Рішення № 76845917, 28.09.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 вересня 2018 року (о 14 год. 35 хв.)Справа № 0840/3103/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Аксьнової С.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (71701, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 42/10, код ЄДРПОУ 37830810) про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому просить:

визнати протиправним дії відповідача про відмову поновити виплату пенсії за віком позивачу;

зобов'язати відповідача поновити позивачу нарахування та виплату пенсії за віком, починаючи з 01 червня 2017 року у розмірах відповідно до чинного законодавства України з проведенням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на банківський рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № 4731219109723290.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві з посиланням на Рішення Конституційного суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 зазначає, що 04.07.2018 позивачем була направлена заява до відповідача про поновлення пенсії, проте листом від 10.07.2018 №32/П-7 в поновленні виплати відмовлено, у зв’язку з відсутністю фактичного місця проживання (реєстрації) на території України. Вважає дії відповідача про відмову в поновленні виплати пенсії протиправним, у зв’язку із чим просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 06.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судовому засіданні на 29.08.2018. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

20.08.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 25957), в якому посилається на приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вказує, що згідно із документами з пенсійної справи позивача знято з реєстрації місця проживання на території України та проживає в Ізраїлі, а тому у зв’язку з відсутністю фактичного місця проживання (реєстрації) на території України в управлінні відсутні правові підстави для здійснення поновлення та перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 пенсійної виплати. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено паспортом громадянина для виїзду за кордон №FB498212, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

По досягненні пенсійного віку, позивачу була призначена пенсія за віком, про що свідчить посвідченням №1817504395 від 02.02.2010.

09.12.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії наперед за 6 місяців у зв’язку і виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, на виконання якої відповідачем здійснено виплату пенсії на підставі протоколу від 09.12.2016, з грудня 2016 року по травень 2017 року.

У грудні 2016 року позивач виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Починаючи з червня 2017 року і станом на сьогоднішній день, позивач призначеної по закону пенсії не отримує.

04.07.2018 позивач звернувся до Токмацького об'єднаного УПФУ в Запорізькій області із заявою про поновлення виплати пенсії за віком з 01.06.2017, з врахуванням всіх перерахунків, які відбулися за період з 01.12.2016 до 01.06.2017, коли пенсія позивачу була сплачена не в повному обсязі (а.с.20).

Листом № 32/П-У від 10.07.2018 Токмацьким об'єднаним УПФ України в Запорізькій області відмовлено позивачу у поновленні пенсії, у зв’язку з відсутністю фактичного місця проживання (реєстрації) на території України, а відтак в управлінні відсутні правові підстави для здійснення поновлення та перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 пенсійної виплати (а.с.17-19).

Вважаючи, що вказаною відмовою порушено його право на пенсію, позивач звернулась до адміністративного суду з даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За приписами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини з призначення та виплати пенсій регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1).

Так, згідно із ч. ч. 1, 3, 4 ст.1 Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Стаття 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058) визначає підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, згідно з пп. 2 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Разом з тим, у ст. 51 Закону № 1058 визначено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (ч. 2 ст. 49 Закону № 1058) .

Положення п. 2 ч.1 ст. 49 Закону № 1058, друге речення ст. 51 вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-пр/2009 від 07.10.2009 з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

У даному рішенні Конституційний суд зазначив, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначено пенсію, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тобто пенсіонери, що виїхали за кордон на постійне місце проживання, мають право на отримання пенсії, незалежно від місця проживання та наявності в Україні Угоди з обраною пенсіонером країною.

Згідно з ч.1 ст. 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

У відповідності до абз. 1, 2 п. 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

За приписами абз. 3 ч. 2 ст. 27 Закону № 1058 розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону № 1058 пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

До того ж, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Отже, право позивача на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, адже Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

За наведених обставин, оскільки судом встановлено, що позивач з грудня 2016 року виїхав на постійне місце проживання в Ізраїль, а виплата пенсії йому була припинена в період проживання за кордоном з червня 2017 року, тому, враховуючи той факт, що на даний час він не втратив громадянство України, він має право на поновлення її виплати від дня припинення, тобто з червня 2017 року.

Водночас, суд не погоджується з вимогами позивача про зобов'язання Токмацького об’єднаного УПФУ в Запорізькій області поновити нарахування та виплату пенсії за віком у розмірах відповідно до чинного законодавства України з проведенням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з тих підстав, що вони є передчасними.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх двій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 30.07.2018 № П541/6762819/1.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (71701, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 42/10, код ЄДРПОУ 37830810) про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1.

Зобов'язати Токмацьке об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, починаючи з 01 червня 2017 року та здійснювати виплату пенсії на банківський рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № 4731219109723290.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.09.2018.

Суддя Ю.В. Калашник