Рішення № 76848426, 28.09.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року справа № 706/596/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018 до суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Державної служби з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, в якій просить визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо визначення суми плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 65,70 євро згідно розрахунку №0009909 від 10.04.2018 до акту №0009909 від 10.04.2018; визнати протиправним та скасувати розрахунок №0009909 від 10.04.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального відповідно до акту №0009909 від 10.04.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює господарську діяльність згідно КВЕД 49.41 “Вантажний автомобільний транспорт”. 10.04.2018 за результатами габаритно-вагового контролю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 складено акт №0009909 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів та довідку про результати габаритно-вагового контролю. На підставі вказаних довідки та акту посадовою особою відповідача здійснено розрахунок, яким визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 65,70 євро. Позивач вважає, що посадові особи Укртрансбезпеки, складаючи вказані акт та розрахунок, діяли не на підставі, та не у спосіб передбачені законом, оскільки ними було здійснено лише документальний габаритно-ваговий контроль, водію не було видано довідку результатів здійснення контролю, а в самій довідці, отриманій позивачем поштою, не було зазначено часу і місця проведення габаритно-вагового контролю. Крім цього, водію після перерозподілу ваги вантажу було відмовлено здійснити повторний габаритно-ваговий контроль.

Відповідач не надав до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду призначено судове засідання на 24.09.2018 без виклику сторін, відтак, відповідно до п. 10 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, доводи сторін, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, суд встановив наступне.

10 квітня 2018 року транспортний засіб, який належить ОСОБА_1, марки "MAN TGA 18.390", днз СА0494ВО, з напівпричепом "WІELTON NW 38 S", днз СА8680ХР, під керуванням водія ОСОБА_2 здійснював перевезення UN 2067 Аміачна селітра фасована (50 кг) з смт. Стрижавка Вінницький район Вінницька область до пункту розвантаження м. Коростень Житомирської області.

10 квітня 2018 року на ділянці автодороги М-21 "Виступовичі - Житомир - Могильов Подільський" 286 км посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом марки "MAN TGA 18.390" днз СА0494ВО з напівпричепом "WІELTON NW 38 S" днз СА8680ХР, що належить ОСОБА_1. Під час перевірки встановлено: надання послуг з перевезення вантажу (небезпечний вантаж) без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: дозвіл на перевезення вантажів автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень (одиночна вісь 12,100 т, дозволено 11 т), свідоцтва ДОПНВ.

За результатами зважування вказаного транспортного засобу посадовою особою відповідача складено:

- акт №0009909 від 10.04.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, де зазначено фактична повна маса 39,700 т, фактична маса осьового навантаження: на 1 вісь - 7,250 т, на 2 вісь - 12,100 т, на 3 вісь - 6,700 т, на 4 вісь - 6,500 т; на 5 вісь -7,150 т;

- довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.04.2018, де зазначено фактична повна маса 39,700 т, фактична маса осьового навантаження: на 1 вісь - 7,250 т, на 2 вісь - 12,100 т, на 3 вісь - 6,700 т, на 4 вісь - 6,500 т; на 5 вісь -7,150 т;

- розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 10.04.2018 №0009909 із зазначенням перевищення нормативів, в якому зазначається: навантаження на одиночну вісь - 12,100 т (перевищено на 1,100 т (10,0 %)), плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів – 65,70 євро.

Вважаючи протиправним розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України “Про дорожній рух” до участі у дорожньому русі допускаються транспорті засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Згідно із ст. 33 Закону України “Про автомобільні дороги”, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” у разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Частиною 4 статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх складів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).

Відповідно до п. 2 Порядку № 879 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

2) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

3) великовагові та великогабаритні транспорті засоби - транспорті засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

4) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

5) дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 “Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами”, після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов;

5-1) документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

11) точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Відповідно до п. 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Пунктом 18 Порядку № 879 встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що 10 квітня 2018 року на ділянці автодороги М-21 "Виступовичі - Житомир - Могильов Подільський" 286 км посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області проведено тільки документальний габаритно-ваговий контроль, та зазначає, що останні спростовуються матеріалами зважування транспортного засобу, а саме: актом №0009909 від 10.04.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.04.2018, де зазначено фактична повна маса 39,700 т, фактична маса осьового навантаження: на 1 вісь - 7,250 т, на 2 вісь - 12,100 т, на 3 вісь - 6,700 т, на 4 вісь - 6,500 т; на 5 вісь - 7,150 т. При проведенні документального габаритно-вагового контролю неможливо визначити масу осьового навантаження, визначається лише загальна маса транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Стосовно доводів позивача про те, що в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю не зазначено часу проведення такого контролю, оскільки забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, суд вказує, що форма такої довідки не передбачає зазначення відповідних відомостей, натомість, в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена дата і час перевірки - 10.04.2018 12 год. 30 хв., що свідчить проведення зважування у денну пору доби.

Посилання позивача на те, що водієві транспортного засобу не видано довідку результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця проведення, а направлено вказану довідку засобами поштового зв’язку, суд оцінює критично, з огляду на те, що водій транспортного засобу відмовився від підписання акта перевірки та надання пояснень по суті виявлених порушень. Суд також зазначає, що вказані доводи відповідача про невручення водієві довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю не спростовують виявлені порушення та не можуть свідчити про протиправність дій посадових осіб відповідача щодо визначення плати за проїзд.

Згідно з п. 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Тобто, виходячи зі змісту вказаних положень, габаритно-ваговий контроль може здійснюватися на вимірювальному та зважувальному обладнанні, яке повинно бути перебувати у робочому стані, а також в установленому порядку пройшло метрологічну атестацію з його подальшим клеймуванням та повинно мати відповідний сертифікат.

Відповідно до матеріалів справи, зважування транспортного засобу марки "MAN TGA 18.390" днз СА0494ВО з напівпричепом, здійснювалося за допомогою ваг пересувних автомобільних типу CHEKLODE FREEWEIGT зав. № 008211; виробник “CENTRAL WEIGHING”, Англія. Остання повірка ваг була здійснена 11.08.2017, що підтверджується підписом і відтиском повірочного клейма державного повірителя по експлуатації ваг та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/3987 від 11.08.2017. Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки чинне до 11 серпня 2018 року

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "MAN TGA 18.390" днз СА0494ВО та напівпричепу, що належить ОСОБА_1, здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідне свідоцтво та є придатними до застосування.

Доводи позивача стосовно ненадання на прохання водія свідоцтва про перевірку ваг та свідоцтва про державну метрологічну атестацію не спростовують виявлені порушення вагових нормативних параметрів транспортного засобу.

Відповідно до норм чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері дорожнього руху, відповідальність за правильне розташування, розміщення та закріплення вантажу несе вантажоперевізник. Саме він зобов'язаний враховувати всі властивості вантажу та технічні характеристики транспортного засобу з метою недопущення порушення правил дорожнього руху та безпеки на транспорті.

Відповідно до п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Позивач також зазначає, що транспортний засіб марки "MAN TGA 18.390" днз СА0494ВО з напівпричепом, продовжив рух без внесення плати за проїзд, що забороняється згідно вимог п. 21 Порядку №879. Суд наголошує, що вказана обставина ніяким чином не впливає на спростування факту вчинення позивачем правопорушення, та не свідчить про протиправність дій відповідача щодо визначення суми плати за проїзд.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (абз. 1 п. 28 Порядку № 879).

Відповідно до п. 30 Порядку № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається, виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Встановленими у судовому засіданні обставинами підтверджується, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 10.04.2018 №0009909 складений на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. І. Валюка, 103, м.Христинівка, Черкаська область; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Державної служби з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання дій протиправними та скасування розрахунку, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Руденко