Рішення № 76848465, 25.09.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року справа № 823/2466/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

за участю:

секретаря – Сачинської В.С.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за ордером),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та зобов’язання прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 22.05.2018 №2096/0/95-18 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Мойсівської сільської ради Драбівського району Черкаської області за межами населеного пункту;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Мойсівської сільської ради Драбівського району Черкаської області за межами населеного пункту;

10.08.2018 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив вважати пункт 3 резолютивної частини позовної заяви викладеним в наступній редакції: «Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оформлене листом від 22.04.2018 №2096/0/95-18 щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Мойсівської сільської ради Драбівського району Черкаської області за межами населеного пункту».

Усною ухвалою від 04.09.2018, занесеною до протоколу судового засідання, судом прийнята заява про уточнення позовних вимог.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою від 02.05.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Мойсівської сільської ради Драбівського району Черкаської області за межами населеного пункту. Відповідач листом №2096/0/95-18 від 22.05.2018 відмовив позивачу у задоволенні вказаної заяви з тих підстав, що земельна ділянка відноситься до сільськогосподарських земель, що знаходяться в стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості грунтів і розгляд порушеного питання можливий лише після визначення і переведення земельної ділянки у сільськогосподарські угіддя.

Позивач вважає вказану відмову протиправною з огляду на те, що ним при подачі заяви від 02.05.2018 дотримано норми, визначені статтею 122 Земельного кодексу України, та така відмова не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив. 31.07.2018 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до довідки про кількісні та якісні характеристики земельної ділянки (за даними форми 6-зем), виданої відділом у Драбівському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельна ділянка площею 2,0 га в адміністративних межах Мойсівської сільської ради, яку позивач має намір отримати у власність, відноситься до сільськогосподарських земель, що знаходяться в стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості грунтів. Надання в користування земель, які тимчасово не використовуються в сільськогосподарському виробництві (що знаходяться в стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості грунтів) наразі не є можливим у зв’язку з невизначеністю виду угідь.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання надати дозвіл зазначив, що зобов’язання відповідача вчинити конкретні дії є порушенням дискреційних повноважень, які надані органу виконавчої влади.

10.08.2018 позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які підтверджують правомірність прийнятого ним рішення. Крім цього зазначив, що повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу – надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки в судове засідання учасника справи та неповідомлення про причини такої неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, Відтак, суд розглядає справу без участі представника відповідача.

Заслухавши вступне слово представника позивача, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою від 02.05.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Мойсівської сільської ради Драбівського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Згідно доданої до заяви довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями за формою 6-зем від 18.04.2018 №51/4002-18-0.32 станом на 31.12.2015 земельна ділянка, яку позивач мав намір отримати у власність, відноситься до державної власності (землі запасу); категорія земель – землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з викопіюванням з плану земельної ділянки, завіреною начальником відділу у Драбівському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (а.с. 84), земельна ділянка площею 2 га, яку має намір отримати у власність позивач, знаходиться в межах земель, що знаходяться в стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості грунтів 10,6 га.

Відповідач листом від 22.05.2018 №2096/0/95-18 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, з посиланням на ту обставину, що земельна ділянка відноситься до сільськогосподарських земель, що знаходяться в стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості грунтів та розгляд порушеного питання можливий лише після визначення і переведення земельної ділянки в сільськогосподарські угіддя.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні відносини врегульовані Земельним кодексом України.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення.

Згідно ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Ч. 2 вказаної статті передбачає, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з ч. 3 вказаної статті землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Ст. 23 Земельного кодексу України передбачає, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання; визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.

Згідно п. б) ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Як вбачається з довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями за формою 6-зем від 18.04.2018 №51/4002-18-0.32 станом на 31.12.2015, земельна ділянка, яку позивач мав намір отримати у власність, відноситься до державної власності (землі запасу); категорія земель – землі сільськогосподарського призначення. Відтак, вказана земельна ділянка може бути передана у власність громадян для ведення особистого селянського господарства відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України.

Стаття 81 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб віднесені до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 визначено, що центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно підпункту 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр в межах наданих йому повноважень розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7).

Згідно з вказаними приписами відповідач у справі Головне управління Держгеокадастру наділений повноваженнями щодо безоплатної передачі у власність громадянам України земельних ділянок, які є державною власністю.

Порядок набуття права власності на земельні ділянки із земель державної та комунальної власності визначений статтями 116, 118 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Зі змісту листа відповідача №2096/0/95-18 від 22.05.2018, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, вбачається. що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання у власність позивача земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є віднесення земельної ділянки до сільськогосподарських земель, що перебувають у стадії меліоративного будівництва.

Разом з цим, вказана підстава не передбачена ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відтак відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання у власність позивача земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є протиправною.

Суд не погоджується з доводами відповідача з таких підстав.

Як зазначено вище, згідно ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, визначено Перелік угідь згідно з класифікацією видів земельних угідь. Зокрема до групи 015 підгрупи 03 віднесено землі, які перебувають у стадії меліоративного освоєння та відновлення родючості грунтів. Вказана підгрупа включає угіддя, на яких здійснюється нове меліоративне будівництво (реконструкція), а також не розорані ділянки викорчуваних багаторічних насаджень, площі сільськогосподарських угідь, які підготовлені під посадку полезахисних лісових смуг, але закладання їх не проведене, а також ділянки, на яких закінчена технічна рекультивація і проводиться комплекс агротехнічних і фітомеліоративних заходів з відновлення родючості порушених грунтів. Таким чином, землі, які перебувають у стадії меліоративного освоєння та відновлення родючості грунтів за видами земельних угідь належать до земель сільськогосподарського призначення.

Ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачає надання у власність та у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства певної категорії земель, а саме: земель сільськогосподарського призначення,- незалежно від того, відносяться ці землі до сільськогосподарських чи несільськогосподарських угідь.

Згідно ст. 26 Земельного кодексу України земельні ділянки, одержані громадянами внаслідок приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, на яких розташовані та функціонують меліоративні системи, використовуються спільно на підставі угоди.

Відтак, Земельний кодекс України не містить обмежень щодо передачі у власність несільськогосподарських угідь, які за своїм цільовим призначенням відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Суд також зазначає, що згідно ч. 5 ст. 21 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відтак, вид використання земельної ділянки може бути змінений як при розробленні проекту землеустрою щодо надання у власність позивача земельної ділянки, так і після такого надання за рішенням позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Представником позивача надано акт виконаних робіт від 10.07.2018, згідно якого позивачем сплачено за попередню консультацію щодо характеру спірних правовідносин 704 грн., підготовку та подачу позовної заяви 704 грн., та за участь в судових засіданнях 13.08.2018 та 06.09.2018 – 1092 грн., усього на суму 2500 грн. Крім цього, представником позивача надано копію квитанції №0.0.1104782397.1 від 10.07.2018 та виписку з банківського рахунку, згідно яких позивачем ОСОБА_2 сплачено на рахунок адвокатського об?єднання «Юртерра», з яким позивач уклав договір про надання правової допомоги, 2500 грн.

Враховуючи викладене, позивачем доведено понесені витрати на правничу допомогу.

Відтак, судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 704 грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39765890) про відмову у наданні ОСОБА_2 (в/ч 3177, с. Дубіївка, Черкаський район, Черкаська область, 18000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Мойсівської сільської ради Драбівського району Черкаської області за межами населеного пункту, оформлене листом від 22.05.2018 №2096/0/95-18.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39765890) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 02.05.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення про надання ОСОБА_2 (в/ч 3177, с. Дубіївка, Черкаський район, Черкаська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Мойсівської сільської ради Драбівського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39765890) на користь ОСОБА_2 (в/ч 3177, с. Дубіївка, Черкаський район, Черкаська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн.. 80 коп. та витрати про професійну правничу допомогу у сумі 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн.

Зобов?язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39765890) подати до Черкаського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду протягом 30 днів від дати набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 28 вересня 2018 року.

Суддя А.В. Руденко