Рішення № 76844822, 02.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1390/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (надалі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій №00000448-40 від 18.12.2017 року.

Ухвалою судді від 03.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акта від 27.06.2017 року №03/122/40-01/НОМЕР_1 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, оскаржуваним рішенням №00000448-40 від 18.12.2017 року до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., за порушення вимог статті 15 та 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі – Закон №481/95-ВР) – роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії. Позивач не погоджується із вказаним рішенням, оскільки роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснювалася нею за наявності ліцензії від 23.02.2017 серії АС №005199, яка була дійсна з 05.03.2017 року по 05.03.2018 року, з огляду на що просить визнати вказане рішення протиправним та скасувати.

Представник відповідача в поданому відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій прийняте правомірно, на підставі акта перевірки від 26.06.2017 року №03/122/40-01/НОМЕР_1, яким зафіксовано факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями 03.03.2017 року та 04.03.2017 року без наявності ліцензії.

Одночасно у відзиві відповідач просить розгляд справи проводити за участю представника відповідача.

Відповідно до приписів частин п’ятої та шостої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, зокрема, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частина сьома статті 262 КАС України передбачає, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідачем клопотання подано у визначений законодавством строк, одночасно з подачею відзиву.

Разом з тим, подане відповідачем клопотання не містить жодних конкретних обґрунтувань щодо необхідності проведення судового засідання з викликом сторін.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною дев’ятою статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Зазначені положення кореспондуються з приписам статті 162 КАС України, відповідно до яких, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову; відзив, зокрема, повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права та перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання; копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду; до відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Таким чином, пояснення представників сторін, надані в ході судових засідань не є доказами в розумінні приписів статті 72 КАС України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справи незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем подано відзив на позовну заяву та докази на підтвердження викладених у ньому заперечень, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26.01.2016 року позивач, ОСОБА_1, була зареєстрована як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності: роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах. 09.11.2017 року позивача внесено запис до реєстру про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а. с. 39-40).

Як свідчать матеріали справи, на підставі наказу ГУ ДФС у Волинській області від 20.06.2017 року №1508 про проведення фактичної перевірки (а. с. 6) та направлень на проведення перевірки від 20.06.2017 року №№311, 312 (а. с. 29) працівниками ГУ ДФС у Волинській області була проведена фактична перевірка господарської одиниці магазину, що розташований за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Шопена, 4/1, де здійснювала підприємницьку діяльність позивач, про що складено акт від 27.06.2017 №03/122/40-01/НОМЕР_1 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами (а. с. 7-8).

Вказаним актом перевірки зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог статті 15 та 15-3 Закону №481/95-ВР, а саме: факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії.

Як вбачається з матеріалів перевірки, роздрібна торгівля у вказаному магазині алкогольними напоями здійснювалася згідно ліцензій: АЖ №004571 термін дії з 03.03.2016 року до 03.03.2017 року; АС №005199 термін дії з 05.03.2017 року до 05.03.2018 року.

Таким чином, у період з 03.03.2017 року та 04.03.2017 року в магазині не було діючих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Перелік проданих без ліцензії алкогольних напоїв (пива) наведено в акті перевірки.

З пояснень позивачки від 26.06.2017 року слідує, що ФОП ОСОБА_1 вважала, що у згаданий період в неї було право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (а. с. 28).

За наслідками перевірки 18 грудня 2017 року позивачем прийнято рішення №00000448-40 від 18.12.2017 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії (а. с. 27), яке було надіслано позивачу листом від 18.12.2017 року №2777/ФО03-20-40-01-12 (а. с. 23), однак 22.01.2017 року поштовим відділенням повернено рекомендований лист з відміткою: «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а. с. 26). 22.01.2018 року відповідачем складено акт про причини невручення рішення про застосування фінансових санкцій №00000448-40 від 18.12.2017 року (а. с. 24).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року у справі №803/463/18 за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій позов задоволено повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 в дохід місцевого бюджету Луцької міської ради заборгованість по фінансових санкціях у розмірі 17 000,00 грн. на виконання рішення про застосування фінансових санкцій №00000448-40 від 18.12.2017 року. Дане рішення не було оскаржене і набрало законної сили 26.05.2018 року (а. с. 41-42).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України. Відповідно до статті 16 цього Закону контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної Законами України.

Відповідно до частини тринадцятої статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно із абзацом п’ятим частини другої статті 17 цього ж Закону до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Таким чином, суб’єкт господарювання може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої статтею 17 Закону №481/95-ВР, лише у випадку встановлення факту роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що позивач продовжував продаж алкогольних напоїв 03.03.2017 року та 04.03.2017 року, саме в той час коли у нього не діяла ліцензія.

Частиною дев’ятнадцятою статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб’єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов’язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб’єкта господарювання.

Таким чином, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями видаються суб’єктам господарювання терміном на один рік.

У рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року, яке набрало законної сили, встановлено порушення позивачем статті 15 та 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме те, що ліцензії які були у позивача не діяли 03.03.2017 року та 03.04.2017 року, так як у них чітко визначені періоди чинності, твердження позивача про те, що дата початку дії ліцензії є дата її видачі є безпідставними.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також судом встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій №00000448-40 від 18.12.2017 року ФОП ОСОБА_1 в адміністративному порядку не оскаржувала, а також рішення у справі №803/463/18 за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в апеляційному порядку не оскаржила.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт протиправності нечинним рішення про застосування фінансових санкцій №00000448-40 від 18.12.2017 року.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач – ГУ ДФС у Волинській області як суб’єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази, що свідчать про те, що рішення про застосування фінансових санкцій до позивача прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для його прийняття.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 243-246, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер