Рішення № 76846270, 13.09.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 вересня 2018 року (16 год. 25 хв.)Справа № 808/2565/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., за участю секретаря судового засідання Гопки Л.І.

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1; 51270, АДРЕСА_1) до Військової частини А1978 Міністерства оборони України (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 1, код ЄДРПОУ 08160298) про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини А 1978 Міністерства оборони України (далі – відповідача ), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача у зв’язку із невиплатою позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі 8 930,70 грн. на підставі рапорту від 08.06.2018, який отримано відповідачем 14.06.2018; стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму у розмірі 8 930,70 грн. в рахунок сплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.06.2018 позивач, перебуваючи у щорічній основній відпустці, надіслала засобами поштового зв’язку відповідачу рапорт від 08.06.2018 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2018 ріку розмірі місячного грошового забезпечення. Наказом командира військової частини А1978 від 23.06.2018 № 167 позивача виключено із списків особового складу військової частини А1978 у зв'язку із звільненням з військової служби. 23.06.2018 є останнім днем військової служби позивача, оскільки відповідно до вимог ч. 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Однак, станом на 23.06.2018 матеріальну допомогу позивачу не було виплачено, чим було порушено право на її отримання під час проходження військової служби, на яку позивач має право та яка повинна бути виплачена не пізніше 23.06.2018. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначене судове засідання на 07.08.2018.

Ухвалою суду від 07.08.2018 розгляд справи відкладено до 10.09.2018.

09.08.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив по позов (вх. № 24992), в якому зазначено, що 14.06.2018 до військової частини надійшов рапорт ОСОБА_3 від 08.06.2018 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік. Позивач просить виплатити матеріальну допомогу з метою її витрати на одяг та харчування дітей, оформлення біометричних закордонних паспортів та здійснення подорожі до країн - членів Європейського Союзу. Так, у задоволені рапорту ОСОБА_3 командуванням військової частині відмовлено, в зв'язку з тим що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік виплачується при наявності умов визначених наказом Міністерства оборони України «Про бюджетну політику Міністерства оборони України» № 65 від 15.02.2018, а саме за змістом пункту 9: у заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров'я військовослужбовця або членів його сім'ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та інші поважні причини), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби, про що надана письмова відповідь вих. № 3200 від 26.06.2018 року та доведена 27.06.2018 ОСОБА_3 особисто під підпис. В рапорті не доведено поважність вказаних причин, які стали підставою для порушення клопотання, та не доведено розмір їх потреби. Разом з цим зазначає, при звільнені позивачу військовою частиною виплачені всі види грошового забезпечення на отримання яких позивач набув таке право: грошова допомога на оздоровлення за 2018 рік, що передбачена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260; грошова премія у розмірі 111,00 % за період з 01.06.2018 по 23.06.2018 в повному обсязі; надбавка у розмірі 10% за особливості проходження служби за період з 01.06.2018 по 23.06.2018 в повному обсязі; вихідна грошова допомога при звільнені у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 17 (сімнадцять) повних календарних років служби (підстава наказ командира військової частини А1978 від 23.06.2018 № 167). Враховуючи викладене, з посиланням на наказ Міністерства оборони України «Про бюджетну політику Міністерства оборони України» від 15.02.2018 № 65 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

10.09.2018 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.09.2018.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 13.09.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У період з 18.09.2018 по 27.09.2018 суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду, яка міститься в матеріалах справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з’ясував наступне.

Позивач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є військовослужбовцем Збройних Сил України, проходила військову службу за контрактом, займана посада - медична сестра медичного пункту військової частини А1978, військове звання - «старшина».

Наказом командира військової частини А1978 від 23.06.2018 № 167 позивача виключено із списків особового складу військової частини А1978, у зв'язку із звільненням з військової служби (а.с.10).

Під час знаходження у щорічній основній відпустці за 2018 рік (період відпустки з 06.06.2018 по 22.06.2018), 09.06.2018 позивачем на ім'я командира військової частини А1978 засобами поштового зв’язку направлено рапорт від 08.06.2018 року про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення з метою її виплати на одяг та харчування дітей, оформлення біометричних закордонних паспортів та здійснення подорожі до країн - членів Європейського Союзу. Зазначений рапорт надійшов на адресу відповідача 14.06.2018 (а.с.72).

Станом на 23.06.2018 (останній день військової служби позивача) матеріальну допомогу не виплачено.

Позивач вважає, що вказаною бездіяльністю було порушено її право на отримання матеріальної допомоги під час проходження військової служби, на яку вона має право та яка повинна бути виплачена не пізніше 23.06.2018, у зв’язку із чим звернулась до суду із вказаним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує, що основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною 2 цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова №1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (п. 3 цієї постанови).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704) установлено, що пиплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації (п. 3 цієї постанови).

Умови, розмір і порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за №638/15329; далі - Інструкція №260, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби та втратила чинність 20.07.2018).

Згідно пп. 33.1, 33.3 п. 33 розд. XXXIII Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Таким чином, зазначена допомога є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, яка відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

15.02.2018 Міністром оборони України виданий наказ №65 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2018 рік», відповідно до пункту 9 якого наказано: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород і морського грошового забезпечення). Накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 7 цього наказу після розгляду заяв військовослужбовців. У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров'я військовослужбовця або членів його сім'ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та інші поважні причини), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби. Інші одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачувати в розмірах, визначених нормативно-правовими актами.

Разом з цим, пунктом 7 зазначеного наказу передбачено, що витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2018 році здійснювати за нормами, установленими законодавством України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такого порядку щодо здійснення виплат:

у першу чергу - розрахунки зі звільненими військовослужбовцями;

у другу - щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям, винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду;

у третю - грошова допомога для оздоровлення;

у четверту - інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів).

Із вищевикладеного вбачається, що у 2018 році матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачувалась за умови необхідного фінансування та наявності поважних причин, зазначених у заяві військовослужбовця.

Разом з цим, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, передбачена п. 33.1 Інструкції №260, відповідно до п. 7 наказу Міністерства оборони України №65 від 15.02.2018 є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яке виплачується в останню чергу за наявності коштів.

Як вбачається із поданого позивачем рапорту від 08.06.2018 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, в якості підстави для виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань позивачем зазначено: з метою її виплати на одяг та харчування дітей, оформлення біометричних закордонних паспортів та здійснення подорожі до країн - членів Європейського Союзу.

Як зазначено у судовому засіданні представником відповідача, в рапорті ОСОБА_3 не доведено поважність причин, які стали підставою для порушення клопотання та не доведено їх розмір потреб.

Суд погоджається із відповідачем та вважає, що ті підстави, які викладені ОСОБА_3 у рапорті (витрати на одяг та харчування дітей, оформлення біометричних закордонних паспортів та здійснення подорожі до країн - членів Європейського Союзу) не є поважними, а відтак дії відповідача при розгляді рапорту позивача направлені на виконання вимог чинного законодавства, в частині законності видання наказів про виплату матеріальної допомоги в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату.

Отже, рапорт ОСОБА_3 від 08.06.2018 про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік не містить поважних підстав для виплати такої допомоги, визначених наказом Міністерства оборони України «Про бюджетну політику Міністерства оборони України» № 65 від 15.02.2018.

Беручи до уваги вищезазначене, відповідач при розгляді рапорту ОСОБА_3 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011. Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1; 51270, АДРЕСА_1) до Військової частини А1978 Міністерства оборони України (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 1, код ЄДРПОУ 08160298) про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.09.2018.

Суддя Ю.В. Калашник