Рішення № 76845710, 26.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 р. Справа№235/3993/18

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши в порядку загального провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Красноармійського об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, у якому просила визнати дії відповідача щодо не нарахування підвищення пенсії неправомірними, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 недораховану суму підвищення пенсії у розмірі 5572,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що з 11.06.2014 року вона є пенсіонером за віком, починаючи з 11.06.2014 по 30.09.2017 отримувала пенсію у розмірі 949 грн., що є значно меншим від установленого Законом прожиткового мінімуму. Вважає, що це суперечить положенням статті 46 ОСОБА_2 України, а також вимогам чинного законодавства.

З приводу цього позивачка звернулася до відповідача із заявою від 04.08.2017 року, але відповідач листом № 12/С-01-01-01 від 11.08.2017 фактично відмовив позивачці в доплаті, мотивуючи свою відмову тим, що вона має недостатній страховий стаж (а.с. 10-11).

Позивачка вважає, що відповідач своїми діями порушує її права та діюче законодавство України, яким встановлено, що розмір пенсії не може бути нижче прожиткового мінімуму, а тому просить суд визнати дії відповідача щодо не нарахування підвищення пенсії неправомірними, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 недораховану суму підвищення пенсії у розмірі 5572,00 грн.

Представник відповідача до початку судового засідання надав відзив на позовну заяву, яка за змістом фактично повторює відповідь позивачці на її звернення, зазначає, що порушень вимог діючого законодавства під час нарахування та виплати пенсії у досліджуваний період відповідач у своїх діях не вбачає, фактично пенсія складає 1373 грн., а не 949,00, що є недостовірною інформацію, позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Донецького окружного суду від 03 серпня 2018 року відкрито провадження по справі.

03 вересня 2018 року ухвалами суду замінено відповідача правонаступником та закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Позивач та представники сторін до судового засідання не з’явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Позивач 26 вересня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду надав заяву, якою просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження без участі позивача.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву виклав клопотання про проведення розгляду справи без участі представника управління.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (а.с. 33). Позивач є пенсіонером за віком, відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії ААИ № 085428 (а.с. 6).

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач перебуває на обліку в Покровському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

04 серпня 2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою, якою вказала, що починаючи з 2014 року та по 04 серпня 2017 року отримує пенсію за віком загальною сумою 949 гривень та перерахунок пенсії ніколи не проводився, що є порушенням діючого законодавства України (а.с. 9).

У відповідь на письмове звернення позивача управлінням відповідача листом від 11 серпня 2017 року № 12/с-01-01-01, якою вказав, що згідно з інструкції проведення перерахунку пенсії автоматизованим способом протягом 2015-2017 років відповідно до законодавства України пенсія призначена та виплачується згідно з діючим в України пенсійним законодавством, на підставі наявних в пенсійній справі документів про стаж та заробіток. Всі поетапні перерахунки, затверджені Законом та постановами Уряду України, проведені (а.с. 10-11).

Відповідно до розрахунку пенсії, наданої відповідачем, ОСОБА_1 з 11.06.2014 року по 01.09.2017 року отримує пенсійні виплати у розмірі 949,00 гривень, з 01.10 2017 року по 01.01.2018 року – у розмірі 1373,00 гривень (а.с. 59-63).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується наступним.

Частиною 2 статті 19 ОСОБА_2 України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 46 Основного Закону України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При цьому ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй.

ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується (ст. 8 ОСОБА_2 України).

Верховний Суд України в постанові Пленуму "Про застосування ОСОБА_2 України при здійсненні правосуддя" від 01.11.96 р. зазначив, що оскільки ОСОБА_2 має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності ОСОБА_2 і в усіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_2 як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися на ОСОБА_2, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

За правилами частин 1 та 2 статті 8 КАС України Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 18.07.2006 року по справі "Проніна проти України" та від 12.07.2016 року по справі "Петриченко проти України" констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначив, що у цих справах заявники звертались до національних судів з вимогою вирішити їх спори щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявники посилались, зокрема, на положення ст. 46 ОСОБА_2 України, заявляючи, що їх пенсії не повинні бути нижчими за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позови з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. На думку Суду, національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року N 2017-III до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія, це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судом встановлено, що пенсія є основним джерелом існування позивачки, а тому, з урахуванням наведених положень чинного законодавства, в першу чергу, ОСОБА_2 України, норми якої мають найвищу юридичну силу та є нормами прямої дії, а також принципу верховенства права та практики Європейського суду з прав людини, беззаперечним є висновок про те, що розмір пенсійної виплати позивача має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня – 1074 гривні.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 жовтня – 1373 гривні.

Поряд із цим, частиною 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції чинній на час звернення щодо перерахунку пенсії, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Під час розгляду і вирішення справи встановлено, що розмір пенсійної виплати позивача у згадуваний період складав 949 грн, тобто був меншим від встановленого Законом прожиткового мінімуму, що суперечить положенням ОСОБА_2 та наведених законів України.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання дії Покровського об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області щодо не нарахування підвищення пенсії ОСОБА_1 за період 01.09.2015 по 30.09.2017 неправомірними.

Надаючи оцінку вимогі позивачки про стягнення з Покровського об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області недонарахованої суми підвищеної пенсії за період 01.09.2015 по 30.09.2017 суд зазначає наступне.

Фактичні обставини свідчать, що позивачкою протягом часу з вересня 2015 року по вересень 2017 року включно щомісячна пенсія складала 949 грн, у той час як мала складати:

з 1 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року – 1074 грн;

з 1 січня 2016 по 30 квітня 2016 року – 1074 грн;

з 1 травня 2016 по 30 листопада 2016 року – 1130 грн;

з 1 грудня 2016 по 31 грудня 2016 року – 1247 грн;

з 1 січня 2017 по 30 квітня 2017 року – 1247 грн;

з 1 травня 2017 по 30 вересня 2017 року – 1312 грн;

Таким чином, сума пенсії, яка недоотримана позивачкою як різниця між сумою пенсії, яка фактично виплачена у досліджуваний період, та сумою, яка мала бути виплаченою відповідно до зазначених вимог законодавства щодо встановлення розміру прожиткового мінімуму, складає:

з 1 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року – 500 грн (4296 грн – 3796 грн);

з 1 січня 2016 по 30 квітня 2016 року – 500 грн (4296 грн – 3796 грн);

з 1 травня 2016 по 30 листопада 2016 року – 1267 грн (7910 грн – 6643 грн);

з 1 грудня 2016 по 31 грудня 2016 року – 298 грн (1247 грн – 949 грн);

з 1 січня 2017 по 30 квітня 2017 року – 1192 грн (4988 грн – 3796 грн);

з 1 травня 2017 по 30 вересня 2017 року – 1815 грн (6560 грн – 4745 грн);

загалом з 1 вересня 2015 року по 30 вересня 2017 року – 5572 грн.

Позивачкою та відповідачем надані відповідні документи, зокрема, виписки з карткового рахунку щодо отримання пенсійних виплат, довідки та розпорядження, які підтверджують розрахунок та отримання позивачкою пенсії в розмірі 949 грн щомісячно замість належних сум виплат, що зазначені вище, отже, позовні вимоги про стягнення з Покровського об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недорахованої суми підвищення пенсії за період з 1 вересня 2015 року по 30 вересня 2017 року у розмірі 5572,00 грн також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою суду від 03 серпня 2018 року позивачу відстрочено сплату судового збору до прийняття судом рішенням у справі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб становить 1 762, 00 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області 704,80 грн. на користь Державного бюджету України, як того вимагає ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2-17, 42-47, 72-77, 90, 94, 121, 122, 132, 133, 139, 143, 159-164, 168, 171, 173, 175, 179-181, 183, 192-194, 199, 205, 224, 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про визнання дії Покровського об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області щодо не нарахування позивачу підвищення пенсії та стягнення на користь ОСОБА_1 недорахованої суми підвищення пенсії до Покровського об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області - задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Покровського об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області щодо не нарахування підвищення пенсії ОСОБА_1 за період 01.09.2015 по 30.09.2017.

Стягнути з Покровського об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недораховану суми підвищення пенсії за період з 1 вересня 2015 року по 30 вересня 2017 року у розмірі 5572,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири гривні) 80 копійок на користь державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106).

ОСОБА_1 (місце проживання: 85307, Донецька область, м. Покровськ, м-р. Шахтарський, б. 22, кв.10; РНОКПП НОМЕР_1).

Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецькій області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13; код ЄДРПОУ 42169323).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено та підписано 02 жовтня 2018 року.

Суддя Арестова Л.В.