Рішення № 76848411, 04.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2018 року № 826/2024/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянувши в порядку прощеного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Фонду державного майна України доВідділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 05.01.2017 , ВСТАНОВ И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Фонд державного майна України (далі по тексту - позивач) з позовом до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якому просить: скасувати постанову відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05 січня 2017 року ВП №53228763 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області з 27 серпня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана на адресу Фонду державного майна України з порушенням вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Додатково представник позивача зазначив, що рішення державного виконавця про виконання виконавчого документа, у якому зазначено про поновлення ОСОБА_1 на посаді 27 серпня 2015 року не відповідає постанові Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2015 року у справі №821/3211/15-а, де зазначено про поновлення ОСОБА_1 на посаді з 28 серпня 2015 року.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзиву на адміністрований позов не надав.

Зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку спрощеного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання 05 січня 2017 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження виконавчого листа №821/3211/15-а, виданого 30 вересня 2016 року Херсонським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області з 27 серпня 2015 року.

У вказаній постанові зазначено, що документ вступив у законну силу (набрав чинності) 13 червня 2016 року, а вказане рішення підлягає негайному виконанню.

Незгода позивача із вказаною постановою зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної ст. 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

При цьому, частиною 1 статті 28 Закону №1404-VIII передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Як вбачається з матеріалів справи, копія постанови про відкриття виконавчого провадження надіслана на адресу Фонду державного майна України лише 17 січня 2017 року, тобто з порушенням законодавчо передбаченого строку, визначеного статтею 28 Закону №1404-VIII.

Водночас, порушення строків надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження не свідчить про протиправність прийняття такої постанови.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

При цьому, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області з 27 серпня 2015 року. Постанову суду в зазначеній частині звернено до негайного виконання.

На виконання резолютивної частини вказаної постанови Херсонським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист 30 вересня 2016 року, в якому зазначена резолютивна частина постанови від 26 жовтня 2015 року в справі №821/3211/15-а.

Доводи позивача про те, що ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року в справі №821/3211/15-а внесено виправлення в постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року в частині дати, з якої ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, не беруться судом до уваги як доказ протиправності прийняття оскаржуваної постанови, оскільки вказана ухвала прийнята Херсонським окружним адміністративним судом після винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а відтак такі обставини не могли бути враховані при її прийнятті.

Крім того, матеріали справи не містять доказів надіслання копії вказаної ухвали державному виконавцю для врахування таких обставин про вчиненні виконавчих дій в межах виконавчого провадження №53228763.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять доказів протиправності прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 січня 2017 року ВП №53228763, а відтак суд приходить до висновку відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 263, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Фонду державного майна України відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя Федорчук А.Б.Суддя Качур І.А.Суддя Келеберда В.І.