Рішення № 76848371, 19.09.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 року Чернігів Справа № 825/1564/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

предстаника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Буд-7" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа-Буд-7" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області та просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002931400 від 05.09.2017 та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.09.2017, що винесені головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до висновків відповідача викладених в Акті перевірки підприємством завищена сума амортизаційних відрахувань по об’єкту (магазин “Янтар”), яка була віднесена до складу собівартості товарів (робіт, послуг) за період 2015-2016 роки, у зв’язку з чим завищено дану собівартість на загальну суму 1480612 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 829603 грн., за 2016 рік на суму 651009 грн. Однак це, на думку позивача, не відповідає дійсним обставинам справи. Так, амортизаційні відрахування нежитлового приміщення за адресою м. Чернігів, проспект Миру, буд. 19 протягом 2015 р. розраховувались помилково виходячи з терміну фактичного використання 24 місяці, а не 240 місяців, відповідно до Податкового кодексу України та наказу по підприємству.

Нарахування амортизаційних відрахувань відображалось записами бухгалтерського обліку Д-т 91 К-т 131 у 2015 році на загальну суму 2 973 600 грн. Зазначена помилка є технічною і вона не вплинула на відображення витрат у фінансовій звітності, а відповідно і у податковій за 2015 р. у зв’язку з тим, що загальновиробничі витрати по приміщеннях, що надавались в оренду у 2015 році не розподілялись. а отже відповідно зазначені кошти до витрат не потрапили, а залишились обліковуватись на рахунку бухгалтерського обліку 23.

Крім того, дані р. 2050 “Собівартість реалізованої продукції” звіту про фінансові результати за 2015 р. на суму 7 578 тис. грн. складаються з собівартості реалізованих об’єктів нерухомості у 2015 р. та покупних товарів, тобто без включення до витрат суми амортизаційних відрахувань по об’єкту “Магазин “Янтар” (що підтверджується оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів” за 2015р., про що також зазначено контролюючим органом на стор. 29-30 Акту. Тобто, контролюючий орган фактично підтверджує про не включення зазначених амортизаційних відрахувань до складу витрат у 2015 році.

Також позивач не погоджується із висновками відповідача про встановлене неправомірне формування собівартості об’єктів житлової/нежитлової нерухомості, які введені в експлуатацію до 01.01.2015.

Оскільки відповідач, в порушення підпункту 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу та п.п. 2 пункту 4 розділу III “Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами”, свої висновки зробив виключно на підставі аналізу рахунків, повністю проігнорувавши первинні документи, які йому надавалися під час перевірки.

При цьому позивач, взагалі не прийняв до уваги первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, які підтверджують собівартість реалізованих товарів, собівартість будівництва будинків по вул. Толстого, 125-А, та по вул. 1 Гвардійської армії, 21-А (перехрестя з вулицею Самострова) на загальну суму 7578016,69 грн., що відповідає даним фінансової звітності за 2015 рік (рядок 2050).

Також, на думку позивача є не обгрунтованим висновок відповідача про те, що: “основна сума собівартості по об’єктам (вул.1-ї Гвардійської Армії, 21-А, вул. Толстого, 125-а) була розподілена та віднесена до складу витрат до 01.01.2015 при здійсненні реалізації основної кількості квартир у 2013 р. та 2014 р.” (Додаток № 4, стор. 29 акту перевірки). В жовтні 2015 року відповідачем проводилася документальна планова виїзна перевірка Товариства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 за результатами якої жодних порушень щодо завищення собівартості квартир по об’єктам (вул. 1-ї ОСОБА_4, 21-А, вул. Толстого, 125-а) при їх продажу виявлено не було.

Отже, враховуючи вище викладене, собівартість об’єктів нерухомості відображена в бухгалтерському обліку підтверджена документально та відповідає первинним документам та фактично понесеним витратам, що обліковувались на рахунках бухгалтерського обліку 151 та 23, тому висновки зазначені контролюючим органом на стор. 30 про завищення собівартості реалізованої продукції на загальну суму 9221016 грн. є безпідставними. А відтак, є протиправними та підлягають скасуванню оскаржувані податкові повідомлення- рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову, свою позицію виклали у відзиві на позов та зазначають, що фактично платником неправомірно збільшена сума собівартості по реалізованих об’єктах за адресами м.Чернігів, вул.Толстого,125-А та м. Чернігів, вул. 1-їТвардійської ОСОБА_4, 21-А.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2017, залишеної без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017, відмовлено ТОВ "Основа-Буд-7" у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 17.04.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Буд-7" задоволено. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі №825/1564/17 скасувано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд зазначив, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що загальновиробничі витрати по приміщеннях, що надавались в оренду у 2015 році не розподілялись, а тому такі кошти залишились обліковуватись на рахунку бухгалтерського обліку 23 “Виробництво”, що не є свідченням віднесення їх до складу витрат.

Крім того, судами не досліджено дані рядка 2050 “Собівартість реалізованої продукції” Звіту про фінансові результати за 2015 рік, шляхом встановлення складу собівартості реалізованої продукції за 2015 рік, так як і не досліджено чи було віднесено позивачем до складу витрат суми амортизаційних відрахувань по об'єкту “Магазин “Янтар”.

Дослідивши вказані питання, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено.

Головним управлінням ДФС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ “Основа-буд- 7”, за результатами якої складений Акт № 440/14/35109145 від 14.08.2017.

За висновками Акту (з врахуванням заперечень товариства) перевіркою встановлено ряд порушень, зокрема: п.п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п 134.1 ст. 134, п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138, п. 23, п. 24 П(с) БО 7 “Основні засоби”, п. 5, п. 6, п. 7, п. 20, п. 11 П(с)БО 16 “Витрати” в результаті чого встановлено:

заниження суми податку на прибуток на 986911 грн., в т.ч. за 2015 рік на 986911 грн.;

завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування (р. 4 податкової декларації з податку на прибуток) за 2015 р. на 458129 грн., за 2016 р. - на 3296835 грн.

За результатами перевірки, контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 5 вересня 2017 року №0002931400 про нарахування грошового зобов'язання на суму 986 911,00 грн за платежем податок на прибуток приватних підприємств та №0002941400 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 269 835,00 грн.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Позивач на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26 лютого 2015 року придбав у ПАТ “Банк Таврика” нежитлове приміщення за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, буд. 19. (магазин “Янтар”), загальною вартістю – 7 929 600,00 грн, у тому числі обсяг – 6 608 000,00 грн, ПДВ – 1 321 600 грн.

Відповідно до положень пунктів 3-6 Наказів про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку ТОВ “Основа-буд-7” на 2015 рік та на 2016 рік (від 5 січня 2015 року та від 4 січня 2016 року), облік та оцінка основних засобів проводиться згідно з П(с)БО 7 “Основні засоби”. Придбані основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Амортизація основних засобів здійснюється прямолінійним методом із застосуванням строків, встановлених для кожного об'єкта окремо, але не менше строків корисного використання, встановлених Податковим кодексом України.

Пунктом 29 П(с)БО 7 “Основні засоби” встановлено, що нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Податковим кодексом України визначено мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, у тому числі група 3 - будівлі (мінімально допустимі строки корисного використання - 20 років), що передбачено у підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України.

Таким чином, місячна сума амортизації для нежитлового приміщення за адресою м. Чернігів, проспект Миру буд.19 повинна становить 27 533,33 грн (6 608 000,00 грн/20 років/12 місяців = 27 533,33 грн).

При проведенні перевірки контролюючим органом встановлено, що у 2015 році позивачем нараховано суму амортизації по нежитловому приміщенні у сумі 2937600,00 грн, замість 275333,33 грн.

З урахуванням встановлених обставин, у 2015 році позивачем щомісяця відображалась сума амортизації у розмірі 330 400,00 грн, яка є річною сумою (6 608 000,00 грн/20 років = 330 400,00 грн).

При цьому, у 2016 році місячна сума амортизації, яка відображається у бухгалтерському обліку позивачем вже становила 27 533, 33 грн.

Отже, амортизаційні відрахування нежитлового приміщення за адресою м. Чернігів, проспект Миру, буд.19 протягом 2015 року розраховувались позивачем помилково виходячи з терміну фактичного використання 24 місяці, а не 240 місяців, що не заперечується позивачем.

Контролюючий орган прийшов до висновку, що суми амортизаційних відрахувань відображались підприємством у складі витрат у 2015 - 2016 роках по рахунку 23 “Виробництво”, що свідчить про те, що суми амортизаційних нарахувань по нежитловому приміщенню за адресою м.Чернігів, проспект Миру, буд.19 було включено позивачем до складу собівартості товарів (робіт, послуг) і за 2015 рік та за 2016 рік, що призвело до безпідставного завищення собівартості товарів (робіт, послуг).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у 2015-2016 роках позивач здійснював реалізацію об'єктів житлової та нежитлової нерухомості у будинках, за адресами м. Чернігів, вул. Толстого, 125-А та м. Чернігів, вул. 1-ї ОСОБА_4, 21 –А, які були побудовані та введені в експлуатацію до 1 січня 2015 року.

Встановлено, що у бухгалтерському обліку витрати по будівництву обліковувались підприємством по Дт рах. 23 “Виробництво”, які були здійснені до 1 січня 2015 року та складають 4 366 910,62 тис. грн.

Станом на 1 січня 2015 року загальна сума витрат, які платником обліковано у попередніх періодах під час будівництва об'єктів по вул. 1-ї ОСОБА_4, 21-А та по вул. Толстого, 125-а становить 2 386 860,40 грн (2 379 877,55 грн (Основана діяльність) + 6 042,90 грн (будівництво по вул. 1-ї ОСОБА_4, 21-А) + 939,95 грн (будівництво по вул. Толстого, 125-а).

Так як платником самостійно не розподілено суму витрат основної діяльності у розмірі 2 379 877,55 грн по об'єктам будівництва, під час перевірки дана сума було розподілена відповідно до площі реалізованих квартир та нежитлових приміщень.

Згідно проведеного контролюючим органом розрахунку, собівартість за 1 м. кв. на 1 січня 2015 року об'єктів житлової та нежитлової нерухомості за адресами м. Чернігів, вул. 1-ї ОСОБА_4, 21-А та м. Чернігів, вул. Толстого, 125-а становить: 2 386 860,40 грн (залишок суми витрат на 1 січня 2015 року по рах. 23 “Виробництво”)/3897,8 м. кв. (загальна площа реалізованих квартир та нежитлових приміщень) = 612,3609 грн/1 м. кв.

Так, за висновками контролюючого органу, основна сума собівартості по об'єктам (вул.1-ї Гвардійської Армії, 21-А. вул. Толстого, 125-а) була розподілена та віднесена до складу витрат до 1 січня 2015 року при здійсненні реалізації основної кількості квартир у 2013 році та 2014 році.

Таким чином, контролюючий орган посилається на те, що зазначені витрати не мають ніякого відношення до квартир та нежитлових приміщень за адресами м. Чернігів, вул. 1-ї ОСОБА_4, 21-А та м. Чернігів, вул. Толстого 125-а, які реалізовувались у період, який перевірявся, а тому не мають права відображатись у собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2015 - 2016 роки.

Відповідач дійшов висновку про те, що позивачем завищено значення рядка 2050 Звітів про фінансові результати “Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)” за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року на загальну суму 8 937 473,00 грн, у тому числі за 2015 рік - на 6 047 521,00 грн, за 2016 рік – 2 889 952,00 грн за рахунок помилкового визначення собівартості реалізованих квартир та нежитлових приміщень у 2015 році та 2016 році.

На сторінці 27 Акту перевірки, Головне управління ДФС у Чернігівській області зазначило: «Станом на 01.01.2015 сальдо по Дт рах. 23 «Виробництво» складає 4366910,62 тис. грн, в т.ч.:

56892,61 грн - будівництво за адресою м. Чернігів, вул. Незалежності, 15 («Масани 8/1, 8/2, 8/3») та за адресою м. Чернігів, в. Петровського, б. 55;

2379877,55 грн. - Основана діяльність;

1923157,61 грн. - витрати, не пов’язані з господарською діяльністю;

6042,9 грн. - будівництво по вул. 1-ї ОСОБА_4, 21-А;

939,95 грн. - будівництво по вул. Толстого, 125-а.

Таким чином, на 01.01.2015 загальна сума витрат, які платником накопичено у попередніх періодах під час будівництва об’єктів по вул. 1-ї ОСОБА_4, 21-А та по вул. Толстого, 125-а становить 2386860,4 грн (2379877,55 грн (Основана діяльність) + 6042,9 грн (будівництво по вул. 1-ї ОСОБА_4, 21-А) + 939,95 грн (будівництво по вул. Толстого, 125-а))».

Відповідач при здійсненні своїх розрахунків по визначенню собівартості брав частину витрат, які обліковувались на рахунку 23 станом на 01.01.2015, та не взяв до уваги витрати в розмірі 1923157,61 грн. - витрати, не пов’язані з господарською діяльністю.

Як вказує аналіз даних облікової бази та первинних документів, які містяться у матеріалах справи, вказана сума витрат (1923157,61 грн.) - це витрати на сплату банківських відсотків, які були понесені підприємством протягом 2013 року.

Сплата даних відсотків відбулась за користування кредитними коштами, отриманими відповідно до Кредитного договору №356 від 12.07.2010 з метою фінансування будівництва, поточні потреби та поповнення обігових коштів.

Для обліку фінансових витрат (банківських відсотків) законодавчо затверджено спеціальний НП(С)БО 31 «Фінансові витрати». Відповідно до п. 4 НП(С)БО 31 встановлено, що фінансові витрати визнаються витратами періоду, в якому вони понесені, крім витрат, які капіталізуються. Згідно з п. 3 НП(С)Б0 31 капіталізацією фінансових витрат є включення таких витрат до собівартості кваліфікаційного активу (тобто активу, який в обов’язковому порядку потребує суттєвого часу на його створення (суттєвим вважається період часу, який становить більш як три місяці (п. 1.6 Методичних рекомендацій бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджених наказом Міністерства фінансів України 01.11.2010 № 1300).

Тобто, згідно діючого законодавства: витрати на сплату відсотків є витратами підприємства однозначно; вказані витрати можуть бути: або витратами періоду (зменшити оподатковуваний прибуток року, в якому вони були понесені); або повинні бути віднесені на собівартість активу для створення якого вони понесені та існує економічно доцільний шлях віднесення.

Підприємство самостійно капіталізувало вказані витрати на сплату відсотків (а отже, не занизило свої податкові зобов’язання з податку на прибуток у попередніх періодах) та відобразило на Дт рахунку 23 «Виробництво», на якому акумулювало витрати на спорудження відповідних об’єктів.

Відповідно до Декларацій про готовність об’єкта до експлуатації, які зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області, в періоді, в якому підприємство капіталізувало відсотки (березень 2013 - вересень 2013), ТОВ «Основа-Буд-7» здійснювало будівництво наступних об’єктів: м. Чернігів, вул. 1-ої ОСОБА_4, 21 (вул. Самострова) - Декларація зареєстрована 20.12.2013; м. Чернігів, вул. Толстого, 125-а - Декларація зареєстрована 23.07.2014.

Таким чином, відповідачем безпідставно не прийнято до уваги суму 1923157,61 грн, яку необхідно було віднести до складу собівартості квартир, які реалізовано в перевіряємому періоді, повністю так само, як в Акті були розподілені інші суми витрат, що обліковувались по Дт рах. 23 «Виробництво».

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-ХІV).

Первинними документами в будівництві, є Акт приймання виконаних будівельних робіт за нормою КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати КБ-3 за Формою (Наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» - до 01.01.2014, а з 2014 – ДСТУ БД.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», додатками якого, зокрема Т-Ц, передбачені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 1 січня 2014 року під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт).

Належним чином завірені копія акту виконаних робіт КБ-3 по будівництву будинку по вул. 1 Гвардійської армії, 21 та копія акту виконаних робіт КБ-3 по будівництву будинку по вул. Толстого, 125-А (перший та другий пусковий комплекс), що підтверджують собівартість зазначених будинків містяться в матеріалах справи.

Окрім того, витрати, що понесені на будівництво житлових будинків та які обліковувались на рахунку 151 станом на 01.01.2015 підтверджуються первинними документами, копії яких також наявні в матеріалах справи.

ТОВ «Основа-Буд-7» на підставі договорів будівельного підряду у 2010-2014 роках побудувало та ввело в експлуатацію, зокрема: житловий будинок по вул. Толстого, 125-А в м. Чернігові балансовою вартістю: І черга - 9 692 015,39 грн., ІІ черга - 18 122 500,00 грн. Житловий будинок по вул. 1 Гвардійської армії, 21-А (перехрестя з вулицею Самострова) балансовою вартістю 23 276 405,68 грн.

Таким чином, витрати Товариства на будівництво зазначених житлових будинків складають 51 090 921,07 грн., що підтверджуються первинними документами.

Витрати на будівництво об’єктів нерухомості, що зазначені вище, в бухгалтерському обліку Товариство накопичувало на рахунку 23 «Виробництво» та на рахунку 151 «Капітальне будівництво».

Таким чином, порушення правил ведення бухгалтерського обліку в частині обліку витрат (облік частини витрат на рахунку 151) не спростовує наявність понесених Товариством витрат на будівництво зазначених вище будинків з яких в майбутньому формується собівартість житла та не підтверджує завищення собівартості житла в період до 01.01.2015.

Щодо завищення суми амортизаційних відрахувань по об’єкту магазин «Янтар», суд зазначає таке.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, у лютому 2015 року ТОВ «Основа-Буд-7» придбало нежитлове приміщення за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, б. 19 (магазин «Янтар»). Амортизаційні відрахування зазначеного нежитлового приміщення протягом 2015 р. розраховувались помилково виходячи з терміну фактичного використання 24 місяці, а не 240 місяців, відповідно до Податкового кодексу України та наказу по підприємству. Нарахування амортизаційних відрахувань відображалось записами бухгалтерського обліку Д-т 91 К-т 131 у 2015 році на загальну суму 2 973 600 грн.

Однак, зазначена помилка, не вплинула на відображення витрат у фінансовій звітності, а відповідно і у податковій за 2015 р. у зв’язку з тим, що загальновиробничі витрати по приміщеннях, що надавались в оренду у 2015 році не розподілялись, а отже відповідно зазначені кошти до витрат не потрапили, а залишились обліковуватись на рахунку бухгалтерського обліку 23.

Крім того, дані р. 2050 «Собівартість реалізованої продукції» звіту про фінансові результати за 2015 р. на суму 7 578 тис. грн. складаються з собівартості реалізованих об’єктів нерухомості у 2015 р. та покупних товарів, тобто без включення до витрат суми амортизаційних відрахувань по об’єкту «Магазин «Янтар» (що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» за 2015 р.

Собівартість товарів (квартир) за 2015 р. та 2016 р. підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а технічна помилка допущена під час нарахування та відображення в бухгалтерському обліку амортизаційних нарахувань по об’єкту основних засобів - магазин «Янтар», що надавався в оренду фактично не призвела до завищення собівартості товарів (квартир) за 2015 р. та 2016 р., оскільки не була та не може бути включена до складу собівартості товарів (квартир) за 2015 р. та 2016 р., бо відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, на облік собівартості реалізованих робіт та послуг (оренди) здійснюється на рахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При вирішенні даної справи судом враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Буд-7" необхідно задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Буд-7" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002931400 від 05.09.2017 та № НОМЕР_1 від 05.09.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд.11, м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 39392183) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Буд-7" (пр. Перемоги, 39,м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 35109145) судові витрати у розмірі 14803,67 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01 жовтня 2018 року.

Суддя О.В. Заяць