Рішення № 76848519, 01.10.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2333/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Д’якова В.І., розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської райдержадміністрації, Новгород-Сіверської райдержадміністрації, Новгород - Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської райдержадміністрації (далі – УПСЗН Новгород-Сіверської РДА, відповідач 1), Новгород-Сіверської райдержадміністрації (далі - Новгород-Сіверська РДА, відповідач 2), Новгород - Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Новгород-Сіверське ОУПФ України) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської райдержадміністрації від 26.01.2018 про скасування дії довідки від 18.11.2014 № 74050000106 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1, у зв’язку з поверненням внутрішньо переміщеної особи до покинутого місця проживання;

- визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної при Новгород-Сіверській райдержадміністрації, про припинення соціальних виплат ОСОБА_1 (пункт 3 протоколу засідання з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 31.01.2018);

- зобов’язання Новгород - Сіверське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити виплату невиплачених з 01.02.2018 сум пенсії.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що сама по собі відсутність внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання не є підставою для скасування довідки внутрішньо переміщеної особи у зв’язку з поверненням такої особи до покинутого місця постійного проживання. Разом з тим, Управлінням соціального захисту населення Новгород-Сіверської райдержадміністрації прийнято оскаржуване рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 за відсутності достатньої інформації про повернення позивача на окуповану територію. Враховуючи зазначене, вважає протиправними і рішення про припинення йому соціальних виплат, і припинення виплати пенсії.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами та відкрито провадження в адміністративній справі.

Управлінням соціального захисту населення Новгород-Сіверської райдержадміністрації подано відзив на позовну заяву, в якому останнє проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав викладених у відзиві.

Новгород-Сіверською райдержадміністрацією в межах встановленого судом строку, подано відзив на позовну заяву, в якому остання проти задоволення позовних вимог заперечують у повному обсязі, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у Новгород-Сіверському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України, де отримував пенсію за віком.

Рішенням начальника Управління соціального захисту населення Новгород- Сіверської державної адміністрації ОСОБА_2 від 26 січня 2018 року ОСОБА_1 було знято з обліку як внутрішньо переміщену особу та була скасована дія довідки про взяття ОСОБА_1 на облік внутрішньо переміщеної особи № 74050000106 від 18 листопада 2018 року (а.с. 12).

З лютого 2018 року позивачу було припинено виплату соціальних виплат та пенсії за віком на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 2 від 31.01.2018 (а.с. 19-20).

Згідно відповіді Новгород – Сіверського ОУ ПФУ Чернігівської області від 08.06.2018 за вих. № 37/04/12-19 позивача повідомлено, що самостійного рішення щодо припинення виплати пенсії не приймалось. Підставою для прийняття такого припинення слугував протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 2 від 31.01.2018 (а.с. 14).

Рішенням начальника Управління соціального захисту населення Новгород- Сіверської державної адміністрації ОСОБА_2 від 08.08.2018 у рішенні від 26.01.2018 у зв’язку із технічною помилкою, було внесено зміни, а саме замінено дату видачі довідки «18 листопада 2018 року» на «18 листопада 2014 року».

Вважаючи вищевказані рішення про скасування дії довідки від 18.11.2018 № 74050000106 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної при Новгород-Сіверській райдержадміністрації, про припинення соціальних виплат ОСОБА_1 протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся до суду для захисту свої охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В свою чергу пунктом 1 статті 1 Закону України від 24 грудня 2015 року № 921-VIII довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, визначених Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV).

Пунктом 4 частини 2 Розділу І Закону № 921-VIII доповнена перша частина статті 4 Закону № 1706-VII, згідно якої довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Отже, з часу набрання чинності вказаним Законом, а саме з 13 січня 2016 року, проставляння територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не передбачено законом, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення, а на структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.

Такий висновок також випливає з того, що вносячи зміни Законом № 921-VIII законодавець виключив пункт 5 частини другої статті 9 Закону № 1706-VII, яким передбачався обов'язок внутрішньо переміщеної особи один раз на 6 місяців з'являтися до відповідного структурного підрозділу уповноваженого органу міграційної політики.

Також, слід зазначити, що Законом України від 10 грудня 2015 року № 888-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» повноваження з реєстрації місця проживання та місця перебування віднесені до повноважень органів місцевого самоврядування, а не органів Державної міграційної служби України.

Крім того, частина перша статті 12 Закону № 1706-VII встановлює вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, який розширеному тлумаченню не підлягає.

А саме, до вказаних підстав віднесено:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Пунктом 12 підпунктом 4 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року (далі - Порядок) соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”

Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Проте сама-по собі відсутність внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання не є підставою для скасування довідки внутрішньо переміщеної особи в зв’язку з поверненням такої особи до покинутого місця постійного проживання.

Згідно з п. 6 Порядку за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім’ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з’явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації. Згідно з п. 7 Порядку у разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з’явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з’явитися для проходження фізичної ідентифікації.

Водночас структурний підрозділ з питань соціального захисту населення робить запит до Держприкордонслужби щодо виїзду внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно з п. 8 Порядку Держприкордонслужба протягом п’яти робочих днів безоплатно подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення на його запит інформацію про виїзд внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, із зазначенням кількості днів такої відсутності протягом 90 днів, які передують даті подання відповідного запиту.

Згідно з п. 9 Порядку за наявності підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, що підтверджується письмовою інформацією Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Національної поліції, ДМС, Мінфіну, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних і фізичних осіб, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам, керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення приймає рішення про скасування такої довідки.

Отже, для скасування довідки внутрішньо переміщеної особи в зв’язку з поверненням позивача на окуповану територію керівник Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської райдержадміністрації мав отримати відповідні підтверджуючі відомості про повернення позивача на окуповану територію (зокрема, письмову інформацію Держприкордонслужби про перетинання позивачем пунктів пропуску на окуповану територію).

Однак, такі обставини, а саме повернення до покинутого місця постійного проживання, які й стали підставою для винесення рішення про скасування дії довідки стосовно позивача у цій справі не встановлені та відповідачем 1 не надано до суду належних та допустимих доказів та відомостей, отриманих в встановленому порядку, про повернення позивача на окуповану територію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року по справі № 229/1664/16-а (адміністративне провадження №К/9901/7513/18), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської райдержадміністрації від 26.01.2018 про скасування дії довідки від 18.11.2018 № 74050000106 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 прийнято не у межах та не у спосіб, встановлені чинним завонодавством, про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської райдержадміністрації від 26.01.2018 про скасування дії довідки від 18.11.2018 № 74050000106 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1, у зв’язку з поверненням внутрішньо переміщеної особи до покинутого місця проживання, так його прийнято за відсутності достатньої інформації, отриманої в встановленому порядку.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач 3 має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 7 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII), для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” (у редакції, чинній на час припинення виплати пенсії позивачу) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - член їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 49 Закону № 1058- ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що Новгород – Сіверське ОУПФ України має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.

Судом встановлено, що виплата пенсії позивачу припинена Новгород – Сіверським ОУПФ України з 01.02.2018 на підставі комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної при Новгород-Сіверській райдержадміністрації від 31.01.2017 (протокол № 2, п. 3, п. 4). Водночас, статтею 49 Закону № 1058-IV такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено.

Зазначені обставини вказують на допущення Новгород-Сіверською райдержадміністрацією порушення, у вигляді прийняття оскаржуваного рішення, вимог статті 49 Закону № 1058, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.

Пункт 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, з огляду на приписи Закону № 1706-VII, не може бути застосований, оскільки цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

Більш того, згідно частини 2 статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №428/6624/17 (адміністративне провадження № К/9901/3256/17), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 “Про незалежність судової влади” встановлено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідачів на постанову Кабінету Міністрів України № 365, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття “Закон України”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне. За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08.07.2004 "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров'я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як вже зазначалось судом вище, рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що прийняття рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної при Новгород-Сіверській райдержадміністрації, про припинення соціальних виплат та пенсії за віком ОСОБА_1 від 31.12.2017 (протокол № 2 п. 3, 4), а також припинення виплати пенсії позивачу з 01.02.2018 здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17), 20 березня 2018 року (справа № 234/2389/17), а також у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).

Враховуючи, що судом встановлено протиправність рішення Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської райдержадміністрації від 26.01.2018 про скасування дії довідки від 18.11.2014 № 74050000106 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1, у зв’язку з поверненням внутрішньо переміщеної особи до покинутого місця проживання, рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної при Новгород-Сіверській райдержадміністрації від 31.12.2017 (протокол № 2 п. 3, п. 4) в частині припинення щомісячних страхових виплат та виплати пенсії ОСОБА_1 з лютого 2018 року, а також припинення виплати пенсії позивачу з 01.02.2018, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити повністю шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської райдержадміністрації (вул. Майстренка, 6, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ - 03196104) від 26.01.2018 про скасування дії довідки від 18.11.2014 № 74050000106 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1, у зв’язку з поверненням внутрішньо переміщеної особи до покинутого місця проживання, визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної при Новгород-Сіверській райдержадміністрації від 31.12.2017 (протокол № 2 п. 3, п. 4) в частині припинення щомісячних страхових виплат та виплати пенсії ОСОБА_1 з лютого 2018 року та зобов'язання Новгород - Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України поновити та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2018.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 має бути задоволений повністю.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Свободи, 36, с. Печенюги, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16040, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської райдержадміністрації (вул. Майстренка, 6, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ - 03196104), Новгород-Сіверської райдержадміністрації (вул. Майстренка, 6, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ - 04061642), Новгород - Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. Соборна, 3, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ - 40378696) - задовольнити повністю.

Визнанти протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської райдержадміністрації (вул. Майстренка, 6, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ - 03196104) від 26.01.2018 про скасування дії довідки від 18.11.2014 № 74050000106 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1, у зв’язку з поверненням внутрішньо переміщеної особи до покинутого місця проживання.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної при Новгород-Сіверській райдержадміністрації (вул. Майстренка, 6, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ - 04061642) (протокол 2, п. 3, п. 4) від 31.12.2017 в частині припинення випалти щомісячних страхових виплат та виплати пенсії ОСОБА_1 (вул. Свободи, 36, с. Печенюги, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16040, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) з лютого 2018 року.

Зобов’язати Новгород - Сіверське об'єднане управління Пенсійного фонду України (вул. Соборна, 3, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ - 40378696) поновити та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (вул. Свободи, 36, с. Печенюги, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16040, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) з 01.02.2018.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 01 жовтня 2018 року.

Суддя В.І. Д'яков