Рішення № 76845953, 28.09.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 вересня 2018 року (о 16 год. 40 хв.)Справа № 0840/3094/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (71112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить: стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 за період з 06.12.2017 по 26.07.2018 включно у розмірі 105 680,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки на даний момент Державна фіскальна служба України не виконала постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи Державної фіскальної служби України з 26.07.2016, тому позивач, згідно з ст. 236 КЗпП України, має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання вказаного рішення.

Ухвалою судді від 06.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судовому засіданні на 29.08.2018. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

28.08.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 26861), в якому з посиланням на приписи ст. 236 КЗпП України зазначає, що орган який розглядав трудовий спір є Окружний адміністративний суду м. Києва, а тому подання позову про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду до Запорізького окружного адміністративного суду суперечить приписам статті 236 КЗпП України. Крім того, позивачем не обґрунтовано розрахунку суми 105680,58 грн. середнього заробітку, крім того в позовній заяві зазначено що зазначений розрахунок здійснено із урахуванням загальної кількості робочих днів. Також, позивач у своїй позовній заяві жодним чином не пояснює відсутність вчинення ним жодних дій з метою виконання свої посадових обов'язків, як то звернення до роботодавця або до примусового виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 та Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 по справі №826/13271/16. Таким чином, вважає адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

28.08.2018 від представника відповідача до суду надійшла заява про призначення розгляду адміністративної справи №0840/3094/18 за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Суд зазначає, що предметом розгляду адміністративної справи №0840/3094/18 є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, що відноситься до справ незначної складності, розгляд якої не суперечить ч.4 ст. 257 КАС України. Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Крім того, 28.08.2018 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини 5 статті 123 КАС України, у зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання посилається на приписи частини 5 статті 122 КАС України та зазначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З цього приводу суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги відносяться до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 25.07.2016 №2724-о «Про звільнення ОСОБА_1» та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи Державної фіскальної служби України, з 26.07.2016 (а.с.9-13, 14-16).

Постанова Окружною адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 в частині поновлення позивача на займаній посаді допущена до негайного виконання.

Листом від 19.07.2018 № 10509/3/99-99-04-01-02-14, відповідач повідомив уповноважену особу позивача про те, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 надійшла до Державної фіскальної служби України 05.12.2017 (вх. № 34825/5) та на даний час перебуває у процесі виконання. Так, відповідно до наказу ДФС від 01.02.2018 № 9-ф «Про виконання рішення суду», на виконання вищевказаної постанови суду в частині, що підлягала негайному виконанню, ОСОБА_1 нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5900,00 грн. Також на виконання постанови суду 16.05.2018 в порядку безспірного списання з рахунків ДФС на картковий рахунок ОСОБА_1 було списано кошти у сумі 155 339,47 грн. (а.с.18).

Оскільки рішення суду про поновлення позивача на роботі не виконано, позивач вважає, що з Державної фіскальної служби України належить стягнути її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, у разі якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Правова позиція по даному питанню викладена в постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року № 21-63а15.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до частини сьомої ст. 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його оголошення на судовому засіданні.

Станом на момент звернення позивача до суду, Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16, що допущена до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи Державної фіскальної служби України, всупереч вимогам Кодексу законів про працю України та Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не виконана.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, з 06.12.2017 по 26.07.2018 (157 робочих днів).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.01.15 по справі №6-203цс14 слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок № 100).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

За змістом пункту 10 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати в розрахунковому періоді за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV Порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Згідно з довідкою ДФС України від 08.09.2016 № 1173, посадовий оклад позивача на дату звільнення становив 4308,00 грн., середньоденний заробіток позивача на дату звільнення складав 393,95 грн. (а.с.21).

У подальшому посадовий оклад позивача підвищувався на підставі постанов КМУ, а саме: від 18.01.2017 № 15 - до 5900,00 грн.; від 18.01.2017 № 15 в редакції постанови КМУ від 25.01.2018 № 24 - до 7500,00 грн., що підтверджується листом відповідача від 25.07.2018 № 10846/3/99-99-05-04-02-14 (а.с.20).

Таким чином, коефіцієнт посадового окладу у 2017 році становив 1,37 (5900:4308), у 2018 році – 1,74 (7500:4308). Середньоденна заробітна плата з урахуванням коефіцієнту підвищення у 2017 році становила 539,71 грн. (393,95х1,37), у 2018 році – 685,47 грн. (393,95х1,74).

З 06.12.2017 по 31.12.2017 було 17 робочих днів (25 грудня Державне свято – Різдво Христове), з 01.01.2018 по 26.07.2018 - 140 робочих днів.

Середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 06.12.2017 по 26.07.2018 становить: 9175,07 грн. (17х539,71) + 95965,80 грн. (140х685,47) =105140,87 грн.

Однак, суд не погоджується із кількістю розрахованих позивачем робочих днів у грудні 2017 року (за розрахунком позивача 18 робочих днів), протягом яких було затримано виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді, оскільки у період з 06.12.2017 по 31.12.2017 було 17 робочих днів (25 грудня Державне свято – Різдво Христове), а відтак 25 грудня є не робочим днем, у зв’язку із чим за вказаний день середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді стягненню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що з Державної фіскальної служби України на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виконання постанови суду про поновлення її на посаді, за період з 06.12.2017 по 26.07.2018 в розмірі 105140,87 грн. (157 робочих днів) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що орган який розглядав трудовий спір є Окружний адміністративний суду м. Києва, а тому подання позову про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду до Запорізького окружного адміністративного суду суперечить приписам статті 236 КЗпП України, суд вважає за необхідне зазначити.

Суд зазначає, що питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення може бути вирішене за наслідками звернення із новим адміністративним позовом та з метою уникнення порушень прав позивача на доступ до правосуддя, гарантовані частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе вирішити спірне питання шляхом постановлення відповідного рішення.

Крім того, як зазначено позивачем, вона керувалась правилами частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку із чим позивачем реалізовано своє право на обрання альтернативної підсудності, а відтак належним адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача - для розгляду зазначеної справи є саме Запорізький окружний адміністративний суд.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011. Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (71112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, задовольнити частково.

Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 в частині поновлення на посаді за період з 06.12.2017 по 26.07.2018 в розмірі 105140,87 грн. (сто п’ять тисяч сто сорок гривень 87 копійок) з утриманням податків та інших обов’язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.09.2018.

Суддя Ю.В. Калашник