Рішення № 76847932, 19.09.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 р. № 820/3875/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панова М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчені Т.І.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимог, рішення і податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2018 №0000231315 у розмірі 115595,83 грн.; рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0001211315 від 05.02.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 16942,91 грн.; вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2018 №0000241315 у розмірі 528,75 грн.; рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0001251315 від 05.02.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 264,37 грн.; податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 05.02.2018 №0001221315 у розмірі 64152,75 грн., 16038,20 грн.; податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 05.02.2018 №0001231315 у розмірі 6119,56 грн., 1529,89 грн.; податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 05.02.2018 №0001241315 у розмірі 81267,00 грн., 20316,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення винесені всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що оскаржувані рішення є правомірними та прийнятими з дотриманням вимог законодавства, яке регулює спірні провавідносини.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Самозайнята особа ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець Харківським міським управлінні юстиції 08.08.2012, отримав свідоцтво про державну реєстрацію №24800000000142881. Платник податків взятій в органах ДФС 09.08.2012, перебуває на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

На підставі п. 75.1 ст. 75 , ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та плану – графіка проведення документальних планових перевірок суб’єктів господарювання на 2 квартал 2017р Головним управління ДФС у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка самозайнятої особи ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1), щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., відповідно до затвердженого плану перевірки, про що був складений Акт №24877/20-40-13-15-07/НОМЕР_1 від 15.12.2017 та лист відповідь на заперечення вих. №1130/ФОП/20-40-13-15-14 від 01.02.2018р.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки та, відповідно до листа вих. №1130/ФОП/20-40-13-15-14 від 01.02.2018, Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2018 №0000231315 (донараховано 115 595,83 грн. єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, 16 942,91 грн. сума штрафних санкцій); рішення №0001211315 від 05.02.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2018 №0000241315 (донараховано 528,75 грн. єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, 264,37 грн. сума штрафних санкцій); рішення №0001251315 від 05.02.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; податкове повідомлення – рішення від 05.02.2018 №0001221315, яким було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 64152,75 грн. та нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 16038,20 грн.; податкове повідомлення – рішення від 05.02.2018 №0001231315 яким було збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору на суму 6119,56 грн. та нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 1529,80 грн.; податкове повідомлення – рішення від 05.02.2018 №0001241315 яким було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 81267,00 грн. за основним платежем та 20316,75 грн., за штрафними санкціями.

Щодо посилання представника відповідача на матеріали перевірки на заниження об’єкту оподаткування з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, з податку на доходи фізичних осіб, з військового збору, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, що підтверджують його доводи в матеріалах перевірки відносно того, що витрати завищені, доходи занижені та не відповідають дійсності.

Суд аналізував висновок акту перевірки з урахуванням розгляду заперечень, на підставі Додатків №5, №6 та №7 до висновку про розгляд заперечень від 01.02.2018, де вказується відповідачем завищення дозволених нормативних витрат палива на транспортні засоби у продовж 2014р. на суму 1601,08 грн., упродовж 2015р., на суму 139239,11 грн., уподовж 2016р. на суму 267094,42 грн. В зв’язку з цим відповідач вважає, що в наслідок безпідставного списання витрат палива вище допустимої міри його споживання та відсотків банку за користування кредитним лімітом (за 2014 рік сума 5425,82 грн; за 2015 рік сума 1666,61 грн.) потягло за собою завищення витратної частини обліку за відповідні періоди: за 2014 рік - 7026,90 грн. (1601,08+5425,62); за 2015 рік - 140 905,72грн.(139239,11+1666,61); за 2016 рік -267 094,42грн.

Визначення відповідачем загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності з 2014 року по 2016 рік встановлено його заниження/завищення відповідно по періодам: за 2014р. – 14606,66 грн. (заниження), за 2015р. - 3416,67 грн. (заниження), за 2016р. - 3416,32 грн. (завищення). Сума розбіжностей (заниження) у 2014 році складає 14606,66грн., за рахунок не включення до складу загального оподатковуваного доходу суми отриманої передплати. Сума розбіжностей (заниження) у 2015 році складає 3416,67грн., за рахунок не включення до складу загального оподатковуваного доходу суми отриманої передплати. Сума розбіжностей (завищення) складає 3416,32 грн., за рахунок включення до складу загального оподатковуваного доходу за 2016р. суми отриманої передплати у 2015р.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав, що правових підстав для сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 528,75 грн. та штрафних санкцій у розмірі 264,37 грн. відповідачем в суді також не надано доказів, що підтверджують його доводи в матеріалах перевірки, що податок у сумі 528,75 грн. несплачений. Відповідач підтвердив у суді, що податок був сплачений.

Суд оцінивши наявні в матеріалах справи первинні документи зазначає, що сума податку єдиного внеску за лютий 2015р. була вчасно сплачена не з бази нарахування яка була у лютому 2015 року 2250х37,66%= 847,35 грн., а з бази нарахування з урахуванням додаткової бази нарахування (до розміру мінімальної заробітної плати) з суми 3654,0 грн. За лютий місяць 2015 перераховано єдиного внеску одразу 1376,10 грн. з урахуванням додаткової бази нарахування (3654х37,66% = 1376,10), до суду надано платіжне доручення №24 від 05.03.2015р про сплату суми 1376,10 грн. Заниження бази нарахування єдиного внеску за даними звіту за лютий 2015 ріку в сумі 1404 грн. привело до переплати єдиного внеску у сумі 528,75 грн. на картці особового рахунку платника податку, оскільки податок був своєчасно сплачений. Суд зазначає, що на підставі Акту перевірки повинна була збільшитися за лютий 2015 року база нарахування у сумі 1404 грн. та зменшитися переплати єдиного внеску на суму 528,75 грн. (1404х37,66%=528,75). Недоїмки по несплаті податку немає.

Що стосується січня 2015 року, то до матеріалів справи надані документи, які підтверджують, що сплачено єдиний внесок з бази нарахування (2250 х37,66%=847,35), а потім 05.03.2015 окремим платіжним дорученням №23 від 05.03.2015 доплатили за січень ЄСВ у сумі 528,75 грн. з урахуванням додаткової бази нарахування та сплатили штраф у сумі 106 грн. До суду надане (платіжне доручення №28 від 05.03.2015). Позивач сплатив штраф у розмірі 106,00 грн. (528,75 грн. х 20% = 105, 75 грн.).

Щодо порушень, які встановлені в матеріалах перевірки пунктів 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 и п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, суд зазначає насткпне.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 162.1. ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 163.1. ст. 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. 164.1. ст.. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 164.1.3. п. 164.1. ст. 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 Податкового кодексу України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції чинній до 01.01.2015 року) до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, розділом ІІІ пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України.

Тобто чинній після 01.01.2015 до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п. 177.4.5 ст. 177 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум є витрати, які пов’язані з провадженням господарської діяльності та документально підтверджені.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Судом дослідженні первинні документи які надані до матеріалів справи, такі як лист відповідача вих. №1130/ФОП/20-40-13-15-14 від 01.02.2018 у якому відповідач визнав, що позивач вірно визнав базову лінійну норму для розрахунку дозволених норм списання дизпалива.

Судом також досліджені базові лінійні норми витрат дизельного палива для розрахунку дозволених норм списання дизпалива відповідно до наданих позивачем наказів до матеріалів справи: Наказу № 05-01-2014/1 від 05.01.2014 – 40,0л/100км; Наказу №16-06-2014/1 від 16.06.2014 – 39,95л/100км; Наказу №07-06-2016/1 від 07.06.2016 – 39,235л/100км.

Суд зазначає, що відповідно до Наказу №43 від 10.02.1998 Міністерства транспорту України про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації.

Судом оглянуті матеріали перевірки в листі вих. №1130/ФОП/20-40-13-15-14 від 01.02.2018.

Базові лінійні норми згідно додатків №5, №6 та №7 висновку про розгляд заперечень від 01.02.2018р. складають на: самоскид-С, реєстр. №АХ3264ЕА, RENAULT, KERAX 410.42- 40,145 л.на 100км.; самоскид-С, реєстр.№АХ3263ЕА, RENAULT,KERAX 410.42 40,08 л. на 100км.; самоскид-С, реєстр.№АХ8074ВА, RENAULT, KERAX 450 - 39,95 л. на 100км.; самоскид-С, реєстр.№АХ4552СТ, RENAULT, KERAX 450.42 - 39,24 л. на 100км.

У матеріалах перевірки зазначено, що згідно наданих до перевірки документів (товарно-транспортних накладних, наказів щодо затвердження норм витрат палива та застосування нормативів на списання пального, електронних звітів за кожним транспортним засобом, видаткових накладних тощо) самозайнятою особою ОСОБА_4 віднесено до складу витрат дизельного палива: упродовж 2014р. на суму 613646,92 грн., що складає 60060,0 літрів; упродовж 2015р. на суму 1549390,05 грн., що складає 140930,0 літрів, упродовж 2016р. на суму 2 204119,35 грн., що складає 173963,0 літрів.

За записами Книги обліку доходів та витрат, згідно з поданої звітності витрати підприємця на придбання дизельного палива входять до складу інших витрат відповідних звітних періодів.

В 2014-2016 роках в господарській діяльності ФО-П ОСОБА_5Б для комерційних цілій експлуатував чотири автомобіля RENAULT модель KERAX 410.42, модель KERAX 450, модель KERAX 450.42, з об'ємом двигуна - 10 837, тип палива - дизпаливо, та займався поставкою піску, який придбавав в піщаному кар'єрі в с. Безлюдівка, Харківської області.

У судовому засіданні оглянуті Акти встановлення тимчасової індивідуальної норми витрат палива (ТІН) на роботу автомобілів RENAULT KERAX 410.42; RENAULT KERAX 450 та RENAULT KERAX 450.42, які затверджені позивачем відповідно до наказу №43: Акт №1 від 05.01.2014: Автомобіль марки RENAULT, модель KERAX 410.42; тип САМОСКИД-С реєстраційний номер АХ 3264ЕА - повна маса автомобіля 45000, маса автомобіля без навантаження 15350 (споряджена маса), об'єм двигуна - 10837, тип палива-дизпаливо; Автомобіль марки RENAULT, модель KERAX 410.42; тип САМОСКИД-С реєстраційний номер АХ 3263ЕА - повна маса автомобіля 45000, маса автомобіля без навантаження 15300 (споряджена маса), об'єм двигуна - 10837, тип палива-дизпаливо; Автомобілі не мають істотних конструктивних змін в порівнянні з базовою моделлю САМОСКИД МАЗ - 551605, але відрізняється від базової моделі спорядженою масою і габаритними розмірами. Споряджена маса 12700. ТІН встановлюється по формулі (пп.2.1.2; п. 1.4 Наказу №43).

Дані для розрахунку тимчасової індивідуальної норми витрати палива (ТІН) для автомобіля: марка RENAULT, модель KERAX 410.42; тип САМОСКИД-С реєстраційний номер АХ 3264ЕА: лінійна норма для базового автомобіля (л/100км) = 36,7 л (д); різниця споряджених мас = 2,65тонн (15,350 т- 12,700 т); норма на одну тону спорядженої маси (норма витрат дизельного палива на транспортну роботу) 1,3л/100т*км (згідно пп.1.4; пп.1.3 Наказу №43.). ТІН = 36,7л +2,65т х1,3л = 40,145 л/100 км.

Дані для розрахунку тимчасової індивідуальної норми витрати палива (ТІН) для автомобіля: марка RENAULT, модель KERAX 410.42; тип САМОСКИД-С реєстраційний номер АХ 3263ЕА: лінійна норма для базового автомобіля (л/100км) = 36,7 л (д); різниця споряджених мас = 2,6 тон (15,300 т- 12,700 т); норма на одну тону спорядженої маси 1,3л/100т*км (згідно пп.1.4; пп.1.3 Наказу №43.). ТІН = 36,7л +2,6т *1,3л = 40,08 л/100 км.

Акт №2 від 16.06.2014р.: Автомобіль марка RENAULT, модель KERAX 450, тип САМОСКИД-С реєстраційний номер НОМЕР_2 - повна маса автомобіля 32000, маса автомобіля без навантаження 15200 (споряджена маса), об'єм двигуна - 10837, тип палива-дизпаливо.

Автомобіль не має істотних конструктивних змін в порівнянні з базовою моделлю САМОСКИД МАЗ - 551605, але відрізняється від базової моделі спорядженою масою і габаритними розмірами. Споряджена маса 12700. ТІН встановлюється по формулі (пп.2.1.2; п. 1.4 Наказу №43).

Дані для розрахунку тимчасової індивідуальної норми витрати палива (ТІН) для автомобіля: марка RENAULT, модель KERAX 450; тип САМОСКИД-С реєстраційний номер АХ 8074ВА: лінійна норма для базового автомобіля (л/100км) = 36,7 л (д); різниця споряджених мас = 2,5 тон (15,200 т- 12,700 т); норма на одну тону спорядженої маси (норма витрат дизельного палива на транспортну роботу) 1,3л/100т*км (згідно пп.1.4; пп.1.3 Наказу №43.). ТІН = 36,7л +2,5т х 1,3л = 39,95 л/100 км.

Акт №3 від 07.06.2016р.: Автомобіль марки RENAULT, модель KERAX 450.42, тип САМОСКИД-С реєстраційний номер АХ 4552СТ - повна маса автомобіля 42000, маса автомобіля без навантаження 14650 (споряджена маса), об'єм двигуна - 10837, тип палива-дизпаливо.

Автомобіль не має істотних конструктивних змін в порівнянні з базовою моделлю САМОСКИД МАЗ - 551605, але відрізняється від базової моделі спорядженою масою і габаритними розмірами. Споряджена маса 12700.

ТІН встановлюється по формулі (пп.2.1.2; п. 1.4 Наказу №43).

Дані для розрахунку тимчасової індивідуальної норми витрати палива (ТІН) для автомобіля: марка RENAULT, модель KERAX 450.42; тип САМОСКИД-С реєстраційний номер АХ 4552СТ: лінійна норма для базового автомобіля (л/100км) = 36,7 л (д); різниця споряджених мас = 1,95 тон (14,650 т - 12,700 т); норма на одну тону спорядженої маси (норма витрат дизельного палива на транспортну роботу)1,3л/100т*км (згідно пп.1.4; пп.1.3 Наказу №43.). ТІН = 36,7л +1,95т х1,3л = 39,235 л/100 км.

Відповідно до підпункту 3.5.7 та 3.5.8 Наказу №43 належне обґрунтування використання в регламентованих межах системи коригуючих коефіцієнтів, норм і нормативів здійснюється підприємством залежно від наявних технічних й інших можливостей ведення поточного обліку та управління експлуатаційними витратами.

Конкретні величини коефіцієнтів у регламентованих межах та терміни їх дії встановлюються безпосередньо керівниками підприємств і затверджуються наказом (розпорядженням) по підприємству.

На підставі пп.3.5.4 Наказу №43 фактичні потреби та нормативні витрати палива визначають за звітними документами (встановленими підприємствами, у тому числі - з використанням сучасних інформаційних технологій та супутникових систем навігації тощо), тому самозайнятою особою затверджена форма «Відомості обліку витрат дизельного палева», у довільній формі, але із дотриманням загальних вимог щодо оформлення, в якої обліковуються нормативні та фактичні витрати дизельного палива. Відомості обліку витрат дизельного пального ведеться кожного місяцю по кожному вантажному автомобілю.

У відомості фіксується показники спідометрів на початок місяцю та на кінець місяцю, всі розрахунки зроблені підприємцем на підставі первинних документів, а саме товаро-транспортних накладних (ТТН), в яких вказується маршрут руху автомобіля до «Покупців» та «Замовників»; маса перевезеного вантажу в тонах; пробіг; пробіг з вантажем; обсягу транспортної роботи: т*км (W = Gван х Sван, де Gван - маса вантажу, Sван - пробіг з вантажем), застосовуються затверджені Наказом самозанятой особи (ФОП) базові лінійні норми, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу і визначаються нормативні та фактичні витрати дизельного палива.

Разом по чотирьох автомобілях упродовж 2016 року було фактично використано та віднесено до складу витрат дизельного палива на суму 2204119,35 грн., що складає 173963 літрів.

Позивач надав до суду первинні документи які підтверджують, що Відповідач протиправно зменшує суму витрат, які зазнав Позивач під час проведення господарської діяльності в 2014-2016 роках.

Вплив чинників, що істотно впливають на величину витрат дизельного палива підприємцем регулювався шляхом застосування до базових норм коригуючих коефіцієнтів (Кs), які встановлені у вигляді відсотків підвищення або зниження початкового значення норми (пункт 3) наказу №43.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що всі накази про застосування коригуючих коефіцієнтів при перевірці були досліджені (аркуш 7 акту перевірки.

Судом встановлено, що відповідно до підпункту 3.1.4. п. 3.1. розділу 3 Наказу №43 від 10.02.1998 (із змінами) про затвердження «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», позивачем застосовувався коефіцієнт коригування норм витрат палива транспортного засобу при роботі в міських умовах в межах м. Харкова – до 15%.

Позивач застосував відповідно до наказів №05-01-2014/1 від 05.01.2014, №16-06-2014/1 від 16.06.2014, №07-06-2016/1 від 07.06.2016 норми витрат палива, які підвищені в міських умовах на 15%.

Відповідач в у відповіді на заперечення вих. №1130/ФОП/20-40-13-15-14 від 01.02.2018 зазначив, що використання вказаного коефіцієнта не підтверджено відповідними розрахунками, а саме відсутнє документальне підтвердження, як вказаний коефіцієнт врахований для конкретного транспортного засобу, та який показник відстані використаний для розрахунку (зокрема: пробіг конкретного транспортного засобу в міських умовах).

Суд звернув увагу, що при проведення планової виїзної документальної перевірки позивачем були наданні всі документи, які підтверджують витрати палива, даний факт зазначений на сторінки 7 (метод охоплення перевіркою – суцільний порядок), на сторінки 40 (перевіркою дотримання вимог законодавства щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов’язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлено, що документи до перевірки СО ОСОБА_4 надані у повному обсязі). У судовому засіданні відповідач проти цього не заперечував.

Суд звертає увагу на те, що, належним та допустимими доказом пробігу транспортного засобу в міських умовах коли застосовувався коефіцієнт 15% є: ТТН та видаткові накладні і Акти наданих послуг до цих ТТН, відомості обліку затрат дизельного палива., копії яких надані до суду, та оглянуті судом: Копія Видаткової накладної №774 від 15.12.2016р.; Копія Акту надання послуг №774 від 15.12.2016р.; Копія ТТН №1347 від 15.12.2016р.; Копія ТТН №1346 від 15.12.2016р.; Копія видаткової накладної №779 від 19.12.2016р.; Копія ТТН №1357 від 19.12.2016р.; Копія видаткової накладної №780 від 20.12.2016р.; Копія Акту надання послуг №780 від 20.12.2016р.; Копія ТТН № 1358 від 20.12.2016р.;Копія ТТН №1359 від 20.12.2016р.; Копія ТТН №1360 від 20.12.2016р.; Копія видаткової накладної №796 від 28.12.2016р.;Копія Акту надання послуг № 796 від 28.12.2016р.; Копія ТТН № 1393 від 28.12.2016р.; Копія ТТН № 1391 від 28.12.2016р.; Копія видаткової накладної №798 від 29.12.2016р.; Копія ТТН №1399 від 29.12.2016р.

Судом встановленно, що відповідно до абз. а підпункту 3.1.10. п. 3.1. розділу 3 Наказу №43 , для автомобілів, що експлуатуються більше 5 років із загальним пробігом понад 100 тис. км – позивачем застосовується коефіцієнт до 3 %.

Позивач застосував відповідно до наказів №05-01-2014/1 від 05.01.2014р., №16-06-2014/1 від 16.06.2014р., №07-06-2016/1 від 07.06.2016р. для автомобілів, що експлуатуються більше 5 років із загальним пробігом понад 100 тис. км – коефіцієнт коригування до 3 %.

Судом оглянуто, що відповідач у відповіді на заперечення вих. №1130/ФОП/20-40-13-15-14 від 01.02.2018 зазначав, що надбавку, зазначену у цьому підпункті, застосовують лише у разі документально підтвердженої необхідності та у мінімально можливому розмірі (таким чином передбачається, що підприємство здійснює відповідні заходи щодо підтримання автомобіля у задовільному технічному стані відповідно до рекомендацій заводу-виробника). Для автомобілів сучасних конструкцій та автомобілів після капітального ремонту (або заміни) двигуна надбавку не застосовують, або застосовують мінімально можливі значення із наведенням документально підтвердженого обґрунтування такої необхідності.

Судом встановлено, що підтвердженням у позивача, що автомобілі експлуатуються більше 5 років є техпаспорта, копії яких є в матеріалах справи та оглянуті судом: свідоцтво реєстрації транспортного засобу АХ8074ВА (рік випуску 2008р.); свідоцтво реєстрації транспортного засобу АХ3263ЕА (рік випуску 2007р.); свідоцтво реєстрації транспортного засобу АХ3264ЕА (рік випуску 2007р.); свідоцтво реєстрації транспортного засобу АХ4552СТ (рік випуску 2008р.).

Судом встановлено, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про дорожній рух», власники транспортних засобів або особи, які їх експлуатують, зобов'язані забезпечувати своєчасне і в повному обсязі проведення робіт по їх технічному обслуговуванню і ремонту згідно з нормативами, встановленими виробниками відповідних транспортних засобів.

У матеріалах справи є підтвердження, що Позивач, здійснював заходи щодо підтримання автомобіля у задовільному технічному стані відповідно до рекомендацій заводу-виробника.

Суд також аналізував матеріали перевірки, які підтверджують, що позивач не здійснював капітальний ремонт транспортних засобів та не замінював двигун в транспортних засобі.

Судом встановлено, що підставою для встановлення надбавки 3% до базової лінійної норми відповідно до пп. 3.1.10 Наказу №43 є перевищення фактичних витрат палива під час експлуатації автомобіля.

На підставі контрольних замірів ФОП ОСОБА_4 затвердив відповідні накази: Наказ №07-06-2016/1 від 07.06.2016р., Наказ №16-06-2014/1 від 16.06.2014р., Наказ №05-01-2014/1 від 05.01.2014р.

Судом встановлено, що відповідно до підпункту 3.2.1. п. 3.1. розділу 3 Наказу №43, робота за межами населених пунктів на дорогах загального користування, у тому числі на дорогах, що проходять через населені пункти та позначені знаком 5.47 Правил дорожнього руху, із максимально дозволеною швидкістю відповідно до дорожніх знаків та Правил дорожнього руху, що не перевищує 90 км/год. залежно від швидкості та фактичних потреб: для легкових автомобілів - від -15 % до -30 %; для всіх інших автомобілів - від -5 % до -20 %.

Судом встановлено, що позивач застосував відповідно до наказів №05-01-2014/1 від 05.01.2014р., №16-06-2014/1 від 16.06.2014р., №07-06-2016/1 від 07.06.2016р., коригуючий коефіцієнт - 5% (робота за межами населених пунктів на дорогах загального користування, у тому числі на дорогах, що проходять через населені пункти та позначені знаком 5.47 Правил дорожнього руху, із максимально дозволеною швидкістю відповідно до дорожніх знаків та Правил дорожнього руху, що не перевищує 90 км/год. залежно від швидкості та фактичних потреб). Знак 5.47 "Початок населеного пункту" застосовується для позначення початку населеного пункту, в якому на дорозі, де встановлений цей знак, не діють вимоги Правил дорожнього руху, які регулюють порядок руху у населених пунктах. Знак установлюється на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.

Позивач надав до матеріалів справи довідку про технічну характеристику транспортного засобу ПП "УКРАЇНСЬКИЙ РЕСОРНИЙ ЦЕНТР" (№51 від 14.03.2018р., №52 від 14.03.2018р., №53 від 14.03.2018р., №54 від 14.03.2018р.), яка судом оглядалася, про те що в транспортному засобі установлений електронний обмежувач швидкості (90 км/час). Принцип дії цього пристрою заснований на спрацьовуванні електромагнітного клапана, що обмежує подальший набір швидкості транспортним засобом (електронний блок управління в кабіні транспортного засобу отримує відповідні сигнали від спідометра / тахографа) .

Суд звернув увагу, що належним та допустимим доказом пробігу транспортного засобу за межами населених пунктів є: ТТН, відомості обліку витрат дизельного палива, які надані до суду, та оглянуті судом.

Судом встановлено, що відповідно до підпункту 3.1.1. п. 3.1. розділу 3 Наказу №43 від 10.02.1998р. (із змінами) про затвердження «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» (далі Наказ № 43).

3.1 Норми витрат палива підвищуються у таких випадках: 3.1.1 Робота в холодну пору року. 3.1.1.1 Залежно від фактичної температури повітря навколишнього середовища: від 0°C (включно) та до -5° C включно - до 2%; нижче ніж -5° C та до -10° C включно - до 4%; нижче ніж -10° C та до -15° C включно - до 6%; нижче ніж -15° C та до -20° C включно - до 8%; нижче ніж -20° C та до -25° C включно - до 10%; нижче ніж -25° C - до 12%.

Надбавка, зазначена в цьому підпункті застосовується залежно від фактичної середньої (для звітного періоду експлуатації) температури повітря в межах певного діапазону за даними Українського гідрометеорологічного центру Державної гідрометеорологічної служби, інших достовірних офіційних джерел або за результатами власних вимірювань, належним чином задокументованих.

У суді позивач довів, що температура, яка береться до розрахунків, визначається як середнє значення температури повітря навколишнього середовища для певного звітного періоду експлуатації. Звітний період експлуатації обирається за рішенням керівництва підприємства. Для всього автотранспортного парку підприємства може бути встановлений єдиний звітний період.

Для окремих автомобілів або всього автотранспортного парку підприємства може бути встановлено фіксоване значення надбавки на будь-який період, за умови, що різниця між фактичною середньою температурою повітря навколишнього середовища, що припадає на час експлуатації техніки, за цей період та температурою, що відповідає початку дозволеного використання обраного значення надбавки, не перевищує 5° C (наприклад, застосуванням мінімально можливих значень надбавки).

Відповідно до Наказу №05-01-2014/1 від 05.01.2014р., до Наказу №16-06-2014/1 від 16.06.2014р., до Наказу №07-06-2016/1 від 07.06.2016р. термін дії зимового часу з 1 листопада по 31 березня, який застосовується до транспортних засобів: марка RENAULT, модель KERAX 410.42, тип САМОСКИД-С: АХ 3263ЕА, марка RENAULT, модель KERAX 410.42, тип САМОСКИД-С: АХ 3264ЕА, марка RENAULT, модель KERAX 450.42, тип САМОСКИД-С : АХ 8074ВА, марка RENAULT, модель KERAX 450.42, тип САМОСКИД-С : АХ 4552СТ.

В електронному журналі обліку вимірювання температури повітря навколишнього середовища зазначається власні виміри фактичної середньої (для звітного періоду) температури за результатами вимірів. Встановлений спосіб вимірів: Фактична середня температура за частину доби = (Ранок+День+Вечір)/3. Фактична середня температура за звітний період (місяць) = Разом (Ранок+День+Вечір)/3/31.

Відповідно до підпункту 3.1.7. п. 3.1. розділу 3 Наказу №43, робота в кар'єрах, їзда по полях, на лісових чи степових ділянках, по пересіченій місцевості тощо (поза межами доріг загального користування) у важких шляхових умовах - до 20% та в надважких шляхових умовах в період сезонного бездоріжжя, снігових чи піщаних заметів, сильного снігопаду та ожеледиці, паводків та інших стихійних лих, що потребують понижених швидкостей (до 20 км/год.) - до 50 %.

Відповідно до примітки 1 Наказу №43, коригуючий коефіцієнт застосовується окремо на частину маршруту поза межами доріг загального користування з відповідними умовами руху, що повинно бути належним чином задокументовано (записами відповідальних осіб у дорожніх листах та/або інших звітних документах).

Відповідно до примітки 2 Наказу №43, підвищені значення коригуючого коефіцієнта, що відповідають надважким шляховим умовам, можуть встановлюватися на період не більше тридцяти днів на рік (сумарно) за окремими наказами (розпорядженнями) керівництва підприємства із наведенням документального підтвердження експлуатації автомобілів у надважких шляхових умовах.

Позивач у суді довів, що застосував відповідно до наказів №05-01-2014/1 від 05.01.2014р., №16-06-2014/1 від 16.06.2014р., №07-06-2016/1 від 07.06.2016р., коригуючий коефіцієнт 20%.

Норми витрат палива підвищуються на 20% при роботі в кар'єрах, їзда поза межами доріг загального користування, у важких шляхових умовах.

Ця частина маршруту автомобілів займає 3 км в обидва кінця (1,5км + 1,5км) до постачальника піску АТ «ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ», який добуває та продає пісок в Харківській області, в с. Безлюдівка, в піщаному кар'єрі. Дорогу, яку проїжджають автомобілі, в складних дорожніх умовах, щоб завантажитися на кар'єрі піском і виїхати вже з вантажем (що відповідає пункту 3.1.7 Наказу №43) - коригуючий коефіцієнт (K5).

Судом оглянуті матеріали перевірки, де у відповіді на заперечення вих. №1130/ФОП/20-40-13-15-14 від 01.02.2018р. відповідач зазначив, коригуючий коефіцієнт, зазначений у цьому підпункті, застосовується окремо на частину маршруту поза межами доріг загального користування з відповідними умовами руху, що повинно бути належним чином задокументовано (записами відповідальних осіб у дорожніх листах та/або інших звітних документах.

Позивач у підтвердженні використання вказаного коефіцієнта при розрахунку норм дизпалива надано довідка АТ «Харківське карє'роуправління» №21 від 22.01.2018р. про стан доріг в місцевості. Однак, вказана довідка підтверджує лише наявність такої частини маршруту, але використання вказаного коефіцієнта не підтверджено відповідними розрахунками, зокрема не є можливості з’ясувати як само даний коефіцієнт приймає участь у формуванні норм витрат. Крім того , СО ОСОБА_5 протягом перевіряємого періоду здійснювалося та транспортування ТМЦ (щебінь, пісок) у інших постачальників (ТОВ «Компанія «ПРАЙД» код ЄДРПОУ 33411320, ПП. «Буд транс - Груп», код ЄДРПОУ 36815278 та інші). Документальне підтвердження щодо правомірності застосування вказаного коефіцієнту відсутнє.

Суд звернув увагу, що відповідач підтвердив, що Довідка АТ «Харківське карє'роуправління» №21 від 22.01.2018р. підтверджує роботу в кар’єрі Позивача (3км). Судом встановлено, що відповідач в ході перевірки дослідів всі ТТН та відомості обліку дизельного палива за 2014р., за 2015р., за 2016р., в яких зазначається маршрут транспортних засобів.

Підпункт 3.1.7. п. 3.1. розділу 3 Наказу № 43 , передбачає роботу: в кар'єрах, їзда по полях, на лісових чи степових ділянках, по пересіченій місцевості тощо (поза межами доріг загального користування) у важких шляхових умовах - до 20 % ; та в кар'єрах, їзда по полях, на лісових чи степових ділянках, по пересіченій місцевості тощо (поза межами доріг загального користування) в надважких шляхових умовах в період сезонного бездоріжжя, снігових чи піщаних заметів, сильного снігопаду та ожеледиці, паводків та інших стихійних лих, що потребують понижених швидкостей (до 20 км/год.) - до 50%.

Судом оглянуто, та встановлено, що позивачем норми витрат палива підвищені на 20% (робота в кар'єрі у важких шляхових умовах.). Обмеження 30 днів на рік застосовується, якщо робота в кар'єрі проводиться в період сезонного бездоріжжя, снігових чи піщаних заметів, сильного снігопаду та ожеледиці, паводків та інших стихійних лих, що потребують понижених швидкостей (до 20 км/год.).

Судом проаналізовано розрахунок підтвердження використання коефіцієнт 20%: У відомості обліку витрат дизельного палива за грудень 2016р. (Марка RENAULT, модель KERAX 410.42, тип САМОСКИД-С: реєстраційний номер АХ 3264ЕА) зазначено: найменування перевізника (позивача): назва автомобіля та реєстраційний номер; прізвище, ім'я та по-батькові водія; номер товарно-транспортної накладної відповідно до якої здійснюється вантажне перевезення; дата; загальний пробіг автомобіля (км); маса вантажу згідно із ТТН (тонн); пробіг автомобіля (км) із вантажем; пробіг автомобіля (км) без вантажу; маршрут завантаження та розвантаження автомобіля; базова лінійна норма витрат; км роботи в кар’єрі; витрати по нормам кар’єра; норми витрат палива без кар’єра; норма виконання транспортної роботи для автомобіля; нормативна витрата палива; фактична витрата палива. На прикладі наданої до суду ТТН № 1282 від 01.12.2016р. вказано: Маршрут руху: (Безлюдівка (кар'єр) – вул. ОСОБА_6 (м. Харків) ); Загальний пробіг автомобіля (км) – 44 км; Пробіг автомобіля в кар’єрі (Безлюдівка) (км) – 3 км; Пробіг автомобіля по за кар’єром до м. Харків (вулиця ОСОБА_6) (км) – 41 км;

Витрати палива в холодну пору року на 100 км з коефіцієнтами коригування - 51,6л.

Судом оглянуті матеріали перевірки, де у відповіді на заперечення вих. №1130/ФОП/20-40-13-15-14 від 01.02.2018р. відповідач зазначив, коригуючий коефіцієнт, зазначений у цьому підпункті, застосовується окремо на частину маршруту з відповідними умовами руху, що повинно бути належним чином задокументовано (записами відповідних осіб у дорожніх листах та/або інших документах), та на період не більше тридцяти днів на рік (сумарно). За результатами розгляду заперечень встановлено, що використання вказаного коефіцієнта не підтверджено відповідними розрахунками, зокрема не є можливості з’ясувати на яку саму частину маршруту з відповідними умовами руху взято для розрахунку. Крім того, відсутній документи, які б підтверджували наявність такої частини маршруту, зокрема відсутня інформація про наявність протягом 2014 – 2016рр. періоду сезонного бездоріжжя, снігових чи піщаних , заметів, сильного снігопаду та ожеледиці, паводків та інших стихійних лих.

Коригуючи коефіцієнти, зазначені в підпунктах 3.1.7. і 3.1.8. Наказу №43 застосувати одночасно заборонено. Таким чином, відповідно документів, які надавалися у ході перевірки та при розгляді заперечень встановити як само враховувалися коригуючи коефіцієнти СО ОСОБА_4 при розрахунку протягом 2014р, 2015р., 2016р. не можливо.

Судом встановлено, що відповідно до підпункту 3.1.8. п. 3.1. розділу 3 Наказу №43, робота в надважких дорожніх умовах на дорогах загального користування в період сезонного бездоріжжя, снігових чи піщаних заметів, сильного снігопаду та ожеледиці, паводків та інших стихійних лих - до 35 %.

Відповідно до примітки 1 Наказу №43, коригуючий коефіцієнт, застосовується окремо на частину маршруту з відповідними умовами руху, що повинно бути належним чином задокументовано (записами відповідальних осіб у дорожніх листах та/або інших звітних документах), та на період не більше тридцяти днів на рік (сумарно).

Позивач застосував відповідно до наказів № 05-01-2014/1 від 05.01.2014, № 16-06-2014/1 від 16.06.2014, № 07-06-2016/1 від 07.06.2016, коригуючий коефіцієнт 35%.

Судом встановлено, що застосування Позивачем коригуючого коефіцієнта 35% відбувалося не більше 30 днів на рік.

Підтвердження правомірності застосування Позивачем коригуючого коефіцієнта 35% є надані до суду Відомості обліку витрат дизельного палива по кожному транспортному засобу.

В матеріалах справи позивачем надані всі Протоколи про роботу в надважких дорожніх умовах на дорогах загального користування, які ретельно оглянуті судом.

Судом оглянуті матеріали перевірки, де у листі вих. №1130/ФОП/20-40-13-15-14 від 01.02.2018 відповідач зазначив: «Крім того, згідно наданих заперечень базові лінійні норми та сумарні коригуючи коефіцієнти до лінійних норми в середньому за 2014р. складають 46,0л на 100км, за 2015р. – також 46.0л на 100км, за 2016р. теж 46.0л на 100км. Таким чином, не зрозуміло яким чином СО ОСОБА_4 розрахований показник середньої лінійної норми 46,0л, який однаково застосований за усім транспортними засобами та протягом значного періоду з 2014р. по 2016р. В наданих запереченнях та у додатках до нього відсутній детальний розрахунок середньої лінійної норми, зокрема які самі коефіцієнти використовувалися за тим чи іншим транспортним засобом, чи враховувалися технічні характеристики кожного транспортного засобу дорожньо – транспортні, кліматичні та інші чинники, які змінювалися протягом звітних періодів (2014 – 2016рр.)».

Судом встановлено, що позивач надав до суду по кожному транспортному засобу, за кожний місяць (2014р-2016р.) середню нормативну лінійну норму з сумарними коригуючими коефіцієнтами до лінійних норм (Кs).

Судом оглянуті надані до матеріалів справи всі звідні відомості обліку витрат дизельного палива по кожному автомобілю за кожний рік (2014р. - 2016р.), по кожному місяцю, коли надавалися послуги по перевезенню, або відбувалася доставка товару.

Судом встановлено, що в цих відомостях Позивач у суді довів підтвердження базових лінійних норм з сумарними коригуючими коефіцієнти (Кs) до лінійних норм, де чітко видно, що в середньому за рік по факту складувалися показники середньої лінійної норми 46,0 л на 100 км. (за 2014р. - 46,0 л на 100 км, за 2015р. – 46,0л на 100 км та за 2016р. 46,0л на 100км.). Позивач у суді наполягав та довів, що кожного місяця відслідковував витрачання палива, не зважаючи на те, що кожного місяцю, ці показники середньої лінійної норми з коригуючими коефіцієнти (Кs) були різними, в залежності від дорожніх та кліматичних умов.

Суд звертає увагу в Додатку №2 до адміністративного позову «Розрахунок витрати дизельного палива», де позивачем наведені розрахунки застосування коригуючих коефіцієнтів при всіх умовах праці.

Позивач у судовому засіданні доводив, що на витрати дизельного палива впливає стан дорожнього покриття та якість палива. Режим роботи двигуна залежить від зовнішніх та конструктивних факторів.

Судом оглянуті матеріали перевірки, де відповідач в акті перевірки (а.с. 14) зазначив: порушення п. 177.4. ст. 177, в частині правильності списання відсотків банку за користування кредитним лімітом.

Так , згідно договору поруки №POR 1416560663303 від 21.11.2014, укладеного з ПАТ КБ «Приватбанку» (код ЄДРПОУ 14360570) ОСОБА_5 був наданий кредитний ліміт в сумі 90000,00 грн. Відповідно до умов п.1.1.2 даного Договору передбачено нарахування та сплаті відсотків за користування кредитним лімітом. Згідно банківських виписок ФОП ОСОБА_4 сплачено відсоток за користування кредитним лімітом в сумі: 2014р.- 5425,62 грн., за 2015р.- 1666,61 грн. Віднесення витрат у вигляді відсотків банку за користування кредитним лімітом не передбачено вимогам п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. Витрати по сплаченим відсоткам відображались в книзі обліку доходів та витрат, як інші витрати, пов’язані з одержанням доходу за відповідний період».

Відповідач в акті перевірки вказує, що сума розбіжностей (заниження доходу) у 2014 році складає 14606,66 грн., за рахунок не включення до складу загального оподатковуваного доходу суми отриманої передплати. Позивач у судовому засіданні звертав увагу суду, на те, що у СО ОСОБА_7 суми отриманої передплати взагалі не було ні станом на початок 2014 року (на 01.01.2014р) ні станом на кінець 2014р.(на 31.12.2014р.) Надав до суду для підтвердженим цього оборотно-сальдовоу відомість по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за січень 2014р.(на початок року) та оборотно-сальдової відомість по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за грудень 2014р.(на кінець року). Навпаки станом на початок 2014 року була дебиторська (Д-т 361) заборгованість покупців за відвантажений у грудні 2013р. товар на загальну суму 17628,00 грн., з ПДВ у тому числі: - ТОВ "КОМПАНІЯ "ПРАЙД" на загальну суму 13848,00 грн. з ПДВ (у т.ч 1320,00 грн. 7830,00 грн. та 4698 грн.); -ТОВ "ТДХ" на суму 3780,00 з ПДВ.

Судом досліджені матеріали перевірки, де при перевірці відповідач формував структуру витрат, пов’язаних із здійсненням діяльності (за даними перевірки) за 2014 рік, за 2015 рік та за 2016 рік. (сторінка 15-16 Акту перевірки), відповідач не включив ці витрати по сплаті єдиного соціального внеску.

Позивач надав до суду копії платіжних доручень, які підтверджують оплату єдиного соціального внеску ЄСВ., та є витратами звітного періоду за 2015 рік: Платіжне доручення №12 від 10.02.2015р на суму 9038,68 грн. з призначенням платежу: ЄСВ в розмірі 34,7% від підприємницької діяльності за 2014 рік; Платіжне доручення № 61 від 20.04.2015р на суму 2000,00 грн. з призначенням платежу: Авансовий внесок ЄСВ в розмірі 34,7% від підприємницької діяльності за 1 квартал 2015; Платіжне доручення №152 від 11.08.2015р на суму 4000,00 грн. з призначенням платежу: Авансовий внесок ЄСВ в розмірі 34,7% від підприємницької діяльності за 2015; Платіжне доручення № 231 від 23.10.2015 на суму 4000,00 грн. з призначенням платежу: Авансовий внесок ЄСВ в розмірі 34,7% від підприємницької діяльності за 2015р.

Позивач надав до суду копії платіжних доручень, які підтверджують оплату єдиного соціального внеску ЄСВ., та є витратами звітного періоду за 2016 рік: Платіжне доручення №10152 від 09.02.2016р на суму 19082,24 грн. з призначенням платежу: ЄСВ в розмірі 34,7% від підприємницької діяльності за 2015р; Платіжне доручення №72 від 21.04.2016 на суму 2000,00 грн. з призначенням платежу: Авансовий внесок ЄСВ в розмірі 22% від підприємницької діяльності за 2016р; Платіжне доручення №155 від 20.07.2016р на суму 2000,00 грн. з призначенням платежу: Авансовий внесок ЄСВ в розмірі 22% від підприємницької діяльності за 2016р; Платіжне доручення №261 від 19.10.2016 на суму 4000,00 грн. з призначенням платежу: Авансовий внесок ЄСВ в розмірі 22% від підприємницької діяльності за 2016 рік.

Судом досліджені матеріали справи та судом встановлено, що у позивача були витрати, які відповідач при збільшені сум загального оподатковуваного доходу не збільшив структуру витрат: за 2014 рік до структури витрат відповідачем не зараховано 14682,92 грн. (у т.ч. собівартість реалізованих товарів у сумі 9576,61 грн., та сплаченої суми ЄСВ 5106,31грн.); за 2015 рік до структури витрат Відповідачем не зараховано 19038,68 грн. (сплаченої суми ЄСВ 19038,68грн.); за 2016 рік до структури витрат Відповідачем не зараховано 27082,24 грн. (сплаченої суми ЄСВ 27082,24грн.). Судом встановлено, відсутні правові підстави у відповідача у збільшенні суми чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 14606,61 грн. та 2015рік на 3000,00 грн.

Щодо податкового повідомлення – рішення від 05.02.2018 №000123131, суд зазначає, що 01 січня 2015 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Згідно з абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктами 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 Податкового кодексу України.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

З врахуванням наведеного військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається, виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідач донарахував військовий збір з доходу від підприємницької діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 в розмірі 6119,56 грн. (21 64,39 грн. + 3 955,17 грн.) та штрафні санкцій 25% від основного зобов'язання - 1529,89 грн. (2164,39х25%= 541,10 грн., 3955,17х255=988,79 грн.).

Щодо податкового повідомлення – рішення від 05.02.2018 №0001241315, суд зазначає наступне.

Обов’язковими елементами податку на додану вартість є: об’єкт обкладення (ст. 185 ПКУ); база нарахування (ст. 188-192 ПКУ); ставка податку (ст. 193 ПКУ).

В Акті перевірки зазначено що: за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 самозайнятою особою ОСОБА_4, задекларовано податкових зобов’язань (р.9б) з податку на додану вартість (з урахуванням коригувань) у сумі 2756472,0 грн.

Перевіркою відображених у рядку 1а декларацій „Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів” показників за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 у загальній сумі 13782358,0грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з надання послуг з перевезення та доставки ТМЦ, згідно укладених договорів.

Проведеною перевіркою відображеного показника за січень 2014 року - грудень 2016 року на підставі таких документів: податкових декларацій з ПДВ, податкових, видаткових накладних, додатку №5 (Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) встановлено заниження задекларованих СО ОСОБА_4 показників у рядку 1а декларацій „Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів”, зокрема: згідно наданих до перевірки документів (товарно-транспортних накладних, наказів щодо затвердження норм витрат палива та застосування нормативів на списання пального, електронних звітів за кожним транспортним засобом, видаткових накладних та т.п.) самозайнятою особою ОСОБА_4 протягом 2014р. віднесено до складу витрат дизельного палива на суму 613646,92грн., що складає 60060,0літрів, аналогічно, протягом 2015р. на суму 1549390,05грн., що складає 140930,0літрів, протягом 2016р. на суму 2204119,35грн., що складає 173963,0літрів.

Згідно записів Книг обліку доходів та витрат та наданої звітності витрати на придбання дизельного палива входять до складу інших витрат відповідних звітних періодів. Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті встановлені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 із змінами та доповненнями (далі по тексту Наказ №43). Розрахунок нормативних витрат палива для автомобілів-самоскидів визначений п. 4 Наказу №43.

За результатами перевірки було встановлено завищення дозволених нормативних витрат палива на транспортні засоби протягом 2014 року на суму 9064,84 грн. (809,36 літрів), протягом 2015 року, на суму 156791,75 (14253,0 літрів), протягом 2016 року на суму 285870,0 (17592,0 літрів).

З урахуванням висновку щодо розгляду заперечень, на підставі Додатків №5; №6 та №7 до висновку про розгляд заперечень від 01.02.2018 року завищення дозволених нормативних витрат палива на транспортні засоби зменшились та склали: упродовж 2014р. на суму 1601,08 грн., упродовж 2015р., на суму 139239,11 грн., уподовж 2016р. на суму 267094,42 грн.

Відповідно до вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Розмір податкового зобов’язання з податку на додану вартість будуть залежить від узгодженого розміру чистого оподатковуваного доходу.

До узгодження чистого оподатковуваного доходу відсутні правові підстави для виконання податкового повідомлення – рішення від 05.02.2018 №0001241315.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У судовому засіданні відповідачем не доказано правомірності спірних рішень, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена їх протиправність.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (просп. Гагаріна, буд. 41 А, кв. 41, м. Харків, 61001, РНОКПП1722710954) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування вимог, рішення і податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати Головного управління ДФС у Харківській області: вимогу від 05.02.2018 №0000231315; рішення №0001211315 від 05.02.2018; рішення №0005881315 від 22.05.2018; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2018 №0000241315; рішення №0001251315 від 05.02.2018; податкове повідомлення - рішення від 05.02.2018 №0001221315; податкове повідомлення - рішення від 05.02.2018 №0001231315; податкове повідомлення - рішення від 05.02.2018 №0001241315.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП1722710954) сплачену суму судового збору в розмірі 4572 (чотири тисячі п’ятсот сімдесят дві) грн. 11 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (ЄДРПОУ 39599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2018 року.

Суддя М.М.Панов