Рішення № 76847647, 26.09.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2018 року м. Рівне №817/400/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не прибув,

відповідача 1: представник ОСОБА_1,

відповідача 2: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 доОСОБА_3 селищної ради Володимирецького району Рівненської області, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2В.) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області (далі – відповідач 1, ОСОБА_3 селищна рада), Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі – відповідач 2, Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області), в якому просив суд:

1. Зобов'язати відповідача 2 поставити письмову вимогу перед відповідачем 1 про перерахування коштів (гривні) у сумі еквівалентній 53 500 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку на особовий рахунок в установі Ощадбанку №26256000099094 МФУ 333368 код ЄДРПОУ 0933401, що належить ОСОБА_4 (співвласник житла) відповідно до спільної заяви-згоди всіх співвласників від 30 листопада 2017 року;

2. Зобов'язати відповідача 1 перерахувати кошти (гривні) у сумі еквівалентній 53 500 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку на особовий рахунок в установі Ощадбанку №26256000099094 МФУ 333368 код ЄДРПОУ 0933401, що належить ОСОБА_4 (співвласник житла) відповідно до спільної заяви-згоди всіх співвласників від 30 листопада 2017 року;

3. Стягнути солідарно з обох відповідачів на його користь моральну шкоду по 500 000 гривень з кожного, за надмірно тривале невиконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача 2 тривалий час знаходиться на виконанні виконавче провадження №31166879 щодо придбання ОСОБА_3 селищною радою йому житла. Однак, в супереч нормам законодавства лишається невиконана ухвала Вищого адміністративного суду від 16.11.2011, якою ОСОБА_3 селищну раду Рівненської області зобов'язано придбати та надати у користування ОСОБА_2 квартиру, що має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового Кодексу України. Таким чином, селищна рада протягом тривалого часу не виконує судові рішення, хоча Рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Кононова та інші проти України” від 06.06.2013 а саме за заявою 37355/0828/07/2008 зобов’язано державу Україна виконати рішення національних судів, ухвалених на користь ОСОБА_2, а саме (згідно тексту рішення та додатку 1 до нього) - ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002 року, яка змінена ухвалою того ж суду 26.06.2008 року (у світлі рішень того ж суду від 05.06.2007 року та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008 року). Також, позивачем заявлено до стягнення моральної шкоди по 500 000 гривень з кожного відповідача, за надмірно тривале невиконання судового рішення, з урахуванням глибини і тривалості душевних страждань. З підстав наведених у позовній заяві, позивач просив суд позов задовольнити повністю(а.с.2-3).

На адресу суду позивач ОСОБА_2 надіслав заяву, в якій просив суд розгляд справи, призначеної на 26.09.2018 о 11:30год., провести без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.161).

Відповідачем 1 - ОСОБА_3 селищною радою подано відзив на адміністративний позов, де зазначено, що у межах виконавчого провадження №31166879, у селищної ради відсутній обов’язок щодо придбання будинку, як і обов’язку купити будинок саме у Володимирці, а його купівля не буде належним виконанням покладених судовим рішенням обов’язків. Відповідач 1 зазначив, що позивач неодноразово звертався до ОСОБА_3 селищної ради щодо придбання селищною радою житлового будинку ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Заявника повідомлено, що його звернення буде розглянуте на пленарному засіданні селищної ради з дотриманням вимог ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо строків оприлюднення рішень селищної ради (не пізніше, як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття). Також, ОСОБА_3 селищна рада прийняла рішення «Про придбання приватизованого майна» від 22.03.2018 №1188. На виконання цього рішення вчинено всі необхідні дії щодо організації конкурсу з придбання житла ОСОБА_3 селищною радою, однак жодних пропозицій щодо участі у конкурсі від юридичних чи фізичних осіб – не надійшло.

З мотивів наведених у відзиві на позовну заяву, представник ОСОБА_3 селищної ради у судовому засіданні зазначила, що даний позов є необґрунтований та такий, що не підлягає до задоволення (а.с.55-89).

Відповідачем 2 - Управлінням ДВС ГТУЮ у Рівненській області подано відзив на адміністративний позов, в якому вказав, що враховуючи резолютивну частину рішення суду державний виконавець не може перевищити повноваження, надіславши боржнику – ОСОБА_3 селищній раді, лист з вимогою сплатити кошти на користь стягувача, так як порядок виконання ВП №31166879 регулюються виключно розділом 8 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII. А відповідно до ч.1 ст.18 цього Закону, виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Враховуючи наведене відповідач 2 просив суд в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю та розглянути справу без участі представника Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області (а.с.142-143).

До суду надійшла відповідь на відзив від позивача, де він зазначив, що критично оцінює отриманий відзив ОСОБА_3 селищної ради (а.с.94).

Заслухавши пояснення представника відповідача 1, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що поданий позов необхідно задовольнити частково, з огляду на наступне.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002 затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 селищною радою, відповідно до якої, за порушення правил обліку осіб, що потребують житла, ОСОБА_3 селищна рада зобов’язалась надати позивачу житло, яке буде в наявності позачергово.

В подальшому, за заявою позивача, ухвалою Володимирецького районного суду від 26.06.2008 року, у зв’язку із тривалим невиконанням рішення суду щодо зобов’язання ОСОБА_3 селищної ради забезпечити ОСОБА_2 житлом відповідно до вказаної мирової угоди (рішення Володимирецького районного суду від 05.06.2007), з метою захисту Конституційного права позивача на житло, судом було змінено спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду від 05.06.2007 та стягнуто з ОСОБА_3 селищної ради в користь позивача кошти в сумі 164 004,00 грн. для придбання житла.

Вказана ухвала Володимирецького районного суду від 26.06.2008 була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2009.

Саме тривале невиконання вказаних рішень національного суду стало підставою звернення позивача до Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Кононова та інші проти України” від 06.06.2013 постановлено, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, постановлено, що було порушення статті 13 Конвенції, постановлено що, держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, а саме за заявою 37355/0828/07/2008 зобов’язано державу Україна виконати рішення національних судів, ухвалених на користь ОСОБА_2, а саме (згідно тексту рішення та додатку 1 до нього) - ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002 року, яка змінена ухвалою того ж суду 26.06.2008 року (у світлі рішень того ж суду від 05.06.2007 року та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008 року) та сплатити протягом трьох місяців на користь заявника (позивача) 3000 євро в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011 за результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 селищної ради та заступника прокурора Рівненської області, який діяв в інтересах ОСОБА_3 селищної ради, на ухвалу Володимирецького районного суду від 26.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2009, абзац другий резолютивної частини ухвали Володимирецького районного суду від 26.06.2008 викладено у новій редакції. А саме: - “Змінити спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05.07.2007 року та зобов’язати ОСОБА_3 селищну раду Рівненської області придбати та надати у користування ОСОБА_2 квартиру, яка має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України”.

Також, судом встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2014, у справі №817/1893/14 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини №11770/03, виданого 06.06.2013 року (ВП №38662180), в частині забезпечення виконання рішень Національних судів ухвалених на користь ОСОБА_2, які залишаються невиконаними. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.07.2017, у справі №817/2190/15 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_3 селищної ради щодо тривалого невиконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011, постановленої у справі №К-7011/09, якою ОСОБА_3 селищну раду Рівненської області зобов’язано придбати та надати у користування ОСОБА_2 квартиру, що має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України. Визнано протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо тривалого невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 (справа “Кононова та інші проти України”) в частині зобов'язання держави - відповідача виконати рішення національних судів ухвалених на користь ОСОБА_2. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017 у справі №817/2190/15, апеляційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ОСОБА_3 селищної ради Володимирецького району Рівненської області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 селищної ради Володимирецького району Рівненської області, прийнято у цій частині нову постанову, якою позов в цій частині задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 селищної ради Володимирецького району Рівненської області моральну шкоду в розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч гривень), завдану тривалим невиконанням ухвали Вищого адміністративного суду від 16.11.2011 року, постановленої у справі №К-7011/09, якою ОСОБА_3 селищну раду Рівненської області зобов'язано придбати та надати у користування ОСОБА_2 квартиру, що має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового Кодексу України. В решті постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів щодо тривалого невиконання рішень судів, позивач звернувся із захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Такі вимоги закону, щодо обов’язковості виконання судових рішень та контролю з боку суду за його виконанням відповідають ОСОБА_7 Європи в галузі адміністративного судочинства та адміністративного права.

ОСОБА_7 REC (2003) 16 Комітету Міністрів державам-членам щодо виконання адміністративних і судових рішень у сфері адміністративного права, яка була прийнята Комітетом Міністрів 09.09.2003 року на 851 нараді зазначено, що дієвість правосуддя вимагає виконання судових рішень у сфері адміністративного права, особливо, коли вони стосуються адміністративних органів; нагадуючи у зв’язку з цим про права, які захищає Європейська конвенція з прав людини, невід’ємною частиною яких є виконання судових рішень у межах розумного строку.

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV (далі - Закон України № 3477-IV від 23.02.2006), цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ) і протоколів ( 994_535, 994_059, 994_802, 994_804, 994_170, 994_171, 994_536, 994_537, 994_180, 994_527 ) до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.

В силу вимог ст. 2 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006, рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції ( 995_004 ). Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлено позовні вимоги про зобов'язання відповідача 2 - Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області поставити письмову вимогу перед відповідачем 1 ОСОБА_3 селищною радою про перерахування коштів (гривні) у сумі еквівалентній 53 500 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку на особовий рахунок в установі Ощадбанку №26256000099094 МФУ 333368 код ЄДРПОУ 0933401, що належить ОСОБА_4 (співвласник житла) відповідно до спільної заяви-згоди всіх співвласників від 30 листопада 2017 року; зобов'язання відповідача 1 ОСОБА_3 селищною радою перерахувати кошти (гривні) у сумі еквівалентній 53 500 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку на особовий рахунок в установі Ощадбанку №26256000099094 МФУ 333368 код ЄДРПОУ 0933401, що належить ОСОБА_4 (співвласник житла) відповідно до спільної заяви-згоди всіх співвласників від 30 листопада 2017 року.

Так, на підтвердження своїх вимог позивач долучив копію звернення від 30.11.2017 до ОСОБА_3 селищної ради від громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з пропозицією про придбання селищною радою у них житлового будинку за ціною еквівалентною 53500 дол. США.(а.с.29).

На вказані звернення селищна ради повідомила про необхідність надання документів, що підтверджують відповідність будинку встановленим санітарним нормам і вимогам до житлових приміщень та те, що він є благоустроєним, а також звіту про незалежну експертну оцінку будинку, на підставі якого визначена його вартість. Заявників повідомлено, що їхнє звернення буд розглянуте на пленарному засіданні селищної ради з дотриманням вимог ч. з ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с.63-64).

Також, судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до ОСОБА_3 селищної ради щодо придбання селищною радою житлового будинку ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Заявника повідомлено, що його звернення буде розглянуте на пленарному засіданні селищної ради з дотриманням вимог ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо строків оприлюднення рішень селищної ради (не пізніше, як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття).

Також, 14.12.2017 до ОСОБА_3 селищної ради надійшло звернення від громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з пропозицією про придбання селищною радою у них житлового будинку за ціною, еквівалентною 34 000 дол. США.(а.с.66).

На звернення селищної ради про надання документів, що підтверджують відповідність будинку встановленим санітарним нормам і вимогам до житлових приміщень та те, що він є благоустроєним, а також звіту про незалежну експертну оцінку будинку, на підставі якого визначена його вартість, а також деяких інших документів та інформації, такі відомості заявниками не надані. Заявників повідомлено, що їхнє звернення буде розглянуте на пленарному засіданні селищної ради з дотриманням вимог ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо строків оприлюднення проектів рішень селищної ради (не пізніше, як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття).

Згодом, 22.03.2018 на сьомому скликанні ОСОБА_3 селищна рада, прийняла рішення №1188 «Про придбання приватизованого майна» (далі – рішення ОСОБА_3 селищної ради «Про придбання приватизованого майна» від 22.03.2018 №1188), та вирішила:

1. Відхилити пропозицію громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про придбання (набуття у власність) ОСОБА_3 селищною радою житлового будинку №40 по вулиці Лісова в смт. Володимирець та земельної ділянки, на якій він розміщений, на умовах, зазначених у їхніх зверненнях.

2. Відхилити пропозицію громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про придбання ОСОБА_3 селищною радою належного їм майна - житлового будинку №36 по вулиці Котляревського в смт. Володимирець на умовах, зазначених у їхніх зверненнях.

3. Внести зміни до рішення ОСОБА_3 селищної ради від 12.07.2016 №213, вилучивши з нього пункти 3, 4, 5.

4. Придбання ОСОБА_3 селищною радою житла з метою виконання судових рішень щодо забезпечення ОСОБА_2 житлом (ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011 року у справі №6-а-4/08 (к-7011/09, к-22093/09), постанов Володимирецького районного суду від 20.05.2008 року та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 року, а також ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.09.2014 року по справі №2-а-4/08 в частині виконання умов мирової угоди від 16.07.2002 року щодо забезпечення ОСОБА_2 житлом, рішення Володимирецького районного суду від 05.06.2007 р., зміненого постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008 у справі №2- а-77/07 (22а-1421-08)), здійснити шляхом проведення відкритого конкурсу, для цілей якого:

4.1.Затвердити Порядок організації конкурсу з придбання житла ОСОБА_3 селищною радою з метою виконання судових рішень (додаток 1).

4.2.Затвердити конкурсну документацію конкурсу на придбання житла з метою виконання судових рішень (додаток 2).

4.3.Конкурсній комісії, що створена рішенням ОСОБА_3 селищної ради від 12.07.2016 року №213, провести конкурс з придбання житла ОСОБА_3 селищною радою з метою виконання судових рішень у порядку, передбаченому цим рішенням.

4.4.Розмістити на веб-сайті селищної ради та у засобах масової інформації оголошення про проведення конкурсу з придбання житла з метою виконання судових рішень (додаток 3).

4.Це рішення набирає чинності з дати його оприлюднення на веб-сайті ОСОБА_3 селищної ради(а.с.165-166).

Супровідним листом від 26.03.2018 №02-23/335, повідомлено позивача про результати прийнятого рішення, відповідно до копії фіскального чеку(а.с.169).

Документація для проведення відкритого конкурсу, розроблена на виконання рішення ОСОБА_3 селищної ради «Про придбання приватизованого майна» від 22.03.2018 №1188, також долучена до матеріалів справи відповідачем(а.с.168-188).

В мотивах відмови у прийняті пропозицій громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про придбання у них житла для ОСОБА_2 наведено, що беручи до уваги роз’яснення Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, що надійшли до ОСОБА_3 селищної ради (вх. №02-22/601 від 09.08.2017, №02- 22/559 від 25.07.2017), та зважаючи на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011 у справі №6-а-4/08 (к-7011/09, к-22093/09), на ОСОБА_3 селищну раду покладено обов’язок придбати конкретний вид житла - квартиру, а заявниками ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, на звернення селищної ради не надані додаткові документи, що мають значення для вирішення порушеного у їхніх зверненнях питання (щодо вартості житла, визначеної внаслідок його незалежної експертної оцінки, рівня благоустроєності житла та його відповідності встановленим санітарним нормам).

Фактично на думку селищної ради, в останньої у межах виконавчого провадження №31166879, відсутній обов’язок щодо придбання будинку, як і обов’язку купити будинок саме у Володимирці, а його купівля не буде належним виконанням покладених судовим рішенням обов’язків.

Представник селищної ради, в судовому засіданні зазначила, що на виконання рішення ОСОБА_3 селищної ради «Про придбання приватизованого майна» від 22.03.2018 №1188, вчинено всі необхідні дії щодо організації конкурсу з придбання житла ОСОБА_3 селищною радою, однак жодних пропозицій щодо участі у конкурсі від юридичних чи фізичних осіб – не надійшло.

Як зазначалося вище судом, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011, за результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 селищної ради та заступника прокурора Рівненської області, який діяв в інтересах ОСОБА_3 селищної ради, на ухвалу Володимирецького районного суду від 26.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2009, абзац другий резолютивної частини ухвали Володимирецького районного суду від 26.06.2008 викладено у новій редакції. А саме, змінено спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05.07.2007 року та зобов’язано ОСОБА_3 селищну раду Рівненської області придбати та надати у користування ОСОБА_2 квартиру, яка має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України.

У цьому рішенні, колегії суддів дійшла висновку, що у відповідності зі статтею 33 Закону України “Про виконавче провадження” та статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, зміною способу і порядку виконання рішення є прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Забезпечення виконання судового рішення у цій справі одночасно з дотриманням встановлених чинним законодавством прав та повноважень органу місцевого самоврядування, на думку колегії суддів, є можливим за умов, коли відповідач буде зобов’язаний придбати за рахунок власних коштів жиле приміщення для передачі у користування позивача. Такий спосіб дозволить виконати рішення суду й у примусовому порядку.

Таким чином, не підлягають задоволенню вище вказані позовні вимоги перед відповідачем 1 ОСОБА_3 селищною радою про перерахування коштів (гривні) у сумі еквівалентній 53 500 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку на особовий рахунок в установі Ощадбанку №26256000099094 МФУ 333368 код ЄДРПОУ 0933401, що належить ОСОБА_4 (співвласник житла) відповідно до спільної заяви-згоди всіх співвласників від 30 листопада 2017 року; зобов'язання відповідача 1 ОСОБА_3 селищною радою перерахувати кошти (гривні) у сумі еквівалентній 53 500 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку на особовий рахунок в установі Ощадбанку №26256000099094 МФУ 333368 код ЄДРПОУ 0933401, що належить ОСОБА_4 (співвласник житла) відповідно до спільної заяви-згоди всіх співвласників від 30 листопада 2017 року, оскільки вони по своїй суті - є зміною способу виконання рішення національного суду, так як питання зміни способу виконання рішення національного суду від 05.06.2007 у справі №6-А-4/08, було розглянуто Вищим адміністративним судом України ухвалою від 16.11.2011 у справі №К-7011/09.

Поміж тим, суду необхідно звернути увагу на наступне.

Рішеннями національних суддів зобов’язано ОСОБА_3 селищну раду придбати та надати у користування ОСОБА_2 квартиру, яка має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України.

Статтею 48 Житлового кодексу України передбачено, що жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

При передачі громадянам житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі.

Громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна квартира) або призначається для осіб різної статі (частина друга статті 50).

Згідно із ст.50 цього ж Кодексу, жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.

Не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами, за винятком випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 54 цього Кодексу.

Особам похилого віку, а за висновком лікувально-профілактичного закладу також відповідним категоріям осіб з інвалідністю і хворих на їх прохання жилі приміщення надаються на нижніх поверхах або в будинках з ліфтами.

Хоча з долучених до матеріалів справи доказів встановлено, що ОСОБА_3 селищною радою все ж вживалися заходи щодо виконання рішення суду з придбання ОСОБА_2 житла, а саме в частині організації конкурсу з придбання житла, однак реального виконання, та як наслідку придбання житла, яке має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України – здійснено не було.

Таким чином, відповідач 1 ОСОБА_3 селищна рада не відновили порушеного цивільного права ОСОБА_2 на житло.

Так, суд звертає увагу на те, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області щодо тривалого невиконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011, постановленої у справі №К-7011/09, якою ОСОБА_3 селищну раду Рівненської області зобов’язано придбати та надати у користування ОСОБА_2 квартиру, що має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України.

Також, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо тривалого невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 (справа “Кононова та інші проти України”) в частині зобов'язання держави - відповідача виконати рішення національних судів ухвалених на користь ОСОБА_2, з наступних мотивів.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII) визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статті 2 цього Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов’язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об’єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст. 18 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII).

Відповідно до п.8 Порядку взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини під час забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання рішень Європейського суду з прав людини, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 23.09.2013 року №1989/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.2013 за №1642/24174 (далі – Порядок №1989/5), у разі постановлення Європейським судом рішення, відповідно до якого держава зобов’язана виконати рішення національного суду, Секретаріат протягом 10 днів після розміщення на сайті Європейського суду тексту остаточного рішення в справі проти України передає Державній виконавчій службі України автентичний переклад відповідного рішення Європейського суду.

У разі невиконання рішення національного суду на дату постановлення рішення Європейським судом ДВС України протягом місяця з дати отримання автентичного перекладу рішення Європейського суду організовує перевірку стану виконання рішення національного суду, вживає заходів щодо його виконання, при неможливості виконати рішення без зміни порядку та способу його виконання повідомляє Секретаріат з подальшим вжиттям заходів, передбачених пунктами 10, 11 та 12 цього порядку (п.9 Порядку №1989/5).

Згідно з п.10 Порядку №1989/5, якщо рішення суду не виконано, його виконання знаходиться на постійному контролі Державна виконавча служба України до повного виконання рішення національного суду.

Відповідно до п.11 Порядку №1989/5, у разі якщо рішення національного суду, у якому передбачається вжиття заходів зобов’язального характеру, не може бути виконано протягом одного місяця з дня отримання ДВС України автентичного перекладу тексту відповідного рішення Європейського суду, державний виконавець на виконанні якого перебувало рішення національного суду, звертається до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення із обов’язковим повідомленням суду про необхідність залучення представника Секретаріату як спеціаліста в галузі застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та виконання рішень Європейського суду.

Якщо рішенням Європейського суду передбачається вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом виконання рішення національного суду, Секретаріат надає Державній виконавчій службі практичну допомогу та роз’яснення щодо виконання (п.14 Порядку №1989/5).

У разі необхідності Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини може ініціювати проведення перевірки дій чи бездіяльності посадових осіб Державної виконавчої служби, якщо такі дії чи бездіяльність впливають на забезпечення представництва держави у Європейському суді та виконання рішень Європейського суду з прав людини (п.15 Порядку №1989/5).

Відтак, враховуючи вищенаведене суд зазначає, що згідно з національним законодавством єдиним органом державної влади, який здійснює виконання рішень судів в тому числі рішень Європейського суду з прав людини є орган Державної виконавча служба України, зокрема, державний виконавець, який є представником такого органу, а відтак і влади, та здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Так, судом виставлено, що Рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Кононова та інші проти України” від 06.06.2013 за заявою 37355/0828/07/2008 зобов’язано державу Україна виконати рішення національних судів, ухвалених на користь ОСОБА_2, а саме (згідно тексту рішення та додатку 1 до нього) - ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002 року, яка змінена ухвалою того ж суду 26.06.2008 року (у світлі рішень того ж суду від 05.06.2007 року та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008 року).

Згодом, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011 встановлено спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05.06.2007, згідно з яким ОСОБА_3 селищну раду Рівненської області зобов’язано придбати та надати у користування ОСОБА_2 квартиру, яка має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України.

В свою чергу Управлінням ДВС ГТУЮ у Рівненській області, не вчинено жодних дій (заходів) визначених Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII, спрямованих на виконання рішення Європейського суду з прав людини в частині зобов'язання держави-відповідача виконати рішення національних судів ухвалених на користь ОСОБА_2

Оскільки не зважаючи на судовий захист порушеного права позивача як національними судами, так і Європейським судом з прав людини, рішенням якого визначені додаткові заходи індивідуального характеру у вигляді зобов'язання України, як Високої Договірної Сторони Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконати рішення національних судів, ухвалених на користь позивача, права позивача залишаються не відновленими.

Хоча чинним законодавством чітко врегульовано порядок виконання рішень суду, в тому числі Європейського суду з прав людини, які підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, адже виконавче провадження є завершальною стадією судового захисту.

Однак, матеріалами справи лише підтверджено, що 10.02.2012 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області, відкрито виконавче провадження №31166879 з виконання виконавчого листа №6-а-4/08 виданого 23.01.2012, яким зобов’язано придбати та надати у користування ОСОБА_2 квартиру, яка має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України(а.с.58).

Також, позивачем до матеріалів справи долучено постанову від 23.02.2015 про відновлення виконавчого провадження №31166879, з виконання виконавчого листа №6-а-4/08 виданого 23.01.2012, яким зобов’язано придбати та надати у користування ОСОБА_2 квартиру, яка має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України(а.с.23).

З огляду на наведене, жодних інших доказів, що підтверджують вчинення в повному обсязі всіх виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду, яким зобов’язано ОСОБА_3 селищну раду придбати та надати у користування ОСОБА_2 квартиру, яка має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України, Управлінням ДВС ГТУЮ у Рівненській області – суду не надано.

Також, відповідачем 2 не надано суду жодних доказів, які підтверджували б, що державним виконавцем вживалися всі необхідні заходи для дотримання розумності строків виконавчого провадження, зважаючи на надто тривале невиконання рішення національних суддів.

Отже, посилання Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області на те, що враховуючи резолютивну частину рішення суду державний виконавець не може перевищити повноваження, надіславши боржнику – ОСОБА_3 селищній раді, лист з вимогою сплатити кошти на користь стягувача, так як порядок виконання ВП №31166879 регулюються виключно розділом 8 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII, відхиляються судом, так як не спростовують протиправної бездіяльності відповідача 2.

Що стосується позовної вимоги про стягнення солідарно з обох відповідачів на користь ОСОБА_2 моральну шкоду по 500 000 гривень з кожного, за надмірно тривале невиконання судового рішення, то суду необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно до ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі ст. 1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Наявними матеріалами справи підтверджено, що рішення суддів є невиконаними, а тому позивач продовжує бути незабезпеченим житловим приміщенням. Це безумовно потребує від нього додаткових зусиль по організації свого побуту та побуту членів його сім'ї. Сама по собі тривалість невиконання судового рішення безумовно завдає моральних страждань, посилює відчуття безнадійності та відсутності правового захисту. Відповідні моральні страждання посилюються також й тим, що ситуація не зазнає змін навіть після ухвалення рішення Європейського суду з прав людини, яким зобов'язано виконати рішення національних судів щодо позивача.

Так, виконання рішень національних судів цілком залежить від волевиявлення ОСОБА_3 селищної ради, а завдана шкода знаходиться у прямому причинному зв'язку із її бездіяльністю. Жодних дії, які б спричинили реальне відновлення порушеного права позивача - ОСОБА_2, відповідачем 1 вчинено не було. Дії, які підтверджені матеріалами справи, та вчинялися ОСОБА_3 селищною радою, не можуть розцінюватися судом, як дії щодо виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011, оскільки за своєю сутністю не могли спричинити його виконання.

Бездіяльність іншого відповідача - Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області також перебуває у прямому причинному зв'язку із завданням шкоди, оскільки безпосередньо останній зобов'язаний вжити всі необхідні заходи для ефективного виконання рішення національного суду, оскільки, виключно на державну виконавчу службу покладено примусове виконання рішень суду, у порядку, передбаченому законом Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Більше того, вказаним Законом державний виконавець як посадова особа наділений відповідними повноваженнями та заходами впливу на боржників, у разі невиконання рішень. Однак, у суду відсутні докази, які підтверджують, що державним виконавцем вживалися встановлені Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII заходи впливу, з метою спонукання виконання рішення національних суддів. А тому, завдана моральна шкода позивачу, перебуває у прямому причинному зв'язку із бездіяльністю Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області.

З огляду на наведене суд вважає, що відшкодування моральної шкоди має здійснювати як ОСОБА_3 селищна рада, так і Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області.

Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, про що також зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 зі змінами та доповненнями "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", а саме суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача тощо, обґрунтування моральної шкоди позивачем.

Таким чином, враховуючи вище наведені норми законодавства, враховуючи частину вимог позивача, які підлягають до задоволення, враховуючи доведеність заподіяної моральної шкоди позивачу, виходячи з характеру допущених стосовно нього порушень, глибини та обсягу його моральних страждань, засад розумності, виваженості і справедливості, а також з урахуванням інших обставин у даній справі, які мають істотне значення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди і вважає, що необхідно стягнути солідарно з ОСОБА_3 селищної ради, Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в загальному розмірі 50 000гривень, за надмірно тривале невиконання судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі ОСОБА_3 селищна рада, Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області, як суб'єкти владних повноважень не обґрунтували обставини, на яких ґрунтуються їхні заперечення, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Підстави для застосуванні ст.139 КАС - у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 34300, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області (вул. Соборна, 39, смт. Володимирець, Рівненська область, 34300, код ЄДРПОУ 04388113), Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (вул. Замкова, 29, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 34922678) про зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області щодо тривалого невиконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011, постановленої у справі №К-7011/09, якою ОСОБА_3 селищну раду Рівненської області зобов’язано придбати та надати у користування ОСОБА_2 квартиру, що має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо тривалого невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 (справа “Кононова та інші проти України”) в частині зобов'язання держави - відповідача виконати рішення національних судів ухвалених на користь ОСОБА_2.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області та Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у загальному розмірі 50 000 гривень, за надмірно тривале невиконання судових рішень.

В задоволенні решти позовних вимог про зобов'язання відповідача 2 поставити письмову вимогу перед відповідачем 1 про перерахування коштів (гривні) у сумі еквівалентній 53 500 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку на особовий рахунок в установі Ощадбанку №26256000099094 МФУ 333368 код ЄДРПОУ 0933401, що належить ОСОБА_4 (співвласник житла) відповідно до спільної заяви-згоди всіх співвласників від 30 листопада 2017 року; та зобов'язання відповідача 1 перерахувати кошти (гривні) у сумі еквівалентній 53 500 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку на особовий рахунок в установі Ощадбанку №26256000099094 МФУ 333368 код ЄДРПОУ 0933401, що належить ОСОБА_4 (співвласник житла) відповідно до спільної заяви-згоди всіх співвласників від 30 листопада 2017 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 жовтня 2018 року.

Суддя Зозуля Д.П.