Рішення № 76844758, 28.09.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/2534/2018

Справа № 243/7016/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м. Слов’янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мінаєва І.М.,

за участю секретаря Янчевського В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2018 року до Слов’янського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 17 жовтня 2015 року вони із відповідачем зареєстрували шлюб в Орджонікідзевському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції. Однак, спільне життя між подружжям не склалося, з тих причин, що відповідач зловживає алкоголем, під час сп’яніння не контролює агресію, тривалий час може не мати постійного місця роботи, у зв’язку із чим має заборгованість в деяких банках и ломбардах, та родина постійно перебуває під тиском кредиторів. Сторони проживають окремо з лютого 2018 року. Крім того, сторони мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із позивачкою.

Переконана, що подальше спільне життя, та збереження шлюбу із відповідачем є неможливим, у зв’язку із чим, просила суд ухвалити рішення, яким розірвати шлюб, укладений між сторонами 17 жовтня 2015 року в Орджонікідзевському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції зареєстрований за актовим записом № 560, та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі в розмірі – 1500,00 грн. щомісячно, до повноліття дитини.

Позивачка ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явилась, подала до суду заяву в якій розгляд справи просила проводити за її відсутності, позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача про місце, день та час розгляду справи. Судом були спрямовані судові повістки за останньою відомою адресою місця перебування ОСОБА_2, однак в жодне із призначених судових засідань він так і не з’явився. У зв’язку із цим, про місце, дату та час розгляду справи відповідач був повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Втім, ОСОБА_2, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з’явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності від нього до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

З огляду на викладене, оскільки відповідач, будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання не з’явився у судове засідання без повідомлення причин неявки, не подав відзив, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, зі згоди позивача, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів із постановленням заочного рішення.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

У судовому засіданні із достовірністю встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 17 жовтня 2015 року. Шлюб між ними був зареєстрований в Орджонікідзевському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 560, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія: І-НО № 501502 (а.с. 5).

Згідно із свідоцтвом про народження малолітньої ОСОБА_3, вона народилась 02 березня 2016 року в м. Харкові. Її батьками записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (свідоцтво про народження Серія: І-ВЛ № 435494 (а.с. 3)).

Спільне життя між подружжям не склалося. Сторони проживають окремо з лютого 2018 року.

Малолітня ОСОБА_3 проживає разом із позивачкою та перебуває на повному її утриманні.

Спору з приводу поділу спільного майна та місця проживання дитини немає.

Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідач у судове засідання не з’явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивачки.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

При вирішенні питання про розірвання шлюбу, суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу, суперечило б інтересам одного з них.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, оскільки встановлено, що подальше спільне життя сторін та збереження шлюбу є неможливим і суперечить інтересам позивачки.

Згідно із ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Статтею 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

У зв’язку із цим, враховуючи, що позивачка просить після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що слід його залишити.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частинами 8, 9 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2.,3 ст. 181 СК України).

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

З наданих суду доказів встановлено, що дитина, власних доходів немає та потребує матеріальної допомоги, а відповідач е працездатним, інших утриманців не має. Доказів на спростування таких висновків суду відповідачем не надано.

Відповідно до положень ст.ст. 183, 184 СК України, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. - у твердій грошовій сумі.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів повинен бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на викладене, оскільки передбачених законом підстав для звільнення відповідача від обов’язку утримання дитини судом не встановлено, з врахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, досліджених доказів у їх сукупності, суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивачки на утримання їх малолітньої дитини ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі - 1500,00 грн. щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ст. 191 СК України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з моменту пред’явлення позову до суду.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Розв’язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з такого.

Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку із цим, враховуючи, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу судом задоволені, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума сплаченого нею при зверненні до суду із даним позовом судового в розмірі – 704,80 грн. (а.с. 1).

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що передбачає пільги щодо сплати судового збору, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Таким чином, враховуючи, що позивачка є звільненою від сплати судового збору при зверненні до суду із позовними вимогами про стягнення аліментів, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 110, 112,180, 182-184 СК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, ст. 223, 259, 263 – 265, 273, 280, 281 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити повністю.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 (до шлюбу – Волощенко) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований в Орджонікідзевському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 560 – розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище позивачки «Блінова» - залишити без змін.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: відомості відсутні(фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати), останнє відоме місце проживання: м. Харків, б-р. КаркачаАДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі – 1500 (одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. щомісяця, починаючи з 27 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 02.03.2034 року.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, відомості відсутні (фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати), останнє відоме місце проживання: м. Харків, б-р. КаркачаАДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: відомості відсутні (фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати), останнє відоме місце проживання: м. Харків, б-р. КаркачаАДРЕСА_1, на користь держави - отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) – 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя

Слов’янського міськрайонного суду ОСОБА_5