Рішення № 76847985, 19.09.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 р. Справа № 818/2340/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Нікітас К.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про стягнення грошового забезпечення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області в якому з урахуванням уточнень просить:

- стягнути з Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, на користь ОСОБА_1, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 року по 21.05.2018 року в розмірі 301838 грн. 96 коп.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 13.10.2010 року по 03.11.2014 року ОСОБА_1 перебував на посаді заступника начальника УМВС України в Сумській області - начальника міліції громадської безпеки. 27.10.2014р. Міністерство внутрішніх справ України видало наказ № 2239о/с про звільнення з органів внутрішніх справ полковника міліції ОСОБА_1 На підставі вище зазначеного наказу, 03.11.2014 року УМВС України в Сумській області видало наказ № 327 о/с, аналогічного змісту про звільнення, ОСОБА_1, з займаної посади. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2015 року, накази від 27.10.2014 року №2239 о/с, та від 03.11.2014 року № 327 о/с, судом були визнанні протиправними, та поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ. 05.11.2015 року Міністерство внутрішніх справ України, у зв’язку з виконанням постанови суду, видало наказ № 2292 о/с поновлення полковника міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління МВС України в Сумській області — начальника міліції громадської безпеки, але 06.11.2015 року Міністерство внутрішніх справ України видало наказ № 2381 о/с яким знову полковника міліції ОСОБА_1 звільнено із займаної посади.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 року було скасовано наказ МВС України та поновлено ОСОБА_1 на посаді з 07.11.2015 року .

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016, апеляційну скаргу МВС України було задоволено, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 року по справі № 818/3757/15 скасовано та в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до МВС України відмовлено.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 18.04.2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 була задоволена, постанова Харківського апеляційного адміністративний суду по справі 818/3757/15 від 16.05.2016 року скасована, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.016 року залишена в силі.

В подальшому наказом МВС України від 21.05.2018 року № 587 о/с , на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 року, поновлено ОСОБА_1 на службі в ОВС із 07.11.2015 року.

Позивач зазначає, що питання про сплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу залишилося не вирішеним, згідно відповіді від УМВС України в Сумській області на його заяву позивачу було відмовлено у добровільному вирішенні цього питання.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідачем не було дотримано вимог закону, порушено його права, оскільки грошове забезпечення за час вимушеного прогулу до цього часу не сплачено.

Ухвалою суду було відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального провадження.

Відповідачем було подано суду відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначає, що дана справа не підлягає розгляду в адміністративному суді, оскільки адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Представник відповідача вважає, що в даному випадку такі трудові спори, підлягають безпосередньому розглядові у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах та регулюється ч.3 ст. 232 Кодексу закону про працю України, оскільки це цивільно-правові правовідносини і мова повинна йди про цивільний позов.

Ухвалою суду від 13.09.2018 підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіслав суду клопотання про перенесення розгляду справи.

Відповідно до ч.3. ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд зазначає, що представник відповідача ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить відповідна розписка (а.с. 83)

З клопотання про перенесення розгляду справи суд вбачає, що в ньому взагалі не зазначені причини неможливості явки в судове засідання представника відповідача (а.с. 84).

Відтак відповідно до ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розгляув справу за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 28.04.1993 р., з 13.10.2010р. по 03.11.2014 р. обіймав посаду заступника начальника УМВС України в Сумській області - начальником міліції громадської безпеки.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.10.2014р. № 2239о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) (а.с. 16). На підставі зазначеного наказу, 03.11.2014 року УМВС України в Сумській області також видало наказ № 327 о/с, аналогічного змісту про звільнення ОСОБА_1, із займаної посади (а.с. 17).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2015р. по справі № 818/3277/14 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, накази від 27.10.2014 року № 2239 о/с та від 03.11.2014 року № 327 о/с визнанні протиправними та скасовані, поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області - начальника міліції громадської безпеки. В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, суд постановив допустити негайне виконання постанови суду (а.с. 18-22).

На виконання зазначеної постанови Сумського окружного адміністративного суду, Міністерство внутрішніх справ України видало наказ № 2292 о/с від 05.11.2015р. про поновлення полковника міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління МВС України в Сумській області — начальника міліції громадської безпеки (а.с. 23).

Разом з тим, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 2381 о/с від 06.11.2015 р. полковника міліції ОСОБА_1 заступника начальника Управління МВС України в Сумській області начальника міліції громадської безпеки було звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) (а.с. 24).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 року по справі №818/3757/15, адміністративний позов ОСОБА_1 до МВС України був задоволений, скасовано наказ МВС України № 2381 о/с від 06.11.2015 р. та поновлено ОСОБА_1 на посаді з 07.11.2015 року (а.с. 25 – 28).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016р. по справі №818/3757/15, апеляційну скаргу МВС України було задоволено, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу № 2381 о/с від 06.11.2015 р. про звільнення та поновлення на посаді – відмовлено (а.с. 29 – 30).

В подальшому постановою Верховного Суду від 18.04.2018р. касаційна скарга ОСОБА_1 була задоволена, постанова Харківського апеляційного адміністративний суду по справі 818/3757/15 від 16.05.2016 року скасована, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.016 року залишена в силі (а.с. 31 – 34). У зв’язку з чим, ОСОБА_1, 05.05.2018 року звернувся з письмовою заявою до УМВС України в Сумській області та МВС України з вимогою поновити його на раніше займаній посаді та вирішити питання про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 року (а.с. 35 – 36). Наказом МВС України від 21.05.2018 року № 587 о/с, на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 року, скасовано наказ МВС України від 06.11.2015 року № 2381 о/с в частині звільнення з ОВС у запас Збройних сил та поновлено ОСОБА_1 на службі в ОВС на посаді заступника начальника Управління МВС України в Сумській області - начальника міліції громадської безпеки із 07.11.2015 року (а.с. 38). При цьому питання про сплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу залишилося не вирішеним.

Задовольняючі позовні вимоги суд виходить з наступного.

Статтею 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідо до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналогічна правова норма закріплена і в спеціальному законодавстві, що регулює спірні правовідносини, зокрема, в пункті 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 N 114.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно пункт 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до пункту 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 N 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів (п. 8 Порядку).

Таким чином, зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 N 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 N 260 "Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції" вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Судом встановлено, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2016р. підлягала негайному виконанню в частині, що стосується, зокрема, поновлення на роботі ОСОБА_1, однак, дане рішення суду не було виконано відповідачем негайно. Фактично, з урахуванням процедури касаційного оскарження, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 р. була виконана 21.05.2018 р., шляхом прийняття наказу.

Суд зазначає, що добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов'язком, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року у справі №21-63а15 та постанові Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 815/2102/17.

Згідно з п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що питання виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, вирішено не було, суд погоджується з твердженням позивача про наявність підстав для виплати позивачу грошового забезпечення з 07 листопада 2016 року по 20 травня 2018 року.

Так, відповідно до наданої довідки про доходи від 04.11.2014р. та довідки від 09.07.2018р., середньоденне грошове забезпечення в 2014 році становило - 325 грн. 96 коп. (9942, 27 грн. (за жовтень2014 року) + 9941,02 грн.(за вересень 2014 року) / 61 (календарні дні за два місяці жовтень та вересень 2014 року) (а.с. 40, 67). Загальна кількість календарних днів з 07.11.2015р. по 20.05.2018 року складає 926 днів.

Відтак, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу становить 301 838 грн. 96 коп. (926 х 325,96).

Таким чином, виходячи із викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про стягнення грошового забезпечення – задовольнити.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 08592299) на користь ОСОБА_1 (вул. Котляревського, 2/2 а, кв. 40, м. Суми, 40030, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 301 838,96 грн. (триста одна тисяча вісімсот тридцять вісім гривень 96 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.10.2018 року.

Суддя В.О. Павлічек