Рішення № 76847665, 02.10.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1698/18

02 жовтня 2018 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Тернопільській області звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 4068,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувала узгоджені суми податкового зобов’язання, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 4068,46 грн., яка не сплачена добровільно, а тому дана сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у якій встановлено строк подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Зазначену ухвалу суду відповідач отримала 07.09.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, у встановлений судом строк відповідач не подала до суду відзив на позовну заяву.

Частиною другою статті 263 КАС України визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини п’ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа – підприємець 01.09.2015 та перебуває на обліку у Теребовлянському відділенні Гусятинської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, як платник податків.

Відповідно до статті 67 Конституції України та підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України на відповідача покладений обов’язок сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.

Суд встановив, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувала узгоджені суми податкового зобов’язання, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 4068,46 грн., в тому числі пеня на суму 34,90 грн.

Зазначена сума заборгованості підтверджується розрахунком суми позовних вимог (арк. справи 12), довідкою про наявність податкового боргу (арк. справи 11), розрахунком пені (арк. справи 13), світлокопією інтегрованої картки платника податків (арк. справи 20-21) та податковою декларацією платника єдиного податку (арк. справи 17-19).

Доказів, які би підтверджували самостійну сплату відповідачем визначеної у податковій декларації суми податкового зобов’язання з єдиного податку з фізичних осіб відповідач не надала, а суд не здобув.

Таким чином, сума податкового зобов’язання з єдиного податку з фізичних осіб яка самостійно визначена платником податку у відповідній податковій декларації є узгодженою у порядку і на умовах, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, визнається згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом.

Таким чином, заборгованість відповідача перед бюджетами та державними цільовими фондами з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 4068,46 грн. є податковим боргом.

Суд встановив, що у зв’язку з несплатою податкового боргу згідно статті 59 ПК України відповідачу було надіслано податкову вимогу форми "Ф" № 6821-17 від 22.02.2018 на суму 10 220,96 грн. (арк. справи 16).

Як слідує з матеріалів справи, з дати отримання податкової вимоги, відповідач податковий борг не погашала у повному обсязі, а отже, відповідно до статті 60 ПК України зазначена податкова вимога не відкликалася.

На час розгляду справи судом, доказів погашення податкового боргу в сумі 4068,46 грн. відповідач не надала, а суд не здобув.

Пунктом 41.2 статті 41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином за відсутності понесених судових витрат у даній справі, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 39403535) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, код РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення податкового боргу,- задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, код РНОКПП НОМЕР_1) податковий борг у сумі 4068 (чотири тисячі шістдесят вісім) грн. 46 коп. за платежем єдиний податок з фізичних осіб на р/р 31415699019482, код банку одержувача 39515542, МФО 899998, код платежу 18050400.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.10.2018.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.