Рішення № 76848395, 14.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 вересня 2018 року № 826/17671/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Григоровича П.О., Мазур А.С., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України,

Головного управління МВС України в Донецькій області,

Артемівського міського відділу Головного управління МВС України в

Донецькій області

про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі- відповідач 1), Головного управління МВС України в Донецькій області (надалі - відповідач 2), Артемівського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області (надалі - відповідач 3), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ МВС України № 879 від 11.08.2014 року в частині накладення на заступника начальника штабу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 (М-022515) дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ; визнати протиправним та скасувати наказ МВС України № 1667 о/с від 26.08.2014 року в частині звільнення заступника начальника штабу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 ( М-022515) з органів внутрішніх справ; поновити ОСОБА_1 (М-022515) на посаді заступника начальника штабу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області; стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 ( М-022515) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2015 р., яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 р., відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 р. ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 р. та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2015 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2016 р. справу прийнято до провадження головуючим суддею Федорчуком А.Б. та призначено до судового засідання 04 липня 2016 р.

Позивачем 02.06.2016 р. подано заяву про уточнення позовних вимог, яку прийнято до вирішення та відповідно до якої позивачем заявлено наступні позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати наказ МВС України № 879 від 11.08.2014 року в частині накладення на заступника начальника штабу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 (М-022515) дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ; зобов'язати МВС України внести зміни до наказу №1667 о/с від 26.08.2014 року в частині звільнення заступника начальника штабу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 ( М-022515) з органів внутрішніх справ, змінивши п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення на п. «ж» (за власним бажанням) Положення.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 04.07.2016 р. розгляд справи відкладено до 22.08.2016 р. у зв'язку з перебуванням члена колегії у відпустці.

Згідно Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 22.08.2016 р. розгляд справи відкладено до 22.08.2016 р. у зв'язку з перебуванням члена колегії у відпустці.

В судовому засіданні 10.10.2016 р. Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини 6 статті 128 КАС України (в редакції станом на жовтень 2017 р.).

Службовою запискою від 17.05.2017 р. №733 змінено склад колегії суддів з причин закінчення повноважень члена відповідної основного складу постійно-діючої колегії суддів для розгляду адміністративної справи № 826/17671/14, замінено: члена колегії Кобилянського К.М., у зв'язку з закінченням повноваженням.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.06.2017 р. змінено склад колегії суддів: 1. Федорчук А.Б. - головуючий суддя. 2. Мазур А.С. 3. ОСОБА_4

Повістками про виклик від 22.09.2017 р. повідомлено про судове засідання, яке відбудеться 13.10.2017 р.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 16.02.2018 р. розгляд справи відкладено до 20.04.2018 р. у зв'язку з перебуванням члена колегії на лікарняному.

Представник відповідача 2 та представник відповідач 3 подано суду клопотання про вирішення справи без їх участі.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що звільнення зі служби за наказом МВС України № 1667 о/с від 26.08.2014 року, здійснено з порушенням чинного законодавства та у спосіб, який не передбачено Законом, оскільки було порушено порядок та процедуру проведення службового розслідування та накладення дисциплінарних стягнень, а сам факт, який в них визначений підставою для звільнення (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу), не існував або не був доведений.

Представник Відповідач 1 проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву.

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечує та зазначає, що уточнений позов не підлягає задоволенню, оскільки Позивачем не подано рапорт про звільнення за власним бажанням, таким чином звільнити останнього за власним бажанням не можливо.

Представником Відповідача 3 подано суду заперечення на позовну заяву, які містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 20.04.2018 р. Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні у відповідності до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши думку позивача та представника відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В С Т А Н О В И В:

Наказом начальника Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №300 о/с від 12.08.2013 позивача призначено заступником начальника штабу Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області.

В подальшому, наказом Міністерства внутрішніх справ України, №879 від 11.08.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського MB, Краснолиманського MB, Дзержинського MB та УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області» за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, частини 3 статті 3, частини 1 статті 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №382 від 28.12.1991, керуючись статтями 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, майора міліції ОСОБА_1 - заступника начальника штабу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1667 о/с від 26.08.2014 «По особовому складу» позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Позивач вважає, що спірний Наказ прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Спірні відносини врегульовано Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію»; Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (надалі- Положення) Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 р. № 3460-IV (надалі - Статут).

Статтею 1 Статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Згідно статті 4 Статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

За змістом статті 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення.

Окремо пунктами 66, 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

З аналізу норм права, Суд прийшов до висновку, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Зі змісту оскарженого наказу вбачається, що відповідач вказує на порушення позивачем ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3 ст. 5 Закону України «Про міліцію».

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про міліцію» у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян.

Згідно із ч. 1 ст. 5 вищезазначеного Закону міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

У відповідності до абзацу 3 ст. 2 Закону України «Про міліцію» одним із основних завдань міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних наказів слугував висновок службового розслідування від 11.08.2014 р., що був проведений за фактом порушення службової дисципліни окремими працівника ГУМВС України в Донецькій області (стор. 120 - 154 том І справи).

Службовим розслідуванням встановлено, що окремі працівники Артемівського МВ, до яких входить заступник начальника штабу Артемівського МВ майор міліції ОСОБА_1, активно співпрацювали з ополченцями ДНР, надавали їм допомогу, в тому числі і службову інформацію, відомості щодо анкетних даних як працівників міліції, так і громадян, які мешкають в м. Артемівськ та Артемівському районі.

Також, згідно висновку службової перевірки за фактами неправомірних дій окремих працівників Артемівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області від 28.10.2014 р. встановлено, що 11.06.2014 р. працівниками Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області на березі річки Бахмутка у м. Артемівськ вилучено: пістолети Макарова у кількості 18 штук, гвинтівку ТОЗ-18, набої, магазини до пістолету Макарова та до автомату Калашникова, за фактом чого складено протокол огляду місця події (аркуш 11 висновку службової перевірки) (стор. 185 - 186 том І справи).

Крім того, службовим розслідуванням встановлено, що позивач разом із начальником штабу Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області майором міліції Володарським О.Ю. здали зазначену зброю на зберігання до Артемівського слідчого ізолятору, при цьому акт передачі було складено без відображення індивідуальних номерів зброї, що унеможливлює встановлення її кількості та ідентифікацію.

В подальшому, зазначена зброя та набої були викрадені невстановленими особами, чим було заподіяно значної шкоди державним інтересам, шляхом підриву авторитету і престижу правоохоронного органу.

В матеріалах справи міститься Протокол огляду місця події від 11.06.2014 р., в якому зазначено вид зброї з зазначенням порядкових номерів (пістолети Макарова, гвинтівки, набої, магазини до пістолету Макарова та до автомату Калашникова), які були вилучені працівниками Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області на березі річки Бахмутка у м. Артемівськ (стор. 164 том І справи).

Крім того, матеріали справи містять акт тимчасового прийому під охорону озброєння та боєприпасів Артемівським слідчого ізолятора від Артемівського МВ ГУ МВС відповідно до якого начальник штабу Артемівського ГО передав під охорону до Артемівського слідчого ізолятору озброєння та набої, у кількості 10 спецпакетів.

Відповідач 1 зазначає, що 30.05.2014 року особи у масках зі зброєю захопили будівлю Артемівського міськвідділу ГУ МВС України у Донецькій області.

Крім того, Відповідач 1 звертає увагу Суду на те, що на момент проведення службового розслідування чисельність співробітників Аретемівського MB ГУМВС України в Донецькій області становила 303 особи, з яких 280 осіб - атестований склад.

Службовим розслідуванням встановлено, що станом на 12.04.2014 р. в кімнаті зберігання зброї знаходилося 374 пістолети Макарова (далі ПМ), з яких 103 на тимчасовому зберіганні, 954 магазини до ПМ, з яких 206 на тимчасовому зберіганні, 7740 патронів до ПМ, з яких 1756 на тимчасовому зберіганні, 36 автоматів АКСУ-74, з яких 14 на тимчасовому зберіганні, 102 магазини до автоматів АКСУ-74, 560 патронів калібру 5,45 мм, 100 патронів калібру 5,6 мм, 2 пістолети Марголіна, 2 гвинтівки ТОЗ, 2 пістолети «Форт-12», 100 патронів цільових калібру 5,6 мм, 2 сигнальних пістолети, 2 навчальних автомати АК-74.

Згідно п. 2.3 та пп.2.7.1 п. 2.7 Посадової інструкції Заступника начальника штабу Артемівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 затверджено №2923 04.02.2014 р., здійснює керівництво і координацію роботи чергової частини МВ, Контролює у межах своєї компетенції роботу особового складу зазначених підрозділів, забезпечення прав та свобод людини та громадянина, дотримання виконавської та службової дисципліни, режиму секретності, конспірації та законності у службовій діяльності. Здійснює виховну роботу з особовим складом, спрямовану на формування правосвідомості та особистих якостей відповідно до загально-людських, національно-патріотичних та морально-етичних норм і вимог служби.

Суд звертає увагу, що на Позивач, як особу, яка відноситься до керівного складу Артемівського MB ГУМВС України в Донецькій області, покладено обов'язок щодо проведення роботи з особовим складом та не допущення порушень права громадян та цілісності держави не вжив заходів щодо запобігання і припинення правопорушень вчинених групою осіб в приміщенні Артемівського MB ГУМВС України в Донецькій області серед яких: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади та державного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи Позивачем не надано суду доказів, які спростовували висновки службового розслідування.

Крім того, Рада національної безпеки і оборони України 13.04.2014 р. прийняла рішенні про проведення антитерористичної операції на сході держави із залученням Збройних сил України.

Указом Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

З огляду на викладене, територія проведення антитерористичної операції має спеціальний правовий статус, отже посилання відповідачів, що позивач в порушення Закону України «Про міліцію» не вжив заходів щодо запобігання та припинення правопорушень вчинених групою осіб в Артемівському МВ ГУ МВС України у Донецькій області, в даному випадку є обґрунтованим, оскільки станом на 30.05.2014 р. дії щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України вчинялись відповідно до норм згадуваних рішення Ради національної безпеки і оборони України та Указу Президента України.

Щодо доводів відповідача 1 щодо бездіяльності позивача щодо вжиття заходів щодо запобігання та припинення правопорушень, в тому числі дії, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК України), посягання на територіальну цілісність України (ст. 110 КК України), Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 216 Кримінального процесуального кодексу України слідчі органи безпеки здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 109, 110, 111, 112, 113, 114, 201, 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 261, 265-1, 305, 328, 329, 330, 332, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України.

З огляду на викладене, бездіяльність позивача щодо вжиття заходів запобігання та припинення правопорушень вчинених групою осіб в Артемівському МВ ГУ МВС України у Донецькій області передбачених ст. 109,110 КК України не є порушенням КПК України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

В частині посилання відповідача 1, що позивачем не вчинено дії щодо запобігання та припинення правопорушень, відповідальність за якій передбачена іншими нормами КК України, Суд зазначає, що в даному випадку позивач виступає особою щодо якої вчинено дії, які містять ознаки кримінальних правопорушень передбачених 341, 343, 345 КК України, а відтак бездіяльність позивача щодо проведення досудового розслідування за вказаними фактами в даному випадку не є порушенням КПК України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, що останній після захоплення Артемівського міського відділу ГУМВС України у Донецькій області продовжував проходити службу під керівництвом самопроголошеної Донецької Народної Республіки.

З огляду на викладене, Суд вважає обґрунтованими висновки відповідача 1 щодо скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу порушення вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382 (надалі - Присяга), у частині відданості народові України.

В частині щодо посилання позивача про порушення процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності, Суд зазначає наступне.

У відповідності до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 р. № 230, службовою особою органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування має бути забезпечене повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення, задля чого ця особа наділена повноваженнями, передбаченими підпунктом 6.2.1 Інструкції.

Пунктом 5.1 даної Інструкції встановлено строк службового розслідування, який за загальним правилом може тривати місяць із дня видання наказу про його призначення.

Судом встановлено, що висновок службової перевірки від 28.10.2014 р. складений вже після звільнення позивача наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1667 о/с від 26.08.2014 р.

Проте, як зазначено вище, підставою для звільнення позивача, не є порушенням службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Статуту, а саме скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, отже затвердження висновку службового розслідування після прийняття наказу про звільнення в даному випадку не свідчить про протиправність такого наказу.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що наказ МВС України від 26.08.2014 р. №1667 в частині звільнення заступника начальника штабу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 (М-022515) з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р. №114 прийнято відповідно до вимог Закону України «Про міліцію», Положення та Статуту, а позовні вимоги позивача в даній частині не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо зобов'язати МВС України внести зміни до наказу №1667 о/с від 26.08.2014 року в частині звільнення заступника начальника штабу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 (М-022515) з органів внутрішніх справ, змінивши п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення на п. «ж» (за власним бажанням) Положення, Суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закон України «Про міліцію», Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 р. №114 (надалі - Положення №114).

Пунктом 64 Положення №114 визначено перелік обставин, за яких особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема і за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно з пп. «ж» п. 64 Положення №114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Звільнення зі служби осіб рядового і молодшого начальницького складу провадиться начальниками, яким таке право надане Міністром внутрішніх справ (п. 69 Положення №114).

Відповідно до п. 70 Положення №114 звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться: до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ; осіб вищого начальницького складу - відповідно до законодавства.

Так, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30.06.2011 р. № 378 "Про затвердження номенклатури посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ" (надалі - Наказ).

У відповідності до перелік № 2 Додатку наказу, посади керівного складу МВС України, на які працівники призначаються "і з яких звільняються наказами Міністра внутрішніх справ України, зокрема: керівники структурних підрозділів апарату Міністерства, їх перші заступники та заступники, працівники Служби Міністра; начальники головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їх перші заступники та заступник; ректори вищих навчальних закладів МВС, їх перші проректори та проректори; начальники районних, районних у містах, міських управлінь (відділів), головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях; керівники державних підприємств МВС боротьби з кіберзлочинністю; керівники науково-дослідних установ, медико-реабілітаційних центрів, будинку відпочинку «Пуща Водиця», лікарні відновного лікування МВС.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що посада позивача заступника начальника штабу Артемівського MB (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області, з якої останнього звільнено спірним наказом, не віднесена до переліку №2, крім того, позивач не перебував в безпосередніх трудових відносинах з Міністерством внутрішніх справ України, а тому, Міністр внутрішніх справ України не наділений повноваженнями щодо звільнення осіб з посад, не віднесених до Переліку №2.

Крім того, в матеріалах справи відсутній Рапорт позивача про звільнення його з займаної посади.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в даній частині не підлягають задоволенню.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2 - 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді П.О. Григорович

А.С. Мазур