 24.01.2018 р. №2371/6/99-99-11-03-01-25, яким залишено без змін спірні податкові повідомлення-рішення, а скаргу Позивача без задоволення.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0056751409 (форми «С») від 02.11.2017 року прийнято Відповідачем з порушенням вимог законодавства, звернувся до суду з даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі – ПК України).

Згідно пп. 20.1.2, 20.1.10, 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб’єктами господарювання установлених законодавством обов’язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб’єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Приписи п. 75.1 ст. 75 ПК України визначають, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 ст. 80 ПК України).

Згідно п. 85.2 ст. 85 ПК України Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов’язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.

Водночас, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.6 ст. 85 ПК України).

Поряд з цим, приписи п. 85.7 ст. 85 ПК України визначають, що отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

З аналізу вищезазначених норм права, Суд приходить до висновку, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки після початку її проведення, отримання яких оформлюється описом, копія якого вручається платнику податків або його представнику.

В той же час, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Так, Позивач у позовній заяві, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, серед іншого зазначає, що Відповідачем не складено акт про відмову останнього у наданні копії документів особі контролюючого органу.

Суд оцінюючи вказані доводи вважає за необхідне зазначити, що складання окремого акту, на думку Суду, не є доцільним у разі відображення відповідних фактів у акті перевірки, який складений за наслідком її проведення.

Крім того, у п. 2.2.14 “додаткова інформація про факти встановлені в ході перевірки” Акту перевірки зазначено про відмову у наданні платником податків запитуваних документів.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що в даному випадку Контролюючим органом фактично було виконано вимоги п. 85.6 ст. 85 ПК України.

Разом з цим, в ході вирішення та розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження посилання ТОВ "Фінансова компанія "Октава Фінанс" на подання під час перевірки усіх запитуваних контролюючим органом документів, оскільки в матеріалах справи відсутній опис складений посадовими (службовими) особами контролюючого органу про отримання копрій документів.

Разом з цим, Суд звертає увагу, що ані в позовній заяві, ані під час розгляду справи позивачем не наведено обставин порушення відповідачем п. 85.7 ст. 85 ПК України, що в свою чергу, дає Суду підстави прийти до висновку про недоведеність ТОВ "Фінансова компанія "Октава Фінанс" обставин надання ним всіх запитуваних документів контролюючому органу.

В частині посилання Позивача про необхідність скерування запиту безпосередньо юридичній особі, з огляду на знаходження у відділенні лише тих документів, які підтверджують здійснення господарських операції протягом одного кварталу, Суд звертає увагу на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи Відповідачем здійснено перевірку з метою здійснення контролю за дотриманням порядку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу та готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі, про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як вже було зазначено вище, Відповідачем встановлено порушення позивачем п. 7 ст. 4 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі – Закон №265/95-ВР).

Згідно вказаної норми уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі – продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками зобов'язані забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі – продажу іноземної валюти даним фіскального звіту.

Відповідно до ст. 2 Закону №265/95-ВР фіскальний звіт це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що застосовується для реєстрації операцій з купівлі – продажу іноземної валюти, який містить дані про виконані операції з початку робочої зміни касира.

В той же час, книга обліку розрахункових операцій це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Згідно п. 4 ст. 18 Закону №265/95-ВР у разі порушення встановленого цим Законом порядку операцій з купівлі – продажу іноземної валюти, до уповноважених банків, що здійснюють операції з купівлі – продажу іноземної валюти, а також суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено незбіг – у разі перевищення суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операції над сумою коштів, яка зазначена у фіскальному звіті.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що документи пов'язані безпосередньо з операціями купівлі – продажу іноземної валюти мають зберігати на місці проведення операцій, а відтак посилання Позивача про необхідність направлення запиту безпосередньо до юридичної особи є необґрунтованими та не свідчать про протиправність спірного рішення.

Крім того, додаткового Суд звертає увагу, що Акт перевірки не містить в собі зауважень від особи, що була присутня при її здійснені, що в свою чергу, свідчить про підтвердження посадовою особою фактів викладених в Акті перевірки.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2 - 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октава Фінанс" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36-В, код ЄДРПОУ 39628794) відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук